Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/270/26 Головуючий у суді І-ї інстанції >
Справа № 389/4789/25 Доповідач в колегії апеляційного суду
Категорія 309 (229-5, 229-8) Л ОСОБА_1
08.04.2026 року. Кропивницький апеляційний суд колегією суддів судової палати у кримінальних справах у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кропивницькому апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 на вирок Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 січня 2026 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Знам'янка, Кіровоградської області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, офіційно не працюючого, не одруженого, утриманці відсутні, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: останній раз 30.05.2025 Знам'янським міськрайонним судом за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік, звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України та призначено йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.
На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі звільнено з іспитовим строком на 2 (два) роки.
На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30.05.2025, більш суворим покаранням за цим вироком, остаточно призначено ОСОБА_8 покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.
На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_8 від відбування призначеного остаточного покарання у виді обмеження волі звільнено з іспитовим строком на 2 (два) роки.
Відповідно до ч.1 ст.76 КК України, покладено на ОСОБА_8 на період іспитового строку, наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та навчання.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової експертизи матеріалів, речовин і виробів №СЕ-19/112-25/7862-НЗПРАП від 17.06.2025 у розмірі 2674 (дві тисячі шістсот сімдесят чотири) грн. 20 коп.
У відповідності до ст. 100 КПК України вирішено питання щодо речових доказів по кримінальному провадженню,
Відповідно до вироку суду першої інстанції ОСОБА_8 визнаний винуватим у незаконному придбанні та зберіганні наркотичних засобів без мети збуту, за наступних обставин.
28.05.2025 близько 15:30 год. ОСОБА_8 , перебуваючи поблизу зупинки громадського транспорту за адресою вул.Михайла Грушевського, 5, м.Знам'янка, Кіровоградської області, на землі знайшов одну таблетку білого кольору у заводському блістері, після чого у нього виник умисел на незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту.
Реалізуючи даний умисел, діючи умисно та цілеспрямовано, ОСОБА_8 , достовірно знаючи, що виявлена ним таблетка білого кольору являється наркотичним засобом - метадоном, забрав вказану таблетку, чим скоїв незаконне придбання наркотичного засобу, який незаконно зберігав при собі для подальшого вживання без мети збуту.
28.05.2025 в період часу з 17:07 год. до 17:12 год. співробітниками відділу поліції №1 (м.Знам'янка) Кропивницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області в ході проведення огляду місця події - відкритої ділянки місцевості за адресою вул.Михайла Грушевського, 5 в м.Знам'янка Кіровоградської області, у ОСОБА_8 було виявлено та вилучено одну таблетку білого кольору у заводському блістері та згідно висновку експерта від 17.06.2025 №СЕ-19/112-25/7862-НЗПРАП, в наданій для дослідження таблетці білого кольору міститься наркотичний засіб метадон, який відноситься до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено. Маса метадону в наданій на дослідження таблетці становить 0,023 грама, які ОСОБА_8 незаконно зберігав з метою власного вживання без мети збуту.
Таким чином, ОСОБА_8 вчинив незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, тобто кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.309 КК України.
В апеляційній скарзі прокурор не оспорюючи фактичних обставин справи та юридичної кваліфікації дій обвинуваченого, вважає, що вирок суду підлягає зміні через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме: застосування закону, який не підлягав застосуванню, та неправильне тлумачення закону, що суперечить його точному змісту.
Просить оскаржуваний вирок відносно ОСОБА_8 змінити в частині призначеного покарання.
ОСОБА_8 вважати засудженим за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Знам'янського міськрайонного суду від 30.05.2025, більш суворим, призначеним за даним вироком, остаточно визначити ОСОБА_8 покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі з іспитовим строком на 2 роки. В іншій частині вирок залишити без змін.
В обґрунтування апеляційних вимог прокурор зазначає, що відповідно до ч.4 ст.70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, суд має визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
Згідно з висновком об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 23.09.2019 (справа № 199/1496/17, провадження № 51-2631км 19), якщо особа, щодо якої було застосоване звільнення від відбування покарання на підставі і в порядку ст. 75 КК України, вчинила до ухвалення вироку в першій справі інше кримінальне правопорушення, за яке вона засуджується до покарання, від відбування якого також звільняється з випробуванням, суд визначає остаточне покарання згідно з ч. 4 ст. 70 КК України, а також звільняє особу від відбування остаточного покарання, встановивши іспитовий строк за правилами ст. 75 КК України.
Оскільки, кримінальним законодавством передбачено, що до особи, яка визнана винною у вчиненні кількох злочинів, звільнення від відбування покарання на підставі статей 75, 79, 104 КК України може бути застосоване тільки після призначення покарання за сукупністю злочинів, відповідно до ст. 70 КК України, то суд першої інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_8 за ч.1 ст. 309 КК України, у порушення вищезазначених вимог безпідставно та необґрунтовано двічі застосував статтю 75 КК України, а саме: окремо до покарання за вчинений злочин та повторно після призначення остаточного покарання за сукупністю злочинів за правилами ч. 4 ст. 70 КК України, чим допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що в свою чергу є підставою для зміни судового рішення.
Таким чином, подвійне звільнення судом ОСОБА_8 від відбування покарання з іспитовим строком за конкретною статтею обвинувачення та після визначення остаточного покарання за сукупністю злочинів не тільки узгоджується, а прямо суперечить приписам діючого законодавства та правовим позиціям, викладеним у рішеннях Верховного Суду, а отже і сталій судовій практиці.
В судове засідання апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_8 не з'явився, був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи.
Від захисника ОСОБА_9 до апеляційного суду надійшла заява про розгляд апеляційної скарги прокурора без його участі.
За таких обставин, враховуючи положення частини 4 статті 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе провести апеляційний розгляд за відсутності обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_9 .
Заслухавши доповідь судді, прокурора, яка підтримала доводи викладені в апеляційній скарзі, вивчивши матеріали кримінального провадження, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу прокурора слід задовольнити враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Порушень кримінального процесуального закону під час розгляду даного кримінального провадження в порядку спрощеного провадження, на підставі ст.ст. 381, 382 КПК України, колегією суддів не встановлено.
З огляду на те, що кримінальне провадження стосовно ОСОБА_8 було розглянуто, за згодою учасників провадження, у спрощеному порядку, за їх відсутності, та те, що цей вирок, у відповідності до ч. 1 ст. 394 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку, зокрема, з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини, й враховуючи, що прокурором в суді апеляційної інстанції оспорюється вирок лише щодо призначеного покарання, він підлягає перегляду в цій частині.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, колегія суддів вважає їх такими, що заслуговують на увагу, з огляду на таке.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
У відповідності до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», у разі визнання особи винною у вчиненні кількох злочинів, рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, приймається тільки після визначення остаточного покарання на підставі ч.1 ст. 70 КК України виходячи з його виду і розміру.
Так, згідно з ч. 4 ст. 70 КК України покарання призначається за правилами передбаченими в частинах першій-третій цієї статті, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку.
Відповідно до приписів ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху особами, які керували транспортними засобами у стані сп'яніння, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Згідно з висновком об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 23.09.2019 (справа № 199/1496/17, провадження № 51-2631км 19), якщо особа, щодо якої було застосоване звільнення від відбування покарання на підставі і в порядку ст. 75 КК України, вчинила до ухвалення вироку в першій справі інше кримінальне правопорушення, за яке вона засуджується до покарання, від відбування якого також звільняється з випробуванням, суд визначає остаточне покарання згідно з ч. 4 ст. 70 КК України, а також звільняє особу від відбування остаточного покарання, встановивши іспитовий строк за правилами ст. 75 КК України.
Таким чином, кримінальним законодавством передбачено, що до особи, яка визнана винною у вчиненні кількох злочинів, звільнення від відбування покарання на підставі статей 75, 79, 104 КК України може бути застосоване тільки після призначення покарання за сукупністю злочинів, відповідно до ст. 70 КК України.
Як убачається з оскаржуваного вироку, суд першої інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_8 за ч.1 ст. 309 КК України, у порушення вищезазначених вимог безпідставно та необґрунтовано двічі застосував статтю 75 КК України, а саме: окремо до покарання за вчинений злочин та повторно після призначення остаточного покарання за сукупністю злочинів за правилами ч. 4 ст. 70 КК України, чим допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Таким чином, колегія суддів знаходить слушними доводи апеляційної скарги прокурора про те, що подвійне звільнення судом ОСОБА_8 від відбування покарання з іспитовим строком за конкретною статтею обвинувачення та після визначення остаточного покарання за сукупністю злочинів не тільки узгоджується, а прямо суперечить приписам діючого законодавства та правовим позиціям, викладеним у рішеннях Верховного Суду, а отже і сталій судовій практиці.
Виходячи з наведеного, колегія суддів визнає за необхідне апеляційну скаргу прокурора задовольнити, а вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_8 відповідно до вимог ст.ст. 408, 409 КПК України - змінити.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 407, 408, 409, 419 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити.
Вирок Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 січня 2026 року, стосовно ОСОБА_8 змінити в частині призначеного покарання.
ОСОБА_8 вважати засудженим за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Знам'янського міськрайонного суду від 30.05.2025, більш суворим, призначеним за даним вироком, остаточно визначити ОСОБА_8 покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі з випробуванням, з іспитовим строком на 2 роки.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4