Справа № 278/2591/25
09 квітня 2026 року м. Житомир
Суддя Житомирського районного суду Житомирської області Дубовік О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення заборгованості, зазначивши, що 05.08.2024 року ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит № 102675235 від 05.08.2024 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 10000,00 грн, строком на 345 днів, зі сплатою відповідних платежів, за користування кредитними коштами. Оскільки, відповідач порушив умови договору, має заборгованість у сумі 36284,40 грн, яка складається з наступного: заборгованості за кредитом - 9800 грн; заборгованості по відсотках - 20434,4 грн; заборгованості по комісії за видачу кредиту - 1050 грн; штрафних санкцій - 5000 грн.
Позивач просив стягнути з відповідача вказану заборгованість та понесені судові витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 10.06.2025 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 69).
Представник позивача просив розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадженні без виклику сторін; не заперечував проти ухвалення заочного рішення; розгляд справи просив проводити у його відсутність (зворот. а.с. 7).
Копію ухвали про відкриття провадження позивач отримав у підсистему «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с. 72).
Сторони не скористались своїм правом та не подали до суду клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Заяв по суті справи до суду не надійшло, відповідач не скористалась своїм процесуальним правом та не направила до суду відзив на позовну заяву.
Жодних інших заяв чи клопотань до суду не надходило.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши наявні докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, вважає необхідним задовольнити позовні вимоги частково, виходячи з такого.
Судом встановлено, що 05.08.2024 року ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит № 102675235 від 05.08.2024 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 10000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, та зобов'язався повернути кредит та сплатити відповідних платежі за користування кредитними коштами (а.с. 18-23).
Відповідно до п.п.1.2.-1.4. договору кредиту, сума (загальний розмір) кредиту становить 10000,00 грн. Кредит надається загальним строком на 345 днів за умови виконання позичальником графіку платежів, з 05.08.2024 (дата надання кредиту). Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється графіком платежів. Повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до графіку платежів, наведеному у додатку №1 до договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитом (за умови дотримання графіку платежів): 16.07.2025 (дата остаточного погашення заборгованості).
Пунктом 1.5.1. Договору кредиту передбачено, що комісія за надання кредиту: 1150 грн, яка нараховується одноразово в момент видачі кредиту.
Кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 (п.2.1. Договору кредиту).
Також, пунктом 4.1. договору кредиту передбачено, що у разі прострочення Позичальником зобов'язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісії та/або інших платежів згідно з умовами цього договору та графіку платежів, позичальник зобов'язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 700 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов'язання зі сплати платежів у визначені графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 6 днів.
Договір підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису з одноразовим ідентифікатором. Також відповідач ознайомлений шляхом проставлення електронного підпису з погодженими умовами кредитування, паспортом споживчого кредиту, додатками до договору № 6784182, в якому встановлено графік платежів (а.с. 18, 26).
У заяві-анкеті клієнт ОСОБА_1 повідомив ТОВ «Мілоан» інформацію щодо своїх персональних даних, а саме: місце проживання, РНОКПП, номер паспорту, номер телефону (а.с. 16).
Згідно з довідкою ТОВ «Мілоан» клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір № 102675235 від 05.08.2024 був ідентифікований товариством за телефоном НОМЕР_2 за допомогою одноразового ідентифікатору 582820, відправленого 05.08.2024 о 09:31 (а.с. 31).
Відповідно до листа №7/7752 від 21.02.2025 ТОВ «ФК «Контрактовий дім» повідомив про успішність операції, згідно договору з ТОВ «Мілоан» № 27052020 від 27.05.2020, щодо перерахування коштів у сумі 10000,00 грн на картковий рахунок № НОМЕР_1 (а.с. 32).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором про споживчий кредит № 102675235 від 05.08.2024, заборгованість ОСОБА_1 за період з 06.08.2024 до 17.02.2025 нараховувались проценти за договором, комісія одноразово, штрафні санкції та здійснювалися погашення заборгованості як за тілом кредиту, так і за відсотками та за комісією (а.с. 35-39).
ТОВ «Мілоан» спрямовували відповідачу досудову вимогу щодо дострокового стягнення заборгованості за зареєстрованим місцем проживання останнього (а.с. 40-41).
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом Украiни «Про електронну комерцію». Зокрема, в ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутних послуг кредитодавцем i третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням етектронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примiрнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Відповідно до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особi, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дiй чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, i це роз'яснення логічно пов'язані з нею. Статтею 12 цього закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч.1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Відповідно до п.12, ч.1 ст.3 Закону одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реестрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реестрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення вiд особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. Таким ідентифікатором є СМС повідомлення з кодом, якай зазначений у тексті договору у розділі «Підписи сторiн».
Також, приписами ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до п.7 ст.11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
За правилами ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. У ч. 1 ст. 638 ЦК України закріплена норма, згідно з якою договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до змісту ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач після отримання кредитних коштів взяті на себе зобов'язання відповідно до укладеного договору належним чином не виконав, що є підставою для стягнення з неї заборгованості за кредитним договором.
Відтак, підсумовуючи викладене вище, суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту, процентів за користування кредитом підлягають до задоволення у повному обсязі.
Водночас, відповідно до частин першої та другої ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п'ятої ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 13 липня 2022 року в справі №363/1834/17 виснувала, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
Пунктом 1.5.1. Договору кредиту передбачено, що комісія за надання кредиту становить 1150,00 грн, яка нараховується одноразово в момент видачі кредиту.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 06 листопада 2023 року в справі №204/224/21, якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої ст.11, частини п'ятої ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».
За таких обставин, стягнення з відповідача комісії за надання кредиту в сумі 1050 грн підлягає задоволенню у повному обсязі.
Разом із тим, відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Цим пунктом також установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, в силу дії прямої норми вказаного вище Закону, ТОВ «Мілоан» зобов'язано було списати боржнику заборгованість за неустойкою в сумі 5000,00 грн, адже вона нарахована за кредитним договором укладеним після 24 лютого 2022 року, тобто у період дії воєнного стану, що нині триває. Однак позивач списання неустойки не здійснив, а всупереч положень Закону в 2025 році звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості, у тому числі неустойки, яка випливає з кредитних правовідносин.
Із огляду на викладене вище, позовні вимоги про стягнення неустойки в сумі 5000,00 грн задоволеними бути не можуть.
Крім цього, рішення суду першої інстанції грунтується на постановах Житомирського апеляційного суду у аналогічних справах №285/2550/25 та №277/603/25.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати зі сплати позивачем судового збору в сумі 2088,60 грн пропорційно задоволених позовних вимог.
Судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача, відповідно до ст.141 ЦПК України.
Щодо заявленої вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми в рахунок відшкодування за правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Статтею 133 ЦПК України визначено види судових витрат, які складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).
Відповідно до ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правничої допомоги №16012025 від 16.01.2025 року (а.с. 46-52), додаткову угоду від 23.01.2025 до договору про надання правничої допомоги №16012025 від 16.01.2025 (а.с. 53), реєстр боржників №1 до договору про надання правничої допомоги №16012025 від 16.01.2025 (а.с. 54), акт приймання-передачі наданої правничої допомоги від 28.04.2025 (а.с. 55), платіжна інструкція №15888 від 29.04.2025 на суму 7100,00 грн (а.с. 56).
З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи у даній справі, співмірності, часткового задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про необхідність задоволення вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн, оскільки вони є співмірними з наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Керуючись ст.ст. 4-12, 141, 247, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 549, 610-612, 628, 629, 638, 1048, 1050 ЦК України,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» заборгованість за договором про споживчий кредит № 102675235 від 05.08.2024 у сумі 31284,40 грн, яка складається з наступного: заборгованості за кредитом - 9800 грн; заборгованості по відсотках - 20434,4 грн; заборгованості по комісії за видачу кредиту - 1050 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2088,60 грн та витрат на правничу (правову) допомогу у сумі 3000,00 гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан», адреса 04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21, код ЄДРПОУ 40484607.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя О. М. Дубовік