07 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 754/14384/24
провадження № 51 - 4690 км 25
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника засудженого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120241000300002325 від 06 вересня 2024 року, щодо
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за ст. 308 ч. 1, ст. 308 ч. 2 КК України,
за касаційною скаргою прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, ОСОБА_8 на ухвалу Київського апеляційного суду від 15 вересня 2025 року щодо ОСОБА_6 .
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 25 листопада 2024 року ОСОБА_6 засуджено:
- за ст. 308 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
- за ст. 308 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 70 ч. 1 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі статей 75, 76 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки і на нього покладено відповідні обов'язки.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він, перебуваючи з 24 червня 2022 року на програмі замісної підтримувальної терапії для хворих з опіоїдною залежністю у ТОВ «МЦ МЕДВІН», що зареєстроване за адресою: м. Київ, бульвар Перова, 44, прим. 53, та за призначенням лікаря отримуючи для прийому лікарський засіб «Tab.Methadoni 0,025 mg», що містить метадон, який відповідно до списку 1 таблиці 2 «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого Постановою КМУ №770 від 06.05.2000 року відноситься до наркотичних засобів, обіг яких обмежено, діючи умисно, всупереч вимогам Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 року, Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» від 15.02.1995 року, Порядку проведення замісної підтримувальної терапії хворих з опіоїдною залежністю, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України №200 від 27.03.2012 року, достовірно знаючи про відсутність єдиної бази даних пацієнтів, які перебувають на програмі замісної підтримувальної терапії, реалізовуючи умисел на заволодіння наркотичними засобами шляхом шахрайства, у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи у приміщенні ТОВ «МЕДИЧНИЙ ЦЕНТР «МЕДСЕРВІС» за адресою: м. Київ, узвіз Вознесенський, будинок 14, кв. 16/24, офіс 16/24, подав заяву на отримання наркотичних засобів та уклав угоду про надання медичних послуг, приховавши від працівників цієї медичної установи інформацію про те, що він перебуває на програмі замісної підтримувальної терапії для хворих з опіоїдною залежністю в іншому медичному закладі.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на заволодіння наркотичного засобу шахрайським шляхом, 10 серпня 2022 року ОСОБА_6 , перебуваючи у приміщенні ТОВ «МЕДИЧНИЙ ЦЕНТР «МЕДСЕРВІС» за адресою: м. Київ, узвіз Вознесенський, будинок 14, кв. 16/24, офіс 16/24, шляхом обману лікаря ОСОБА_9 отримав рецепт серії ЛД № 360010 від 10.08.2022 на спеціальному рецептурному бланку № 3 (Ф.3) на право одержання в аптечних закладах лікарського засобу, що містить наркотичний засіб обіг якого обмежено - метадон «Tab.Methadoni 0,025 mg», для його прийому в домашніх умовах згідно з рекомендаціями лікаря на 10 днів, а саме у виді таблеток в загальній кількості 40 шт.
У подальшому 10 серпня 2022 року о 13 годині 08 хвилин ОСОБА_6 , використовуючи отриманий зазначений вище рецепт серії ЛД № 360010 від 10.08.2022 в аптеці № 119 КП «Фармація», що за адресою: м. Київ, пр-т Червоної Калини,15, придбав 40 таблеток «Tab.Methadoni 0,025 mg», які містять у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон), загальною масою 1 г, тим самим заволодів вказаним наркотичним засобом шляхом шахрайства.
Надалі, діючи в аналогічний спосіб, з тим же умислом та метою, повторно, ОСОБА_6 в період з 01 листопада 2022 року по 12 жовтня 2023 року вчинив ще 65 епізодів заволодіння наркотичним засобом шляхом шахрайства за обставин детально наведених у вироку суду.
Такі дії ОСОБА_6 судом кваліфіковані як заволодіння наркотичними засобами шляхом шахрайства та заволодіння наркотичними засобами шляхом шахрайства, вчиненого повторно, тобто як кримінальні правопорушення, передбачені ст. 308 ч. 1, ст. 308 ч. 2 КК України.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 вересня 2025 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни.
Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, та короткий зміст поданих заперечень
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону і невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі ОСОБА_6 внаслідок м'якості. Вважає, що апеляційний суд у порушення вимог ст. 419 КПК України належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги прокурора щодо м'якості призначеного ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. 75 КК України та без додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, не навів в ухвалі мотиви, з яких визнав їх необґрунтованими. Зазначає, що судами належним чином не враховано велику кількість епізодів шахрайського заволодіння ОСОБА_6 наркотичним засобом та незаконне отримання ним значної кількості пігулок метадону за рахунок державної програми, яка спрямована на лікування осіб, що хворіють наркоманією. Крім того, посилаючись на постанову об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 вересня 2023 року в справі № 404/2081/22, вважає необґрунтованим висновок апеляційного суду щодо відсутності підстав для застосування до ОСОБА_6 такого додаткового покарання як позбавлення права займатися діяльністю, пов'язаною з доступом до наркотичних засобів та психотропних речовин. Вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 370, 419 КПК України, оскільки в ній не зазначені мотиви, з яких цей суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався при залишенні апеляційної скарги прокурора без задоволення.
В запереченнях на касаційну скаргу захисник ОСОБА_7 вказує на безпідставність її доводів та просить залишити її без задоволення.
Заперечення на касаційну скаргу прокурора від інших учасників судового провадження не надходили.
Учасників судового провадження належним чином повідомлено про час та місце касаційного розгляду, заяв про відкладення касаційного розгляду від учасників судового провадження, які не прибули в судове засідання, не надійшло.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні прокурор вважав касаційну скаргу обґрунтованою і просив її задовольнити.
Захисник у судовому засіданні заперечувала проти касаційної скарги прокурора та просила залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Обґрунтованість засудження ОСОБА_6 та правильність кваліфікації його дій за ст. 308 ч. 1, ст. 308 ч. 2 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відомості про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покаранням та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Статтею 75 ч. 1 КК України передбачено, що якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Відповідно до положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що прокурор Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_10 , не погодившись із вироком суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. 75 КК України та без додаткового покарання, вважаючи його м'яким, оскаржив його в апеляційному порядку. Прокурор, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження та доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 308 ч. 1, ст. 308 ч. 2 КК України, просив скасувати вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 за сукупністю вказаних кримінальних правопорушень остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права обіймати посади або займатися певною діяльністю, пов'язаною з обігом наркотичних засобів та психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів строком на 3 роки.
Обґрунтовуючи доводи своєї апеляційної скарги про невмотивованість вироку в частині застосування до ОСОБА_6 положень ст. 75 КК України, прокурор вказував, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що при вирішенні зазначеного питання він має належним чином досліджувати і оцінювати всі обставини, які мають значення для справи. Зокрема зазначав, що суд, застосовуючи до ОСОБА_6 положення ст. 75 КК України та звільняючи його від відбування покарання з випробуванням, в повній мірі не врахував і не надав об'єктивної оцінки всім обставинам, які мають значення для призначення покарання, зокрема конкретні обставини скоєних ним тяжких злочинів та велику кількість епізодів злочинної діяльності і не мотивував свого рішення в цій частині. Крім того прокурор, посилаючись на висновок об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 04 вересня 2023 року, вважав необґрунтованим вирок місцевого суду в частині непризначення ОСОБА_6 додаткового покарання, передбаченого ст. 308 ч. 2 КК України у виді позбавлення права обіймати посади або займатися певною діяльністю, пов'язаною з обігом наркотичних засобів та психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
При розгляді апеляційної скарги прокурора суд апеляційної інстанції її доводи щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме неправильного застосування ст. 75 КК України, безпідставного непризначення додаткового покарання, та як наслідок м'якості призначеного ОСОБА_6 остаточного покарання за ст. 308 ч. 1, ст. 308 ч. 2 КК України, перевірив.
Оцінивши ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, дані про його особу та його щире каяття як обставину, що пом'якшує покарання, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо можливості його виправлення без ізоляції від суспільства та відхилив доводи апеляційної скарги прокурора. Крім того, суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора щодо необхідності та можливості призначити ОСОБА_6 додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, вказавши про те, що посилання на постанову ОП ККС ВС від 04 вересня 2023 року є нерелевантним цій справі, а за змістом ст. 77 КК України застосування ст. 75 КК України не перешкоджає його призначенню.
Разом з тим, при вирішенні питання про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України суду потрібно належним чином дослідити і оцінити всі обставини, які мають значення для справи. Суд має належним чином обґрунтувати можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства, врахувавши тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи.
Суд апеляційної інстанції, погоджуючись з місцевим судом в тому, що призначення ОСОБА_6 за ст. 308 ч. 1, ст. 308 ч. 2 КК України остаточного покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України, тобто зі звільненням його від реального відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням і встановленням іспитового строку, в достатній мірі не врахував усіх обставин скоєних ним кримінальних правопорушень, які є тяжкими злочинами, та кількість епізодів його злочинної діяльності, а саме 66 разів шляхом шахрайства заволодів наркотичними засобами, які виділялися державою для лікування хворих на наркоманію осіб у період часу з 10 серпня 2022 року по 12 жовтня 2023 року.
Суд апеляційної інстанції зазначені обставини належним чином не врахував, залишив поза увагою доводи прокурора щодо безпідставного застосування судом першої інстанції ст. 75 КК України, їх ретельно не перевірив, мотивованої відповіді на них не дав, а прийняте рішення належним чином не мотивував.
З врахуванням наведеного, призначене засудженому ОСОБА_6 покарання
із застосуванням ст. 75 КК України є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, і таким, що не відповідає тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень і його особі та є м'яким, а касаційна скарга прокурора є обґрунтованою.
Крім того, обґрунтованими є доводи касаційної скарги прокурора щодо неврахування апеляційним судом висновку об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, сформульованого в постанові від 04 вересня 2023 року в справі № 404/2081/22, щодо можливості призначити ОСОБА_6 додаткове покарання, передбачене санкцією ст. 308 ч. 2 КК України у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, незалежно від того, чи обвинувачений обіймав певну посаду або займався певною діяльністю на час вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (надалі - Закон №1402-VIII) Верховний Суд забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Згідно з частини 6 статті 13 Закону №1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Так, у вказаній вище постанові від 04 вересня 2023 року об'єднаною палатою сформульовано висновок про те, що: «згідно з положеннями ст. 55 КК у випадку, коли санкцією відповідної частини статті Особливої частини КК передбачено можливість призначення особі додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, суд, визнаючи особу винуватою у вчиненні відповідного кримінального правопорушення, має право призначити таке додаткове покарання незалежно від того, чи обвинувачений обіймав певну посаду або займався певною діяльністю на час вчинення кримінального правопорушення».
Разом з тим, суд апеляційної інстанції не мотивував своє рішення в цій частині, враховуючи те, що санкцією частини 2 статті 308 КК України додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю передбачене як обов'язкове. При цьому суд апеляційної інстанції, відхиляючи такі доводи апеляційної скарги прокурора, помилково послався в своєму рішенні на іншу постанову ОП ККС ВС від 04 вересня 2023 року, яка дійсно не є релевантною цій справі.
Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить
під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості, що у відповідності з вимогами ст. 438 ч. 1 пунктами 1, 2, 3 КПК України є підставами для скасування такого рішення.
За таких обставин, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга прокурора - задоволенню.
При новому розгляді в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України та прийняти законне і обґрунтоване рішення, а у разі підтвердження того ж обсягу обвинувачення, за яким ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено, призначене йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України та без додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади або займатися певною діяльністю, слід вважати неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та м'яким.
Відповідно до вимог ст. 433 ч. 3 КПК України суд касаційної інстанції розглядає питання про обрання запобіжного заходу під час скасування судового рішення і призначення нового розгляду у суді першої чи апеляційної інстанції.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_6 не перебуває під вартою, а тому колегія суддів, ураховуючи обставини, передбачені ст. 178 КПК України, вважає за необхідне застосувати до нього запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з покладенням на нього таких обов'язків: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи, про що повідомити ОСОБА_6 .
Керуючись статтями 436, 438 КПК України, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, ОСОБА_8 задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 15 вересня 2025 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обрати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Покласти на ОСОБА_6 обов'язки, передбачені ст. 194 ч. 5 п. 2, 3 КПК України: прибувати за кожною вимогою до суду, не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Роз'яснити ОСОБА_6 , що у разі невиконання ним покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3