Провадження № 11-сс/803/416/26 Справа № 932/704/26 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
02 квітня 2026 року м. Кривий Ріг
колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Дніпра від 04 лютого 2026 року, якою відмовлено у задоволенні ОСОБА_7 на бездіяльність слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Дніпра від 04 лютого 2026 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Краматорську, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Слідчий суддя мотивував своє рішення тим, що наведені у заяві ОСОБА_6 від 25.12.2025 року обставини, не є відомостями, які можуть об'єктивно свідчити про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 364, 365, 367, 397 КК України. Вказана заява ОСОБА_6 взагалі не містить фактів, які б вказували на вчинення будь-якою посадовою особою органів державної влади протиправних дій, тобто в ній не вказано короткого викладу обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, дати, часу та місця його вчинення. Доводи скаржника зводяться лише до незгоди з діями і рішеннями військової частини та ТЦК.
Із вказаним рішенням слідчого судді не погодився заявник ОСОБА_6 та подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нове судовое рішення, яким її скаргу на бездіяльність органу досудового розслідування задовольнити, зобов'язавши уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за її заявою від 25 грудня 2025 року за фактом протиправних дій військової частини НОМЕР_1 та пов'язаних осіб щодо незаконного застосування змін до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців» та дій ТЦК та розпочати досудове розслідування з подальшим наданням їй витягу з ЄРДР у строки, передбачені кримінальним процесуальним законом.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що ухвала слідчого судді постановлена з неправильним застосуванням норм кримінального процесуального закону, зокрема положень ст. 214 КПК України, а викладені у ній висновки не відповідають фактичним обставинам, викладеним у її заяві про кримінальне правопорушення.
Зокрема, скаржник наголошує, що подана нею заява містила конкретні обставини, які, на її переконання, свідчать про наявність ознак кримінальних правопорушень, пов'язаних із можливим зловживанням службовим становищем, службовою недбалістю та іншими протиправними діями посадових осіб військової частини, територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також бездіяльністю уповноважених осіб органів досудового розслідування.
Вказує, що 22-23 травня 2024 року під час бойових дій під м. Покровськ, Донецької області, військовослужбовець ОСОБА_8 , який є її чоловіком зник безвісти. Вона є законним членом сім'ї першої черги. Після зникнення чоловіка ефективні розшукові дії фактично не проводились, звернення та клопотання залишалися без реагування, що призвело до заморожування пошуку.
Зазначає, що у січні 2025 року ТЦК отримав копію свідоцтва про народження чоловіка без її згоди та без перевірки з оригіналом (ст. 307, 308, 371-372 КПК України; ст. 8 Конвенції). У лютому 2025 року військова частина НОМЕР_1 застосувала зміни до Закону і зменшила її грошове забезпечення до 16%, при цьому 34% виплачено батькам чоловіка, 50% депоновано в Казначействі.
Вказує, що 10 грудня 2025 року мати зниклого подала клопотання про передачу кримінального провадження зі СВ Покровського РУП ГУНП до Черкаського РВП ГУНП. Про подання та прийняті рішення не була повідомлена, що порушує її право на участь (ст. 36, 42 КПК України; ст. 8 Конвенції). При цьому, мати та сестра чоловіка формально мають кровний зв'язок, але не є близькими родичами у розумінні Закону України «Про сім'ю», дії зазначених осіб мають конфлікт інтересів з її правами, одночасно з формальним «пожвавленням» розшуку відбулося припинення/зменшення виплат, а більша частина виплат перерозподілена на користь інших родичів.
Зауважує, що вказані дії призвели до зменшення виплат, обмеження прав та інтересів дітей, фактичного витіснення її з процесу, заморожування реального розшуку чоловіка.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що ухвала слідчого судді постановлена з неправильним застосуванням норм кримінального процесуального закону, зокрема положень ст. 214 КПК України, а викладені у ній висновки не відповідають фактичним обставинам, викладеним у її заяві про кримінальне правопорушення.
Зокрема, скаржник наголошує, що подана нею заява містила конкретні обставини, які, на її переконання, свідчать про наявність ознак кримінальних правопорушень, пов'язаних із можливим зловживанням службовим становищем, службовою недбалістю та іншими протиправними діями посадових осіб військової частини, територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також бездіяльністю уповноважених осіб органів досудового розслідування.
При цьому апелянт детально викладає обставини, пов'язані зі зникненням її чоловіка - військовослужбовця під час виконання бойового завдання, та зазначає, що після цього ефективні розшукові заходи фактично не здійснювалися, її численні звернення залишались без належного реагування, а дії окремих посадових осіб, на її думку, були спрямовані не на забезпечення належного розслідування, а на формальне реагування та створення умов, які призвели до порушення її прав та інтересів її дітей.
Крім того, скаржник звертає увагу на те, що, за її твердженням, відбулося неправомірне застосування змін до законодавства щодо соціального захисту військовослужбовців, унаслідок чого було зменшено належні їй виплати, при цьому значна частина коштів була перерозподілена на користь інших родичів військовослужбовця, що, на її переконання, відбулося за відсутності належних правових підстав та без урахування її статусу як члена сім'ї першої черги.
Окремо в апеляційній скарзі наголошується на наявності конфлікту інтересів з боку інших родичів зниклого військовослужбовця, які, на думку апелянта, впливали як на перебіг розшукових заходів, так і на прийняття рішень щодо соціальних виплат, що в сукупності, як зазначає скаржник, свідчить про можливу протиправну діяльність відповідних службових осіб.
Разом з тим, скаржник вважає, що слідчий суддя безпідставно дійшов висновку про відсутність у поданій заяві відомостей, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, фактично здійснивши оцінку наявності чи відсутності складу злочину на стадії розгляду скарги, що, на її переконання, виходить за межі повноважень, визначених ст. 303-306 КПК України.
Також у скарзі зазначається, що орган досудового розслідування, отримавши її заяву, не вжив жодних реальних заходів реагування, не забезпечив перевірки викладених у ній обставин, не встановив можливих причетних осіб та фактичні дані, які потребують перевірки в межах кримінального провадження, обмежившись фактичним ігноруванням поданого повідомлення про кримінальне правопорушення.
Посилаючись на наведене, скаржник вважає, що бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань щодо невнесення відомостей до ЄРДР є протиправною, а висновки слідчого судді про відсутність підстав для задоволення скарги є передчасними, формальними та такими, що не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону.
За таких обставин скаржник просить ухвалу слідчого судді скасувати, а її скаргу на бездіяльність органу досудового розслідування - задовольнити.
Учасники судового провадження до судового засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. У зв'язку із чим, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд за відсутності сторін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга скаржника не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно зі ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Норми ч. 2 ст. 9 КПК України передбачають, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав та свобод і можливість оскаржити до суду рішення, дії та бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб; кожен має право будь-якими, не забороненими законом засобами, захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань, а згідно ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом, а порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого під час досудового розслідування регламентовано главою 26 КПК України.
При цьому завданнями кримінального провадження, крім іншого, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).
Судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні належить до повноважень слідчого судді у порядку, передбаченому КПК (п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, предметом розгляду слідчого судді була скарга ОСОБА_6 , подана в порядку ст. 303 КПК України, на бездіяльність слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, яка, на її думку, полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за її заявою від 25 грудня 2025 року.
Із змісту вказаної заяви вбачається, що скаржник пов'язує можливе вчинення кримінальних правопорушень із діями посадових осіб військової частини, територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також бездіяльністю органів досудового розслідування, посилаючись на обставини, пов'язані зі зникненням її чоловіка - військовослужбовця під час виконання бойового завдання, подальшим перебігом розшукових заходів, а також питаннями призначення та виплати грошового забезпечення членам його сім'ї.
Зокрема, у своїй заяві ОСОБА_6 зазначає про відсутність, на її переконання, ефективного реагування з боку компетентних органів на її звернення, наявність конфлікту інтересів між родичами зниклого військовослужбовця, а також про можливі порушення при застосуванні законодавства у сфері соціального забезпечення військовослужбовців, що, як вона вважає, свідчить про ознаки кримінальних правопорушень, передбачених, зокрема, ст.ст. 364, 365, 367, 397 КК України.
Як встановлено колегією суддів, 25.12.2025 року ОСОБА_6 звернулась до Третього слідчого відділу Територіального управління ДБР, розташованого у м. Краматорську із заявою про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.364, 365, 367, 397 КК України, оскільки вважає, що дії військової частини та ТЦК, залучення батьків та бездіяльність ДБР містять ознаки кримінальних правопорушень.
У своїй заяві ОСОБА_6 зазначила, що вона є законною дружиною військовослужбовця ОСОБА_8 , який знак безвісти у травні 2024 року під час виконання бойового завдання у складі НОМЕР_2 ОМБр (в/ч НОМЕР_1 ). Попередні звернення до ТЦК, в/ч та ДБР залишилися без реальної реакції: ТЦК та в/ч фактично застосували зміни до закону про соціальний захист ретроспективно, обмеживши її виплати; батьки військовослужбовця подали власні заяви, отримавши частину виплат, що створило умови для штучного затягування розшуку чоловіка; в/ч та ДБР створюють вигляд цивільного спору, хоча фактично мова йде про зловживання службовим становищем, підробку документів та корупційну схему; надані рапорти та витяги з журналу бойових дій містятьлише сухі факти, без імені свідків та повного опису обставин.
Аналізуючи зміст зазначеної заяви, колегія суддів приходить до висновку, що вона за своїм характером містить виклад суб'єктивного бачення скаржником обставин, пов'язаних із зникненням її чоловіка - військовослужбовця під час виконання бойового завдання, перебігом розшукових заходів, а також питаннями призначення та розподілу грошового забезпечення між членами сім'ї, однак не містить конкретизованих фактичних даних щодо події кримінального правопорушення у розумінні кримінального процесуального закону.
Зокрема, у заяві відсутні відомості про час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення, не наведено конкретних дій чи бездіяльності конкретних службових осіб, які б у своїй сукупності об'єктивно свідчили про наявність ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідними статтями Кримінального кодексу України, на які посилається заявник.
Наведені у заяві доводи фактично зводяться до незгоди скаржника з рішеннями та діями органів військового управління, порядком здійснення розшукових заходів, а також розподілом соціальних виплат, що саме по собі не може автоматично свідчити про наявність ознак кримінального правопорушення та не є достатньою підставою для внесення відповідних відомостей до ЄРДР.
При цьому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що слідчий суддя вийшов за межі своїх повноважень, здійснивши оцінку наявності складу кримінального правопорушення, оскільки, як вже зазначалося, у межах розгляду скарги в порядку ст. 303-306 КПК України слідчий суддя зобов'язаний перевірити, чи містить заява відомості, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, що не є оцінкою доказів по суті, а є необхідною умовою для вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для внесення таких відомостей до ЄРДР.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18 у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Так, слідчим суддею встановлено, що повідомлення ОСОБА_6 розглянуто уповноваженими особами ТУ ДБР, здійснений аналіз викладених фактів та надано відповідь про відсутність ознак злочинних діянь.
Згідно з ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь - якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до ч. 5 ст. 214 КПК України передбачено, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань, серед іншого, вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
Положення ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому відомості, які вказують на ознаки складу злочину, кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Згідно з ч. 1 ст. 11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Тобто, з врахуванням вищенаведеного, реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які відомості із заяви чи повідомлень, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення (внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, передбачено положеннями ч. 1 ст. 214 КПК України, а прийняття і реєстрація заяв, передбачено положеннями ч. 4 ст. 214 КПК України).
Колегія суддів враховує, що підставами вважати заяву чи повідомлення про кримінальне правопорушення такою, що містить відомості, які підлягають внесенню до ЄРДР, є наявність в них об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки кримінального правопорушення.
Системний аналіз норм Кримінального процесуального кодексу України свідчить про те, що закон передбачає можливість попереднього вивчення та аналізу слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет наявності в ній даних, які можуть об'єктивно свідчити про кримінальне правопорушення.
Крім того, відповідно до висновку зробленого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18 у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Отже, в заяві ОСОБА_6 містяться дані про непогодження із зменшенням соціальних виплат, їх пере розподілення між родичами та передання кримінального провадження до іншого органу досудового розслідування за заявою рідних ОСОБА_8 , тобто можливу наявність цивільно-правових відносин, за відновленням прав яких сторона може звернутись до суду в порядку цивільного або адміністративного судочинства.
Водночас, у заяві ОСОБА_6 не міститься жодних даних, які б вказували на дії або бездіяльність вчинені суб'єктом кримінального правопорушення, які в свою чергу містять ознаки саме кримінального правопорушення, а не будь-якого порушення норм цивільно-правого чи адміністративного законодавства.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що відомості про які вказує ОСОБА_6 у своїй заяві, не містять даних про фактичне існування будь-якої конкретної події кримінально карного винного суспільно-небезпечного діяння, що має ознаки складу злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України із зазначенням є передбачено ч. 5 ст. 214 КПК України для можливості внесення до ЄРДР.
Тому, бездіяльність посадових осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Краматорську не знайшла свого підтвердження, а скарга щодо невнесення відомостей в ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що наявність в чинному КПК України спрощеного порядку прийняття та реєстрації всіх без винятку заяв та повідомлень про кримінальні правопорушення (дійсних чи надуманих) може зробити можливим внесення будь-якої інформації до Єдиного реєстру досудових розслідувань і відкриття, іноді безпідставного, кримінального провадження.
В своїй заяві ОСОБА_6 не зазначила будь-яких відомостей, які б достовірно свідчили про наявність ознак кримінального правопорушення, що охоплюються поняттям кримінального правопорушення, визначеного ст. 11 КПК України. На переконання колегії суддів, це дозволяє зробити висновок про відсутність правової підстави для виникнення обов'язку вчинити певні дії за такою заявою щодо початку досудового розслідування кримінального провадження відповідно до положень ст. 214 КПК України.
З огляду на наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що слідчий суддя місцевого суду повно і об'єктивно дослідив матеріали провадження та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, оскільки така заява не містить конкретних фактичних даних, які б вказували на наявність обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Будь-яких інших доводів, що спростовують правильність висновку слідчого, заявником в апеляційній скарзі не зазначено.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях підкреслив, що суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в даній справі, були вивчені і була надана конкретна чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи (справи «Ван де Хуркпроти Нідерландів», §61, «Болдеа проти Румунії», §30, «МорейраФеррейра проти Португалії», § 84).
Істотного порушення норм кримінального процесуального закону чи неправильного застосування норм матеріального права, які б слугували підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, апеляційним судом не встановлено.
Ухвала слідчого судді в цілому відповідає вимогам ст.ст.370, 372 КПК України з урахуванням положень ч. 1 ст. 306 КПК України та Глави 26 КПК України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді обґрунтованою та належним чином вмотивованою, а тому підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст. 392, 404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів, -
апеляційну скаргу заявника ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Дніпра від 04 лютого 2026 року, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, що полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді