Провадження № 11-сс/803/251/26 Справа № 202/9793/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
31 березня 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді - доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 25 грудня 2025 року у кримінальному провадженні № 42025052110000040 від 14 червня 2025 року, про відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру від 09 жовтня 2025 року, відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Бердянську Запорізької області, громадянина України, одруженого, неповнолітніх дітей не маючого, який працює на посаді стрільця-санітара взводу охорони роти ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_7
підозрюваного ОСОБА_6 ,
захисника
в режимі відеоконференції ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_8 ,
в режимі відеоконференції
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 25 грудня 2025 року відмовлено у задоволенні скарги захисника ОСОБА_5 на повідомлення про підозру ОСОБА_6 від 09 жовтня 2025 року за ч. 3 ст. 368 КК України.
Слідчий суддя дійшов висновку, що оскільки 25 грудня 2025 року ОСОБА_6 вручено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, то вручене повідомлення про підозру від 09 жовтня 2025 року втратило свою силу, тому не може бути предметом оскарження.
Щодо наданої у судовому засіданні підозрюваним ОСОБА_6 заяви про реагування суду на виявленні ознаки кримінального правопорушення та звернення суду до Державного бюро розслідувань слідчий суддя зазначив, що відповідно до норм КПК України, особисто підозрюваний або його захисник мають право звернутися до Державного бюро розслідувань із відповідною заявою (повідомленням) про виявлені ними ознаки кримінальних правопорушень для подальшого вирішення питання про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою задовольнити скаргу захисника, визнати незаконним висновки слідчого судді про відсутність предмету оскарження повідомлення про підозру від 09 жовтня 2025 року та надати оцінку заяві про реагування суду та звернення до ДБР.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги по суті захисник вказує на не, що слідчий суддя неправильно визначив предмет судового контролю та безпідставно визнав відсутнім предмет оскарження.
Також наголошує, що висновок суду про “втрату сили» повідомлення про підозру не усуває його правових наслідків та не звільняє суд від обов'язку перевірки.
Заслухавши суддю-доповідача, думку підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника, які просили задовольнити апеляційну скаргу, думку прокурора, який просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін ухвалу слідчого судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Так, згідно п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому ст. 278 КПК України, у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру обов'язково здійснюється у таких випадках: затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; обрання до особи одного з передбачених КПК України запобіжних заходів; наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
У відповідності до ст. 279 КПК України, у випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або про зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов'язаний виконати дії, передбачені ст. 278 цього Кодексу. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор.
Письмове повідомлення про підозру в порядку, передбаченому ст.ст. 276-278 КПК України, у відповідності до положень п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК України, є початковим моментом притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Апеляційним судом встановлено, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025052110000040 від 14 червня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено причетність ОСОБА_6 до вчинення вказаного кримінального правопорушення.
09 жовтня 2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме у одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.
25 грудня 2025 року ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри від 09 жовтня 2025 року у вчиненні кримінального правопорушення, а саме про те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, тобто одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.
Так, зміна повідомлення про підозру (у вузькому розумінні цього поняття) може зумовлюватися виявленням обставин, які змінюють характер відомостей, викладених у попередньому повідомленні про підозру. Можуть бути уточнені фактичні обставини вчиненого (місце, час, спосіб діяння, характер і розмір шкоди і т. ін.), виправлена раніше допущена помилка або неточність у формулюванні підозри.
У зв'язку зі зміною раніше повідомленої особі підозри, підозра, яка була висунута раніше втрачає свою чинність, оскільки існування в кримінальному провадженні одночасно двох або більше повідомлень про підозру призводило б до дезорієнтації підозрюваного, унеможливлювало б створення чіткої і зрозумілої правової позиції щодо захисту, чим грубо могло бути порушено передбачене Конституцією України та КПК України право особи на захист.
Таким чином, обґрунтованим та законним є висновок слідчого судді, зокрема, що оскільки 25 грудня 2025 року ОСОБА_6 вручено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, раніше вручене повідомлення про підозру від 09 жовтня 2025 року втратило свою силу, тому не може бути предметом оскарження.
Апеляційний суд також погоджується і з висновком слідчого судді про те, що наведені захисником ОСОБА_5 обставини, не можуть бути підставами для скасування підозри ОСОБА_6 у вчиненні передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України злочину, і вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що при здійсненні повідомлення про підозру органом досудового розслідування були дотримані вимоги ст. 276-278 КПК України.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні врегульований Кримінальним процесуальним кодексом України. Зокрема, подання апеляційної скарги на рішення слідчого судді, постановленого за наслідками розгляду скарги, заяви чи клопотання учасника кримінального провадження має відбуватись з дотриманням певних умов.
Зокрема, відповідно до Рішення ЄСПЛ «Креуз проти Польщі» № 28249/95 від 19.06.2001 року в п. 53 якого зазначено, що «… право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмежуванням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави…», тобто уникнення зловживання суб'єктами такими правами.
Із вищенаведених підстав, доводи апеляційної скарги захисника є такими, що не знайшли свого підтвердження, спростовуються наведеним вище й будь-яким чином не впливають на висновки слідчого судді.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді колегія суддів не вбачає.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим та таким, що ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, а тому апеляційна скарга захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , з викладеними в ній доводами, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 25 грудня 2025 року у кримінальному провадженні № 42025052110000040 від 14 червня 2025 року, про відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру від 09 жовтня 2025 року, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3