про відмову в залишенні позовної заяви без розгляду
09 квітня 2026 року м. ДніпроСправа № 360/336/26
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши у письмовому провадженні клопотання Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону, Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону (далі - відповідач 1), Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 2) в якому позивач просить:
1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачці індексації грошового забезпечення у період з 07.04.2017 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;
2) зобов'язати відповідача здійснити позивачці нарахування індексації грошового забезпечення за період з 07.04.2017 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, та провести їх виплату із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 44;
3) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування надбавки за вислугу років у розмірі 5% від 1 до 2 років у період з 30.07.2017 по 28.11.2017, та у розмірі 10% від 2 до 5 років у період з 29.11.2017 по 28.02.2018 згідно пункту 13.1. розділу XIII Інструкції №260;
4) зобов'язати відповідача нарахувати позивачці надбавку за вислугу років у розмірі 5% від 1 до 2 років у період з 30.07.2017 по 28.11.2017, та у розмірі 10% від 2 до 5 років у період з 29.11.2017 по 28.02.2018 згідно пункту 13.1. розділу XIII Інструкції №260, та провести їх виплату із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 №44;
5) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування надбавки за вищу кваліфікаційну категорію медичному складу у розмірі 15% від посадового окладу згідно з підпунктом 20.1.3. пункту 20.1. розділу XX Інструкції №260;
6) зобов'язати відповідача нарахувати позивачці надбавку за вищу кваліфікаційну категорію медичному складу у розмірі 15% від посадового окладу згідно з підпунктом 20.1.3. пункту 20.1. розділу XX Інструкції №260, та провести їх виплату із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 №44;
7) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не врахування індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року, надбавки за вищу кваліфікаційну категорію медичному складу у розмірі 15% від посадового окладу згідно з підпунктом 20.1.3. пункту 20.1. розділу XX Інструкції №260 та надбавки за вислугу років у розмірі 5% від 1 до 2 років у період з 30.07.2017 по 28.11.2017, та у розмірі 10% від 2 до 5 років у період з 29.11.2017 по 28.02.2018 згідно пункту 13.1. розділу XIII Інструкції №260 при нарахуванні та виплаті позивачці щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 22.09.2010 №889 за період з 07.04.2017 по 28.02.2018;
8) зобов'язати відповідача нарахувати позивачці щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою КМУ від 22.09.2010 №889 за період з 07.04.2017 по 28.02.2018, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір таких виплат, індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008, надбавки за вищу кваліфікаційну категорію медичному складу у розмірі 15% від посадового окладу згідно з підпунктом 20.1.3. пункту 20.1. розділу XX Інструкції №260, та надбавки за вислугу років у розмірі 5% від 1 до 2 років у період з 30.07.2017 по 28.11.2017, та у розмірі 10% від 2 до 5 років у період з 29.11.2017 по 28.02.2018 згідно пункту 13.1. розділу XIII Інструкції №260, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004р. №44;
9) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не врахування індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січня 2008 року, щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 22.09.2010 №889, та надбавки за вищу кваліфікаційну категорію медичному складу у розмірі 15% від посадового окладу згідно з підпунктом 20.1.3. пункту 20.1. розділу XX Інструкції №260, при нарахуванні і виплати позивачці у червні 2017 року грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої статтею 10'1 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХП«Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
10) зобов'язати відповідача здійснити перерахунок позивачці за червень 2017 року грошову допомогу на оздоровлення, передбаченої статтею 10'1 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір такої виплати, індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січня 2008 року щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 22.09.2010 №889, та надбавки за вищу кваліфікаційну категорію медичному складу у розмірі 15% від посадового окладу згідно з підпунктом 20.1.3. пункту 20.1. розділу XX Інструкції №260, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 №44;
11) визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невключені до складу грошового забезпечення, з якого позивачці за квітень 2017 року обчислена підйомна допомога, яка передбачена п.3 ст.9'1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 22.09.2010р №889, індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січня 2008 року та надбавки за вищу кваліфікаційну категорію медичному складу у розмірі 15% від посадового окладу згідно з підпунктом 20.1.3. пункту 20.1. розділу XX Інструкції №260;
12) зобов'язати відповідача здійснити перерахунок позивачці за квітень 2017 року підйомної допомоги, передбаченої п.3 ст.9'1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір такої виплати, щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 22.09.2010 №889, індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січня 2008 року та надбавки за вищу кваліфікаційну категорію медичному складу у розмірі 15% від посадового окладу згідно з підпунктом 20.1.3. пункту 20.1. розділу XX Інструкції №260, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 №44;
13) визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні у квітні 2017 року підйомної допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби відповідно до абзацу першого пункту 3 статті 9 і Закону №2011-XII;
14) зобов'язати відповідача здійснити позивачці нарахування за квітень 2017 року підйомної допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби відповідно до абзацу першого пункту 3 статті 9 і Закону №2011 -XII, та провести їх виплату із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 №44;
15) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачці індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 12.06.2025 відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 №1078;
16) зобов'язати відповідача здійснити нарахування позивачці щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення в сумі 4463,15грн в місяць за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 12.06.2025 відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 №1078, та провести їх виплату із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 №44;
17) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затверджених постановою КМУ від 17.07.2003 №1078, вимог щодо розрахунку надбавки за вислугу років згідно додатку 16 до постанови КМУ №704, вимог щодо розрахунку надбавки за вищу кваліфікаційну категорію у розмірі 7% від посадового окладу згідно розділу IX Порядку №260, при нарахуванні і виплати позивачці грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої статтею 10'1 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХП«Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2018 - 2022 роки, за 2024 - 2025 роки;
18) зобов'язати відповідача здійснити перерахунок позивачці грошової допомоги на оздоровлення, передбачену статтею 10'1 Закону України від 20.12.1991р. №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за 2018 - 2022 роки та за 2024 - 2025 роки, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір таких виплат, індексації грошового забезпечення з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затверджених постановою КМУ від 17.07.2003 №1078, надбавки за вислугу років згідно додатку 16 до постанови КМУ №704, надбавки за вищу кваліфікаційну категорію у розмірі 7% від посадового окладу згідно розділу IX Порядку №260, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 №44;
19) визнати и протиправною бездіяльність відповідача щодо не врахування у складі місячного грошового забезпечення у періоді з 07.04.2017 по 12.06.2025, з якого були обчислені розміри таких виплат, розміри надбавок за вислугу років згідно додатку 16 до постанови КМУ від 30.08.2017 №704;
20) зобов'язати відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення позивачки за період з 07.04.2017 по 12.06.2025, з урахуванням у складі грошового забезпечення, розмірів надбавок за вислугу років згідно додатку 16 до постанови КМУ від 30.08.2017 №704, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 №44;
21) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не врахування у складі місячного грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір такої виплати, надбавки за вислугу років від 5 до 10 років у розмірі 30% в період з 08.01.2019 по 05.10.2020 згідно додатку 16 до постанови КМУ від 30.08.2017 №704;
22) зобов'язати відповідача здійснити позивачці перерахунок грошового забезпечення, з урахуванням у складі грошового забезпечення, надбавки за вислугу років від 5 до 10 років у розмірі 30% в період з 08.01.2019 по 05.10.2020 згідно додатку 16 до постанови КМУ від 30.08.2017 №704, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 №44;
23) визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не застосуванні пункту 4 постанови КМУ від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції чинній з 29.01.2020) при обчисленні позивачці в період з 29.01.2020 по 19.05.2023 включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови;
24) зобов'язати відповідача нарахувати позивачці грошове забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме: грошової допомоги на оздоровлення за 2020 - 2023 роки, передбаченої пунктом 1 статті 10'1 Закону №2011-XII; матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань за 2020 - 2022 роки, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим званням визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 14.11.2019 №294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 (2102,00 грн), Законом України від 15.12.2020 №1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 (2270,00грн), Законом України від 02.12.2021 №1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 (2481,00грн), Законом України від 03.11.2022 №2710-1Х «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 (2684,00грн), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови КМУ від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 №44;
25) визнати протиправними дії відповідача щодо не врахування індексації грошового забезпечення з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затверджених постановою КМУ від 17.07.2003 №1078, надбавки за вислугу років від 20 до 25 років у розмірі 45% в період з 12.07.2024 по 12.06.2025 згідно додатку 16 до постанови КМУ від 30.08.2017 №704, та надбавки за вищу кваліфікаційну категорію у розмірі 7% від посадового окладу згідно розділу IX Порядку №260, при нарахуванні і виплаті позивачці грошової компенсації за 112 невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 Закону України від 22.10.1993 №3551-ХП«Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
26) зобов'язати відповідача здійснити перерахунок позивачці виплаченої грошової компенсації за 112 невикористаних календарних днів додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України від 22 жовтня 1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір таких виплат, індексації грошового забезпечення з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затверджених постановою КМУ від 17.07.2003 №1078, надбавки за вислугу років від 20 до 25 років у розмірі 45% в період з 12.07.2024 по 12.06.2025 згідно додатку 16 до постанови КМУ від 30.08.2017 №704, та надбавки за вищу кваліфікаційну категорію у розмірі 7% від посадового окладу згідно розділу IX Порядку №260, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004р. №44;
27) визнати протиправними дії відповідача щодо не врахування індексації грошового забезпечення з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затверджених постановою КМУ від 17.07.2003 №1078, надбавки за вислугу років від 20 до 25 років у розмірі 45% в період з 12.07.2024 по 12.06.2025 згідно додатку 16 до постанови КМУ від 30.08.2017 №704, та надбавки за вищу кваліфікаційну категорію у розмірі 7% від посадового окладу згідно розділу IX Порядку №260, при нарахуванні і виплаті позивачці грошової компенсації за 80 невикористаних календарних днів щорічної основної відпустки, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 Закону України від 22.10.1993 №3551-ХП«Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
28) зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та доплату позивачці виплаченої грошової компенсації за 80 невикористаних календарних днів щорічної основної відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551 -XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір таких виплат, індексації грошового забезпечення з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затверджених постановою КМУ від 17.07.2003 №1078, надбавки за вислугу років від 20 до 25 років у розмірі 45% в період з 12.07.2024 по 12.06.2025 згідно додатку 16 до постанови КМУ від 30.08.2017 №704, та надбавки за вищу кваліфікаційну категорію у розмірі 7% від посадового окладу згідно розділу IX Порядку №260, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 №44;
29) визнати протиправними дії відповідача щодо не врахування індексації грошового забезпечення з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затверджених постановою КМУ від 17.07.2003 №1078, надбавки за вислугу років від 20 до 25 років у розмірі 45% в період з 12.07.2024 по 12.06.2025 згідно додатку 16 до постанови КМУ від 30.08.2017 №704, та надбавки за вищу кваліфікаційну категорію у розмірі 7% від посадового окладу згідно розділу IX Порядку №260, при нарахуванні і виплаті позивачці одноразової грошової допомоги при звільнені за 8 календарних років;
30) зобов'язати відповідача здійснити перерахунок позивачці виплаченої одноразової грошової допомоги при звільнені за 8 календарних років з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір таких виплат, індексації грошового забезпечення з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затверджених постановою КМУ від 17.07.2003 №1078., надбавки за вислугу років від 20 до 25 років у розмірі 45% в період з 12.07.2024 по 12.06.2025 згідно додатку 16 до постанови КМУ від 30.08.2017 №704, та надбавки за вищу кваліфікаційну категорію у розмірі 7% від посадового окладу згідно розділу IX Порядку №260, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 №44;
31) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування позивачці у листопаді 2020 року премії;
32) зобов'язати відповідача здійснити нарахування позивачці за листопад 2020 року премії у розмірі 3375,60 грн та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 №44;
33) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не врахування у складі місячного грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір такої виплати, надбавки за вислугу років від 20 до 25 років у розмірі 45% в період з 12.07.2024 по 12.06.2025 згідно додатку 16 до постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 та надбавки за вищу кваліфікаційну категорію у розмірі 7% від посадового окладу згідно розділу IX Порядку №260;
34) зобов'язати відповідача здійснити позивачці перерахунок грошового забезпечення, з урахуванням у складі грошового забезпечення, надбавки за вислугу років від 20 до 25 років у розмірі 45% в період з 12.07.2024 по 12.06.2025 згідно додатку 16 до постанови КМУ від 30.08.2017 №704 та надбавки за вищу кваліфікаційну категорію у розмірі 7% від посадового окладу згідно розділу IX Порядку №260, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 №44.
Ухвалою суду від 19.03.2026 у справі № 360/336/26 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Також вказаною ухвалою від 19.03.2026 у справі № 360/336/26 роз'єднано позовні вимоги ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону та виділено в окремі провадження ряд вимог.
Частину вимог, що стосуються нарахування та виплати позивачці індексації грошового забезпечення, залишено на розгляді та вирішенні у справі № 360/336/26.
Відтак, в даній справі розглядаються вимоги про:
- визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачці індексації грошового забезпечення у період з 07.04.2017 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;
- зобов'язання відповідача здійснити позивачці нарахування індексації грошового забезпечення за період з 07.04.2017 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, та провести їх виплату із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 44;
- визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачці індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 12.06.2025 відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 №1078;
- зобов'язання відповідача здійснити нарахування позивачці щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення в сумі 4463,15 грн в місяць за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 12.06.2025 відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 №1078, та провести їх виплату із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 №44.
Від Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону надійшов відзив на позовну заяву, в якому заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропущенням позивачем строку звернення до суду.
Вирішуючи клопотання про залишення позову без розгляду, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У частині другій цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок, що шестимісячний строк звернення до суду в адміністративному судочинстві є загальним і застосовується, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.
Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.
Так, до 19 липня 2022 року частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, було встановлено норму про те, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Водночас, частиною другою цієї статті до 19 липня 2022 року було встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Отже, до 19 липня 2022 року право на заробітну плату не обмежувалось будь-яким строком щодо судового захисту і такий висновок прямо випливає з указаної норми.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Відповідно до пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків. Під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. У разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України «Про оплату праці» в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.
Індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці працівникам у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів (стаття 1, частина 1 статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 3 липня 1991 року №1282-ХII зі змінами).
У постанові Верховного Суду від 08 березня 2024 року справа № 560/11906/23 зазначено, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, є складовими заробітної плати. Колегія суддів констатувала, що спір про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, стосується заробітної плати військовослужбовця.
Позивач у цій справі звернувся до суду за захистом свого права на належне грошове забезпечення (оплату праці). Позивачем не оскаржуються умови проходження публічної служби або звільнення з неї. Отже, застосуванню до спірних правовідносин стосовно строків звернення до суду підлягають положення КЗпП України, а не КАС України.
Законом України від 1 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19 липня 2022 року, статтю 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Також Законом України від 1 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» внесено зміни до статті 116 КЗпП України.
Статтею 116 КЗпП України у редакції, яка діє з 19 липня 2022 року, передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
11 грудня 2025 року Конституційний Суд України ухвалив Рішення № 1-р/2025, яким визнав такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.
Конституційний Суд України виходив з того, що запровадження тримісячного строку для звернення працівника під час дії трудових відносин до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат обмежує гарантоване право особи на своєчасне одержання винагороди за працю та уможливлює невиконання роботодавцем обов'язку з оплати праці, зокрема у випадках, коли працівник звертатиметься до суду пізніше ніж через три місяці з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Фактично право працівника на одержання винагороди за працю підлягає судовому захисту лише в межах установленого строку звернення до суду, зі спливом якого працівник втрачатиме можливість ефективного та дієвого поновлення своїх прав у спосіб звернення до суду.
Якщо працівник пропустив тримісячний строк звернення до суду, обов'язок роботодавця щодо виплати заробітної плати та інших належних працівникові виплат і право працівника на одержання винагороди за працю не припиняються, тоді як дієвість та ефективність способів поновлення права працівника на одержання винагороди за працю, зокрема у спосіб стягнення заборгованості в судовому порядку, зазнає суттєвого обмеження, оскільки не передбачено поновлення пропущеного строку. Працівник може опинитися в невигідному юридичному становищі, коли після спливу встановленого оспорюваними приписами Кодексу тримісячного строку відповідне право не підлягатиме захисту судом, а подальше отримання працівником сум заробітної плати значною мірою залежатиме від бажання роботодавця виплатити заборгованість в позасудовому порядку.
Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законодавець, установлюючи тримісячний строк для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, не врахував, що зобов'язання щодо виплати винагороди за працю є триваючим, призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав працівника, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України. Така законодавча конструкція ставить працівника, який перебуває у трудових відносинах, у менш захищене становище порівняно зі звільненим працівником, що суперечить принципу рівності та гарантії ефективного судового захисту.
Наведене свідчить, що Конституційний Суд України розмежував:
тримісячний строк для звернення звільненого працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат;
тримісячний строк для звернення працівника під час дії трудових відносин до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.
Останній передбачений частиною 1 статті 233 КЗпП України, приписи якої Конституційний Суд України визнав неконституційними.
Отже, оскільки означений спір є трудовим спором щодо виплати заробітної плати (індексації грошового забезпечення) під час проходження публічної служби, то тримісячний строк звернення до суду з 12 грудня 2025 року до спірних правовідносин не застосовується, а отже, строк звернення до суду з цим позовом позивач не пропустив.
З огляду на вказані обставини та на наведені висновки Конституційного Суду України, судом установлено, що строк звернення до суду з цим позовом позивачем не пропущений.
Отже, у суду відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Керуючись статтями 9, 48, 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні клопотання Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону, Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Суддя О.В. Захарова