Україна
Донецький окружний адміністративний суд
08 квітня 2026 року Справа№200/2037/26
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області
Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач 2) про:
- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 13.10.2025 року № 230750001861 про відмову в переході з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення»;
- зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити й виплачувати пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 06.10.2025 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач отримував пенсію по інвалідності, а досягнувши 52 років, 06.10.2025 року звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 230750001861 від 13.10.2025 року позивачу було відмовлено в переведенні на пенсію за вислугу років, оскільки позивач не має необхідних 26 років 6 місяців спеціального стажу станом 11.10.2017 року.
В спірному рішенні відповідача зазначено, що спеціальний стаж, що дає право на призначення за вислугу років становить 25 років 01 місяцю 28 днів, що унеможливлює призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Позивач вважає протиправним рішення ГУ ПФУ у Донецькій області від 13.10.2025 №230750001861 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років, а тому змушений звернутися до з метою захисту своїх прав на пенсійне забезпечення у судовому порядку.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачем 1 надано письмовий відзив від 07.04.2026 року. В обґрунтування незгоди з позовними вимогами відповідач зазначає, що позивач звернувся з заявою від 06.10.2025 року № 2148 про призначення йому пенсії за вислугу років згідно з п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Пенсію за вислугу років призначають працівникам освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення за наявності спеціального стажу роботи 26 років 06 місяців на 11.10.2017 (стаття 55 Закону №1788 та постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення»).
За результатами аналізу наданих документів страховий стаж ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788 станом на 11.10.2017 складає 25 років 1 місяць 28 днів.
За наведених обставин, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення від 13.10.2025 № 230750001861 про відмову ОСОБА_1 у переведенні у зв'язку з відсутністю страхового стажу.
З зазначених причин відповідач 1 просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідачем 2 не надано письмового відзиву, тому суд на підставі ч. 6 ст. 162 КАС України розглядає справу на підставі наявних у ній доказів.
Відповідно до положень статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України даний предмет спору віднесено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача у відповідності до норм законодавства повідомлено про наявність позову щодо визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 . Згідно паспортних даних позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області, де отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.11.2021 року.
Судом встановлено, що 06.10.2025 року позивач звернувся до ПФУ із заявою № 2148 про переведення його на інший вид пенсії - за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 230750001861 від 13.10.2025 року, яке розглянуло заяву позивача за принципом екстериторіальності, позивачу було відмовлено в призначені пенсії за вислугу років, оскільки позивач не має необхідних 26 років 6 місяців спеціального стажу станом 11.10.2017 року.
Зокрема, в спірному рішенні відповідача зазначено, що пенсію за вислугу років призначають працівникам освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення за наявності спеціального стажу роботи 26 років 06 місяців на 11.10.2017 року.
Станом 11.10.2017 року, спеціальний стаж, що дає право на призначення за вислугу років становить 25 років 01 місяць 28 днів, що унеможливлює призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
За таких обставин позивачеві рішенням відповідача № 230750001861 від 13.10.2025 року було відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи - не менш ніж 26 років 6 місяців станом 11.10.2017 року.
Водночас, у трудовій книжці позивача НОМЕР_2 від 22.08.1992 року наявні наступні такі записи про роботу позивача в закладах освіти:
- записи № 2-3 з 15.08.1992 року по 24.01.2000 року керівником технічних гуртків;
- записи № 4-11 з 25.01.2000 року по 17.12.2020 року викладачем;
- записи № 12-13 з 18.12.2020 року по 30.09.2025 року викладачем.
Тобто, згідно записів у трудовій книжці позивача він має безперервний педагогічний стаж з 15.08.1992 року по 30.09.2025 року, що складає 33 роки 01 місяць 16 днів.
Перевіряючи правомірність рішення відповідача № 050850001622 від 13.10.2025 року про відмову в призначені пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , суд виходить з такого.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пунктом 2-1 Перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають:
працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати:
з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;
з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;
з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;
з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;
з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців;
з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців;
з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років;
з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців;
з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
Як зазначено вище, позивач звернувся з заявою про переведення на пенсію за вислугу років 06.10.2025 року, отже відповідно до приписів п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» повинен мати не менше 30 років педагогічного стажу.
Спірне рішення відповідача не має зауважень щодо віку позивача.
За приписами ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою КМУ від 12.08.1993 року № 637 встановлено, що уточнюючі довідки підприємств або організацій для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників.
Суд зазначає, що вищевказаний Порядок, як вбачається з його назви та змісту, поширюється саме на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Таким чином, довідка уточнюючого характеру може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка чи відповідні записи у трудовій книжці.
Відповідно записів у трудовій книжці позивача останній працював педагогом понад 30 років, а саме: 33 роки 01 місяць 16 днів, що є достатнім для призначення пенсії за вислугу років згідно з п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Водночас, Законом України від 24.12.2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01.01.2016 року, внесені зміни до статті 55 Закону № 1788-ХІІ, зокрема у пункті «е» в абзаці першому слова «незалежно від віку» замінено словами та цифрами «після досягнення 55 років» і доповнено абзацами дванадцятим - двадцять п'ятим.
Отже, пункт «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ у зазначеній редакції передбачав, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати, зокрема з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
При цьому, Рішенням Конституційного Суду України від 4 червня 2019 року № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII та Законом № 911-VIII.
Відповідно до положень статті 152 Конституції України, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Ухвалюючи рішення від 04 червня 2019 року №2-р/2019, Конституційний Суд України вказав, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об'єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов'язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.
Втрата професійної працездатності або придатності не пов'язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років. Мета призначення пенсії за вислугу років - забезпечити потрібні умови життя особам, робота яких пов'язана зі швидкою втратою професійних навичок (працездатності), що може настати до досягнення цими особами віку, потрібного для набуття права на пенсію за віком. Призначення пенсії за вислугу років є додатковою соціальною гарантією для осіб, які в особливих умовах виконували певні професійні функції.
Конституційний Суд України виснував, що положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII щодо підвищення на п'ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п'ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави. З огляду на наведене оспорювані положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII, суперечать положенням статей 1, 3, 46 Основного Закону України.
Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що з 04.06.2019 (з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення №2-р/2019 від 04.06.2019) при призначенні пенсії за вислугою років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ необхідно застосовувати положення цього Закону у редакції до внесення змін Законами №213 VIII від 02.03.2015.
Оскільки судом встановлено, що позивач на дату звернення до ПФУ має 33 роки 01 місяць 16 днів педагогічного стажу, а з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення №2-р/2019 від 04.06.2019) при призначенні пенсії за вислугою років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ необхідно застосовувати положення цього Закону у редакції до внесення змін Законами №213 VIII від 02.03.2015, то позовні вимоги підлягають задоволенню, проте не у спосіб, визначений позивачем.
Оскільки заяву позивача про перехід на інший вид пенсії від 06.10.2025 року за принципом екстериторіальності розглянуто відповідачем 1, то саме Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області має повторно розглянути заяву позивача від 06.10.2025 року та призначити пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 06.10.2025 року. Питання ж виплати пенсії, яка має бути призначена відповідачем 1 на дату розгляду справи є завчасним.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Потенційний обов'язок суб'єкта владних повноважень довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності в суді посилює його відповідальність при прийнятті рішень, вчиненні інших дій чи допущенні бездіяльності.
Презумпція винуватості суб'єкта владних повноважень відповідача також означає припущення, що повідомлені позивачем обставини у справі про рішення, дії, бездіяльність відповідача і про порушення права, свободи чи інтересу відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує на основі доказів.
Відповідно до п. 10 ч. 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
За вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладене, на підставі положень Конституції України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року, ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010) (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, буд. 23, код ЄДРПОУ 21366538) (відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 13.10.2025 року № 230750001861 про відмову ОСОБА_1 в переході з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення»
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.10.2025 року № 2148 про переведення його на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» та призначити пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 06.10.2025 року.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати з судового збору у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 08 квітня 2026 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Л.Б. Голубова