02 квітня 2026 року
м. Київ
Cправа № 873/61/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пєскова В. Г., Жукова С. В., Картере В. І.,
за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,
учасники справи не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Мартина Себастяна Федоровича
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2026
у складі судді Сітайло Л.Г.
у справі № 873/61/25
за заявою Акціонерного товариства "Таскомбанк"
про видачу виконавчого наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 14.05.2025
у третейській справі № 35/25
за позовом Акціонерного товариства "Таскомбанк"
до фізичної особи-підприємця Мартина Себастяна Федоровича
про стягнення заборгованості,
Обставини справи
1. 26.07.2024 Акціонерне товариство "Таскомбанк" (далі - АТ "Таскомбанк", Банк) та фізична особа-підприємець Мартин Себастян Федорович (далі - ФОП Мартин С. Ф.) уклали Заяву-договір № ІD27635309 (продукт "Кредит на розвиток бізнесу", далі - Договір), відповідно до умов якого за наявності вільних коштів Банк зобов'язався надати позичальникові кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов цього договору.
2. У пункті 5.9 договору встановлено, що спір між сторонами може бути вирішено у третейському суді на підставі цього Договору, а саме: всі спори та вимоги, які виникають при виконанні цього Договору або у зв'язку з ним, або випливають з нього та становлять предмет спору, підлягають розгляду у Постійно діючому Третейському суді при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу", згідно з регламентом Третейського суду, який є невід'ємною частиною третейської угоди, розміщений на сайті суду https://sud.aifb.org.ua.
3. АТ "Таскомбанк" звернулося до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" з позовом до ФОП Мартина С. Ф. про стягнення заборгованості.
4. 14.05.2025 рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" у третейській справі № 35/25 позов АТ "Таскомбанк" задоволено; стягнуто з ФОП Мартина С. Ф. на користь АТ "Таскомбанк" заборгованість за кредитним договором від 26.07.2024 № ID27635309 у сумі 515 007,33 грн та третейський збір у розмірі 5 550,07 грн.
5. 17.09.2025 постановою Північного апеляційного господарського суду від у справі №873/69/25, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 03.12.2025, відмовлено у задоволенні заяви ФОП Мартина С. Ф. у справі № 873/69/25 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 14.05.2025 у третейській справі № 35/25 відмовлено; рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 14.05.2025 у третейській справі № 35/25 залишено без змін.
6. У травні 2025 року АТ "Таскомбанк" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з заявою про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 14.05.2025 у третейській справі № 35/25.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
7. 28.01.2026 ухвалою Північного апеляційного господарського суду у справі №873/61/25 заяву АТ "Таскомбанк" про видачу наказу про примусове виконання рішення третейського суду задоволено. Постановлено після набрання законної сили цією ухвалою, на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 14.05.2025 у третейській справі №35/25, видати накази такого змісту: "Стягнути з ФОП Мартин Себастяна Федоровича на користь Акціонерного товариства "Таскомбанк" заборгованість за кредитним договором № ID27635309 від 26.07.2024 у сумі 515 007,33 грн. Стягнути з ФОП Мартин Себастяна Федоровича на користь Акціонерного товариства "Таскомбанк" третейський збір у сумі 5 550,07 грн".
8. Суд першої інстанції не встановив підстав для відмови в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, визначених статтею 56 Закону України "Про третейські суди" та статтею 355 ГПК України.
А. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
9. В апеляційній скарзі ФОП Мартин С. Ф. просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2026 у справі № 873/61/25 та ухвалити постанову, якою відмовити АТ "Таскомбанк" у задоволенні заяви про видачу наказу про примусове виконання рішення третейського суду.
10. За доводами скаржника, суд першої інстанції не врахував такого:
- заява-договір не містить чітко вираженого третейського застереження, що відповідало б вимогам статті 2 Закону України "Про третейські суди". Позивач (банк) не надав документального підтвердження того, що відповідач усвідомлено, чітко і добровільно погодився на третейське застереження;
- АТ "Таскомбанк" не дотрималося досудового (переговорного) порядку вирішення спору, оскільки відповідно до пункту 5.8 Заяви-договору № ID27635309 від 24.07.2024 спори сторони вирішуватимуть шляхом проведення переговорів. При недосягненні згоди спір може бути вирішено або в третейському суді, або у судах загальної юрисдикції згідно із законодавством України;
- для розгляду третейської справи порушено порядок формування складу третейського суду. У матеріалах третейської справи № 35/25 відсутні реквізити в розпорядженні голови Третейського суду про призначення складу суду - зокрема, не вказані номер, дата та реєстраційний індекс цього документа.
Б. Доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу
11. Відзив на апеляційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
12. Предметом судового розгляду у цій справі була заява позивача у третейській справі про видачу наказу на примусове виконання рішення Третейського суду.
13. Оскаржуване судове рішення суду першої інстанції ухвалене за результатами розгляду заяви АТ "Таскомбанк" про видачу виконавчого документа про примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 14.05.2025 у третейській справі № 35/25.
14. Відповідно до частини другої статті 352 ГПК України заява про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду подається до апеляційного господарського суду за місцем проведення третейського розгляду протягом трьох років з дня ухвалення рішення третейським судом.
15. Згідно з частиною третьою статті 354 ГПК України при розгляді справи в судовому засіданні господарський суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 355 цього Кодексу.
16. У статті 355 ГПК України наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд відмовляє у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, а саме: (1) на день ухвалення рішення за заявою про видачу наказу рішення третейського суду скасовано судом; (2) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; (3) пропущено встановлений строк для звернення за видачею наказу, а причини його пропуску не визнані господарським судом поважними; (4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; (5) третейська угода визнана недійсною; (6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; (7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом; (8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу господарського суду відповідну справу; (9) третейський суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
17. Аналогічні положення щодо підстав відмови у задоволенні заяви про видачу виконавчого документа передбачені частиною шостою статті 56 Закону України "Про третейські суди".
18. Верховний Суд неодноразово звертав увагу (зокрема у постановах від 31.08.2021 у справі №870/21/21, від 24.12.2019 у справі № 870/45/19, від 18.11.2020 у справі №876/32/20), що виходячи із вказаних правових норм, при розгляді заяви про скасування рішення третейського суду та при розгляді заяви про видачу виконавчого документа господарський суд не здійснює оцінки законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому, а лише встановлює відсутність / наявність підстав для його скасування, визначених частиною 3 статті 51 Закону України "Про третейські суди" та статтею 350 ГПК України, та/або підстав для відмови в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, визначених статтею 355 ГПК України та статтею 56 Закону України "Про третейські суди".
19. Досліджуючи питання наявності між сторонами третейської угоди, колегія суддів враховує таке.
20. Згідно з частиною другою статті 1 Закону України "Про третейські суди" до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
21. Підвідомчість справ третейським судам врегульована статтею 6 Закону України "Про третейські суди", в якій наведений перелік справ, які не можуть розглядати третейські суди.
22. Разом з тим, відповідно до частини першої статті 5, частин першої, другої, дев'ятої статті 12 Закону України "Про третейські суди" спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.
23. При цьому, частинами четвертою - шостою статті 12 вказаного Закону передбачено, що третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами або міститься у проспекті цінних паперів (рішенні про емісію цінних паперів), що передбачає призначення адміністратора за випуском облігацій, чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.
24. Сторони мають право вільно призначати чи обирати третейський суд та третейських суддів (частина перша статті 14 Закону України "Про третейські суди").
25. Згідно з наданим у статті 1 Закону України "Про третейські суди" визначенням склад третейського суду персональний склад третейського суду, що розглядає конкретну справу. Склад третейського суду формується шляхом призначення чи обрання третейських суддів (третейського судді). Третейський суд може розглядати справи в складі одного третейського судді або в будь-якій непарній кількості третейських суддів (частини перша, друга статті 16 Закону України "Про третейські суди").
26. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 26.07.2024 АТ "Таскомбанк" та ФОП Мартин С. Ф. уклали кредитний договір, у пункті 5.9 якого погодили третейське застереження такого змісту: всі спори та вимоги, які виникають при виконанні цього Договору або у зв'язку з ним, або випливають з нього та становлять предмет спору, підлягають розгляду у Постійно діючому Третейському суді при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу", згідно з регламентом Третейського суду, який є невід'ємною частиною третейської угоди, розміщений на сайті суду https://sud.aifb.org.ua.
27. Отже, сторони уклали третейську угоду у вигляді третейського застереження у пункті 5.9 Договору. А тому з моменту укладення цього договору між сторонами діє третейське застереження, що визначає певний порядок розгляду спорів, пов'язаних з цими договором.
28. При цьому, підстави для висновку про недійсність відповідного третейського застереження відсутні, оскільки на момент розгляду цієї справи судом не встановлено, відповідачем не доведено, а в матеріалах справи відсутні докази недійсності укладеного між сторонами договору (в цілому або його окремих частин).
29. З огляду на встановлений факт наявності у цій справі третейської угоди, яка укладена між сторонами у вигляді третейського застереження, та враховуючи норми Закону України "Про третейські суди" щодо підвідомчості справ третейським судам, вказаний спір правомірно переданий на розгляд Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу".
30. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що Банк не надав документального підтвердження того, що відповідач усвідомлено, чітко і добровільно погодився на третейське застереження, оскільки факт підписання ним договору свідчить про прийняття стороною його умов, включаючи й положення про передачу спорів на розгляд третейського суду.
31. Суд зауважує, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
32. Принцип свободи договору полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати:
- можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору);
- можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.
33. Укладаючи спірний договір, ФОП Мартин С. Ф. діяв на власний розсуд. У разі незгоди з умовами договору чи неузгодження окремих умов скаржник як сторона договору мав право не укладати його, або наполягати на виключенні третейського застереження.
34. Крім того, спір між сторонами виник з господарських правовідносин, що не належать до переліку справ, які не можуть розглядати третейські суди згідно з приписами статті 6 Закону України "Про третейські суди". Відповідний спосіб захисту прав (законних інтересів) передбачений частиною другою статті 16 ЦК України.
35. Ухвалюючи рішення Постійно діючий Третейський суд при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" не вирішував питання, які виходять за межі третейської угоди.
36. Доводи скаржника, що позивачем не дотримано досудового (переговорного) порядку вирішення спору є необґрунтованим, оскільки кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту (рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002).
37. Щодо доводів про невідповідність вимогам закону складу третейського суду суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до статті 14 Закону України "Про третейські суди" сторони мають право вільно призначати чи обирати третейський суд та третейських суддів Для призначення чи обрання третейських суддів у кожній справі необхідна їхня згода. У постійно діючих третейських судах призначення чи обрання третейських суддів здійснюється із затвердженого відповідно до статті 8 цього Закону списку третейських суддів, який за регламентом цього постійно діючого третейського суду може мати обов'язковий чи рекомендаційний характер.
38. У постійно діючому третейському суді кількісний та персональний склад третейського суду визначається за правилами, встановленими регламентом третейського суду. Формування складу третейського суду в постійно діючому третейському суді здійснюється в порядку, встановленому регламентом третейського суду (частина третя статті 16, частина перша статті 17 Закону України "Про третейські суди").
39. Як зазначалося вище, у пункті у пункті 5.9 укладеного між сторонами кредитного договору сторони погодили, що усі спори та вимоги, які виникають при виконанні цього Договору підлягають розгляду у Постійно діючому Третейському суді при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу", згідно з регламентом Третейського суду, який є невід'ємною частиною третейської угоди, розміщений на сайті суду.
40. За змістом положень статті 17 Регламенту зазначеного третейського суду (https://sud.aifb.org.ua), якщо інше не передбачено третейською угодою, справа розглядається одним суддею, який призначається Головою третейського суду не пізніше 5 днів з моменту реєстрації позовної заяви.
41. Умовами третейської угоди не було визначено персонального чи кількісного складу третейського суду.
42. Розпорядженням голови третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" про призначення складу Третейського суду від 02.05.2025 №35/25 у справі №35/25 для розгляду позову АТ "Таскомбанк" до ФОП Мартина С.Ф. про стягнення заборгованості призначено третейського суддю Мамченко Юлію Валаріївну.
43. При цьому зазначене розпорядження містить дату та номер, відповідно наявна можливість ідентифікувати як дату його ухвалення, так і приналежність до відповідної третейської справи.
44. Наявність у розпорядженні зазначених реквізитів дає змогу перевірити й достеменно встановити момент набуття повноважень (компетенції) третейським суддею для розгляду конкретної справи, а відтак матеріали справи спростовуються викладені скаржником доводи щодо відсутності усіх необхідних реквізитів розпорядження.
45. Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що відповідно до частини другої статті 27 Закону України "Про третейські суди" встановлено, що сторона має право заявити про відсутність у третейського суду компетенції стосовно переданого на його вирішення спору до початку розгляду справи по суті.
46. Натомість, відповідач, який був заздалегідь повідомлений про третейський розгляд справи, подавав відзив на позовну заяву, не заявляв третейському суду про відсутність у останнього компетенції щодо розгляду спору.
47. Крім того, Суд враховує, що 17.09.2025 постановою Північного апеляційного господарського суду від у справі №873/69/25, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 03.12.2025, відмовлено у задоволенні заяви ФОП Мартина С. Ф. у справі № 873/69/25 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 14.05.2025 у третейській справі № 35/25 відмовлено; рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 14.05.2025 у третейській справі № 35/25 залишено без змін.
48. Як вбачається з наявних у справі документів та встановлено судом першої інстанції, рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 14.05.2025 у третейській справі № 35/25 не скасовано компетентним судом; вказана справа підвідомча вказаному третейському суду відповідно до закону; строк для звернення за видачею виконавчого документа не пропущений; зазначене рішення третейського суду прийнято у спорі, передбаченому третейською угодою; третейська угода не визнана недійсною компетентним судом; доказів того, що склад третейського суду не відповідав вимогам Закону України "Про третейські суди" та третейській угоді, матеріали справи не містять; рішення третейського суду не містить способів захисту прав, які не передбачені законами України; третейський суд не вирішував питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
49. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 14.05.2025 у третейській справі № 35/25.
50. Наведеними в апеляційній скарзі аргументами не доведено неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Б. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
51. Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
52. Отже, з урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що ухвала Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2026 у справі № 873/61/25 постановлена відповідно до фактичних обставин, з дотриманням норм чинного законодавства і підстав для її зміни чи скасування не вбачається.
В. Розподіл судових витрат
53. Оскільки суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається, судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись статтями 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Мартина Себастяна Федоровича залишити без задоволення.
2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2026 у справі № 873/61/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Пєсков
Судді С. Жуков
В. Картере