02 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 911/1072/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мамалуй О.О. - головуючий, Баранець О.М., Кролевець О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Федорової О.В.,
за участю представників:
позивача: Пучка В.А.,
відповідача: Занін М.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу акціонерного товариства «Укрнафта»
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2025
у складі колегії суддів: Андрієнко В.В. - головуючий, Буравльов С.І., Шапран В.В.,
та на рішення господарського суду Київської області від 13.05.2025
суддя: Черногуз А.Ф.
у справі № 911/1072/25
за позовом акціонерного товариства «Укрнафта»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергохімсервіс»,
про стягнення неустойки у розмірі 1 905 305,50 грн за договором № 13/1460-МТР від 24.04.2024
Історія справи
1. Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» (ПАТ «Укрнафта», позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Енергохімсервіс» (далі - ТОВ «Енергохімсервіс», відповідач) неустойки у розмірі 1 905 305,50 грн, нарахованої позивачем у зв'язку із порушенням відповідачем строку поставки товару відповідно до умов договору про закупівлю № 13/1460-МТР від 24.04.2024.
Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій
2. Рішенням господарського суду Київської області від 13.05.2025 у справі № 911/1072/25, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2025, позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Енергохімсервіс» на користь публічного акціонерного товариства «Укрнафта» 77 085,06 грн штрафу та 26 208,92 грн пені. В решті позову відмовлено.
3. Судові рішення мотивовані тим, що товар за видатковими накладними № РН-0000463 від 15.05.2024 та № РН-0000494 від 22.05.2024 був поставлений відповідачем позивачу в обумовлений договором строк, а саме до 24.05.2024 - 30-го календарного дня від дати підписання договору, про який йдеться в пп. 1) п. 8 додатку № 1 до договору, а факт його неприйняття зумовлений діями позивача як замовника.
4. Судами взято до уваги, що видаткові накладні були підписані представником позивача 23.07.2024. Водночас сам факт надходження товару позивачу підтверджується актами приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю (на відповідальне зберігання) № 4075 від 16.05.2024 та № 4398 від 23.05.2024, а також товарно-транспортними накладними № 36-15.05.24 від 15.05.2024 та № 41-22.05.24 від 22.05.2024, що засвідчують своєчасну доставку першої партії товару відповідно до умов п. 2 додатку № 1 до договору.
5. Суди встановили, що товар поставлений відповідачем згідно з видатковими накладними, товар є належної якості, позивач під час прийняття товару за видатковими накладними № РН-0000463 від 15.05.2024 та № РН-0000494 від 22.05.2024 у своїх висновках № Д-62 від 30.05.2024 та № Д-63 від 31.05.2024 вказав про невідповідність зразків товару критеріям «розчинність у пластовій воді», що не передбачено умовами додатку № 2 до договору, а також технічною специфікацією до предмету закупівлі, означені висновки № Д-62 від 30.05.2024 та № Д-63 від 31.05.2024, одночасно підтверджують, також те, що поставлений інгібітор є таким, що «- в моделі середовища - розчиняється», що повністю відповідає вимогам додатку № 2.
6. Суди вказують на те, що технічна специфікація до предмету закупівлі як і додаток № 2 до договору крім показників модельного середовища, в якому має розчинятися інгібітор не містять жодних вимог (із зазначенням показників) стосовно того, що поставлений позивачем товар - інгібітор солевідкладень Акризол 3990 повинен відповідати критерію розчинності саме у пластовій воді конкретного об'єкта (з конкретними показниками хімічного складу середовища) видобутку (відсутні також і відомості про хімічний склад пластових вод конкретного об'єкта, для якого здійснюється закупівля).
Крім того, у висновках № Д-62 від 30.05.2024 та № Д-63 від 31.05.2024 не зазначено хімічний склад середовища пластових вод, розчинність інгібітору в яких додатково перевірялась лабораторією.
7. Суди попередніх інстанцій прийняли до уваги той факт, що специфікою пластових вод є висока мінералізація, показники, якої мали бути надані позивачем відповідачу у технічній специфікації на предмет закупівлі (так зване модельне середовище, в якому має розчинятися інгібітор). Оскільки у додатку до договору наведені показники модельного середовища, в якому має розчинитися інгібітор, суд визнав означені у додатку № 2 показники середовища такими, для використання в яких і здійснювалась закупівля.
8. Суди вказують на те, що позивачем, не надано суду доказів на підтвердження того факту, що ним надавались відповідачу відомості про зміну хімічного складу модельного середовища після укладення договору та доказів внесення з цих підстав сторонами змін до договору щодо вимог до предмету закупівлі.
9. Крім того, нарахування позивачем 77 085,06 грн штрафу та 26 208,92 грн пені за порушення строку поставки товару, що поставлявся за видатковою накладною № РН-0000874 від 30.08.2024, судами визнано обґрунтованим, оскільки товар фактично поставлений відповідачем із затримкою, що підтверджується актом приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю (на відповідальне зберігання) № 10339 від 02.09.2024. Відповідачем, у свою чергу, обставини щодо поставки цієї партії товару не заперечуються.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
10. Акціонерне товариство «Укрнафта» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2025 та на рішення господарського суду Київської області від 13.05.2025 у справі № 911/1072/25, в якій просить Суд скасувати судові рішення у частині відмови АТ «Укрнафта» у задоволенні позовних вимог у стягненні 1 695 278,35 грн - штрафу, та 106 733,17 грн - пені. Ухвалити нове рішення, яким у цій частині позовні вимоги АТ «Укрнафта» задовольнити у повному обсязі. В іншій частині судові рішення про стягнення з ТОВ «Енергохімсервіс» на користь АТ «Укрнафта» 77 085,06 грн штрафу, 26 208,92 грн пені - залишити без змін.
11. Підставою касаційного оскарження скаржник вказує п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
12. Позивач зазначає про неврахування позиції Верховного Суду:
- щодо застосування ст. 269 Господарського кодексу України та ст. 679 Цивільного кодексу України, викладеної у постановах від 13.12.2019 у справі № 904/5002/18, від 30.04.2020 у справі № 904/8794/17, від 29.06.2023 у справі № 904/974/21, від 06.12.2022 у справі № 925/1429/21, від 02.02.2023 у справі № 916/604/21, від 27.03.2018 у справі № 921/622/16-г/6 (за загальним правилом відповідальність продавця за недоліки товару може наступати у випадках, якщо недоліки виникли до передання товару покупцеві або якщо їх виникнення обумовлене причинами, що виникли до передачі товару. І, відповідно, коли недоліки товару виявлені після переходу до покупця ризику випадкової загибелі та випадкового знищення товару, саме на покупця у такому випадку покладається обов'язок доведення того, що недоліки чи їх причини виникли до передачі йому товару);
- щодо застосування ст. 526 Цивільного кодексу України, викладеної у постанові від 23.05.2018 у справі № 537/4905/15-ц (недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання).
13. Також скаржник вказує про недослідження судами попередніх інстанцій доказів: акта приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю (на відповідальне зберігання) № 4075 від 16.05.2024; акт приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю (на відповідальне зберігання) № 4398 від 23.05.2024.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
14. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить Суд відмовити у задоволенні касаційної скарги ПАТ «Укрнафта», судові рішення - залишити без змін.
15. Відповідач зазначає, що ним поставлено товар, який відповідав умовам договору, проте, позивачем уже на стадії виконання договору в односторонньому порядку змінено вимоги до товару та додано такий показник як «розчинність у пластовій воді». Водночас хімічні показники пластової води відповідачу надані не були.
16. Крім того, відповідач вказує на те, що поставка інгібітору за видатковими накладними № РН-0000463 від 15.05.2024 та № РН-0000494 від 22.05.2024, що не розчинявся у пластовій воді через зміну хімічного складу останньої, подальша несвоєчасна заміна товару викликана недобросовісною поведінкою позивача, який готуючи Технічне завдання до тендеру, не вказав, що випробування будуть проводитися саме у пластовій воді, водночас показники якої позивачу невідомі, та який не проводив контроль та моніторинг технологічних параметрів, ігнорував неодноразові звернення відповідача про надання аналізу хімічного складу пластової води, що відтермінувало заміну товару.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
17. Між акціонерним товариством «Укрнафта» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Енергохімсервіс» (постачальник) укладено договір про закупівлю № 13/1460-МТР від 24.04.2024 (договір) за результатами закупівлі № ID UA-2024-03-13-012924-а.
18. Відповідно до пункту 1.1 договору на умовах цього договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця у погоджені сторонами строки Інгібітор солевідкладень для умов високомінералізованих пластових систем (постійне дозування в наземні трубопроводи) відповідно до коду ДК 021:2015: 24960000-1 Хімічна продукція різна, (надалі за текстом - «товар»), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар.
19. Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що номенклатура, кількість, ціна, умови гарантії, а також строк, місце та умови поставки товару визначені у специфікації до цього договору, що є додатком № 1 до цього договору та є його невід'ємною частиною (надалі - «специфікація»), яка підписується уповноваженими представниками сторін.
20. Пунктом 2.2 договору визначено, що інформація про технічні, якісні та кількісні характеристики товару визначена у додатку № 2 до цього договору, який є його невід'ємною частиною («додаток № 2»).
21. Згідно з п. 3.2 договору загальна сума договору становить 5 057 965,86 грн, у тому числі ПДВ (20%) - 842 994,31 грн.
22. Відповідно до п. 4.2 договору розрахунок за кожну окрему партію товару здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их) та акта (-ів) приймання-передачі товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень) по кожній партії товару.
23. Згідно з п. 5.6 договору у випадку прийняття рішення про відповідність товару за результатом здійснення приймання та вхідного контролю відповідно до додатку № 3 до цього договору приймання товару покупцем (в тому числі кожної частини/партії товару) підтверджується шляхом підписання уповноваженими представниками сторін відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их). У випадку прийняття рішення про невідповідність товару за результатом здійснення приймання та вхідного контролю відповідно до додатку № 3 до цього договору покупець зобов'язаний не пізніше 5 робочих днів з дати направлення повідомлення про невідповідність товару здійснити його вивезення за власний рахунок.
24. Пунктом 5.7 договору сторони погодили, що датою поставки товару та моментом отримання товару покупцем вважається дата підписання сторонами відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их).
25. Відповідно до п. 5.17 договору у випадку передачі постачальником товару неналежної якості, виявлення невідповідності товару за результатом приймання та вхідного контролю відповідно до додатку № 3 до цього договору, або у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можливо усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затримками часу, недоліками які виявилися неодноразово чи з'явились знову після їх усунення) покупець має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від постачальника за своїм вибором:
1) безоплатного усунення недоліків товару;
2) розірвати цей договір в односторонньому порядку, передбаченому цим договором, а у разі сплачених покупцем коштів - вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;
3) вимагати заміни товару на товар належної якості.
26. У пункті 14.10 договору сторони погодили, що всі повідомлення, запити, вимоги або будь-яка інша кореспонденція за цим договором, виконуються в письмовій формі українською мовою та доставляються кур'єром або поштовим відправленням та для зручності можуть дублюватися електронним (факсимільним) зв'язком відповідній стороні (надалі - "Повідомлення") за такими адресами:
14.10.1. Якщо направляється постачальнику:
08200, м. Ірпінь, вул. Покровська, буд 1-Ч
e-mail: mzanin@exs.com.ua
До уваги: ОСОБА_1 НОМЕР_2
14.10.2. Якщо направляється покупцю:
04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5
e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1
До уваги: ОСОБА_2 , тел. НОМЕР_1
27. Пунктом 2 додатку № 1 до договору сторони погодили умови поставки: DDP (адреса вантажоотримувача) згідно з «ІНКОТЕРМС. Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2020 року)».
28. Відповідно до п. 8 додатку № 1 до договору сторони погодили термін (строк) поставки товару партіями за наступним графіком:
1) Товар у кількості 30 т - до 30 к.д. від дати підпису договору;
2) Товар у кількості 30 т - з 01.07.2024 до 30.07.2024;
3) Товар у кількості 25,3 т - з 01.10.2024 до 30.10.2024.
29. Умови приймання товару по якості - за результатами вхідного контролю якості відібраного зразку товару, дослідження якого виконується в спеціалізованій лабораторії НДПІ ПАТ «Укрнафта» (Науково-дослідний і проектний інститут м. Івано-Франківськ, Північний бульвар імені Пушкіна, 2). Термін проведення вхідного контролю якості - до 15 робочих днів (п. 10 додатку № 1 до договору).
30. 16 травня 2024 року відповідач поставив позивачеві товар у кількості 13 т, та 23.05.2024 - поставив товар у кількості 17 т, про що сторонами складено відповідні акти приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю (на відповідальне зберігання) № 4075 від 16.05.2024 та № 4398 від 23.05.2024. У цих актах зазначено про невідповідність поставленого товару за показником «розчинність у воді» з посиланням на відповідні висновки Департаменту технічних служб Лабораторії боротьби з корозією ПАТ «Укрнафта» № Д-62 від 30.05.2024 та № Д-63 від 31.05.2024.
31. Листом № 01/01/13/10/20/01-02/01/4877 від 05.06.2024 позивач повідомив відповідача про виявлені недоліки товару, оскільки він не відповідає показнику «розчинність у воді» та не може бути використаний позивачем, так як є несумісним із технологічним середовищем.
32. У відповідь на цей лист відповідач листом № 4-10/06 від 10.06.2024 повідомив позивача про готовність замінити поставлений товар. Водночас зазначив, що зміни розчинності реагенту у пластовій воді, обумовлена зміною хімічного складу пластових вод, для оцінки та аналізу ситуації, просив надати аналізи хімічного складу пластової води за вересень-грудень 2023 та травень 2024 року.
33. Позивач стверджує, що відповідач порушив строк поставки товару більше ніж на 30 календарних днів, а також 14-денний строк для заміни неякісного товару на товар належної якості, що є підставою для нарахування штрафних санкцій.
Позивач просить суд стягнути з відповідача:
- за порушення строку поставки товару, що поставлявся за видатковою накладною № РН-0000463 від 15.05.2024 на суму 770 850,60 грн - штраф у сумі 77 085,06 грн та пеню у розмірі 46 251,04 грн;
- за порушення строку поставки товару, що поставлявся за видатковою накладною № РН-0000494 від 22.05.2024 на суму 1 008 035,40 грн - штраф у розмірі 100 803,54 грн та пеню у сумі 60 482,13 грн;
- за порушення строку поставки товару, що поставлявся за видатковою накладною № РН-0000874 від 30.08.2024 на суму 770 850,60 грн - штраф у сумі 77 085,06 грн та пеню у розмірі 26 208,92 грн.
- за порушення строків заміни неякісного товару, що поставлявся за видатковими накладними № РН-0000463 від 15.05.2024 та № РН-0000494 від 22.05.2024 - штраф у сумі 1 517 389,75 грн.
Позиція Верховного Суду
34. Відповідно до п. 1, 2 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
35. Акціонерне товариство «Укрнафта» у касаційній скарзі просить Суд скасувати судові рішення у частині відмови АТ «Укрнафта» у задоволенні позовних вимог у стягненні 1 695 278,35 грн - штрафу, та 106 733,17 грн - пені та ухвалити нове рішення, яким у цій частині позовні вимоги АТ «Укрнафта» задовольнити у повному обсязі. В іншій частині судові рішення про стягнення з ТОВ «Енергохімсервіс» на користь АТ «Укрнафта» 77 085,06 грн штрафу, 26 208,92 грн пені - залишити без змін.
36. Отже, предметом касаційного оскарження є судові рішення лише в частині відмови у стягненні з відповідача 1 695 278,35 грн - штрафу, та 106 733,17 грн - пені.
37. Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
38. Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
39. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
40. Частинами 1 - 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
41. Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
42. Статтею 673 ЦК України встановлено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам. Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом.
43. Згідно з ч. 1, 2 ст. 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:
1) пропорційного зменшення ціни;
2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;
3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:
1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;
2) вимагати заміни товару.
44. Судами встановлено, що у п. 2.1 Технічної специфікації до предмету закупівлі (таблиця № 1), а також додатку № 2 до договору («Загальні вимоги до технічних і функціональних характеристик предмету закупівлі») п. 1.8 технічних вимог до предмету закупівлі зазначено «розчинність у воді».
У примітках цієї Технічної специфікації до предмету закупівлі зазначено, що технічні вимоги до предмета закупівлі визначені в таблиці № 1 повинні бути підтверджені шляхом проведення випробувань лабораторією ПАТ «Укрнафта» або лабораторією акредитованого згідно національного стандарту що відповідає ISO/IEC 17025 або яка є технічно компетентною згідно національного стандарту ISO 10012.
45. Також у зазначеній Технічній специфікації вказано, що:
- додаткові вимоги до предмета закупівлі (визначаються на етапі вхідного контролю та промислового використання товару);
- у пункті 2.2 Технічної специфікації до предмету закупівлі визначені показники для моделі середовища для проведення вхідного контролю, у п. 2.3 визначені показники моделі технологічного середовища;
- у пункті 2.4.2 зазначено, що дослідження ефективності інгібіторів по відношенню до карбонатних відкладень проводять згідно з п. 9.1.3 СОУ 11.1-00135390-094:2011, використовуючи моделі наведені в п. 2.2 цієї Технічної специфікації. Дослідження ефективності інгібіторів по відношенню до сульфатних відкладень проводять згідно з п. 9.1.4 СОУ 11.1-00135390-094:2011, використовуючи моделі наведені в п. 2.2 цієї Технічної специфікації;
- для дослідження ефективності нової партії інгібітора використовуються моделі середовищ, які створюються на основі даних хімічних аналізів та реальні середовища (підтоварні, пластові, технічні води), які відібрані на об?єктах структурних одиниць ПАТ «Укрнафта».
46. Також в останньому абзаці додатку № 2 до договору вказано, що лабораторні випробування повинні бути проведені на середовищі зазначеному у технічній специфікації або реальному середовищі об'єкта, для якого здійснюється закупівля реагенту, або аналогічному, показники якого є не нижчими ніж наведені в технічній специфікації.
47. Судами встановлено, що позивач повідомив відповідача про те, що поставлений ним товар не відповідає вимогам «розчинність у воді» та просив його замінити, пославшись на проведені ним дослідження лабораторією боротьби з корозією департаменту технічних служб ПАТ «Укрнафта», за результатом яких були складені висновки № Д-62 від 30.05.2024 та № Д-63 від 31.05.2024.
48. У зазначених висновках вказано, що при проведенні аналізу за показником «розчинність у воді» дослідженням встановлені наступні фактичні показники: «- в моделі середовища - розчиняється»; - «в пластовій воді із Головних споруд - утворюється розчин молочного кольору із неоднорідним включенням».
49. Пунктом 1.13 Правил приймання та вхідного контролю інгібіторів солевідкладень (додаток № 3 до договору) ефективність інгібітора, визначена згідно з методиками наведеними в технічних умовах, служить для підтвердження якості та ідентичності партії інгібітора, що досліджується, первинній пробі (яка вперше передавалася на дослідження в лабораторію та була рекомендована для впровадження на конкретному об?єкті) та відповідності продукту технічним умовам.
50. Відповідно до п. 1.14 Правил приймання та вхідного контролю інгібіторів солевідкладень для надання рекомендацій щодо застосування нової партії інгібітора солевідкладень на об?єктах структурних одиниць ПАТ «Укрнафта» під час дослідження ефективності застосовуються наведені в цих Правилах методики, оскільки саме по цих методиках інгібітор може отримати рекомендації щодо застосування на конкретному об?єкті. Ці методики досліджень є пріоритетними, оскільки методики наведені в технічних умовах, не завжди відповідають умовам ПАТ «Укрнафта». Методика досліджень ефективності інгібітора визначається в залежності від об?єкта, на якому планується застосування інгібітора солевідкладень, та природи інгібітора солевідкладень.
51. Згідно з п. 1.15 Правил для дослідження кожної партії інгібітора солевідкладень використовуються як реальні середовища, які відібрані на об?єктах структурних одиниць ПАТ «Укрнафта» (підтоварні, пластові, технічні води) - для дослідження розчинності та сумісності із технологічним середовищем, так і спеціальні моделі середовищ - для дослідження ефективності інгібування солевідкладень.
52. У пункті 2.7. додатку № 3 («Правила приймання та вхідного контролю інгібіторів солевідкладень») зазначено про те, яким чином має визначатись розчинність інгібіторів у воді (пластовій, під товарній, технічній).
53. Судами попередніх інстанцій встановлено, що технічна специфікація до предмету закупівлі та додаток № 2 до договору окрім показників модельного середовища, в якому має розчинятися інгібітор не містять жодних вимог (із зазначенням показників) стосовно того, що поставлений позивачем товар - інгібітор солевідкладень Акризол 3990 повинен відповідати критерію розчинності саме у пластовій воді конкретного об'єкту (з конкретними показниками хімічного складу середовища) видобутку (відсутні також і відомості про хімічний склад пластових вод конкретного об'єкту, для якого здійснюється закупівля).
У висновках № Д-62 від 30.05.2024 та № Д-63 від 31.05.2024 також не зазначено хімічний склад середовища пластових вод розчинність інгібітору, в яких додатково перевірялась лабораторією.
54. Натомість, як зазначалося вище, у цих висновках вказано, що при проведенні аналізу за показником «розчинність у воді» дослідженням встановлені наступні фактичні показники: «- в моделі середовища - розчиняється».
55. Позивач не доводить, що поставлений інгібітор солевідкладень Акризол 3990 не відповідає якості та ідентичності первинній пробі (яка вперше передавалася на дослідження в лабораторію та була рекомендована для впровадження на конкретному об?єкті) та невідповідності продукту технічним умовам.
56. Судами попередніх інстанцій враховано, що специфікою пластових вод є висока мінералізація, показники, якої мали бути надані позивачем відповідачу у технічній специфікації на предмет закупівлі (так зване модельне середовище, в якому має розчинятися інгібітор).
57. Також судами встановлено, що відповідно до листування між сторонами після відмови позивача прийняти поставлений товар з підстав нерозчинності у пластових водах конкретного родовища відповідач звертався до позивача із проханням надати зразки пластових вод (аналізи хімічного складу пластової води), проте позивач повідомив, що такі аналізи хімічного складу пластової води у нього відсутні.
58. Позивачем не надано доказів надання відповідачеві додаткових вимог до предмета закупівлі (інгібітор солевідкладень).
59. З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про поставку відповідачем товару за видатковими накладними № РН-0000463 від 15.05.2024 та № РН-0000494 від 22.05.2024 належної якості та в обумовлений договором строк, а факт його неприйняття зумовлений діями позивача як замовника.
60. Оскільки позивачем не доведений факт, що поставлений відповідачем за зазначеними накладними товар був неналежної якості, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що нарахування позивачем суми штрафу на підставі п. 7.3 договору є безпідставним та необґрунтованим.
61. Позивач у касаційній скарзі посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 13.12.2019 у справі № 904/5002/18, від 30.04.2020 у справі № 904/8794/17, від 29.06.2023 у справі № 904/974/21, від 06.12.2022 у справі № 925/1429/21, від 02.02.2023 у справі № 916/604/21, від 27.03.2018 у справі № 921/622/16-г/6; від 23.05.2018 у справі № 537/4905/15-ц.
62. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
63. Верховний Суд зазначає, що саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. Цитування скаржником окремих висновків, наведених у постановах Верховного Суду, не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
64. У постанові від 13.12.2019 у справі № 904/5002/18 Верховний Суд, скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд вказав на те, що суди належним чином не встановили причини недоліків продукції, на яку за умовами договору встановлено гарантійний строк експлуатації, безпідставно поклавши обов'язок доведення цих обставин на позивача (покупця), а не на відповідача (постачальника), який не надав взагалі жодних заперечень по суті спору. Верховний Суд зазначив, що за загальним правилом відповідальність продавця за недоліки товару може наступати у випадках, якщо недоліки виникли до передання товару покупцеві або якщо їх виникнення обумовлене причинами, що виникли до передачі товару. І відповідно, коли недоліки товару виявлені після переходу до покупця ризику випадкової загибелі та випадкового знищення товару, саме на покупця у такому випадку покладається обов'язок доведення того, що недоліки чи їх причини виникли до передачі йому товару. Водночас у випадку встановлення недоліків товару, на який надана гарантія щодо якості (встановлено гарантійний строк експлуатації), як у справі, що розглядається, існує презумпція вини постачальника (виробника). У такому випадку для звільнення себе від відповідальності саме постачальник (виробник) повинен довести, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.
65. Верховний Суд у постанові від 30.04.2020 у справі № 904/8794/17, залишаючи постанову суду апеляційної інстанції без змін вказав на те, що всупереч вимогам нормативних документів (стандартів), ТОВ «ВТП Трансекспо» не здійснювало перевірку продукції у відповідності з вимогами, встановленими для сторін правилами і стандартами, оскільки відповідач передав 03.02.2017 та 21.02.2017 продукцію, позивач не здійснив її приймання за якістю в момент прийняття (вибірково не перевірив 5% пакувальних місць фарби згідно з п. 4.2.2.1 Регламенту, не склав протокол попереднього перевіряння за ДСТУ ISO 1513:2014), і, як вбачається із записки від 13.04.2017, факт відсутності "ефекту спучення" (недолік фарби) виявлено після нанесення 9000 кг фарби на металоконструкції. У зв'язку із цим у подальшому неможливим є дотримання положень технічних вимог, стандартів та Регламенту робіт з вогнезахисту. Оскільки позивачем не доведено того, що недоліки товару виникли до його прийняття або з причин, які існували до цього моменту, спірна фарба прийнята позивачем без зауважень, суди відповідно до ч. 1 ст. 679 ЦК України дійшли обґрунтованих висновків про відсутність підстав для задоволення вимог про повернення грошових коштів. Водночас для ствердження того, що спірний товар має приховані недоліки необхідним є, по-перше, здійснення звичайної для цього виду продукції перевірки, а, по-друге, їх виявлення під час використання (зберігання) та доведення цього факту належними та допустимими доказами.
66. У постанові від 09.06.2022 у справі № 904/974/21 Верховний Суд, скасовуючи судові рішення та направляючи справу на новий розгляд вказав на те, що суди попередніх інстанцій без врахування висновків Верховного Суду, безпідставно застосували до спірних правовідносин положення Інструкції № П-7, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966, адже як правильно зазначив позивач, етап приймання товару за якістю та кількістю в спірних правовідносинах вже закінчився, оскільки трубна продукція перевірялася перед введенням її в експлуатацію, крім того на продукцію встановлений гарантійний строк експлуатації.
67. Верховний Суд у постанові від 06.12.2022 у справі № 925/1429/21, скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд вказав на те, що суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову про розірвання договору та повернення коштів, сплачених за обладнання неналежної якості, залишили поза увагою факт надання відповідачем гарантій позивачу щодо якості товару, не встановили, що саме відповідач відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли внаслідок порушення позивачем (покупцем) правил експлуатації або зберігання виробу, не дослідили причини виникнення недоліків продукції, на яку за умовами договору встановлено гарантійний строк, безпідставно поклавши обов'язок доведення цих обставин на позивача (покупця), а не на відповідача (постачальника).
68. У постанові від 27.03.2018 у справі № 921/622/16-г/6 Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд вказав на те, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не містять мотивів відхилення доводів та аргументів покупця - ТОВ «Агро-МВ» щодо застосування до спірних правовідносин розд. 8 договору поставки, зокрема, п. 8.4. договору, яким передбачено право покупця заявляти претензії до постачальника щодо неналежної якості товару після його прийняття, у випадку виявлення дефектності при повному або частковому використанні товару.
69. У постанові від 02.02.2023 у справі № 916/604/21 Верховний Суд вказав, що господарськими судами неправильно застосовано ст. 679 Цивільного кодексу України в контексті визначення суб'єкта, який має довести обставини невідповідності товару і не з'ясовано обставин надання/ненадання продавцем гарантії якості товару, у разі якщо недолік пов'язаний саме з якістю товару. Верховний Суд зазначив, що судами попередніх інстанцій допущено порушення норм процесуального права, а саме ст.ст. 13, 14, 73-74, 76-79, 86, 237 - 238, ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.
70. З огляду на зазначене, вказані скаржником постанови було прийнято судом касаційної інстанції з огляду на іншу фактично-доказову базу, за інших обставин, встановлених у справах, і за інших поданих сторонами й оцінених судами доказів, у залежності від яких (обставин і доказів) були прийняті відповідні судові рішення.
71. Щодо посилання на постанову Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 537/4905/15-ц Верховний Суд враховує, що судами попередніх інстанцій не встановлено невиконання відповідачем договірних зобов?язань.
72. З огляду на зазначене, підстава касаційного оскарження - п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України не підтвердилася.
73. Верховний Суд також відхиляє посилання скаржника на положення п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України з огляду на таке.
74. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу.
75. Отже, за змістом п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права щодо недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу.
76. Проте, як уже зазначалося, підстави касаційного оскарження, наведені позивачем у касаційній скарзі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, у цьому випадку, не отримали підтвердження, після відкриття касаційного провадження, у зв'язку з чим такі доводи як неналежне дослідження тих чи інших доказів відхиляються судом касаційної інстанції. До того ж доводи касаційної скарги наведені в обґрунтування підстави касаційного оскарження передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, також зводяться до незгоди позивача із наданою судами оцінкою доказам у справі та переоцінкою обставин справи, що суперечить положенням ст. 300 ГПК України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
77. Частинами 1, 2 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
78. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
79. Згідно з положеннями ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
80. За таких обставин, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій, касаційна скарга залишається без задоволення.
Розподіл судових витрат
81. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судовий збір у порядку ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу акціонерного товариства «Укрнафта» залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2025 та рішення господарського суду Київської області від 13.05.2025 у справі № 911/1072/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. О. Мамалуй
Судді О. М. Баранець
О. А. Кролевець