вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"09" квітня 2026 р. м. Київ Справа № 911/992/26
Господарський суд Київської області у складі судді Мальованої Л.Я., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Компані Україна» про вжиття заходів забезпечення позову
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Компані Україна», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Березанка», Київська обл., Білоцерківський р-н., м. Сквира
Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблунівка-Агро», Київська обл., Білоцерківський р-н., с. Яблунівка
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиця-Агро», м. Київ
про стягнення 54 087 599 грн. 72 коп.
Без виклику представників сторін.
установив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Компані Україна» звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Березанка» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблунівка-Агро», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиця-Агро» про солідарне стягнення з відповідачів збитків у розмірі 54 087 599 грн. 72 коп., завданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Волиця-Агро» за договором складського зберігання зерна № 01/2025 від 02.07.2025.
Разом із позовною заявою позивач в порядку ст. ст. 136 - 140 Господарського процесуального кодексу України подав заяву про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи до забезпечення позову, шляхом накладення арешту на усе належне відповідачам рухоме та нерухоме майно, речові права на нерухоме майно, у тому числі, але не виключно: право оренди, суборенди емфітевзису, а також грошові кошти, що обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах суми позовних вимог.
В обґрунтування своєї заяви, заявник посилається на те, що відповідачі в будь-який момент можуть розпорядитися коштами, що знаходяться на їх рахунках та відчужити майно, яке знаходиться у їхній власності, що у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалено на користь позивача.
Позивач зазначає про те, що він об'єктивно позбавлений можливості контролювати процес відчудження відповідачами свого майна і грошових коштів, оскільки, по-перше, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно такі відомості з'являться лише після вибуття майна з їхнього володіння, а, по-друге, інформація про рух коштів з банківського рахунку відповідно до ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» становить банківську таємницю.
Додатково необхідність у вжитті заходів забезпечення позову існує через те, що майновий стан відповідачів свідчить про існування обґрунтованих сумнівів щодо можливості виконання ним судового рішення у випадку стягнення з них судом збитків за договором поруки та договором зберігання і понесених позивачем судових витрат, оскільки розмір статурного капіталу відповідача 1 становить 304 866,80 грн., що менше суми заявлених до нього позовних вимог більше, ніж у 170 разів. Розмір статутного капіталу відповідача 2 становить 7 144 318,36 грн., що менше суми заявлених до нього позовних вимог більше, ніж у 7 разів.
Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Отже, з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Відповідно до усталеної практики господарських судів, при вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.
Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", - право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (Рішення ЄСПЛ у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні ЄСПЛ у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
З урахуванням наведених висновків, заходи забезпечення позову повинні стосуватися та ґрунтуватися на достатньо обґрунтованих припущеннях, що невжиття їх може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду щодо стягнення заборгованості.
Заявник, з огляду на положення частини 1 статті 74 ГПК України, повинен довести відповідні обставини наявності безпосередніх дій щодо здійснення реальних заходів позбавлення спірного майна, або приховування інформацію про місце розташування, умови збереження, використання та стан такого майна. У даному випадку заявник, в якості підтвердження щодо можливого неналежного виконання рішення суду у майбутньому посилається на недостатність грошових коштів і рухомого та нерухомого майна у відповідачів.
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість уникнення від виконання своїх зобов'язань без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. У даному випадку заявник в якості підтвердження здійснення будь-яких дій, які в майбутньому можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення посилається лише на припущення, що відповідачі можуть реалізувати своє майно.
Таким чином, дослідивши збалансованість інтересів сторін, надавши оцінку поданим матеріалам щодо забезпечення позову в їх сукупності, з огляду на вказані вище вимоги чинного законодавства, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки заявником не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову, зазначених у заяві, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду.
Частиною 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України визначено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Враховуючи, що заяву про забезпечення позову судом розглянуто, тому витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Компані Україна» по сплаті судового збору за положеннями статті 129 ГПК України та Закону України “Про судовий збір» відшкодуванню та поверненню не підлягають.
Враховуючи наведене вище, керуючись ст.ст. 129, 136, 140, 234 ГПК України, суд
постановив:
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Компані Україна» у задоволені заяви про забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили у порядку визначеному Господарським процесуальним кодексом України та може бути оскаржена у встановленому порядку.
Ухвалу підписано - 09.04.2026 року.
Суддя Л.Я. Мальована