Справа № 191/4775/25
Провадження № 2/191/2355/25
27 березня 2026 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Костеленко Я.Ю.
за участю секретаря - Омельченко К.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в приміщенні суду м. Синельникове цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 05 травня 2021 року за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» ОСОБА_1 було подано Заявку на отримання кредиту №3569276. Дана заява знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті Товариства. ТОВ «МІЛОАН» направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтверджує прийняття умов Договору про споживчий кредит №3569276 від 05 травня 2021 року, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті Товариства. Відповідно до умов Кредитного договору, до укладення Договору отримав проект цього кредитного Договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами та Правилами, що розміщені на веб-сайті Товариства та є невід'ємною частиною цього Договору. Правила надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан» розміщені для ознайомлення на офіційному веб-сайті кредитодавця. Таким чином, відповідач уклала Договір про споживчий кредит №3569276 від 05 травня 2021 року із ТОВ «МІЛОАН» та на підставі платіжного документа відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 10000,00 грн.
13 вересня 2021 року згідно умов Договору відступлення права вимоги №09Т ТОВ«МІЛОАН» відступлено право вимоги за кредитним договором №3569276 від 05 травня 2021 року на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а відповідно ТОВ «Діджи Фінанс» набуто права вимоги до відповідача. Згідно Договору відступлення сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «Діджи Фінанс») є обґрунтованою та документально підтвердженою і становить 44850,00 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10000,00 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 33750,00 грн., заборгованості за комісійними винагородами в розмірі 1100,00 грн.
Просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №3569276 від 05 травня 2021 року в розмірі 44850,00 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Представник відповідача Скользнєва В.В. надала відзив на позовну заяву, де зазначила, що позивач не надав суду доказів факту підписання відповідачем договору про надання споживчого кредиту №3569276 від 05 травня 2021 року, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що при укладення Договору ТОВ «Мілоан» дотримався вимог ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження з ним саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Також позивачем не надано доказів перерахування відповідачу кредитних коштів, оскільки надане суду платіжне доручення не містить даних щодо особи, якій ці кошти перераховані, не вказана належніть банківського рахунку, підпису і печатки АТ КБ «Приватбанк», а тільки містить підпис невідомої особи та печатку ТОВ «Мілоан». Також до матеріаліа справи не надано виписки по рахунку, інших первинних документів, які б свідчили про виникнення у відповідача за кредитним договором зобов'язання з погашення заборгованості. Крім того, посилається на те, що кредит надано на строк 30 днів з 05 травня 2021 року і жодних договорів пролонгації сторони не укладали. Отже, нарахування відповідачу відсотків за користування кредитом поза межами строку дії кредитного договору є незаконним і сума нарахованих відсотків за період з 05 травня 2021 року по 04 червня 2021 року повинна складати 15000,00 грн. Просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі та стягнути з позивача на користь відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.
Представник позивача Щава Є.В. надала відповідь на відзив, де зазначила, що договір про споживчий кредит №3569276 від 05 травня 2021 року з додатками було підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором L54542, який був надісланий відповідачу номер мобільного телефону, чим підтверджується факт укладення між між відповідачем та первісним кредитором такого правочину в електронній формі, оскільки без здійснення входу на сайт кредитора: https://miloan.ua/ за допомогою логіну та пароля до особистого кабінету, внесення своїх персональних даних, номера телефону та електронної пошти, договір з додатками до нього між сторонами не було би укладено. Що стосується нарахування відсотків, то умовами кредитного договору передбачено продовження його строку на стандартних (базових умовах) до дня повного погашення кредиту, у зв'язку з чим таке нарахування відповідає діючого законодавству. Просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 19 вересня 2025 року вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, оскільки відповідно до положень ч.6 ст. 19 ЦПК України даний спір є малозначним.
Суд, дослідивши докази, викладені в письмових матеріалах справи, надавши їм належну оцінку, дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що 05 травня 2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №3569276, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 10000,00 грн. строком 30 днів з 05 травня 2021 року. (п.1.2-1.3 Договору). Відповідно до п.1.5-.1.7 Договорузагальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 4850,00 грн. в грошовому виразі та 11401,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п.1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту - 14850,00 грн., комісія за надання кредиту - 1100,00 грн., яка нараховується за ставкою 11,00 відсотків від суми кредиту одноразово, проценти за користування кредитом - 3750,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, тип процентної ставки - фіксована. Даний кредитний договір був укладений відповідачем в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «МІЛОАН» - https://miloan.ua/, шляхом подання заявки на отримання кредиту. Оформлення кредиту відбулося шляхом направлення відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразового ідентифікатора, при веденні якого ОСОБА_1 підтвердила прийняття умов кредитного договору №3569276 від 05 травня 2021 року, який також знаходиться в особистому кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті https://miloan.ua/.
Факт отримання ОСОБА_1 грошових коштів підтверджується наданою АТ КБ «Приватбанк» випискою за договором за період з 05 травня 2021 року по 10 травня 2021 року, з якої вбачається, що 05 травня 2021 року на банківську карту № НОМЕР_1 були зараховані грошові кошти в розмірі 10000,00 грн. Згідно повідомлення АТ КБ «Приватбанк» на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту №№ НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ). Отже, факт отримання відповідачем кредитних коштів є доведеним.
13 вересня 2021 року згідно умов Договору відступлення права вимоги №09Т ТОВ«МІЛОАН» відступлено право вимоги за кредитним договором №3569276 від 05 травня 2021 року на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а відповідно ТОВ «Діджи Фінанс» набуто права вимоги до відповідача.
Згідно Договору відступлення сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «Діджи Фінанс») становить 44850,00 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10000,00 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 33750,00 грн., заборгованості за комісійними винагородами в розмірі 1100,00 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №2569276 від 05 травня 2021 року, наданого позивачем, ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 44850,00 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10000,00 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 33750,00 грн., заборгованості за комісійними винагородами в розмірі 1100,00 грн.
Правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов'язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір- це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові ВС від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд вважає, що ТОВ «Діджі Фінанс» надало належні і допустимі докази укладення між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору №3569276 від 05 травня 2021 року та отримання позичальником кредитних коштів в сумі 10000,00 грн.
Посилання представника відповідача на відсутність доказів підписання кредитного договіру ОСОБА_1 спростовуються наданими суду доказами. Суд погоджується з доводами представника позивача про те, що договір про споживчий кредит №3569276 від 05 травня 2021 року з додатками було підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором L54542, який був надісланий відповідачу номер мобільного телефону, чим підтверджується факт укладення між між відповідачем та первісним кредитором такого правочину в електронній формі, оскільки без здійснення входу на сайт кредитора: https://miloan.ua/ за допомогою логіну та пароля до особистого кабінету, внесення своїх персональних даних, номера телефону та електронної пошти, договір з додатками до нього між сторонами не було би укладено.
Щодо посилань представника відповідача на відсутність доказів отримання відповідачем кредитних коштів, то вказане спростовується наданою АТ КБ «Приватбанк» випискою за договором за період з 05 травня 2021 року по 10 травня 2021 року, з якої вбачається, що 05 травня 2021 року на банківську карту № НОМЕР_1 були зараховані грошові кошти в розмірі 10000,00 грн. Карту № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 )емітовано на ім'я ОСОБА_1 . Отже, факт отримання відповідачем кредитних коштів є доведеним.
Стосовно посилань представника відповідача на незаконність нарахування відповідачу відсотків за користування кредитом поза межами строку дії кредитного договору, суд зазначає наступне.
Згідно з п. 2.3.1.2. Договору позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.
У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів.
Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п. 1.6. Договору.
У випадку, якщо позичальник протягом періоду, на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.
Отже, на відміну від продовження (пролонгації) строку кредитування на пільгових умовах, продовження строку кредитування на стандартних (базових) умовах з процентною ставкою 5% не передбачало вчинення від позичальника певних дій, окрім як самого факту продовження користування кредитними коштами.
У зв'язку з вищевикладеним, у даному випадку строк кредитування пролонговувався та максимально міг бути продовженим на 60 днів (до 03 серпня 2021 року), а тому проценти за користування кредитом слід нараховувати на 30 днів (строк початкового кредитування) та ще на 60 днів (продовження строку кредитування на стандартних (базових) умовах).
Зазначені обставини свідчать про те, що умовами договору про споживчий кредит сторони передбачили порядок продовження строку договору, а також погодили умови і строк нарахування процентів за користування кредитом, у зв'язку з чим нарахування відсотків за користування кредитом здійснено правомірно.
Разом з тим, вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача заборгованості за відсотками в розмірі 33750,00 грн., суд дійшов такого висновку.
Пунктом 6 статті 3 ЦК України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
За правилами ч.2 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Відповідно до частини 3 статті 509 ЦК України зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
За змістом положень статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування". Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором. При цьому, частина 4 статті 18 Закону не містить застереження щодо незастосування зазначених положень пункту 5 частини 3 цієї статті до умови договорів про надання споживчого кредиту.
Частинами 5 та 7 статті 18 Закону передбачено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Аналіз указаних норм дає підстави для висновку про те, що нарахований позивачем розмір відсотків є несправедливим, а первісний кредитор, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.
Так, розділом 1 Договору №3569276 від 05 травня 2021 року визначено предмет договору та розрахунок погашення суми кредиту та нарахованих відсотків, відповідно до яких сума кредиту становить 10000,00 грн., строк кредитування 30 днів, процента ставка становить 1,25 % в день, стандартна процентна ставка становить 5,00 % в день на суму залишку за кредитом.
Суд вважає, що нарахування такого високого розміру відсотків порушує принцип рівності сторін договору, учасником якого є відповідач як споживач, тим самим порушує його права споживача, тому вимога позивача про стягнення цієї суми заборгованості за відсотками, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим ст.3 п.6, ч.3 ст.509 та ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, є несправедливо непомірним тягарем для відповідача та джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем, а наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення як засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання.
З огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту.
Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09.04.1985 №39/248 "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", в якій зазначено, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.
Як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.
При цьому, суд вважає релевантним посилання на вказане рішення Конституційного суду при вирішенні питання про розмір відсотків за порушення відповідачем грошового зобов'язання.
Враховуючи наведене, при вирішенні питання щодо стягнення відсотків, суд, встановивши співрозмірність нарахованих відсотків невиконаному зобов'язанню відповідача та врахуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, вважає, що належить зменшити розмір відсотків до розміру 10000,00 грн., який на переконання суду, буде справедливим, забезпечить розумний баланс інтересів сторін та є адекватним у розрізі конкретних правовідносин.
Також, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір, що був сплачений ним при зверненні до суду, у розмірі 2422,40 грн., у відповідності до ст.141 ЦПК України.
Стосовно розподілу витрат на правничу допомогу суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.2, 3 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у рішенні від 23 січня 2014 року у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (§ 268).
Верховний Суд у постанові від 13.10.2023 у справі № 206/2971/22 зазначив, що положення ст. 137 ЦПК не відхиляють можливість і не знімають із суду обов'язок застосувати принципи пропорційності, розумності та співмірності під час вирішення відповідних питань.
На підтвердження розміру витрат на правову допомогу суду надано детальний опис робіт, виконаних адвокатом Міньковською А.В. Суд вважає, що заявлені позивачем до стягнення витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. відповідають принципу співмірності, виваженості та розумності, а також складності справи та критерію реальності адвокатських витрат, необхідних процесуальних дій сторони та часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, а томусуд доходить висновку про їх задоволення.
Оскільки позовні вимоги суд визнав обґрунтованими, понесені відповідачем витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 6000,00 грн. стягненню з позивача не підлягають.
Керуючись ст.10-13, 76-80, 141, 259, 263-268 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (07406, Київська обл., м.Бровари, вул.Симона Петлюри, буд.21/1, код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN: НОМЕР_4 , відкритий в АТ «ПУМБ») заборгованість за кредитним договором №2569276 від 05 травня 2021 року в розмірі 21100 (двадцять одна тисяча сто) грн. 00 коп., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп., заборгованості за відсотками в розмірі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп., заборгованості за комісійними винагородами в розмірі 1100 (одна тисяча сто) грн. 00 коп., а також стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Я. Ю. Костеленко