Справа № 191/612/26
Провадження № 2/191/365/26
27 березня 2026 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Костеленко Я.Ю.
за участю секретаря - Омельченко К.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в приміщенні суду м.Синельникове Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач ТОВ «Іннова Нова» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 30 травня 2025 року між ТОВ «Іннова Фінанс» і ОСОБА_1 було укладено договір про надання грошових коштів у кредит №8373630525, відповідно до умов якого позикодавець надає позичальнику в кредит грошові кошти в розмірі 8300,00 грн. на споживчі потреби строком на 360 днів з кінцевою датою повернення 21 січня 2025 року або наступний за ним календарний день. Стандартна процентна ставка становить 1 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.2.5 Договору. Процентна ставка в розмірі 0,87 % за кожен день користування кредитом застосовується в період, починаючи з 181 календарного дня з дати укладення Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із дат, яка настане раніше). Перерахування відповідачу кредитних коштів в розмірі 8300,00 грн. було здійснено шляхом грошового переказу, використовуючи реквізити платіжної картки, вказаної відповідачем під час укладення Договору.
Відповідач не виконав свого обов'язку щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 22293,76 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8300,00 грн., заборгованості за процентами в розмірі 13993,76 грн.
Просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Іннова Нова» вказаний розмір заборгованості за кредитним договором, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн.
Ухвалою суду від 09 лютого 2026 року вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, оскільки відповідно до положень ч.6 ст. 19 ЦПК України даний спір є малозначним.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, де зазначив, що суму заборгованості у вигляді тіла кредиту він визнає. Заборгованість за процентами не визнає. На даний час він не має доходів на території України, раніше намагався врегулювати спір у позасудовому порядку, однак переїзд з Дніпропетровської області до Івано-Франківської області не дозволив отримати стабільний дохід і виконати зобов'язання за договором. Наразі відповідач перебуває у Федеративній Республіці Німеччина і не отримує доходів, проте планує працевлаштуватися після завершення переїзду та стабілізації житлових умов. Просить суд зменшити або не застосовувати надмірні відсотки та надати відстрочку виконання судового рішення строкм на 6 місяців з моменту початку отримання ним доходу.
Суд, дослідивши докази, викладені в письмових матеріалах справи, надавши їм належну оцінку, дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що 30 травня 2025 року між ТОВ «Іннова Фінанс» і ОСОБА_1 було укладено договір про надання грошових коштів у кредит №8373630525, відповідно до умов якого позикодавець надає позичальнику в кредит грошові кошти в розмірі 8300,00 грн. на споживчі потреби строком на 360 днів з кінцевою датою повернення 21 січня 2025 року або наступний за ним календарний день. Стандартна процентна ставка становить 1 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.2.5 Договору. Процентна ставка в розмірі 0,87 % за кожен день користування кредитом застосовується в період, починаючи з 181 календарного дня з дати укладення Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із дат, яка настане раніше). Перерахування відповідачу кредитних коштів в розмірі 8300,00 грн. було здійснено шляхом грошового переказу, використовуючи реквізити платіжної картки, вказаної відповідачем під час укладення Договору.
Згідно наданого позивачем розрахунку відповідач має заборгованість за кредитним договором в розмірі 22293,76 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8300,00 грн., заборгованості за процентами в розмірі 13993,76 грн.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики.
За визначенням ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Визначення поняття зобов'язання міститься у ч.1 ст.509 ЦК України, відповідно до якої, зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
На підставі ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно зі ст.ст.610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.
Факт отримання грошових коштів в розмірі 8300,00 грн. відповідачем не оспорюється та визнається.
Такии чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8300,00 грн. ґрунтуються на законі та умовах договору, а тому підлягають задоволенню.
Разом з тим, вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача заборгованості за процентами в розмірі 13993,76 грн., суд дійшов такого висновку.
Пунктом 6 статті 3 ЦК України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
За правилами ч.2 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Відповідно до частини 3 статті 509 ЦК України зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
За змістом положень статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування". Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором. При цьому, частина 4 статті 18 Закону не містить застереження щодо незастосування зазначених положень пункту 5 частини 3 цієї статті до умови договорів про надання споживчого кредиту.
Частинами 5 та 7 статті 18 Закону передбачено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Аналіз указаних норм дає підстави для висновку про те, що нарахований позивачем розмір відсотків є несправедливим.
Суд вважає, що зазначений позивачем у позові розмір відсотків порушує принцип рівності сторін договору, учасником якого є відповідач як споживач, тим самим порушує його права споживача, тому вимога позивача про стягнення цієї суми заборгованості за відсотками, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим п.6 ст.3, ч.3 ст.509 та ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, є несправедливо непомірним тягарем для відповідача та джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем, а наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення як засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання.
З огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту.
Як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.
При цьому, суд вважає релевантним посилання на вказане рішення Конституційного суду при вирішенні питання про розмір відсотків за порушення відповідачем грошового зобов'язання.
Враховуючи наведене, при вирішенні питання щодо стягнення відсотків, суд, встановивши співрозмірність нарахованих відсотків невиконаному зобов'язанню відповідача та врахуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, вважає, що належить зменшити розмір відсотків до розміру 8300,00 грн., який на переконання суду буде справедливим, забезпечить розумний баланс інтересів сторін та є адекватним у розрізі конкретних правовідносин.
Щодо заяви відповідача ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення, суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, відповідно до ч.1 ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Згідно ч.3 ст.435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Як зазначено у ч.4 ст.435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1)ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2)щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3)стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Суд враховує, що спір у даній справі виник саме з вини відповідача ОСОБА_1 . Доказів щодо його стану здоров'я чи стану здоров'я членів його сім'ї суду не надано, як не надано і жодного доказу його матеріального стану.
Отже, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву обставини в обгрунтування вимоги про розстрочення виконання судового рішення є недоведеними .
Судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2662,40 грн. підлягають стягненню з відповідача відповідно до ст.141 ЦПК України.
Керуючись ст.10-13, 76-80, 141, 259, 263-268 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова», код ЄДРПОУ: 44127243, заборгованість за кредитним договором №8373630525 від 30 травня 2025 року в розмірі 16600(шістнадцять тисяч шістсот) грн. 00 коп., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8300 (вісім тисяч триста) грн. 00 коп. та заборгованості за процентами в розмірі 8300 (вісім тисяч триста) грн. 00 коп., а також стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Я. Ю. Костеленко