Справа № 2/2502/104/11
6/729/2/26
08 квітня 2026 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області у складі судді Булиги Н.О., з участю секретаря судового засідання Романченко С.С., боржника ОСОБА_1 , розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бобровиця заяву головного державного виконавця Ніжинського відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області про зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення суду,
У провадження судді Булиги Н.О. надійшла заява головного державного виконавця Ніжинського відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області, в якій він просить змінити спосіб і порядок виконання рішення суду у виконавчому провадженні № 57595435 з примусового виконання виконавчого листа № 2/2502/104/11 від 26.01.2012 року, виданого Апеляційним судом Чернігівської області про витребування у ОСОБА_1 на користь Департаменту соціального захисту населення автомобіль "Фольксваген", реєстраційний номер НОМЕР_1 шляхом стягнення коштів в еквіваленті вартості автомобіля, що підлягає витребуванню в сумі 35341 грн. 31 коп.
31 березня 2026 року від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Булиги Н.О. на підставі п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України, так як він вважає, що оскільки суддя Булига Н.О. приймала участь у розгляді кримінального провадження порушеного стосовно нього за ч.1 ст.382 КК України за невиконання рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 11.07.2024 у справі № 2/2502/104/11, від розгляду якого була відведена, так як виявила упереджене ставлення до нього та прихильність до органу обвинувачення, а тому у нього є сумнів в неупередженості та об"єктивності розгляду суддею Булигою Н.О. заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду.
Сірий В.І. у судовому засіданні підтримав заявлений відвід з підстав зазначених у заяві.
Заслухавши ОСОБА_1 дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
За змістом положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною 1 ст.129 Конституції України установлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Згідно із ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
Статтями 36 та 37 ЦПК України встановлено перелік підстав для відводу судді, що виключають участь судді в розгляді справи.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
З підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи( ч.2 ст.39 ЦПК України).
Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість( ч.2 ст.40 ЦПК України).
Частинами 3 та 4 ст. 39 ЦПК України передбачено, що відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу. Встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-4 частини першої статті 36 цього Кодексу, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов'язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 10.12.2009 у справі «Мироненко і Мартиненко проти України» було зазначено, що наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (зокрема, про це вказано у рішеннях ЄСПЛ у справах «Фей проти Австрії» та «Веттштайн проти Швейцарії»). Крім цього, у кожній справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»).
У своєму рішенні по справі "Фельдман проти України" Європейський суд з прав людини порушенням ст. 6 Конвенції визнав незабезпечення суддею достатніх гарантій для виключення будь-якого розумного сумніву з приводу його безсторонності (див. рішення у справі "Фельдман проти України", заяви N 76556/01 та 38779/04, рішення від 8 квітня 2010 року, п. 97).
Тобто, якщо вести мову у ракурсі безсторонності суду, то слід враховувати те, що визначення юридичного змісту оціночної категорії «безсторонній суд» зумовлює необхідність врахування суб'єктивного та об'єктивного критеріїв безсторонності. Перший з них означає, що суддя має бути суб'єктивно вільним від упередженості при розгляді справи; другий - що суддя має забезпечити достатні гарантії для усунення будь-яких обгрунтованих сумнівів щодо його неупередженості.
Конкретизуючи суб'єктивний критерій, суд підкреслює, що поки не доведено інше, діє презумпція особистої безсторонності судді (рішення ЄСПЛ від 23 червня 1981 року у справі «Ле Комт, Ван Левен и Де Мейер проти Бельгії»), як наслідок таку презумпцію спростувати досить складно, адже критерієм суб'єктивної безсторонності є відсутність з боку судді умисних або необережних дій чи висловлювань, які б свідчили про пряму чи опосередковану особисту зацікавленість у вирішенні справи або іншим чином давали б підстави сумніватися в його неупередженості.
Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення від 09.11.06 у справі «Білуга проти України», від 28.10.98 у справі «Ветштан проти Швейцарії») важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» визначено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
Також слід ураховувати те, що відповідно до п. 26 рішення Європейського суду з прав людини «ДеКуббер проти Бельгії» (Заява № 9186/80) від 26 жовтня 1984 року, «правосуддя повинне не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться», тому будь-який суддя, щодо якого є обґрунтовані підстави побоюватися браку безсторонності, має бути відведений.
У судовому засіданні було встановлено, що дійсно суддею Булигою Н.О. розглядалося кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.382 КК України щодо невиконання рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 11.07.2024 у справі № 2/2502/104/11, від розгляду якого вона була відведена ухвалою суду від 28 січня 2025 року з підстав його недовіри до судді Булиги Н.О. ОСОБА_1 вважає, що подана заява держвиконавця про зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення суду стосується саме вищезазначеного рішення Апеляційного суду, а тому у ОСОБА_1 виник сумнів у об"єктивності та неупередженості судді Булиги Н.О. при розгляді поданої заяви.
А тому, з огляду на фактичні обставини справи, вище установлені судом, а саме у зв'язку зі сформованою стійкою та сталою недовірою ОСОБА_1 , яка у нього сформувалася в силу тільки його особистого сприйняття дійсності та норм ЦПК України, слід погодитися з тим, що він знову ж таки, у силу, відомих лише йому особисто обставин, вважає відсутнім критерій безсторонності по відношенню до нього з боку суду, хоча в дійсності, таких об'єктивних фактів установлено не було. Якими саме суб'єктивними чинниками викликана така недовіра ОСОБА_1 до суду у цій справі, однозначно установити неможливо, однак є дійсним та реальним факт такої недовіри. Ця недовіра породжує у ОСОБА_1 сумніви в неупередженості судді та враховуючи викладену позицію у заяві про відвід, така недовіра є реальною.
Суд наголошує, що жодний факт, яким створюється, навіть підозра, у втручанні у процес правосуддя, не повинен мати місця. Сам факт недовіри особи може створити враження необ'єктивності та неупередженості судді в розгляді даної справи, а відтак, в майбутньому, стане причиною недовіри до об'єктивності, справедливості, неупередженості та законності судового рішення у цій справі і сумніву щодо реалізації права на справедливий судовий розгляд.
Для усунення у стороннього спостерігача сумнівів у неупередженості судді неодноразово вказував і Верховний суд, зазначаючи, що це сприятиме зміцненню та підтримці довіри суспільства до судової влади та указуючи, що це дасть змогу забезпечити усунення у стороннього спостерігача сумнівів у неупередженості суддів, а також, сприятиме підтримці до зростання довіри представників юридичної професії і сторін у справі до об'єктивності суддів та судових органів.
Враховуючи вищевикладене, з метою виключення ймовірності виникнення припущень щодо зацікавленості судді в процесі розгляду заяви головного держвиконавця та з метою забезпечення належних умов її розгляду, суд вважає за необхідне задовольнити заяву про відвід судді Булиги Н.О.
Відповідно до ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», керуючись ст.ст. 36, 37, 40, 258, 260, 261 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Булиги Н.О. у цивільній справі за заявою головного державного виконавця Ніжинського відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області про зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення суду - задовольнити.
Відвести суддю Бобровицького районного суду Чернігівської області Булигу Наталію Олександрівну від розгляду цивільної справи за заявою головного державного виконавця Ніжинського відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області про зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення суду .
Цивільну справу за заявою головного державного виконавця Ніжинського відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області про зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення суду передати для повторного автоматизованого розподілу для визначення іншого складу суду у порядку, встановленому статтею 33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.
Суддя Н.О.Булига