Справа № 576/889/26
Провадження № 2-о/576/29/26
08 квітня 2026 року м. Глухів
Глухівський міськрайонний суд Сумської області у складі судді Усенко Л.М.
за участю
секретаря судового засідання Бірюк О.І.
заявника ОСОБА_1
заінтересованої особи ОСОБА_2
розглянув заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису,
06.04.2026 ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаною заявою, у якій просить видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 на строк шість місяців, яким визначити тимчасові обмеження його прав, а саме: заборонити перебувати у місці спільного проживання (перебування) з постраждалою за адресою АДРЕСА_1 ; заборонити наближатись на відстань 100 метрів до місця проживання (перебування), роботи, інших місць частого відвідування постраждалої особи; заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборонити вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Заява мотивована тим, що 06.06.2008 вона одружилась з ОСОБА_2 , але через постійні сварки пов'язані із різними поглядами на сімейне життя, витрати коштів сімейного бюджету, виховання доньки, 05.03.2021 року вони розлучились. Після розлучення і до теперішнього часу проживають спільно за адресою АДРЕСА_1 . Від шлюбу мають доньку ОСОБА_3 , 2009 року народження.
Протягом останніх шести місяців ОСОБА_2 зловживає алкоголем, внаслідок чого вчиняє відносно неї домашнє насильство, яке виражається у словесних образах, погрозах, заподіянні їй тілесних ушкоджень, виганяє з будинку, ламає речі. Все це відбувається у присутності доньки, а коли вона заступається за заявника, то дістається і їй.
ОСОБА_2 систематично вчиняє домашнє насильство, однак заявниця викликала поліцію коли вже не було сил терпіти це.
Так, 13.07.2025 він влаштував сварку, під час якої кричав у бік потерпілої різного роду образи, погрози та намагався побити. У даному випадку поліція застосувала до нього тимчасовий заборонний припис, який він порушив, за що суд притягнув до адміністративної відповідальності. Даний факт повторився 28.03.2026 коли ОСОБА_2 побив колишню дружину у присутності доньки. За що поліція знову застосувала до нього тимчасовий заборонний припис та було відкрито кримінальне провадження за ст. 126-1 КК України. На разі по даному факту ведеться досудове розслідування.
Щоб забезпечити дієвий та ефективний спосіб захисту від повторного вчинення домашнього насильства звернулася до суду із цією заявою.
Заявник ОСОБА_1 у судовому засіданні повідомила, що будинок, у якому вони проживають належить їй особисто на праві приватної власності, придбала його вона у 2011 році за власні кошти, продавши будинок, який залишився їй після розірвання попереднього шлюбу. ОСОБА_2 також був зареєстрований у даному будинку, однак коли вони розлучились, то вона його виписала. Проте останній і далі продовжує проживати разом з нею і донькою, зловживає алкоголем та вчиняє насильство не лише до неї, а й застосовує психологічний тиск до їх неповнолітньої доньки. Донька також проти того, щоб він проживав з ними. Просить застосувати до ОСОБА_2 обмежувальний припис.
ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення заяви ОСОБА_1 та фактів вчинення домашнього насильства відносно колишньої дружини не заперечував, просив пробачення в останньої. Разом із цим зазначав, що офіційно працевлаштований, але власного житла не має. Син, який проживає в будинку його батьків, не бажає пускати ОСОБА_2 до себе.
Заслухавши заявника, заінтересовану особу, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно зі статтею 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Протидія насильству у сім'ї є одним із важливих напрямів суспільного розвитку. Вона розглядається не лише як соціальна проблема, а, насамперед, як проблема захисту прав людини. При здійсненні насильства у сім'ї відбувається порушення прав і свобод конкретної людини, що вимагає втручання з боку державні суспільства.
Невжиття своєчасних обмежувальних заходів стосовно кривдника може призвести в подальшому до завдання шкоди здоров'ю потерпілому від насильства у сім'ї.
Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини у цій сфері, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Кривдником є особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.
Згідно з частиною другою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків, зокрема, заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою.
Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України передбачено, що у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від: 21 листопада 2018 року у справі № 756/2072/18 (провадження № 61 19328св18), 09 грудня 2019 року у справі № 756/11732/18 (провадження № 61-49077св18), 02 листопада 2020 року у справі № 336/3551/18-ц (провадження № 61-1693св19), 17 лютого 2021 року у справі № 766/13927/20-ц (провадження № 61-17471св20), 28 червня 2022 року у справі № 466/180/22 (провадження № 61-4104св22), 25 липня 2023 року у справі № 344/1732/23 (провадження № 61-6759св23).
Судом встановлено, що 02.02.2021 року рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області розірвано шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 7-8).
Протягом часу спільного проживання ОСОБА_2 неоднарозово вчиняв домашнє насильство у відношенні заявниці.
Так, постановою Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 12.08.2025 у справі № 576/1796/25 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Судом встановлено, що 13.07.2025 о 18-30 год у АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_1 , а саме вчинив психологічний тиск, висловлювався нецензурною лайкою, чим завдав своїми діями шкоду її психологічному здоров'ю. Крім того, 17.07.2025 ОСОБА_2 порушив п.1-3 термінового заборонного припису винесеного відносно неї 13.07.2025 (а.с. 9)
Постановою Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 18.09.2025 у справі № 576/2260/25 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Судом встановлено, що 24.08.2025 о 21-00 год у АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство по відношенню до своєї колишньої дружини ОСОБА_1 : нецензурно лаявся на її адресу, погрожував фізичною розправою, чинив на неї психологічний тиск (а.с. 10).
28.03.2026 ОСОБА_1 звернулась до відділу поліції № 1 (м. Глухів) із заявою про систематичне вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства. Відповідні відомості внесені до ЄРДР, зареєстроване кримінальне провадження за ст. 126-1 КК України. На даний час досудове слідство не завершене (а.с. 6).
Згідно Витягів з Реєстру територіальної громади Глухівської міської ради вбачається, що за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с. 17,18).
Зважаючи на ці обставини, суд оцінює вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства як високу, вважає, що в цьому конкретному випадку невжиття своєчасних обмежувальних заходів стосовно кривдника може призвести в подальшому до завдання шкоди здоров'ю потерпілій від насильства у сім'ї, та приходить до висновку про необхідність видачі обмежувального припису строком на 4 (чотири) місяці для тимчасового обмеження ОСОБА_2 в контактах та зустрічах із заявницею.
Відповідно до ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, відносяться за рахунок держави.
Згідно з ч. 4 ст. 350-6 ЦПК України рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Керуючись статтями 259, 350-350-6 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) задовольнити частково.
Видати обмежувальний припис строком на чотири місяці, яким заборонити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 ):
-перебувати у місці проживання (перебування) ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;
-наближатись на відстань 100 метрів до місця проживання (перебування), роботи ОСОБА_1 ;
-особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, йому невідомому, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
-вести листування, телефонні переговори або контактувати з ОСОБА_1 через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Попередити ОСОБА_2 , що за умисне невиконання обмежувальних приписів передбачена кримінальна відповідальність за ст. 390-1 КК України.
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє виконання.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.
Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити відділ поліції № 1 (м. Глухів) Шосткинського районного управління поліції ГУНП в Сумській області для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також виконавчий орган Глухівської міської ради.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Повне рішення складене 08 квітня 2026 року.
Суддя Л.М. Усенко