Справа № 317/966/26
№/п 1-кп/317/325/2026
08 квітня 2026 року м. Запоріжжя
Запорізький районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
при секретарі: ОСОБА_2 ,
за участю прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинуваченого: ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Запоріжжя, громадянина України, який має середню освіту, одруженого, військовослужбовця, старшого стрільця-оператора 2-го гірсько-штурмового відділення 3-го гірсько-штурмового взводу 4-ї гірсько-штурмової роти 2-го гірсько-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
13.03.2025 Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч.1 ст.309 КК України до 1 року пробаційного нагляду;
12.02.2026 Хортицьким раойнним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 309, ст. 71 КК України до 1 року 10 днів позбавлення волі;
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -
ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової служби та проходячи її на посаді старшого стрільця-оператора 2-го гірсько-штурмового відділення 3-го гірсько-штурмового взводу 4-ї гірсько-штурмової роти 2-го гірсько-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», 30 березня 2025 року в умовах воєнного стану, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в порушення статутних вимог, без поважних причин, з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби, після закінчення лікування не з'явився вчасно на службу, а саме до місце тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_2 розташованого в районі населеного пункту АДРЕСА_2 та був відсутній на військовій служби до 03 червня 2025 року, після чого самостійно прибув до військової частини НОМЕР_3 для подальшого проходження військової служби.
Суд, керуючись ч. 3 ст. 349 КПК України постановив не досліджувати докази відносно фактичних обставин справи, оскільки вони ніким не оспорюються, при цьому допитати обвинуваченого і вивчити матеріали кримінального провадження в частині які характеризують особу обвинуваченого.
Проти такого порядку дослідження доказів не заперечують учасники судового провадження.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у пред'явленому обвинувачені визнав повністю та пояснив, що він є військовослужбовцем ЗСУ та після отриманого порання проходив лікування строком до 30.03.2025. Після закінчення лікування він мав прибути до місця тимчасової дислокації ВЧ НОМЕР_1 біля АДРЕСА_2 , однак він поїхав до місця свого мешкання у м. Запоріжжі та до 03.06.2025 проводив час на власний розсуд. Після цього самостійно прибув до ВСП та повідомив про вчинене правопорушення.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 5 ст. 407 КК України, а саме: нез'явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, ОСОБА_4 скоїв тяжкий злочини.
Разом з тим, він повністю визнав себе винним, розкаявся в скоєному, активно сприяв розкриттю злочину, що в свою чергу суд відносить до обставин які пом'якшують покарання.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 суд не встановив.
При призначенні покарання суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_4 який раніше притягався до кримінальної відповідальності, є військовослужбовцем, одружений, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, та приходить до висновку, що обвинуваченому необхідно призначити покарання, яке буде достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, у вигляді реального позбавлення волі, із застосуванням положень ч. 1 ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання покарання за вироком Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 12.02.2026.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 перебуває під вартою з 12.01.2026 відповідно до ухвали Комунарського районного суду м. Запоріжжя.
Розмір шкоди, завданої кримінальними правопорушеннями відсутній.
Цивільні позови по даному кримінальному провадженню не заявлялись.
До вступу вироку в законну силу суд вважає необхідним залишити ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Долю речових доказів вирішити в порядку ст.. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 349, 373, 374, 615 КПК України, суд -
Визнати ОСОБА_4 винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного вироком Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 12.02.2026, та остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді 5 (п'яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з 12.01.2026.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний ОСОБА_4 , до набрання вироком суду законної сили залишити без змін.
Вирок може бути оскаржено з підстав, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України, до Запорізького апеляційного суду через Запорізький районний суд Запорізької області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою - з моменту вручення копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: ОСОБА_1