Справа № 620/3800/19
07 квітня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сорочка Є.О.,
суддів Коротких А.Ю.,
Єгорової Н.М.,
за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, за участі третьої особи - Громадської організації "Союз юристів України" про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора від 12.11.2019 № 1432ц про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу розгляду запитів на публічну інформацію управління організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Генеральної прокуратури України;
- зобов'язати Офіс Генерального прокурора поновити (призначити) на рівнозначну посаду прокурора відділу або адміністративну посаду в Офісі Генерального прокурора;
- стягнути з Офісу Генерального прокурора (Генеральної прокуратури України) середній заробіток за весь час вимушеного прогулу 21.11.2019..
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.05.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2020, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою, у якій просив переглянути за виключними обставинами рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.05.2020 у зв'язку із прийняттям рішення Конституційного Суду України від 01.03.2023 №1-р(ІІ)/2023.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.05.2023, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.07.2023, у задоволенні заяви відмовлено.
У подальшому, позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою, у якій просив переглянути за виключними обставинами рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.05.2020 у зв'язку із прийняттям рішення Конституційного Суду України від 02.10.2024 № 9-р(І)/2024 у справі № 3-5/2023(5/23, 79/23),
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.11.2024, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2025, у задоволенні заяви відмовлено.
Надалі, позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою, у якій просив переглянути за виключними обставинами рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.05.2020 у зв'язку із прийняттям рішення Конституційного Суду України від 18.12.2024 № 11-р(ІІ)/2024 у справі № 3-157/2023(290/23),
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 у задоволенні заяви відмовлено.
Не погодившись із такою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, провадження за якою відкрито ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2026.
У подальшому, позивач подав до суду апеляційної інстанції клопотання, у якому просив зупинити провадження про перегляд судового рішення за виключними обставинами у справі у зв'язку з перебуванням позивача у складі Збройних Сил України.
Розглянувши вказане клопотання, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указу Президента України від 24 лютого 2022 № 64/202 постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Надалі неодноразово строк дії воєнного продовжувався і діє до теперішнього часу.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб, визначені нормами Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" (далі - Закон № 389-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону № 389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно зі статтею 16 Закону № 389-VIII за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов'язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.
За приписами статті 1 Закону України від 06.12.1991 № 1934-XII "Про Збройні Сили України" (далі - Закон № 1934-XII) Збройні Сили України- це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Структура Збройних Сил України визначається статтею 3 Закону № 1934-XII, відповідно до частини другої якої Збройні Сили України організаційно складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.
Комплектування ж Збройних Сил України визначається статтею 5 Закону № 1934-XII, відповідно до частини першої якої особовий склад Збройних Сил України складається з військовослужбовців і працівників Збройних Сил України.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України від 25 березня 1992 № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною третьою статті 2 цього Закону визначено, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Підстави та порядок зупинення провадження в адміністративній справі визначені статтею 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), якою передбачені як підстави обов'язкового зупинення провадження у справі, так і випадки, коли суд має право зупинити провадження у справі, а також строки зупинення провадження у справі. Перелік підстав для зупинення провадження у справі передбачений статтею 236 КАС України є вичерпним.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 236 КАС суд зупиняє провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Норма пункту 5 частини першої статті 236 КАС може бути застосована судами при вирішенні питання про зупинення провадження у справі лише у разі перебування фізичної особи, яка є стороною чи третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, до припинення перебування такої фізичної особи у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Верховний Суд звертає увагу на правову позицію, викладену в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 20.04.2023 у справі № 9901/173/20, відповідно до якої зупинення провадження у справі - це врегульована законом і оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї з передбачених у законі обставин, які заважають здійснювати її розгляд. Залежно від характеру підстав розрізняють два види зупинення провадження у справі: обов'язкове і факультативне. Обов'язкове зупинення провадження у справі передбачене тоді, коли в силу прямої вказівки закону суд зобов'язаний зупинити провадження незалежно від свого розсуду і від розсуду осіб, які беруть участь у справі. Обов'язковими є підстави, передбачені нормами частини першої статті 236 КАС.
Таким чином, за перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.11.2025 у справі № 754/947/22 сформувала висновок, відповідно до якого під час застосування правил пункту 2 частини першої статті 251 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) та аналогічних процесуальних норм права, визначених у пункті 3 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) та в пункті 5 частини першої статті 236 КАС, судам потрібно виходити з такого:
1) з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан»;
2) упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі;
3) якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні.
Також Велика Палата Верховного Суду зауважила, що з моменту оголошення загальної мобілізації та введення воєнного стану Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування переводяться в спеціальний правовий режим функціонування в цілому. Це виключає необхідність у додатковому з'ясуванні питання щодо переведення певної військової частини «на воєнний стан». Юридичний статус з'єднань, військових частин, підрозділів та інших складових структури ЗC України та інших військових формувань, що функціонують в умовах воєнного стану, не залежить від місця їх дислокації чи характеру виконуваних ними завдань, як-то перебування в районі воєнних (бойових) дій та участь в них.
Із наданого позивачем посвідчення та витягу із наказу вбачається, що він перебуває на військовій службі у складі Збройних Сил України, а саме наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 13.07.2023 № 881 прийнятий на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу та призначений помічником начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки з правової роботи - начальником юридичної служби ІНФОРМАЦІЯ_1 оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Сухопутних військ Збройних Сил України.
Враховуючи, що законом визначено обов'язок суду зупинити провадження у справі за обставин перебування сторони у складі Збройних Сил України, колегія суддів перевіривши питання наявності підстав для зупинення провадження у цій справі дійшла висновку про наявність підстав для зупинення провадження у цій справі до припинення перебування позивача у складі Збройних сил України, що переведені на воєнний стан.
Керуючись статтями 236, 248, 256 КАС, суд
Клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі задовольнити.
Зупинити провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, за участі третьої особи - Громадської організації "Союз юристів України" про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.
Зобов'язати ОСОБА_1 повідомити суд про усунення обставин, які стали підставою для зупинення провадження у справі.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя А.Ю. Коротких
Суддя Н.М. Єгорова
Повний текст ухвали складений 07.04.2026.