Справа № 752/3593/25
07 квітня 2026 року м. Київ
Суддя Шостого апеляційного адміністративного суду Карпушова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді Шостого апеляційного адміністративного суду Бужак Н.П. від розгляду апеляційної скарги Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 04 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
У провадженні Шостого апеляційного адміністративного суду перебуває апеляційна скарга Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 04 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 березня 2026 року справу з єдиним унікальним номером №752/3593/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача - Бужак Н.П., суддів Файдюка В.В. та Кобаля М.І.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 04 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та витребувано з Голосіївського районного суду м. Києва матеріали адміністративної справи №752/3593/25.
02.04.2026 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Шостого апеляційного адміністративного суду Бужак Н.П. у цій справі.
Підставою відводу позивач зазначає, що у позивача є сумніви щодо неупередженості або об'єктивності судді Бужак Н.П., адже вказана суддя розглядала аналогічні справи і всі рішення мають ідентичну структуру, повторюють одне саме обгрунтування, і в усіх випадках завершується відмовою у задоволенні позовів, незалежно від доказів, експертних висновків та сталої судової пракики на користь позивачів. Викладене, на переконання позивача, свідчить про заінтересованість в результаті розгляду даної справи та викликає сумнів у неупередженості та об'єктивності судді.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2026 р. зазначена заява була визнана необґрунтованою та передана для визначення судді у порядку ч. 1 ст. 31 КАС України.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 квітня 2026 р. для вирішення вказаного питання визначено суддю Карпушову О.В.
У відповідності до правил ч. 8 ст. 40 КАС України, питання про відвід вирішується в порядку письмового провадження.
Проаналізувавши доводи поданої заяви про відвід судді, дослідивши матеріали справи, суддя-доповідач приходить до висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, з огляду на наступне.
На обгрунтування заяви про відвід позивачем зазначено, що дана суддя розглядала аналогічні справи та дала оцінку аналогічним правовідносинам, що, на думку позивача, свідчить про заінтересованість в результаті розгляду даної справи та викликає сумнів у неупередженості та об'єктивності суддів.
Разом з тим, підстави для відводу судді визначені статями 36, 37 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 40 КАС питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
При цьому, слід звернути увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості вважаю за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
(і) «об'єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
(іі) «суб'єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Відтак, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Водночас як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, об'єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.
Сприйняття об'єктивності визначається за допомогою критерію «розумного спостерігача». У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ'єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв'язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.
Тому коли сторони стверджують про те, що судді необ'єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже «правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене». Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.
Одночасно, не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Перевіривши доводи заявника про відвід, судом не встановлено, що суддя Бужак Н.П. об'єктивно є упередженою щодо будь-кого з учасників процесу, що їм стали відомими з власних джерел докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Також не встановлено, що вони зацікавлені в рішенні у справі.
Отже, підстави вважати, що ухвалення суддею Бужак Н.П. об'єктивного рішення є неможливим внаслідок обставин, на які посилається заявник, відсутні.
Відтак, доводи заяви є лише припущеннями позивача щодо упередженості та об'єктивності судді, оскільки не підтверджені належними і допустимими доказами.
При цьому, положення частини четвертої статті 36 КАС України чітко визначає, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Інших, будь-яких доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді Бужак Н.П. в результаті розгляду даної справи або наявність обставин, які викликають сумнів у їх неупередженості з матеріалів справи та доводів заяви про відвід не вбачається.
Якщо заявник буде не згоден з прийнятим рішенням у даній справі - це буде підставою та правом заявника на його оскарження до касаційного суду, однак не є підставою для задоволення даної заяви про відвід.
Враховуючи вищенаведене, суддя приходить до висновку, що обставини, наведені ОСОБА_1 у заяві про відвід судді Бужак Н.П. не можуть свідчити про наявність упередженості та необ'єктивності судді при розгляді апеляційної скарги у даній справі, а відтак, така заява є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 36, 40, 243, 248, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Шостого апеляційного адміністративного суду Бужак Н.П. від розгляду апеляційної скарги Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 04 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Карпушова