8 квітня 2026 року
м. Київ
справа №990/597/25
провадження №11-78 заі 26
Суддя Великої Палати Верховного Суду Мартинюк Н. М., в порядку підготовки до апеляційного розгляду справи №990/597/25 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 лютого 2026 року,
22 грудня 2025 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції надійшов позов ОСОБА_1 (далі - « ОСОБА_1 », «позивач») до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - «ВККС України», «Комісія», «відповідач»), у якому позивач просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС України у складі тимчасової комісії від 13 листопада 2025 року №560/ас-25 «Про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року №94/зп-23 (зі змінами)» в частині пункту 2 та пункту 3;
- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС України у пленарному складі від 1 грудня 2025 року в частині пункту 3, яким ОСОБА_1 визнано таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді та відмовлено у задоволенні відводів та заяв про самовідвід членів ВККС України;
- зобов'язати ВККС України у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року №94/зп-23 (зі змінами):
- поновити участь ОСОБА_1 у конкурсі на посаду судді апеляційного загального суду в межах конкурсу, оголошеного рішенням ВККС України від 14 вересня 2023 року №94/зп-23 (зі змінами);
- повторно розглянути питання про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди, визначення результатів кваліфікаційного оцінювання та підтвердження здатності кандидата на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року №94/зп-23 (зі змінами).
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 23 грудня 2025 року відкрив провадження у цій адміністративній справі.
24 лютого 2026 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла заява позивача про зміну підстав позову.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 25 лютого 2026 року заяву ОСОБА_1 про зміну підстав позову повернув останньому.
Позивач не погодився із таким судовим рішенням та 2 березня 2026 року направив через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, за змістом якої просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 4 березня 2026 року відкрила провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 лютого 2026 року у справі №990/597/25.
Відповідно до пунктів 4, 6 частини першої статті 306 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України») суддя-доповідач в порядку підготовки справи до апеляційного розгляду: пропонує учасникам справи подати нові докази, на які вони посилаються, або витребовує їх за клопотанням особи, яка подала апеляційну скаргу, або з власної ініціативи; за клопотанням учасників справи вирішує питання про виклик свідків, призначення експертизи, судових доручень щодо збирання доказів, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача; вирішує інші письмово заявлені клопотання учасників справ.
Згідно із частиною другою статті 306 КАС України усі судові рішення, ухвалені суддею-доповідачем під час підготовки справи до апеляційного розгляду, викладаються у формі ухвали.
Підготовчі дії, визначені пунктами 4 - 6 частини першої цієї статті, вчиняються з дотриманням прав усіх учасників справи подати свої міркування або заперечення щодо їх вчинення, якщо інше не передбачено цим Кодексом (частина третя статті 306 КАС України).
Як видно з матеріалів справи, 17 березня 2026 року від ВККС України надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Цього ж дня, від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив Комісії, у якій, серед іншого, позивачем заявлено клопотання про витребування у Комісії відомостей про те, чи отримано нею копію заяви про зміну підстав позову до постановлення оскаржуваної ухвали.
Окрім того, 25 березня 2026 року до Великої Палати Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про приєднання доказів до матеріалів справи, а саме: заяви від 16 березня 2026 року позивача та копію листа від 24 березня 2026 року №20-1790/26 ВККС України. Також у цьому клопотанні позивач просить поновити строк на подання означених доказів. Своє клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи ОСОБА_1 обґрунтовує неможливістю їх подання раніше до суду першої інстанції у зв'язку із відсутністю у нього цих доказів.
Ухвалою судді Великої Палати Верховного Суду від 26 березня 2026 року встановлено учасникам справи п'ятиденний строк з моменту отримання даної ухвали для подання своїх міркувань та заперечень щодо клопотаньОСОБА_1 про витребування доказів та приєднання доказів у цій справі.
3 квітня 2026 року від Комісії надійшла заява (клопотання), у якій вона виклала свої міркування стосовно означених вище клопотань ОСОБА_1 . Відповідач у своїй заяві (клопотанні) не заперечує факту отримання 25 лютого 2026 року копії заяви позивача про зміну підстав позову, однак стверджує, що підставою повернення судом першої інстанції цієї заяви слугувала процедурна невідповідність заяви, визначеної у частині першій статті 47 КАС України, вимогам процесуального закону. На переконання ВККС України, надання належних доказів направлення копії заяви про зміну підстав позову іншим учасникам справи є обов'язком сторони, а відсутність таких доказів є самостійною підставою для застосування наслідків, передбачених частиною восьмою статті 47 КАС України.
1. Вирішуючи питання про приєднання до матеріалів справи доказів, наданих ОСОБА_1 , суддя-доповідачка виходить з наступного.
До основних засад (принципів) адміністративного судочинства, згідно з пунктами 4, 5, 9 частини третьої статті 2 КАС України, належать, зокрема: змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; обов'язковість судового рішення; неприпустимість зловживання процесуальними правами.
За правилами частин першої, четвертої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Відповідно до приписів частин першої, четвертої та шостої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 72 КАС України).
Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (частина друга статті 72 КАС України).
Частинами першою, другою та четвертою статті 79 КАС України передбачено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
За частиною першою статті 80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другійта третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Межі перегляду судом апеляційної інстанції визначені статтею 308 КАС України.
За змістом частин першої, третьої та четвертої цієї статті, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Зміст означеної норми процесуального закону вказує на те, що при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від особи, яка їх подає.
Як уже йшлося вище, ОСОБА_1 наполягає на приєднанні до матеріалів справи доказів, а саме: заяви від 16 березня 2026 року та копії листа від 24 березня 2026 року №20-1790/26 ВККС України, стверджуючи, що ці докази були у нього відсутні раніше.
Тож, беручи до уваги, що вказані докази не могли бути подані до суду першої інстанції, оскільки вони є новими доказами, які не існували на момент ухвалення оскаржуваного судового рішення, тому суддя-доповідачка дійшла висновку, що клопотання позивача може бути задоволено частково та долучає до матеріалів справи заяву від 16 березня 2026 року позивача та копію листа від 24 березня 2026 року №20-1790/26 ВККС України.
У той же час, клопотання позивача в частині поновлення строку на подання доказів не може бути задоволено, оскільки вирішення цього питання належить до компетенції суду першої інстанції, у провадженні якого мала бути вчинена відповідна процесуальна дія, стосовно якої пропущено строк. Прийняття нових доказів апеляційним судом можливе лише за наявності таких критеріїв, як «винятковість випадку» та «причини, що об'єктивно не залежать від особи», і тягар їх доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою).
Тож, процесуальний закон покладає на суд апеляційної інстанції при прийнятті доказів, які не були подані до суду першої інстанції, лише надати оцінку існуванню об'єктивних обставин, які унеможливили своєчасне подання цих доказів з причин, що не залежали від учасника справи.
2. До того ж, позивачем заявлено клопотання щодо витребування у Комісії відомостей про те, чи отримано нею копію заяви про зміну підстав позову до постановлення оскаржуваної ухвали. У цьому клопотанні позивач стверджує, що ключовою підставою для повернення заяви про зміну підстав позову судом першої інстанції слугувало відсутність належних доказів на підтвердження направлення копії такої заяви іншим учасникам справи. У той же час, позиція позивача полягає у тому, що ним виконано процесуальний обов'язок та надіслано копію заяви про зміну підстав позову відповідачу простим поштовим відправленням. Натомість, Комісія у відзиві на апеляційну скаргу не висловилася про отримання копії заяви про зміну підстав позову, тому просить суд витребувати ці відомості.
Вирішуючи клопотання про витребування доказів, суддя-доповідачка зазначає таке.
Як видно з матеріалів справи, ВККС України на письмовий запит позивача надано інформацію, яку останній просить витребувати у заявленому клопотанні.
Більш того, цієї ухвалою задоволено частково клопотання ОСОБА_1 та долучено до матеріалів справи докази про які йдеться у його клопотанні щодо витребування. Це додатково підтверджує відсутність підстав для повторного витребування доказів.
З огляду на наведене, суддя-доповідачка вважає, що зазначене клопотання позивача є необґрунтованим та таким, що не може бути задоволено.
Керуючись статтями 248, 306, 308 КАС України, суддя Великої Палати Верховного Суду
Клопотання ОСОБА_1 про приєднання до матеріалів справи доказів задовольнити частково.
Долучити до матеріалів справи як докази - заяву від 16 березня 2026 року ОСОБА_1 та копію листа від 24 березня 2026 року №20-1790/26 Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про приєднання до матеріалів справи доказів в іншій частині.
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування у Вищої кваліфікаційної комісії суддів України відомостей щодо отримання копії заяви про зміну підстав позову.
Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Великої Палати
Верховного Суду Н. М. Мартинюк