Справа № 504/1255/26
Номер провадження 2/504/2915/26
25.03.2026с-ще Доброслав
Суддя Доброславського районного суду Одеської області Литвинюк А. В., попередньо розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Квартирно-експлуатаційного Управління м. Одеса, Міністерства юстиції України, треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про скасування рішення про державну реєстрацію речового права, -
встановив:
20.03.2026 року до Доброславського районного суду Одеської області за вх. № 6404 у підсистемі «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації Відділом № 1 Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області 08.12.2022 року земельної ділянки кадастровий номер 5122755900:02:003:0074, пункту 12 Наказу Міністерства юстиції України від 04.02.2022 року № 366/5, поновлення права приватної власності на належний ОСОБА_1 об'єкт нерухомого майна будинок рибака АДРЕСА_1 .
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2026 року, справу розподілено судді Литвинюк А. В.
Вирішуючи питання щодо прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, суд вважає, що позовна заява підлягає залишенню без руху з таких підстав.
Відповідно до ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог ст. 184 ЦПК України, позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.
Згідно ч. 1, 2 ст. 175 ЦПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Положеннями ч. 3 ст. 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи;
10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Згідно ч. 4 ст. 175 ЦПК України, якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.
Частиною 1 ст. 177 ЦПК України визначено, що позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 177 ЦПК України, у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про звільнення (відстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів тощо.
Згідно з ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Положеннями ч. 5 ст. 177 ЦПК України передбачено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Однак, вищевказаних вимог цивільного процесуального законодавства України позивач при зверненні до суду з позовом не дотримався.
Так, в порушення вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України, позивачем до позовної заяви не було долучено документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Будь-яких документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, або надають позивачу право на відстрочення, розстрочення, зменшення розміру судового збору позивачем надано не було.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Розміри ставок судового збору визначені у ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Зокрема, пп. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Підпунктом 2 п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
В силу ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з абз. 4 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», з 1 січня 2026 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3328 гривень.
Так, в перерахунку до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який становить 3328 грн, ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, становить 1331,20 грн.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 176 ЦПК України, ціна позову визначається у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.
За змістом позовної заяви, позивачем заявлено дві позовні вимоги немайнового характеру (визнання протиправним та неконституційним п. 1 ч. 7 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952-IV та скасування наказу Міністерства юстиції України від 04.02.2022 року № 366/5), а також дві вимоги майнового характеру (скасування державної реєстрації земельної ділянки та поновлення права приватної власності на будинок).
В свою чергу, відомості про ціну позову згідно п. 9 ч. 1 ст. 176 ЦПК України (вартість земельної ділянки кадастровий номер 5122755900:02:003:0074 площею 4,0433 га, що знаходиться на території Одеського району Одеської області, Чорноморська селищна громада, с-ще Чорноморське та будинку рибака 1/21 загальною площею 50,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 ) у позовній заяві та доданих до неї документів відсутні.
З огляду на невиконання позивачем вимог п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України щодо зазначення ціни позову, суд позбавлений можливості встановити ціну позову на день подання позовної заяви з урахуванням вартості спірного майна.
Таким чином, позивачу необхідно:
-Сплатити судовий збір за подання до суду позовної заяви щодо вимог немайнового характеру у розмірі 2662,40 грн (1331,20 грн + 1331,20 грн);
-У зв'язку з тим, що позовна заява та додані до неї документи не містять відомостей про ціну позову, що не дозволяє встановити ціну позову на день подання позовної заяви з урахуванням вартості спірного майна, то позивачу слід надати докази (наприклад, експертний висновок, дані загальнодоступних джерел стосовно ринкової вартості спірного майна, тощо), які підтверджують ціну позову на день подання позовної заяви;
-Самостійно встановити й обґрунтувати розмір судового збору за подання до суду позовної заяви щодо вимог майнового характеру та сплатити суму судового збору за кожну вимогу майнового характеру за формулою: С = (А х 1%), де «С» - остаточна сума судового збору, а «А» - вартість спірного нерухомого, встановлена у визначеному законом порядку, при цьому добуток «А х 1%» повинен становити не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1331,20 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (16 640 грн).
Судовий збір за подання до суду позовної заяви має бути перераховано за платіжними реквізитами:
Отримувач коштів ГУК в Од.обл./смт Доброслав/22030101
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37607526
Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.)
Код банку отримувача (МФО) 899998
Рахунок отримувача UA458999980313191206000015684
Код класифікації доходів бюджету 22030101
Найменування податку, збору, платежу - Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050).
Суд зазначає, що відповідно до ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно положень ст. 9 Конституції України та ст. 17, 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі», «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі і фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Зазначена правова позиція також збігається з висновками Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 року (заява № 70297/01) та Верховного Суду України, викладеними в його ухвалі від 28.09.2015 року у справі № 21-5496а15.
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації № В (81) 7 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, ухваленій 14 травня 1981 року: «В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
Крім того, суд звертає увагу на невиконання позивачем вимог п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ЦПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Процесуальне законодавство встановлює вимоги до змісту позовної заяви. Від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.
Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючи ознаки позову) є предмет і підстава.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб'єктивним правом і обов'язком відповідача.
Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.
Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмета заявленого позову як наслідок наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке позивачем зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.
Позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них (п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України).
Так, зміст позовних вимог (п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України) - це певна форма захисту, яку просить позивач від суду, і має суттєве значення при розгляді справи та відповідно вимагає чіткого визначення, оскільки у випадку задоволення позову, зміст таких вимог викладається у резолютивній частині судового рішення.
Згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу згідно з ст. 5 ЦПК України, який має бути сформульований максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2024 року у справі № 990/150/23 зазначено, що зміст позовних вимог - це вимоги позивача (предмет позову). Предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів.
Предмет позову повинен бути чітко визначений позивачем у прохальній частині позовної заяви, оскільки резолютивна частина рішення суду, по суті, відображає позовні вимоги, викладені у прохальній частині позовної заяви, та повинна викладатися чітко й безумовно.
Поряд з цим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.02.2024 року у справі № 990/150/23 підкреслювала, що зміст позовних вимог - це максимально чітко і зрозуміло сформовані визначення способу захисту порушеного права чи інтересу у прохальній частині позову.
Вивчивши зміст позовної заяви, суд зауважує, що формулювання позовних вимог не дозволяє однозначно встановити зміст позовних вимог до кожного з відповідачів, спосіб захисту прав та інтересів, а також кваліфікувати чим та яке саме право позивача порушено кожним із відповідачів.
Такий підхід позивача до формування прохальної частини позовної заяви не відповідає вимогам п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України та перешкоджає відкриттю провадження у справі.
Враховуючи викладене, для ефективного судового розгляду даної позовної заяви позивачу необхідно визначитися із належним та допустимим способом захисту свого права, привести позовні вимоги у відповідність до положень ст. 16 ЦК України, а також чітко сформулювати зміст позовних вимог щодо кожного із відповідачів окремо.
Крім того, суд зауважує щодо невиконання позивачем вимог ч. 5 ст. 177 ЦПК України, згідно якої, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Так, окрім доказів надсилання копій позовної заяви відповідачам, позивачем до позовної заяви не було долучено жодних документів на підтвердження обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Також, з долучених до позовної заяви квитанцій про надсилання поштовим відправленням копій позовної заяви вбачається здійснення відправки копій позовної заяви лише відповідачам, Головному управлінню Держгеокадастру у Житомирській області, Квартирно-експлуатаційному Управлінню м. Одеса, та співвідповідачу, Міністерству юстиції України.
Натомість, позивачем не було додано до позовної заяви докази надсилання копій позовної заяви іншим учасникам справи окрім відповідачів, що суперечить вимогам ч. 1 ст. 177 ЦПК України.
Між іншим, суд зауважує щодо невиконання позивачем вимог п. 6, 7, 9, 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, оскільки позовна заява не містить: відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 175, 177 ЦПК України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з моменту отримання позивачем ухвали.
На підставі викладеного, позовну заяву потрібно залишити без руху та надати позивачу строк для усунення зазначених недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви підлягають усуненню шляхом подання уточненої позовної заяви з усуненням зазначених в цій ухвалі недоліків, наданням доказів сплати судового збору, доказів надсилання копій уточненої позовної заяви іншим учасникам справи.
Cуд зауважує, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням права позивача на доступ до правосуддя. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1.ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
Керуючись ст. 2, 4, 5, 13, 175, 176, 177, 184, 185 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Квартирно-експлуатаційного Управління м. Одеса, Міністерства юстиції України, треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про скасування рішення про державну реєстрацію речового права - залишити без руху.
Надати позивачу строк 10 днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви відповідно до мотивувальної частини цієї ухвали.
Копію ухвали надіслати позивачу та роз'яснити, що в разі якщо у вказаний строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Литвинюк А. В.