Справа №577/3165/25 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/491/26 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту
23 березня 2026 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5
прокурора - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7
захисника - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Суми, у режимі відеоконференції, кримінальне провадження за апеляційною скаргою з доповненнями захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 24 червня 2025 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , студента 04 курсу ДПТНЗ, не працюючого, раніше засудженого вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 17 грудня 2024 року за ч.1 ст.309 КК України до 01 року пробаційного нагляду,
визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.389, ч. 2 ст. 309 КК України,-
До Сумського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга з доповненнями захисника ОСОБА_8 , в яких остання просить змінити вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 24 червня 2025 року та призначити ОСОБА_7 більш м'яке покарання, не пов'язане з ізоляцією від суспільства.
Даним вироком ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.389, ч. 2 ст. 309 КК України та призначено йому покарання:
- за ч. 3 ст.389 КК України - у виді одного року обмеження волі;
- за ч. 2 ст. 309 КК України - у виді одного року шести місяців позбавлення волі.
На підставі ст.70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення більш суворим покаранням менш суворого остаточно призначити до відбуття покарання у виді одного року шести місяців позбавлення волі.
Згідно ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 17 грудня 2024 року та остаточно визначено покарання у виді одного року восьми місяців позбавлення волі.
Початок строку відбуття ОСОБА_7 покарання рахувати з моменту його затримання.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави 2674 грн. 20 коп. витрат за проведення експертизи.
Долю речових доказів вирішено в порядку ст. 100 КПК України.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги, захисник посилається на те, що при призначенні ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції не в повній мірі врахував, що останній свою вину визнав в повному обсязі, фактичні обставини та правильність кваліфікації своїх дій не оспорював, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочинів, обіцяв, що більше закон порушувати не буде, зробив для себе відповідні висновки. Крім того, обвинувачений має молодий вік, небезпечним для суспільства не являється, негативна характеристика на нього з місця проживання відсутні, він проживає разом з матір'ю та сестрою, які своїм позитивним впливом зможуть убезпечити його від порушення закону.
Також, захисник наголошує, що ОСОБА_7 є студентом четвертого курсу Конотопського ДПТНЗ, в цьому навчальному році має отримати диплом молодшого бакалавра за спеціальністю бібліотечна справа.
З врахуванням як вищезазначеного, так і того, що обтяжуючих покарання ОСОБА_7 обставин встановлено не було, захисник вважає, що у суду були підстави для призначення останньому покарання, без ізоляції від суспільства.
В доповненнях до апеляційної скарги апелянт зазначає, що довідкою ДПТНЗ «Конотопське вище професійне училище» підтверджується те, що ОСОБА_7 є студентом 2-го курсу вказаного навчального закладу денної форми навчання за спеціальністю №029 - «Інформаційа бібліотечна та архівна справа». Термін закінчення навчання 30 червня 2025 року і для ОСОБА_7 вкрай важливо його закінчити та отримати відповідний диплом. Крім того, у копії свідоцтва про народження ОСОБА_7 наявні відомості про його матір, характеристика на яку щодо сина є позитивною, а витягами з реєстру територіальної громади підтверджується те, що мати та сестра ОСОБА_9 зареєстровані за однією адресою за якою останній фактично проживає.
Захисник просить врахувати всі вищезазначені документи, які нею додані до доповнень до апеляційної скарги, при прийнятті апеляційним судом рішення за результатом апеляційного розгляду вироку Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 24 червня 2025 року.
Інші учасники даного кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.
Згідно з вироком суду першої інстанції, ОСОБА_7 17 грудня 2024 року був засуджений Конотопським міськрайонним судом за ч. 1 ст.309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк один рік з покладенням обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом пробації.
03 лютого 2025 року ОСОБА_7 було роз'яснено порядок та умови відбуття пробаційного нагляду та вимоги ч. 3 ст. 389 КК України, а саме про кримінальну відповідальність в разі ухилення від відбуття покарання.
Постановою Конотопського РВ філії ДУ “Центр пробації» в Сумській області від 03 лютого 2025 року засудженого зобов'язано з'являтися на реєстрацію у 01-й і 03-й вівторок кожного місяця, однак ОСОБА_7 18 лютого 2025 року, 15 квітня 2025 року, 06 травня 2025 року, 20 травня 2025 року та 03 червня 2025 року ухилився від відбуття пробаційного нагляду, за що неодноразово письмово попереджався.
09 травня 2025 року ОСОБА_7 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.173-8 КУпАП у виді 15 діб арешту, за що 06 червня 2025 року знову був попереджений.
Крім того, 14 травня 2025 року, близько 19 год. поблизу буд.№20 по вул. С. Петлюри м. Конотопа, ОСОБА_7 , знайшовши на землі та підібравши зіп-пакет з кристалічною речовиною, незаконно придбав психотропну речовину - 0,4961 г PVP, яку, поклавши до кишені куртки, став незаконно зберігати при собі без мети збуту. Цього ж дня о 19 год. 53 хв. поблизу буд. №20 по вул. С. Петлюри м. Конотопа ОСОБА_7 добровільно видав працівникам поліції зіп-пакет з 0,4961 г PVP.
Заслухавши доповідь судді щодо обставин справи, думки захисника ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_7 , які апеляційну скаргу підтримали, просили задовольнити, вирок суду змінити та призначити обвинуваченому покарання не пов'язане з ізоляцією від суспільства, думку прокурора ОСОБА_6 , яка проти задоволення вимог апеляційної скарги захисника заперечила, просила вирок суду залишити без зміни, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги захисника колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку суду та правова кваліфікація його дій за ч. 3 ст.389, ч.2 ст.309 КК України в апеляційній скарзі не оскаржуються, а тому відповідно до ст. 404 КПК апеляційним судом не переглядаються.
Перевіривши доводи апеляційної скарги захисника про невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого внаслідок суворості, апеляційний суд зазначає наступне.
Підставою для зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та може бути також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого (п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 409 КПК України).
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Вищезазначених вимог кримінального процесуального закону суд першої інстанції дотримався в повній мірі, з огляду на наступне.
Відповідно до статей 50, 65 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Перевіривши доводи апеляційної скарги захисника про наявність підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_7 більш м'якого покарання за ч. 3 ст.389, ч.2 ст.309 КК України, не пов'язаного із ізоляцією його від суспільства та зміни вироку суду в цій частині, апеляційний суд вважає, що зазначені вище вимоги закону України про кримінальну відповідальність судом першої інстанції виконані належним чином.
Так, аналізуючи санкції ч. 3 ст.389 та ч.2 ст.309 КК України, за якими ОСОБА_7 визнано винним, колегією суддів встановлено, що за ч. 3 ст.389 КК України визначено покарання у виді обмеження волі до 3 років, тоді як судом ОСОБА_7 призначено покарання у виді 1 року обмеження волі, та за ч.2 ст. 309 КК України у виді штрафу в розмірі від 2000 до 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк до 3 років, тоді як ОСОБА_7 судом призначено покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі.
З викладеного слідує, що за ч.3 ст.389 КК України суд призначив ОСОБА_7 покарання в мінімальних межах, а за ч.2 ст. 309 КК України в посередніх.
Натомість вивчивши матеріали кримінального провадження в сукупності із доводами апеляційної скарги захисника, колегія суддів з вказаними видами і мірою призначеного обвинуваченому покарання в даному конкретному випадку погоджується і вважає, що судом при призначенні останньому покарання в повному обсязі виконано вимоги статей 50, 65 КК України, оскільки належним чином враховано ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, відсутність обставин які обтяжують покарання, наявність обставин, що його пом'якшують - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та враховано судом досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику ОСОБА_7 .
А тому, з врахуванням встановленого та виходячи з того, що ОСОБА_7 вироком Конотопського міськрайонного суду від 17.12.2024 засуджений за ч.1 ст. 309 КК України до 1 року пробаційного нагляду та покарання за цим вироком повністю не відбув (а.с. 62), суд враховуючи положення ст. 71 КК України, обґрунтовано призначив обвинуваченому покарання саме у виді позбавлення волі, що колегія суддів вважає правильним.
В апеляційній скарзі захисник звертала увагу на те, що обвинувачений свою вину визнав, щиро розкаявся, з правовою кваліфікацією своїх дій погодився, активно сприяв у розкриті злочинів, зробив для себе висновки, ОСОБА_7 має молодий вік, його не можна визнати небезпечним для суспільства, він має родину, з якою проживає та яка може позитивно на нього впливати, ОСОБА_7 навчається та в червні 2025 має отримати диплом за спеціальністю.
Однак оцінивши вказані доводи скарги сторони захисту в сукупності з матеріалами кримінального провадження, колегією суддів встановлено, що частина з них (визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів) вже були враховані судом при призначенні покарання, що і стало підставою для призначення його ближче до мінімальних меж санкцій інкримінованих частин статей КК України.
До іншої частини тверджень захисника, на які вона посилається як на підставу для призначення менш суворого покарання, зокрема до віку обвинуваченого, засудження ним своїх дій та наміру виправитись без ізоляції від суспільства, то в даному випадку, колегія суддів вважає їх сумнівними, оскільки маючи 21 рік, будучи повнолітнім, маючи родину, з якою за словами захисника, ОСОБА_7 проживає та яка позитивно на нього впливає, обвинувачений ОСОБА_7 вчиняє свій перший злочин за ч. 1 ст. 309 КК України, а потім не стаючи на шлях виправлення і другий, вже за ч. 2 ст. 309 КК України, що ніяк не свідчить про бажання виправитись.
Щодо навчання обвинуваченого з орієнтованим строком закінчення - червень 2025, то тут колегія суддів звертає увагу на те, що станом на дату апеляційного перегляду справи, ОСОБА_7 своє навчання мав успішно закінчити, оскільки вирок суду першої інстанції на той час законної сили не набрав і ОСОБА_7 затриманий не був.
Щодо висновків захисника про відсутність підстав стверджувати, що ОСОБА_7 несе небезпеку для суспільства, то в цій частині слід звернути увагу сторони захисту на те, що ОСОБА_7 визнано винним саме у вчиненні злочину пов'язаного з незаконним обігом наркотичних речовин, що безумовно несе загрозу життю і здоров'ю як самого обвинуваченого так і суспільства в цілому, оскільки ОСОБА_7 , на той час навчався, перебував серед інших студентів, та міг нести для них негативний приклад з можливим втягненням в протиправну діяльність.
За таких обставин, відповідні доводи та вимоги апеляційної скарги сторони захисту колегія суддів вважає такими, що не ґрунтуються на положеннях закону України про кримінальну відповідальність і не можуть бути задоволені, а вирок суду зміненим.
Таким чином, рішення суду першої інстанції про призначення ОСОБА_7 остаточного покарання саме у виді позбавлення волі є обґрунтованим і з ним апеляційний суд погоджується, оскільки суд рішення про призначення покарання, в повній мірі виконав вимоги статей 50, 55, 65 КК України та належним чином мотивував своє рішення, у зв'язку з чим не встановлено підстав, передбачених статтями 413, 414 КПК для його зміни чи скасування.
Враховуючи вищевикладене доводи апеляційної скарги сторони захисту про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості, є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Інших підстав, які б свідчили про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону в розумінні статей 87, 412 КПК України, під час апеляційного перегляду, апеляційним судом не встановлено.
Керуючись ст.ст.404,405,407,418,419 КПК України,
Вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 24 червня 2025 року відносно ОСОБА_7 , залишити без зміни, а апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_8 на цей вирок - без задоволення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4