07 квітня 2026 рокуЛьвівСправа №300/816/26 пров. №А/857/18917/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,
з участю секретаря судового засідання - Нагибайло Т.О.,
а також сторін (їх представників):
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.03.2026р. про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Батрин Мирослави Петрівни про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, визнання протиправною бездіяльності щодо розгляду скарг та спонукання до вчинення певних дій, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (суддя суду І інстанції: Матуляк Я.П., час та місце постановлення ухвали суду І інстанції: 17.03.2026р., м.Івано-Франківськ, дата складання повної ухвали суду І інстанції: не зазначена),-
Оскаржуваною ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.03.2026р. повернуто позивачу ОСОБА_1 в порядку п.1 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства /КАС/ України його позовну заяву до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Батрин М.П. про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, визнання протиправною бездіяльності щодо розгляду скарг та спонукання до вчинення певних дій, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (а.с.35-37).
Не погодившись із винесеною ухвалою, її оскаржив позивач ОСОБА_1 , який покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного повернення позовної заяви, просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції в іншому складі суду (а.с.57-60).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що спірна ухвала винесена за наявності нерозглянутого відводу судді, а тому остання прийнята неповноважним складом суду. Апелянт уточнив повне найменування відповідачів згідно поданої 25.02.2026р. заяви.
В частині судового збору наголошує на неправильності його обчислення судом: судовий збір не стягується із позовних вимог про відшкодування шкоди; також заява позивача про звільнення від сплати судового збору помилково залишена судом без задоволення, оскільки викладені обставини і надані докази підтверджують об'єктивну неможливість сплати позивачем такої суми.
Відповідачі скерували до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останні вважають її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошують на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального і процесуального законодавства та ухвалив законне і справедливе судове рішення, що відповідає усталеній судовій практиці (а.с.125-133).
У зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалося. Також в порядку ч.3 ст.268, ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.
Як слідує із матеріалів справи, 16.02.2026р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень, головного державного виконавця Батрин М.П. про скасування постанови ВП № 80005602 від 11.02.2026р., визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій, стягнення моральної (немайнової) шкоди (а.с.1-7).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.02.2026р. відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання розглядуваного позову, залишено позовну заяву без руху (а.с.12-17).
Серед недоліків позовної заяви суд вказав на відсутність повного найменування відповідачів, необґрунтованість клопотання про звільнення від сплати судового збору, що зумовлює необхідність сплати такого із трьох позовних вимог майнового і немайнового характеру.
25.02.2026р. від позивача надійшла заява від 24.02.2026р., в якій останній уточнив повне найменування відповідачів, просив роз'яснити ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.02.2026р., а також заявив відвід судді Матуляку Я.П., який мотивований незгодою з ухвалою суду про залишення позовної заяви без руху (а.с.20-24).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.02.2026р. повернуто без розгляду заяву ОСОБА_1 про роз'яснення ухвали від 23.02.2026р. про залишення позовної заяви без руху та про відвід судді Матуляка Я.П. (а.с.25-27).
В подальшому згідно ухвали від 06.03.2026р. суд продовжив ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі від 23.02.2026р. про залишення позовної заяви, на п'ять днів з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали (а.с.30-31).
10.03.2026р. позивач подав до суду заяву, в якій наголосив на його звільненні від сплати судового збору, що підтверджується судовою практикою (а.с.34).
Постановляючи спірну ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги ухвали від 23.02.2026р. про залишення позовної заяви без руху позивачем не виконані, оскільки ОСОБА_1 не зазначено повного найменування відповідачів у справі; не подано документа, з якого можна буде визначити сукупний розмір доходу позивача за попередній рік (зокрема, довідку органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік), або документа про сплату судового збору, у встановленому законом порядку та розмірі.
Станом на день вирішення питання щодо виконання ухвали суду від 23.02.2026р. минув термін, встановлений судом на усунення недоліків позовної заяви, додаткових заяв чи клопотань позивач суду не подав. Відтак, суд розцінив заяву позивача від 10.03.2026р. як єдиний процесуальний документ по справі, поданий на виконання вимог ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.02.2026р.
Окрім наведеного, на думку суду, заява ОСОБА_1 від 10.03.2026р. зводиться до оцінки судового рішення та висловлення незгоди із висновками суду, викладеними в ухвалі від 23.02.2026р. про залишення позовної заяви без руху.
Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції поспішними, виходячи з наступного.
Із змісту спірної ухвали від 17.03.2026р. слідує, що підставами для повернення позовної заяви ОСОБА_1 слугували обставини невиконання вимог ухвали суду від 23.02.2026р. про залишення позовної заяви без руху, а саме: незазначення повної назви відповідачів; відсутність доказів сплати судового збору і недоведеність підстав для звільнення від сплати останнього.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Реалізація порушеного чи оспорюваного права відбувається шляхом пред'явлення позову в формі позовної заяви до суду першої інстанції.
Питання залишення позовної заяви без руху та повернення позову врегульовані діючим процесуальним законом - КАС України.
Зокрема, відповідно до ч.1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом другим частини першої цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 18 цього Кодексу.
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу (ч.3 ст.169 КАС України).
Отже, повернення позовної заяви з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про усунення недоліків, можливо лише у тому випадку, коли особа отримала відповідну ухвалу суду, але ухилилась від виконання вимог, вказаних в ухвалі.
Вимоги суду щодо усунення такого недоліку як найменування відповідачів позивач в міру своїх можливостей усунув і вказав у заяві від 24.02.2026р. повне найменування відповідачів: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України; головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Батрин М.П. (а.с.20-24).
Як вже було зазначено, суд першої інстанції поклав в основу повернення заявленого позову також обставини несплати позивачем суми судового збору, відсутність правових підстав для звільнення останнього від сплати такого.
Так, із змісту позову убачається, що позивач не сплатив судовий збір, однак звернувся до суду із клопотанням про звільнення від сплати судового збору через важкий майновий стан: відсутність майна, житла і доходів.
На підтвердження згаданого клопотання надав Відомості з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку з військового збору станом на 03.02.2026р. (а.с.8-9).
Із змісту вказаного документу слідує, що сукупний дохід ОСОБА_1 за попередній 2025 рік склав 24000 грн. і складається виключно з соціальних виплат, виплачених ОМС Департаменту соціальної політики виконкому міської ради та Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській обл.
Відповідно до ч.1 ст.133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на момент постановлення ухвали суду від 17.03.2026р.) враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або
2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Відповідно до ч.3 цієї статті при визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Однією з умов для звільнення від сплати судового збору є майновий стан сторони, зокрема якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.
Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Отже, зазначені норми визначають можливість полегшення судом тягаря судових витрат для осіб з низьким рівнем достатку, а їх положення спрямовані на те, щоб судові витрати не були перешкодою для доступу до суду малозабезпечених осіб, і слугують гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду незалежно від майнового стану.
Позивач детально конкретизував підстави для звільнення його від сплати судового збору та надав довідку про доходи за попередній рік, які дають можливість достовірно та об'єктивно оцінити можливість позивача сплатити судовий збір за подання до суду розглядуваного позову.
Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 заявив обґрунтоване клопотання про звільнення від сплати судового збору, надав відповідну довідку про свій матеріальний стан, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору.
Також фактично суд не здійснив правового аналізу представлених позивачем доказів в розрізі вирішення клопотання про звільнення від сплати судового збору, обмежившись при цьому твердженням про ненадання позивачем документів, які б розкривали всі його доходи.
Водночас, позивач надав Відомості з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку з військового збору, із змісту якої можна встановити платника податків і його податковий номер, отримані ним доходи, звітний період тощо.
Колегія суддів вважає, що вимога суду про надання інших додаткових документів про доходи буде покладати надмірний тягар, оскільки, за твердженням ОСОБА_1 , він є внутрішньо переміщеною особою, належне йому майно перебуває на окупованій території, позивач отримує гуманітарні обіди, хворіє.
Такі особисті обставини позивача не знайшли будь-якої оцінки в спірній ухвалі суду.
В розрізі викладеного, на думку колегії суддів, отримання додаткової інформації про певні пенсійні виплати не призведе до підтвердження можливості ОСОБА_1 сплатити обчислений судом судовий збір в сумі 19302 грн. 40 коп., оскільки розмір такого поза розумним сумнівом є надзвичайно великим.
Отже, вказане клопотання розглянуто поверхнево та формально, без аналізу наданих позивачем доказів.
Наведені доводи є визначальними при вирішенні поданої апеляційної скарги, через що решта тверджень апелянта не носять принципового характеру.
Таким чином, повернення позовної заяви ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.4 ст.169 КАС України, на думку колегії суддів, є передчасним.
При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини /ЄСПЛ/ наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі De Geouffre de la Pradelle v. France від 16.12.1992р., заява № 12964/87).
У § 36 рішення у справі Bellet v. France від 04.12.1995р., заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права .
При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства.
Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що повернення позовної заяви в розглядуваному випадку суперечить завданню адміністративного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Щодо вимог апелянта про повернення справи до суду першої інстанції для розгляду в іншому складі суду колегія суддів зазначає, що питання недопустимості повторної участі в розгляді адміністративної справи визначені ч.1 ст.37 КАС України, згідно приписів якої суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередніх рішення, постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі.
Звідси, скасування судом апеляційної інстанції ухвали про повернення позовної заяви не визначено процесуальним законом як обставину, що унеможливлює продовження розгляду справи в попередньому складі суду.
З огляду на викладене, враховуючи приписи п.4 ч.1 ст.320 КАС України, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, як винесена із порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного повернення позовної заяви, із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Оскільки вимоги апелянта сформульовані в інший спосіб, ніж передбачені нормами ст.ст.312, 315 КАС України повноваження апеляційного суду за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, тому апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Враховуючи результат апеляційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, за правилами ст.139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ч.3 ст.243, ч.2 ст.268, ст.ст.310, 312, ч.2 ст.313, п.4 ч.1 ст.320, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.03.2026р. про повернення позовної заяви в адміністративній справі № 300/816/26 - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді Н. В. Бруновська
Р. Б. Хобор
Дата складання повного судового рішення: 07.04.2026р.