вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи № 373/386/24 Апеляційне провадження № 22-з/824/414/2026Головуючий у суді першої інстанції - Залеська А.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
02 квітня 2026 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Оніщук М.І.,
судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,
розглянувши заяву особи, яка не брала участі у справі - ОСОБА_1 , подану від її імені та в її інтересах адвокатом Баховським Михайлом Михайловичем, про вжиття заходів забезпечення позову по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВРОКС» до ОСОБА_2 про поділ спільного майна в натурі,
У провадженні Київського апеляційного суду перебуває апеляційна скарга особи, яка не брала участі у справі - ОСОБА_1 , на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2024 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВРОКС» до ОСОБА_2 про поділ спільного майна в натурі.
При цьому, 16.03.2026 до Київського апеляційного суду надійшла заява особи, яка не брала участі у справі - ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Баховський М.М. про вжиття заходів забезпечення позову, в якій остання просить апеляційний суд: накласти арешт на приміщення (група приміщень), загальна площа (кв.м): 579.7, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3020373332040.
В обґрунтування заяви посилається на те, що ТОВ «АВРОКС» має можливість здійснити відчуження спірного нерухомого майна, що очевидно ускладнить судовий захист порушених прав апелянта.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду Київського апеляційного суду від 16.03.2025 визначено склад колегії суддів: суддя-доповідач Оніщук М.І., судді: Шебуєва В.А., Кафідова О.В.
19.03.2026 матеріали справи надійшли до Київського апеляційного суду.
У період з 23.03.2026 по 27.03.2026 суддя-доповідач Оніщук М.І. перебував у відпустці.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 30.03.2026 апеляційну скаргу залишено без руху та надано апелянту п'ятиденний строк для усунення недоліків, з дня отримання копії ухвали.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 02.04.2026 відкрито апеляційне провадження, надано учасникам справи строк для подання відзиву та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 30.04.2026 о 13 год. 15 хв.
За вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи заяви, колегія суддів приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За змістом ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у п. 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 910/16868/19).
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Обов'язком заявника є наведення належного та достатнього обґрунтування існування ризиків, які можуть істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду чи ефективний захист його прав, а також подання суду доказів реальності таких ризиків.
В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 стверджує про те, ТОВ «АВРОКС» має можливість здійснити відчуження спірного нерухомого майна, що очевидно ускладнить судовий захист порушених прав апелянта. При цьому, зі змісту апеляційної скарги вбачається, що саме ОСОБА_2 є боржником ОСОБА_1 , і саме належну ОСОБА_2 частину нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею новоутвореного об'єкта 193,3 кв.м., до складу якого входить: підсобне приміщення 21 / 48,2 кв.м; основне приміщення 22 / 145,1 кв.м; надвірні споруди: а4 - сходи, було передано ОСОБА_1 в рахунок погашення боргу.
Водночас, оскаржуваним судовим рішенням ОСОБА_2 , як другому співвласнику, виділено в натурі належну їй частину нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею новоутвореного об'єкта 193,3 кв.м., до складу якого входить: підсобне приміщення 21 / 48,2 кв.м; основне приміщення 22 / 145,1 кв.м; надвірні споруди: а4 - сходи.
Таким чином, обставини, на які посилається заявниця у заяві про забезпечення позову є необґрунтованими, оскільки до заяви не було долучено доказів, що ТОВ «АВРОКС» вживаються заходи щодо відчуження спірного нерухомого майна, які у подальшому можуть ускладнити захист порушених прав апелянта, а також є неспівмірними з огляду на фактичні обставини справи.
Законодавець, закріплюючи інститут забезпечення позову, надає учасникам справи процесуальний механізм для запобігання реальним ризикам утруднення чи неможливості виконання судового рішення, однак застосування такого механізму є виправданим виключно за умови об'єктивного існування відповідних ризиків та їх належного доказового підтвердження.
Важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Важливо, аби особа, клопотавши про застосування певних заходів забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 в справі № 914/1570/20 вказано, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Отже, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Тому при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Оцінюючи доводи заявниці у світлі наведених правових підходів, колегія суддів доходить висновку, що ОСОБА_1 не доведено об'єктивне існування ризиків, які б свідчили про реальну загрозу порушення її прав, а також не надано доказів, які б указували на те, що ТОВ «АВРОКС» вживаються заходи щодо відчуження спірного нерухомого майна, які у подальшому можуть ускладнити захист порушених прав апелянта.
Отже, з урахуванням наведеного, колегія суддів доходить висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та неспівмірною, наявність заявлених ризиків не доведена та не підтверджена належними доказами, а тому в суду апеляційної інстанції відсутні підстави для вжиття заходів забезпечення позову.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви особи, яка не брала участі у справі - ОСОБА_1 , поданої від її імені та в її інтересах адвокатом Баховським Михайлом Михайловичем, про вжиття заходів забезпечення позову по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВРОКС» до ОСОБА_2 про поділ спільного майна в натурі - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М.І. Оніщук
Судді В.А. Шебуєва
О.В. Кафідова