Постанова від 16.03.2026 по справі 357/14591/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2026 року

справа № 357/14591/25

провадження № 33/824/1676/2026

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Музичко С.Г., розглянувши справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Баладиги Сергія Павловича на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 січня 2026 року, у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2026 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн з позбавленням права керування транспортним засобом на 1 рік.

Стягнуто судовий збір з на користь держави у розмірі 665 грн 60 коп.

Не погоджуючись із постановою Білоцерківського районного суду Київської області від 28 січня 2026 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Баладига Сергій Павловичподав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтуванні вимог посилається на те, що на долученому відеозаписі скаржник не відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» чи у медичному закладі.

З відеозапису з місця події вбачається що, ОСОБА_1 погодився пройти медичний огляд у встановленому законом порядку у лікаря нарколога, проте його не було доставлено до місця проходження медичного огляду.

Як вбачається з матеріалів справи, направлення скаржника було виписано до медичного закладу, який є наближений до місця зупинки транспортного засобу.

Матеріали справи не містять доказів про тимчасове затримання транспортного засобу та відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, що викликає сумніви у законності дій поліцейського при оформленні матеріалів адміністративного провадження.

В судове засідання з'явився захисник ОСОБА_1 - адвокат Баладига С.П. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №439658 від 31.08.2025 року, встановлено, що 31.08.2025 року о 17 год. 42 хв. в м. Біла Церква, перехрестя вул. Заярська та проспект Князя Володимира, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Skoda Octavia д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора драгер або ж у найближчому медичному закладі у лікаря нарколога, водій категорично відмовився.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР, і вчинив правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.

Згідно з п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Отже, проходження в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов'язком водія, а не його правом.

Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП до адміністративної відповідальності притягуються особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортними засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

З об'єктивної сторони адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, може проявлятись у відмові особи, яка керує транспортним засобом, на вимогу працівника поліції від проходження в установленому порядку огляду на місці за допомогою спеціальних технічних засобів та/або в закладі охорони здоров'я для визначення стану алкогольного сп'яніння, а суб'єктивна сторона передбачає умисну форму вини.

Проведення огляду на стан сп'яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року №1103.

За правилами ч.ч.2, 3 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Згідно з п.п. 2, 6, 7 Інструкції №1452/735 огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.

Огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується наступними доказами, наявними в матеріалах справи:

- протоколом про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 № 439658 від 31.08.2026 року;

- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 31.08.2025 року;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 31.08.2025 року;

- рапортом поліцейського від 31.08.2025 року;

- відеозаписом із нагрудної камери поліцейського від 31.08.2025 року.

З оглянутого відеозапису вбачається, що працівники поліції приїхавши на місце дорожньо-транспортної пригоди, виявили транспортний засіб марки Skoda Oktavia біля якого перебував ОСОБА_1 . Під час спілкування із останнім було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння та запропоновано пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці події, на що ОСОБА_1 погодився, але огляд не проводив належним чином. На неодноразові пояснення працівниками, як правильно проходити огляд ОСОБА_1 кожного разу належно його не пройшов, а вдавав що не може пройти даний огляд. Потім працівники поліції неодноразово пропонували пройти огляд у медичному закладі на що останній погоджувався їхати, але до службового автомобіля не сідав, ігноруючи будь-які пропозиції працівників поліції. Окрім того ОСОБА_1 був попереджений працівниками поліції про те, що його дії будуть розцінені як ухилення від проходження огляду на стан сп'яніння. В подальшому така поведінка була сприйнята поліцейськими, як ухилення від проходження огляду на стан сп'яніння, як на місці події так і у медичному закладі. Про що відповідно був складений протокол про адміністративне правопорушення.

Відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, наркотичного сп'яніння є підставою притягнення особи до відповідальності за ч. 1ст. 130 КУпАП.

З огляду на наявні у справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення ОСОБА_1 п.2.5 ПДР України та прийняв законне рішення про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, що знайшло своє підтвердження і під час апеляційного розгляду.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки вони спростовуються доказами, які містяться в матеріалах даної справи.

ЄСПЛ наголошує, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною позицією оцінку фактів, яку їм було надано в межах національного провадження, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд. Стаття 6 Конвенції водночас не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або способів їх оцінки, що є предметом регулювання національного законодавства та оцінки національними судами (рішення у справі «Трофимчук проти України» від 28 жовтня 2010 року). Однак вимога справедливості судового розгляду включає дослідження способу, у який було отримано та представлено докази, тому завдання ЄСПЛ полягає, з-поміж іншого, в тому, щоб установити, чи було провадження в цілому, включно зі способом отримання і представлення доказів, справедливим у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Конвенція не встановлює норми про докази як такі. Отже, Суд не може, в принципі, виключати, що докази, отримані з порушеннями національного законодавства, можуть бути прийняті до розгляду. Національний суд має оцінити представлені йому докази і вагомість будь-яких доказів, які сторона хоче долучити до справи. Однак Суд має пересвідчитися, чи було провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, справедливим, як того вимагає пункт 1 статті 6 (mutatis mutandis рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12 липня 1988 року, серія А № 140, сторінка 29, пункт 46).

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Враховуючи, що суд оцінює докази у їх сукупності, відеозапис хоч і є не безперевним, однак на наявних відеозаписах зафіксовано всі події, які необхідні для з'ясування та встановлення дійсних обставин справи, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для визнання відеозапису неналежним та недопустимим доказом з підстав означених стороною захисту.

Доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції пропонували пройти огляд не у найближчому медичному закладі відносно місця зупинки, апеляційний суд відхиляє, оскільки найближчий медичний заклад був запропонований з урахуванням технічної можливості провести огляд на стан наркотичного сп'яніння. З наявних в матеріалах справи листів КНП ТМР «Таращинська міська лікарня» від 28.07.2025 року, КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня №4» від 25.07.2025, КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня №2! Від 07.08.2025, вбачається, що огляди на стан наркотичного сп'яніння у вказаних лікарнях не проводяться через відсутнє обладнання.

Переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження в справі, стороною захисту не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Враховуючи сукупність наведених обставин, апеляційний суд вважає, що вина ОСОБА_1 у порушенні ним п. 2.5 ПДР України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП доведена, підстав для скасування постанови суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Баладиги Сергія Павловича на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 січня 2026 року залишити без задоволення.

Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Попередній документ
135482194
Наступний документ
135482196
Інформація про рішення:
№ рішення: 135482195
№ справи: 357/14591/25
Дата рішення: 16.03.2026
Дата публікації: 09.04.2026
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адмінправопорушення
Суд: Київський апеляційний суд
Категорія справи:
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Направлено до апеляційного суду (12.02.2026)
Дата надходження: 11.09.2025
Предмет позову: 130 ч.1
Розклад засідань:
31.10.2025 08:30 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
20.11.2025 09:35 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
24.12.2025 09:20 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
28.01.2026 09:35 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
09.04.2026 08:50 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області