16 березня 2026 року
справа № 359/13310/25
провадження № 33/824/1774/2026
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Музичко С.Г., розглянувши справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - Білоус Тетяни Григорівни на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 лютого 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальностіОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130, ст. 173, ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №507355 від 08 листопада 2025 року, водій ОСОБА_1 08 листопада 2025 року о 18 год 40 хв в м. Бориспіль, по вул. Європейська, 2, керувала транспортним засобом Dacia Logan д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановлено законом порядку відмовився під чає безперервної відеофіксації на БК 475466.
Своїми діями, ОСОБА_1 порушила п. 2.5 ПДР та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 210808 від 08 листопада 2025 року, ОСОБА_1 08.11.2025 року о 19 год 00 хв, перебуваючи за адресою м. Бориспіль, по вул. Європейська, 2, перебуваючи в нетверезому стані виражалась в бік працівників поліції нецензурною лайкою та тягала за форменний одяг на законну вимогу припинити правопорушення не реагувала, а саме поводила себе зухвало та продовжувала вчиняти правопорушення.
Своїми діями, ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Окрім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР 18 № 210807 від 08.11.2026, ОСОБА_1 08.11.2025 року о 19 год 00 хв, перебуваючи за адресою м. Бориспіль, вул. Європейська, 2, будучи на проїзній частині дороги виражалась нецензурною лайкою в бік працівників поліції, чим порушила громадський порядок і спокій громадян.
Своїми діями, ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення. Передбачене ст. 173 КУпАП.
Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 173, ст.185 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. 00 коп. та позбавлено права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь державного бюджету України судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп.
Не погоджуючись із постановою суду захисник ОСОБА_1 - Білоус Тетяни Григорівни подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, провадження у справі закрити.
В обґрунтування вимог посилається на те, що складений протокол ґрунтується виключно на припущеннях працівників поліції та на підставі того, що скаржник відмовилась пройти огляд на стан сп'яніння, так як не була учасником дорожнього руху.
Факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 з відео доказів боді камер працівників поліції не зафіксовано та відсутні взагалі в матеріалах справи.
Автомобіль був припаркований, а тому скаржник відмовилась проходити огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння, так як не була водієм транспортного засобу.
В матеріалах справи відсутній акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу.
В судове засідання ОСОБА_1 та її захисник Білоус Т.Г. не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Таким чином, суд відповідно до вимог ст. 250, ч. 6 ст. 294 КУпАП вважав за можливе слухати справу за відсутності осіб, що не з'явилися.
Згідно з ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Постанова судді в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративних відповідальностей за ст. 173, 185 КУпАП не оскаржується, а тому в цій частині не є предметом апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга подана на постанову суду лише в частині притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому переглядається апеляційним судом лише в цій частині.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постанова суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.
Як убачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суд першої інстанції достатньо повно, об'єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у матеріалах адміністративної справи доказах.
Даючи оцінку постанові суду першої інстанції в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проте, вимоги вказаного пункту ПДР ОСОБА_1 дотримано не було.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізувала своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодилась нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 ПДР України, за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами, а саме :
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 507355 від 08 листопада 2025 року,
-протоколом про адміністративне правопорушння серії АПР 18 №210808 від 08 листопада 2025 року,
- протоколом про адміністративне правопорушення серії АПР 18 №210807 від 08 листопада 2025 року;
-рапортом поліцейського від 08 листопада 2025 року;
- направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 08 листопада 2025 року;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів;
- відеозаписом з нагрудної боді камери поліцейського від 08 листопада 2025 року.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
Протокол про адміністративне правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Дії працівників поліції, які складали протокол, не визнано протиправними у передбачений законом спосіб.
Обставини, зазначені в протоколі повністю узгоджуються із дослідженим судом апеляційної інстанції відеозаписами із нагрудної камери (відеореєстратора) поліцейського, на якому достатньо повно відображені події, які відбувались 08 листопада 2025 року за участю ОСОБА_1 .
З оглянутого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 сидячи за кермом транспортного засобу DaciaLogan д.н.з. НОМЕР_1 та будучи припаркованою біля магазину «Зброя», здійснила рух транспортним засобом назад та стояла посеред дороги чим перешкоджає рух іншим транспортним засобам. Зафіксовано на відоезапис також як під'їжджає патруль працівників поліції та повідомляє ОСОБА_1 про те, що її транспортний засіб перебуває на проїжджій частині чим є порушення правил ПДР, та просять останню пред'явити посвідчення водія. На що ОСОБА_1 відповідає нецензурною лайкою та каже, щоб поліцейські спілкувались лише з її адвокатом. В ході спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 було виявлено запах алкоголю з ротової порожнини, про що останні повідомляють самій ОСОБА_1 та пропонують пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, на що остання відмовляється та заперечує щодо будь яких правопорушень озвучених працівниками поліції щодо неї.
Відеозапис свідчить про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення її огляду та вимог ст. 266 КУпАП.
Відеозаписи є одними із об'єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення. А на відео зафіксована подія правопорушення. Цей відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП
Невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом розцінюється як лінія захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності.
Інших переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 - адвокат Білоус Т.Г.
Відтак, порушень вимог закону, які б ставили під сумнів висновки суду першої інстанції та були безумовною підставою для скасування судового рішення не встановлено.
Враховуючи наведене, приходжу до висновку, що постанова судді є законною та обґрунтованою, відсутні підстави для її скасування, в зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову судді - без змін.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Білоус Тетяни Григорівни залишити без задоволення.
Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 лютого 2026 року в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя