Справа № 57080413
н/п 1/953/5/26
"02" квітня 2026 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , особи, до якої застосовані примусові заходи медичного характеру ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , опікуна ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні:
клопотання захисника ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження № 57080413 від 20 серпня 2008 року щодо ОСОБА_4 у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, відповідно до вимог ст. 49 КК України, заяви (уточненої) захисника ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження № 57080413 від 20 серпня 2008 року за відсутністю складу кримінального правопорушення,
стосовно ОСОБА_4 , до якого ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 25 лютого 2009 року на підставі ч. 5 ст. 94 КК України застосовано примусові заходи медичного характеру,
У липні 2025 року ОСОБА_6 , опікун ОСОБА_4 , подала заяву, підписану адвокатом ОСОБА_5 , про закриття кримінального провадження, в якій просила закрити кримінальне провадження № 5708413 від 20 червня 2008 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, відповідно до вимог ст. 49 КК України.
В обґрунтування заяви адвокат зазначила, що кримінальне провадження № 57080413 перебуває в стані правової невизначеності без будь-якого поступу до логічного завершення. Впродовж понад 16 років в рамках зазначеного провадження не здійснювалось жодних процесуальних дій, а сама справа формально архівована, тобто не є предметом реального судового розгляду. Перебування кримінальної справи № 57080413 в архіві без ухвали про її закриття чи поновлення створює ситуацію правової невизначеності.
Окрім того, кримінальне провадження № 57080413 триває понад строки, визначені ст. 49 КК України. Відповідно до обставин зазначеного кримінального провадження, інкриміноване діяння за ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 14, п.п. 6,11 ч. 2 ст. 115 КК України було вчинено ОСОБА_4 18 червня 2008 року, тобто минуло вже більше 16 років, що свідчить про те, що на даний час існують прямі підстави для закриття кримінального провадження, а примусові заходи медичного характеру застосовуються на сьогодні до ОСОБА_4 без належної підстави так як правовий фундамент для такого заходу втрачений через сплив часу.
Хоча ОСОБА_4 визнаний неосудною особою і не підлягає кримінальній відповідальності відповідно до ст. 19 КК України, однак кримінальне провадження № 57080413 формально продовжується понад 16 років. Відсутність вирішення справи по суті протягом такого тривалого часу, без оновленої оцінки суспільної небезпеки діяння, робить подальше продовження провадження безпідставним.
27 січня 2026 року через систему «Електронний суд» адвокат ОСОБА_5 подала заяву (уточнену) про закриття кримінального провадження, в якій просила закрити кримінальне провадження № 57080413 від 20 червня 2008 року відносно ОСОБА_4 за відсутністю складу кримінального правопорушення.
В обґрунтування клопотання зазначається, що перед направленням ОСОБА_4 для госпіталізації в психіатричну установу із суворим наглядом повинно передувати закриття кримінального провадження, оскільки в силу встановленого стану неосудності ОСОБА_4 , відсутній суб'єкт злочину, а, отже, відсутній склад кримінального правопорушення.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_5 зазначила, що підлягає судовому розгляду саме заява (уточнена) про закриття кримінального провадження від 27 січня 2026 року. Наполягала на закритті кримінального провадження у зв'язку із невчиненням ОСОБА_4 будь-яких суспільно небезпечних діянь, справа є сфабрикованою, а тому кримінальне провадження підлягає закриттю.
В судовому засіданні опікун ОСОБА_6 підтримала обґрунтування, наведене захисником, та просила закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 .
Прокурор ОСОБА_3 заперечив з приводу задоволення поданих клопотань. Зазначив, що у даній справі Апеляційним судом Харківської області 25 лютого 2009 року винесене рішення щодо застосування до ОСОБА_4 примусових заходів медичного характеру. Рішення апеляційного суду залишилось в силі після перегляду касаційною інстанцією. Відтак, у справі наявне остаточне судове рішення, яке набрало законної сили та може бути переглянуте лише за нововиявленими або виключними обставинами.
Суд, заслухавши учасників, дослідивши матеріали особової справи, встановив наступні обставини.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 25 лютого 2009 року у справі №1-22/2009 до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі ч. 5 ст. 94 КК України застосовано примусові заходи медичного характеру - його направлено для госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом.
Зі змісту ухвали апеляційного суду вбачається, що ОСОБА_4 , будучи в стані неосудності, в червні 2008 року організував приготування на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_7 на замовлення за таких обставин. ОСОБА_4 страждає на психічне захворювання - шизофренію, в зв'язку з чим не усвідомлював значення своїх дій та не керував ними. Будучи в такому стані, він підшуковував виконавця вбивства ОСОБА_7 , зокрема, 06 червня 2008 року близько 23 години на перехресті вулиць Корчагінців і Салтівського шосе у місті Харкові познайомився з ОСОБА_8 , якому після неодноразових зустрічей пропонував вбити ОСОБА_7 шляхом нанесення їй ударів ножем у серце і обіцяв заплатити 500 доларів США. У цей та в наступні декілька днів він зустрічався з ОСОБА_8 , уточнював час і деталі вчинення вбивства, передав фотографію потерпілої і листок паперу із записами анкетних даних ОСОБА_7 , її місця роботи і проживання, маршруту пересування на роботу і з роботи, часу виходу з дому й приходу на роботу, а також гроші в сумі 300 гривень. ОСОБА_4 також особисто показав ОСОБА_8 місце роботи і місце проживання ОСОБА_7 , провів його по шляху прямування ОСОБА_7 на роботу і додому, а на підтвердження виконання замовлення на вбивство ОСОБА_7 вимагав після вчинення вбивства надати йому фотографії трупа, після одержання яких пообіцяв повністю розрахуватися. Однак, довести до кінця організацію вбивства ОСОБА_7 ОСОБА_4 не зміг з причин, які від нього не залежали, оскільки ОСОБА_8 добровільно відмовився від вчинення вбивства і 13 червня 2008 року звернувся із заявою органів міліції і повідомив про організацію ОСОБА_4 зазначеного діяння. 18 червня 2008 року близько 15 години біля будинку №25 на вулиці Корчагінців у місті Харкові після отримання від ОСОБА_8 фотографій інсценування вбивства ОСОБА_7 ОСОБА_4 затримали працівники УБОЗ ГУ МВСУ в Харківській області.
Таким чином, як встановив суд, ОСОБА_4 учинив суспільно-небезпечні діяння, передбачені ч. З ст. 27, ч. 1 ст. 14, ч. 2 п. 6,11 ст. 115 КК України.
Ухвалою Верховного суду України від 16 червня 2009 року ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 25 лютого 2009 року щодо ОСОБА_4 залишено без змін.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2008 року у справі № 2-о-220/2008 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано недієздатним. Опікуном недієздатного призначено ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 травня 2015 року у справі № 204/2758/15-к змінено примусові заходи медичного характеру, призначені ухвалою Апеляційного суду Харківської області відносно ОСОБА_4 і переведено його для подальшого примусового лікування до психіатричної лікарні у відділення зі звичайним наглядом.
Ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 09 грудня 2025 року у справі № 572/6600/25 задоволено заяву лікарів-психіатрів Рівненської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства здоров'я України» ОСОБА_9 про продовження примусових заходів медичного характеру. Продовжено ОСОБА_4 застосування примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації у заклад з надання психіатричної допомоги зі звичайним наглядом, терміном на шість місяців.
Згідно із вимогами ст. 417 КПК України (в ред.1960 року) досудове слідство в справах про суспільно небезпечні діяння, вчинені особами у стані неосудності або обмеженої осудності, а також про злочини осіб, які вчинили його у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку, проводиться органами досудового слідства за правилами, передбаченими статтями 111-130, 148-222 цього Кодексу. При досудовому слідстві провадяться всі необхідні слідчі дії для всебічного і повного з'ясування обставин вчиненого суспільно небезпечного діяння і особи того, хто його вчинив, а також обставин, які характеризують цю особу та її психічне захворювання. По закінченні досудового слідства, якщо буде встановлено неосудність або обмежену осудність особи, що вчинила суспільно небезпечне діяння, складається постанова про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру. В постанові повинні бути викладені всі обставини, які підтверджують вчинення цією особою суспільно небезпечного діяння, а також дані, які підтверджують, що ця особа захворіла на психічну хворобу.
Відповідно до ст. 421 КПК України (в ред.1960 року) за результатами судового розгляду, коли буде встановлено, що дана особа вчинила суспільно небезпечне діяння в стані неосудності або обмеженої осудності або після вчинення злочину захворіла на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання, суд, коли визнає за потрібне, виносить ухвалу, а суддя - постанову про застосування до цієї особи примусових заходів медичного характеру, з зазначенням яких саме. Якщо вчинення суспільно небезпечного діяння особою, щодо якої розглядається справа, не буде доведене, суд своєю ухвалою, а суддя - постановою закриває справу.
Судом встановлено, що 25.02.2009 ухвалою колегії суддів Апеляційного суду Харківської області до ОСОБА_4 застосовано примусові заходи медичного характеру у зв'язку із вчиненням ним у стані неосудності суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. З ст. 27, ч. 1 ст. 14, п.п. 6, 11 ч. 2 ст. 115 КК України. Таке рішення прийнято судом відповідно до вимог ст. ст. 420, 421 КПК України (в ред.1960 року), тобто з вирішенням питань: чи мало місце суспільно небезпечне діяння, з приводу якого порушена справа; чи вчинено це діяння особою, щодо якої розглядається справа; чи вчинила особа зазначене діяння в стані неосудності; чи слід застосовувати дл цієї особи заходи медичного характеру і якщо слід, то які саме.
Зазначена ухвала апеляційного суду була оскаржена захисником ОСОБА_4 до Верховного Суду України, однак залишена без змін.
Таким чином, Апеляційним судом Харківської області було прийнято остаточне рішення у кримінальній справі №57080413 від 20.08.2008, порушеній стосовно ОСОБА_4 , - застосувати до останнього примусові заходи медичного характеру.
На цей час ухвала суду про застосування примусових заходів медичного характеру набула законної сили та перебуває на виконанні, що підтверджено, зокрема, копією ухвали Сарненського районного суду Рівненської області від 09.12.2025, відповідно до якої стосовно ОСОБА_4 продовжено застосування примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації у закладі з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом терміном на 6 місяців.
Згідно із ст. 5 КПК України (чинного на цей час) процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
Отже, розгляд заяв ОСОБА_6 має здійснюватися за правилами чинного Кримінального процесуального кодексу України (в ред. 2012 року).
Відповідно до ст. 459 КПК України, судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті лише за нововиявленими або виключними обставинами. Проте, у заяві ОСОБА_6 про вказані обставини не йдеться.
Суд зауважує, одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким остаточне рішення у справі, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.
Відповідно до ст. 514 КПК України припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється на підставі ухвали суду, в межах територіальної юрисдикції якого застосовується цей захід чи відбувається лікування, якщо особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, видужала або якщо внаслідок змін у стані її здоров'я відпала потреба в раніше застосовуваних заходах медичного характеру. Розгляд такого питання здійснюється за письмовою заявою представника закладу з надання психіатричної допомоги (лікаря-психіатра), де тримається дана особа. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, що обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів. Розгляд питання про зміну чи припинення застосування судом примусових заходів медичного характеру може також здійснюватися за письмовою заявою особи, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, або її захисника чи законного представника у разі, якщо така особа за своїм станом здоров'я не може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) чи керувати ними, в тому числі не може усвідомлено подати до суду відповідну заяву. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів закладу, в якому особі надається психіатрична допомога, або, у разі наявності, висновок обраного особою незалежного лікаря-психіатра.
Відтак, питання ж про припинення застосування примусових заходів медичного характеру стосовно ОСОБА_4 може розглядатися Сарненським районним судом Рівненської області, в межах територіальної юрисдикції якого застосовується цей захід.
Відповідно до ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 19 КК України не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
Оскільки ОСОБА_4 вчинив суспільно небезпечного діяння, передбачене Кримінальним кодексом в стані неосудності, то правила статті 49 КК України щодо звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 за строками давності не застосовуються у цій справі.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяв необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суддя, -
Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження № 57080413 від 20.08.2008 року щодо ОСОБА_4 у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, відповідно до вимог ст. 49 КК України.
Відмовити у задоволенні заяви (уточненої) захисника ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження № 57080413 від 20.08.2008 року щодо ОСОБА_4 за відсутністю складу кримінального правопорушення.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом семи днів з дня її проголошення, а якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, протягом семи днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо вона не скасована, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст ухвали складено 07 квітня 2026 року.
Суддя ОСОБА_1