07 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 753/9247/23
провадження № 61-4435ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ільїна Олександра Павловичана постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого
2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним, повернення майна у спільну сумісну власність та поділ спільного сумісного майна,
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом до
ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , в якому просила суд:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу
№ 8044/2017/536868 від 12 липня 2017 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_2 , як укладений без її згоди;
- повернути у спільну сумісну власність автомобіль марки «KIA», модель «SOUL», 2010 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 ;
- здійснити поділ автомобіля марки «KIA», модель «SOUL», 2010 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 ;
- припинити спільну сумісну власність на автомобіль;
- визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 149 102,25 грн в якості грошової компенсації припинення її частки у спільній сумісній власності на автомобіль.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 21 квітня 2025 року позов
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним, повернення майна у спільну сумісну власність та поділ спільного сумісного майна задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу від 12 липня
2017 року № 8044/2017/536868, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_2 .
У порядку поділу майна подружжя, визнано за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на автомобіль марки «Kia Soul», 2010 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля марки «Kia Soul», 2010 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 у розмірі 149 102,25 грн.
Додатковим рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 05 серпня
2025 року повернуто у спільну сумісну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 автомобіль марки «KIA» модель «SOUL», 2010 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу та сплачений судовий збір у розмірі 31 271,87 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу та сплачений судовий збір у розмірі 31 271,87 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 489,04 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 489,04 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 04 лютого 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 квітня 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення наступного змісту.
Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору
у розмірі 6 083,48 грн.
03 квітня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ільїн О. П. через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2026 року (повний текст постанови виготовлено 06 березня 2026 року, касаційна скарга надійшла до суду
06 квітня 2026 року), у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати оскаржуване судове рішення, залишити в силі рішення та додаткове рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.
У порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги доданий документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 6 901,20 грн, однак це не підтверджує сплату судового збору у повному розмірі.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року «Про судовий збір», який набрав чинності 01 листопада 2011 року. При цьому з 15 грудня 2017 року набули чинності зміни до вказаного Закону України щодо сплати судового збору на підставі Закону України від 3 жовтня 2017 року
№ 2147-VIII.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду, яка подана: юридичною особою 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви
і скарги від розміру оспорюваної суми; фізичною особою або фізичною особою - підприємцем 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров'ю (крім моральної шкоди), - не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»
(у редакції, чинній на день звернення до суду з цим позовом) передбачено, що за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною четвертою статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення
в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом у 2023 році та заявляла 4 позовні вимоги немайнового характеру та позовну вимогу майнового характеру.
Станом на 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2 684,00 грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1 073,60 грн, 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 13 420,00 грн).
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».
При цьому суд звертає увагу заявника на те, що відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» розрахунок розміру судового збору за подання касаційної скарги слід здійснювати, виходячи зі ставки, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а не з тієї суми, яка фактично була сплачена позивачем.
ОСОБА_1 оскаржує постанову суду апеляційної інстанції у повному обсязі.
Отже, заявнику необхідно доплатити судовий збір у розмірі 4 791,12 грн:
1) Судовий збір за 4 позовні вимоги немайнового характеру - 4 294,40 грн (1 073,60*4=4 294,40);
2) Судовий збір за позовну вимогу майнового характеру - 2 982,05 грн (298 204,50*1%=2 982,05);
3) Судовий збір за подачу касаційної скарги - 11 642,32 грн ((2 982,05+4 294,40)*200%)*0,8=11 642,32);
4) Сплачено судового збору - 6 901,20 грн;
5) Доплата судового збору - 4 741,12 грн (11 642,32-6 901,20=4 741,12).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код банку отримувача (МФО): 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату в повному обсязі.
Також, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.
Згідно з частиною шостою статті 43 ЦПК України процесуальні документи
в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Відповідно до пункту 29 Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), у разі подання до суду документів
в електронній формі учасник зобов'язаний у випадках, визначених процесуальним законодавством, надати доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Згідно із частиною сьомою статті 43 ЦПК України у разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Так, касаційна скарга була сформована в системі «Електронний суд», проте доказів надсилання листом з описом вкладення ОСОБА_2 , ОСОБА_2 копій цієї касаційної скарги представник заявника не надав.
Також, представником заявника порушено вимоги пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, а саме не зазначено рішення, які оскаржуються.
У прохальній частині касаційної скарги зазначено «Скасувати Постанову Київського апеляційного суду від 04.02.2026 року у справі №753/9247/23, залишивши в силі помилково скасовані Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 квітня 2025 року та Додаткове Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 05 серпня 2025 року».
Однак, постановою Київського апеляційного суду від 04 лютого 2026 року було переглянуто лише рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 квітня
2025 року, а додаткове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 05 серпня 2025 року не переглядалося.
Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ільїна Олександра Павловичана постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2026 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Г. В. Коломієць