вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"06" квітня 2026 р. Справа№ 910/10662/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Суліма В.В.
Майданевича А.Г.
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»
на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2025
у справі № 910/10662/25 (суддя Маринченко Я.В.)
за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»
до Дочірнього підприємства «Хумана Піпл ту Піпл Україна»
про стягнення 11 371,80 грн
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2025 року Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Дочірнього підприємства «Хумана Піпл ту Піпл Україна» (далі-відповідач) про стягнення 11 371,80 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач приєднався до умов типового договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» та комерційної пропозиції до нього. Позивач зазначає, що відповідач перебував на постачанні електричної енергії Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», як постачальником «останньої надії», згідно даних отриманих від оператора системи розподілу (ОСР) ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» з 24.01.2025 по 23.02.2025. Позивачем було отримано від ОСР звіт про фактичне споживання відповідачем електричної енергії за період з 01.02.2025 по 23.02.2025 (включно) в загальній кількості 1128 кВт*год, та позивачем було складено, виставлено відповідачу акт купівлі-продажу електричної енергії та рахунок на загальну суму 10 529,23 грн з ПДВ. Втім, відповідач вказані грошові кошти не сплачено, у зв'язку з чим позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 10 529,23 грн, 15 % річних у розмірі 675,02 грн, інфляційні втрати у розмірі 167,55 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.11.2025 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку щодо недоведеності позивачем перебування спірного об'єкту нерухомого майна у користуванні відповідача у період з 24.01.2025. Також не обґрунтовано та не доведено те, що саме відповідачем за спірною адресою (EIC-код ТКО, EIC-код площадки вимірювання 62Z5448326679375) відбувалось споживання електроенергії у період з 24.01.2025 (включно), що у свою чергу також спростовує доводи позивача щодо приєднання відповідача до умов типового договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» та комерційної пропозиції до нього.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов до висновку щодо недоведеності викладених позивачем у позовній заяві обставин щодо наявності у відповідача заборгованості з оплати спожитої електричної енергії у спірний період.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача основної суми заборгованості. Вимоги позивача про стягнення з відповідача 15% річних та інфляційних втрат не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від основної вимоги.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2025 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Скаржник вказує, що законодавчими положеннями встановлено, що договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» укладається на підставі дій споживача - споживання електричної енергії. Скаржник стверджує, що договір не потребує підписання, оскільки це договір - приєднання та споживач безакцентно приймає умови договору та комерційної пропозиції, проте відповідач не був позбавлений можливості в будь-який момент укласти договір з іншим електропостачальником на бажаних умовах.
Скаржник також вважає, що суд помилково виходив з того, що факт орендних відносин припиняє можливість постачання електричної енергії постачальником «останньої надії». Натомість: договір ПОН вважається укладеним з початку фактичного постачання електроенергії у разі необрання споживачем іншого електропостачальника; постачання ПОН триває до моменту фактичного припинення розподілу електричної енергії оператором систем. Проте, апелянт зазначає, що ані відповідач, ані орендодавець не здійснили заходів необхідних для припинення постачання. Отже, на думку апелянта, приєднання відповідача до договору постачальника «останньої надії» відбулось в силу закону, незалежно від того, ким фактично використовувалось приміщення.
Також скаржник звертає увагу, що судом першої інстанції зроблено неправильний висновок, що повернення приміщення орендодавцю припиняє статус споживача, оскільки споживачем є власник/користувач ЕІС-коду, а не фактичний користувач приміщення; зміна користувача чи повернення приміщення не припиняє електропостачання та не звільняє споживача від обов'язків до моменту: подання заяви до оператора системи розподілу і електропостачальника; припинення розподілу; оформлення актів відключення. Скаржник зауважує, що відповідачем не надано та не доведено інше. В матеріалах справи відсутні будь-які докази відключення або передання ЕІС-коду новому користувачу.
Отже скаржник підсумовує, що при ухвалення рішення судом першої інстанції не враховано: аналізу ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії»; аналізу документів оператора системи розподілу (ОСР); мотивів,чому дані ОСР не є доказами; не наведено правового обґрунтування відхилення акту купівлі-продажу електричної енергії №061249 від 28.02.2025;
Крім того, скаржник зазначає, що нарахування інфляційних втрат та 15% річних прямо передбачено у Комерційній пропозиції №9, що є невід'ємним додатком до договору, тобто сторони передбачили збільшений розмір річних, ніж вказаний у ст. 625 ЦК України.
Скаржник також звертає увагу, що ДПЗД «Укрінтеренерго» є державним підприємством, яке належить до сфери управління Міністерства економіки країни, а тому завдання збитків постачальнику «останньої надії» призвело у свою чергу до завдання збитків Державі.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, наданому до суду 19.12.2025, зазначає, що об'єкт щодо якого позивачем, як він зазначає здійснювалось постачання електричної енергії відповідачу, не перебував у користуванні відповідача та відповідно відповідач не міг здійснювати споживання електричної енергії, починаючи з 24.01.2025.
Відповідач звертає увагу, що вказаний об'єкт є відокремленою частиною - групою нежилих приміщень №№1,2,3 (групи приміщень №80) на першому поверсі, загальною площею 197,00 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Татарська, 27/4.
Відповідач зауважує, що у матеріалах справи міститься інформація та підтвердження про те, що вказане приміщення 24.01.2025 було повернуто орендодавцю (ФОП Задорожному В.М.) за актом прийому-передачі (повернення) нежилого приміщення від 24.01.2025 до договору оренди/суборенди нежилого приміщення від 01.03.2023, в якому був зазначений показник 518128,96 електролічильника №0167304 і після цього відповідач не мав до приміщення доступу та можливості споживання електричної енергії.
Відповідач наголошує, що вжив всіх заходів для розірвання договорів, у тому числі із оператором системи.
Також відповідач звертає увагу, що акт купівлі-продажу №061249 від 28.02.2025, на який посилається позивач, не містить підпису і печатки відповідача, та не може бути підтвердженням того, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання в частині постачання електричної енергії саме відповідачу.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.11.2025 апеляційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2025 у справі № 910/10662/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., суддів - Майданевич А.Г., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 апеляційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2025 у справі № 910/10662/25 залишено без руху.
09.12.2025 від Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2025 у справі № 910/10662/25 із зазначенням поважних причин пропуску строку.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2025 у справі № 910/10662/25 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, тимчасові непрацездатності суддів, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/10662/25 розглядалась протягом розумного строку.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вбачається із матеріалів справи, 01.03.2023 між ФОП Задорожним Владиславом Миколайовичем, як орендодавцем та ДП «Хумана Піпл ту Піпл Україна», як орендарем було укладено договір оренди/суборенди нежитлового приміщення (далі Договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове платне користування (оренду/суборенду) нежилі приміщення №1,2,3 (групи приміщень №80) на першому поверсі загальною площею 197 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Татарська, 27/4 (літ. А) (далі приміщення).
Листом №200 від 26.11.2024 ДП «Хумана Піпл ту Піпл Україна» повідомило ФОП Задорожного Владислава Миколайовича про дострокове припинення/розірвання договору оренди 24.01.2025 та повернення у цей день приміщення орендодавцю, із оформленням акту приймання-передачі (повернення) нежилого приміщення.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач звертався 31.12.2024 через особистий кабінет до ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» із листом №234 від 27.12.2024 про розірвання договірних відносин про надання послуг за адресою: м. Київ, вул. Татарська, №27/4, приміщення 1, 2, 3 (групи приміщень №80), EIC-код площадки вимірювання 62Z5448326679375, № 0167304, № договору 77772557013ПВ та просив з 25.01.2025 не проводити нарахування за спожиті послуги.
Крім того, відповідач у вказаному листі, зокрема, просив про відключення його електроустановки 24.01.2025 та надати акт опломбування лічильника у відключеному стані з фіксацією показників на дату відключення.
31.12.2024 ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» підтвердило отримання даного листа та повідомило про те, що звернення відповідача передано для реєстрації та опрацювання до відповідного підрозділу, що підтверджується наявним в матеріалах справ скріншотом з особистого кабінету.
Інших відповідей та повідомлень ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» щодо листа відповідача №234 від 27.12.2024 матеріали справи не містять.
Також, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було направлено звернення від 27.12.2024 №19/5/11/1/117600 до ТОВ «Ясно+» щодо припинення дії договору про постачання електричної енергії споживачу від 01.11.2024 №77772557013 ПВ в частині об'єкта, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Татарська, 27/4 (EIC-код ТКО, EIC-код площадки вимірювання 62Z5448326679375).
Листом від 06.01.2025 №24/5/11/4/741 ТОВ «Ясно+» повідомило відповідача про припинення дії договору з 24.01.2025 в частині постачання електричної енергії на вищевказаний об'єкт.
З матеріалів справи вбачається, що 03.01.2025 між ФОП Задорожним Владиславом Миколайовичем та ДП «Хумана Піпл ту Піпл Україна» оформлено додаткову угоду до договору оренди від 01.03.2023, згідно якої сторони погодили 24.01.2025 (включно) достроково припинити дію договору (розірвати договір) та цього ж дня підписати акт прийому-передачі (повернення) нежилого приміщення. (п.1)
В подальшому, 24.01.2025 між ФОП Задорожним Владиславом Миколайовичем та ДП «Хумана Піпл ту Піпл Україна» складено та підписано акт прийому-передачі (повернення) нежилого приміщення до договору оренди від 01.03.2023, відповідно до якого орендар (ДП «Хумана Піпл ту Піпл Україна») повернув з платного користування (оренди/суборенди), а орендодавець (ФОП Задорожний Владислав Миколайович) прийняв відокремлену частину групу нежилих приміщень №1, 2, 3 (групи приміщень №80), на першому поверсі загальною площею 197 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Татарська, №27/4 (літ.А), згідно відповідного плану орендованого приміщення, що є в додатку до даного договору, що є невід'ємною частиною договору.
Також, сторонами у вказаному акті зафіксовано показники лічильників на дату прийняття приміщення: номер лічильника №210606921А показник 00109 м3, номер лічильника №0167304 показник 518128,96.
25.06.2025 Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» направило відповідачу вимогу №44/11-010844 від 23.06.2025 у якій посилаючись зокрема на ст.63 Закону України «Про ринок електричної енергії», пункти 3.4.4., 6.2.4 ПРРЕЕ вказало, що відповідно до даних отриманих від операторів системи розподілу, відповідач був споживачем позивача в період з 17.01.2025 по 18.02.2025 включно. Позивач зазначив, що відповідачем було порушено умови договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» в частині проведення розрахунків. Станом на 23.06.2025 заборгованість відповідача, яка споживача, за електричну енергію становить 10 529,23 грн за лютий 2025 року, яку позивач просив терміново погасити, а також вимагав сплати 15% річних та інфляційних втрат на суму 635,59 грн.
Вказаною вимогою, позивач також надав відповідачу рахунок на оплату №000032309853/08/О02/69484 від 10.03.2025 та акт купівлі-продажу №061249 від 28.02.2025 за лютий 2025 року щодо обсягу електроенергії 1128 кВт*год на суму 10 529,23 грн.
У своїй відповіді на вимогу №142 від 01.07.2025 відповідач про закриття магазинів відповідача, в тому числі, 24.01.2025 (включно) за адресою: : м. Київ, вул. Татарська, №27/4 (літ. А) (EIC-код площадки вимірювання 62Z5448326679375, № 0167304) та повернення приміщення власнику згідно акту прийому-передачі (повернення). Відповідач зазначив, що після передачі (повернення) приміщень власникам за актами, ним не здійснювалось користування приміщеннями і тому електроенергія не була та не могла бути спожита відповідачем.
Листом №44/10-3121/ПОН від 18.08.2025 позивач повідомив відповідача, зокрема, що згідно надано звіту за лютий 2025 року сформовано споживачу документи (рахунки та акти) для оплати за спожиту електричну енергію EIC-код точки розподілу 62Z5448326679375 в обсязі 1128 кВт*год на суму 10 529,23 грн.
Позивач зазначає, що жодні заперечення на суму сформованого місячного звіту від відповідача не надходили. Вказані грошові кошти не сплачено.
Звертаючись з даним позовом до суду позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 10 529,23 грн, 15 % річних у розмірі 675,02 грн, інфляційні втрати у розмірі 167,55 грн.
Відповідач заперечив проти задоволення позову, вказавши, що об'єкт щодо якого як зазначає позивач, здійснювалось постачання електричної енергії є відокремленою частиною групою нежилих приміщень №№ 1, 2, 3 (групи приміщень № 80), на першому поверсі, загальною площею 197,00 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Татарська, 27/4 (літ. А). Вказане приміщення, перебувало в платному користуванні (оренді/суборенді) відповідача протягом строку, встановленого договором оренди/суборенди нежилого приміщення від 01.03.2023 укладеного між ФОП Задорожним Владиславом Миколайовичем та ДП «Хумана Піпл ту Піпл Україна» для проведення Відповідачем господарської діяльності і розміщення магазину «Хумана». Листом №200 від 26.11.2024 відповідач надіслав повідомлення про дострокове розірвання договору оренди/суборенди нежилого приміщення від 01.03.2023. 03.01.2025 між ФОП Задорожним Владиславом Миколайовичем та ДП «Хумана Піпл ту Піпл Україна» укладено додаткову угоду до договору від 01.03.2025 про дострокове припинення дії договору 24.01.202 (включно) та 24.01.2025 було складено та підписано акт прийому-передачі (повернення) нежитлового приміщення за вказаною адресою (EIC-код площадки вимірювання 62Z5448326679375, № 0167304) із зафіксованими показниками лічильника №0167304. Відповідач зазначає, що після повернення приміщення орендодавцю за актом в якому вказаний показник 518128,96 електролічильника № 0167304, відповідач не мав доступу до приміщення і не міг споживати електричну енергію в обсязі 1128,00 кВт*год. щодо якої виникла заборгованість. Крім того, відповідач зазначає, що ним було здійснено завчасне повідомлення ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», ТОВ «Ясно+» та орендодавця, який є співвласником приміщення про намір припинити дію відповідних договорів, у зв'язку з поверненням приміщення орендодавцю.
Суд першої інстанції не погодився з доводами та твердженнями позивача, зокрема, про те, що відповідач є споживачем електричної енергії за спірною адресою (EIC-код ТКО, EIC-код площадки вимірювання 62Z5448326679375) у період з 24.01.2025 по 23.02.2025, а також про те, що відповідач фактичним споживанням електричної енергії приєднався до типового договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (позивачем) та відмовив у задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Згідно з частиною п'ятою статті 2 Закону України «Про ринок електричної енергії» правила роздрібного ринку передбачають, зокрема, загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов'язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником «останньої надії»
За приписами частини першої статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» та п.3.4.2. Правил роздрібного ринку електричної енергії № 312 (далі Правила №312) постачальник «останньої надії» надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.
За вимогами частини шостої - десятої статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник «останньої надії» оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.
Постачальник «останньої надії» здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
Відповідно до пункту 1.2.9 Правил № 312 постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», який розробляється постачальником «останньої надії» на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (додаток 7 до цих Правил) та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».
Зокрема, відповідно до пункту 8 статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
Отже, аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що у разі настання обставин, визначених у частині першій статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачальник «останньої надії» надає послуги з постачання електричної енергії, а факт приєднання до публічного договору постачання електричної енергії від постачальника «останньої надії» відбувається по факту споживання електричної енергії без укладення договору з іншим електропостачальником.
Відповідно до п.4.27 Правил № 312 у разі звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний повідомити електропостачальника та оператора системи або основного споживача про намір припинити дію відповідних договорів не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договорів і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідачем у передбачені строки було повідомлено, як і електропостачальника, так і оператора системи розподілу про намір припинити дію відповідних договорів з 24.01.2025 у зв'язку із достроковим припиненням дії договору оренди (розірвання договору оренди) з 24.01.2025 (включно).
Водночас, матеріали справи не містять доказів наявності заперечень чи претензій від електропостачальника та оператора системи розподілу щодо листів відповідача про розірвання договірних відносин про надання послуг за адресою: м. Київ, вул. Татарська, №27/4, приміщення 1, 2, 3 (групи приміщень №80), EIC-код площадки вимірювання 62Z5448326679375, № 0167304), відключення його електроустановки 24.01.2025, а також щодо наявності чи відсутності заборгованості у відповідача за надані послуги у період до та станом на 24.01.2025.
Також, ТОВ «Ясно+», як електропостачальник повідомило відповідача про припинення дії договору з 24.01.2025 в частині постачання електричної енергії на вищевказаний об'єкт.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.01.2025 спірне нежиле приміщення (група приміщень №80) за адресою: м. Київ, вул. Татарська, 27/4 (EIC-код ТКО, EIC-код площадки вимірювання 62Z5448326679375) до якого здійснювалось постачання електричної енергії, було повернуто відповідачем орендодавцю (ФОП Задорожному Владиславу Миколайовичу) та сторонами станом на 24.01.2025 зафіксовано показники електролічильника №0167304 на рівні 518128,96.
Сформовані та виставлені відповідачу рахунок на оплату №000032309853/08/О02/69484 від 10.03.2025 та акт купівлі-продажу №061249 від 28.02.2025 за лютий 2025 року щодо обсягу електроенергії 1128 кВт*год на суму 10 529,23 грн, відповідачем не підписані та не оплачені.
Належних та допустимих доказів фактичного отримання та споживання відповідачем електричної енергії за адресою: м. Київ, вул. Татарська, 27/4 (EIC-код ТКО, EIC-код площадки вимірювання 62Z5448326679375) після повернення ним орендованого приміщення за актом прийому-передачі (повернення) з 24.01.2025, позивачем не надано суду.
Враховуючи вищевикладене та наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем перебування спірного об'єкту нерухомого майна у користуванні відповідача у період з 24.01.2025. Також позивачем не обґрунтовано та не доведено, що саме відповідачем за спірною адресою (EIC-код ТКО, EIC-код площадки вимірювання 62Z5448326679375) відбувалось споживання електроенергії у період з 24.01.2025 (включно), що у свою чергу також спростовує доводи позивача щодо приєднання відповідача до умов типового договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» та комерційної пропозиції до нього.
Таким чином, на переконання колегії суддів, суд дійшов до правильного висновку про недоведеність викладених позивачем у позовній заяві обставин щодо наявності у відповідача заборгованості з оплати спожитої електричної енергії у спірний період.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що відсутні підстави для стягнення з відповідача основної суми заборгованості. Крім того, вимоги позивача про стягнення з відповідача 15% річних та інфляційних втрат не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від основної вимоги.
Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Таким чином, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2025 у справі № 910/10662/25 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2025 у справі № 910/10662/25 слід залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2025 у справі № 910/10662/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2025 у справі № 910/10662/25 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.
4. Матеріали справи №910/10662/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді В.В. Сулім
А.Г. Майданевич