Справа № 991/1911/26
Провадження № 11-сс/991/210/26
Слідчий суддя ОСОБА_1
01 квітня 2026 року м. Київ
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у складі колегії суддів:
головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06.03.2026, якою застосовано запобіжний захід у вигляді застави відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного в межах кримінального провадження № 52025000000000168 від 27.03.2025, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366-2 Кримінального кодексу України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника адвоката ОСОБА_7 ,
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини
Детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування у кримінального провадження № 52025000000000168 від 27.03.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366-2, ч. 1 ст. 368-5 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
У межах цього кримінальному провадженні, 26.02.2026 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366-2 КК України (зі змінами, внесеними згідно із Законом № 4496-IX від 17.06.2025), а саме в тому, що він, обіймаючи посаду Голови Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (далі - Держлікслужба), діючи умисно, порушуючи вимоги п. 2 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції», усвідомлюючи обов'язок задекларувати нерухоме майно, яке перебувало у його та його дружини ОСОБА_9 користуванні впродовж звітного періоду, а також майно, щодо якого він та його дружина ОСОБА_9 мали право вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним, не зазначив у розділі 3 «Об'єкти нерухомості» щорічних декларацій за 2022, 2023, 2024 роки відомості про об'єкти декларування - житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною ринковою вартістю 8 881 664,84 грн станом на 24.12.2021, яка відрізняється від достовірних на суму, що більше ніж у 2 500 разів перевищує прожитковий мінімум для працездатних осіб.
06.03.2026 слідчий суддя Вищого антикорупційного суду, за результатами розгляду клопотання детектива, застосував до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 560 грн, та поклав на нього обов'язки передбачені п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.
Своє рішення слідчий суддя обґрунтував таким: ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого йому злочину, що підтверджується доданими до клопотання доказами; сторона обвинувачення довела, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, а також знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; застава в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (66 560 грн), здатна запобігти ризикам, забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та не є для нього непомірною.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Захисник підозрюваного ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 не погодилася з ухвалою слідчого судді від 06.03.2026, а тому звернулася до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою. Просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання.
Узагальнено сторона захисту посилається на те, що підозра ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є необґрунтованою. ОСОБА_6 та його дружина ОСОБА_9 не мали права вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки та будинку, які б були тотожні праву розпорядження, що згідно з Законом України «Про запобігання корупції» підлягає декларуванню. У цій частині захисник акцентує, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 довіреностями уповноважували ОСОБА_9 виключного на вчинення дій щодо укладання необхідних правочинів на отримання комунальних послуг. Що стосується висновків про користування будинком у 2022-2024 роках, то адвокат зазначає, що ОСОБА_6 не мав права користування таким будинком, а отже й обов'язку його декларування у нього не було. Окремо захист посилається на не підтвердження факту проживання ОСОБА_6 та його дружини в житловому будинку.
Щодо ризиків захисник зазначає таке. Рекомендації ОСОБА_6 своїй дружині користуватись месенджером WhatsApp та Signal не свідчить про існування ризику знищення або спотворення доказів. Водночас листування ОСОБА_6 зі своєю дружиною не може вказувати про існування ризику незаконного впливу на свідків.
Позиції учасників судового провадження
Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі з наведених в ній підстав, просили її задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.
Мотиви суду
Колегія суддів заслухала суддю-доповідача щодо суті ухвали слідчого судді та поданої апеляційної скарги, вислухала доводи та заперечення учасників судового провадження, дослідила матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевірила доводи апеляційної скарги, та дійшла таких висновків.
Згідно зі ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Одним із методів державної реакції на порушення, що мають кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України. Вони виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження під час розслідування злочинів.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення його дієвості. Запобіжні заходи є одним із таких заходів.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (ч. 1 ст. 177 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
За вимогами ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Також, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; дотримання підозрюваним умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки (ст. 178 КПК України).
З наданих суду матеріалів, колегія суддів встановила, що слідчий суддя перевірив належним чином наведені у клопотанні підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу При цьому, слідчий суддя під час розгляду клопотання заслухав доводи прокурора, заперечення підозрюваного та його захисника, дослідив надані стороною обвинувачення матеріали, які обґрунтовують клопотання, а також письмові докази сторони захисту, з'ясував всі обставини необхідні для вирішення питання щодо застосування запобіжного заходу.
Водночас згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України, у межах доводів апеляційної скарги з метою правильного їх вирішення, колегія суддів має визначити: чи є обґрунтованою підозра ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину; чи наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України; чи є інші більш м'які запобіжні заходи, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України; чи не є визначений розмір застави непомірним для підозрюваного.
Щодо обґрунтованості підозри
Сторона захисту у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що підозра є необґрунтованою та непідтвердженою доказами. Зокрема, захист зазначає, що ОСОБА_6 та його дружина ОСОБА_9 не мали права вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки та житлового будинку, які були б тотожними праву розпорядження та підлягали б декларуванню згідно із Законом України «Про запобігання корупції». При цьому захисник наголошує, що на підставі довіреностей ОСОБА_10 та ОСОБА_11 уповноважували ОСОБА_9 виключно на вчинення дій, пов'язаних з укладенням правочинів щодо отримання комунальних послуг. Крім того, сторона захисту заперечує висновки органу досудового розслідування щодо користування ОСОБА_6 зазначеним будинком упродовж 2022-2024 років, вказуючи на відсутність у нього права користування таким майном, а відтак і обов'язку його декларування, а також на непідтвердження факту проживання ОСОБА_6 та його дружини у вказаному житловому будинку..
Колегія суддів такі доводи сприймає критично та в цій частині зазначає таке.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. А тому, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (ч. 5 ст. 9 КПК України).
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), від 21.04.2011, заява №42310/04, п. 175).
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v. The United Kingdom), від 28.10.1994, заява № 14310/88, п. 55).
Тобто, стандарт «обґрунтована підозра», який використовується на стадії вирішення питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, є значно нижчим, аніж на стадії вирішення судом питання про винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення після отримання обвинувального акта. Адже обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (рішення ЄСПЛ у справі «Мерабішвілі проти Грузії» (Merabishvili v. Georgia) від 28.11.2017, заява №72508/13, п. 184).
Отже, під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу суд має перевірити чи наявна обґрунтована підозра вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366-2 КК України, та з'ясувати чи наявні факти або інформація, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що він своїми діями міг вчинити кримінальне правопорушення, а також, чи такі виправдовують подальше розслідування.
Колегія суддів, після перевірки фактів, відомостей та доказів, наданих сторонами судового провадження як під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, так і під час перегляду оскаржуваної ухвали, погоджується з фактичними обставинами, встановленими слідчим суддею, та висновком слідчого судді щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366-2 КК України.
На переконання колегії суддів сторона обвинувачення навела достатні відомості про обставини вчинення дій, кваліфікованих за вказаною статтею КК України, які в сукупності з дослідженими матеріалами у судовому засіданні та наданими сторонами поясненнями дають підстави для висновку, що мали місце події, про які зазначається як у клопотанні про застосування запобіжного заходу, так і повідомленні про підозру. Тобто кримінальне правопорушення могло бути вчинене за описаних у них обставин. На підтвердження цього сторона обвинувачення надала достатні матеріали, на які слідчий суддя послався при ухваленні оскаржуваного рішення.
Доводи апеляційної скарги не спростовують вищенаведеного.
Разом із тим, колегія судді зауважує, що вищенаведені висновки про обґрунтованість підозри не констатують наявність у діях ОСОБА_6 вини у вчиненні злочину, адже на цій стадії ані слідчий суддя, ані суд апеляційної інстанції, не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності. Водночас доводи сторони захисту за своїм змістом зводяться як раз до заперечення обставин, покладених в основу повідомлення про підозру, та фактично стосуються оцінки доказів, їх належності, допустимості, достовірності й достатності для встановлення винуватості особи. Вирішення цих питань виходить за межі повноважень слідчого судді та суду апеляційної інстанції на стадії розгляду питання про застосування запобіжного заходу та належить до компетенції суду першої інстанції під час розгляду кримінального провадження по суті.
Отже, з урахуванням зазначеного вище, не вирішуючи питання про доведеність вини підозрюваного, виходячи із сукупності досліджених матеріалів, доданих до клопотання, колегія суддів доходить висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення, за викладених у клопотанні обставин. Висновки слідчого судді в цій частині є обґрунтованими.
Щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України
Перевіряючи обґрунтування слідчого судді щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів встановила належне та детальне обґрунтування слідчим суддею наявності кожного із зазначених ризиків в оскаржуваній ухвалі. При цьому, слідчий суддя врахував, що ризики вчинення підозрюваною особою дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності реалізації таких дій. КПК України не вимагає доказів того, що підозрювана особа обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона схильна і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
Ризик незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних, експерта у цьому ж кримінальному провадженні
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слідчий суддя обґрунтовано враховував встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
Отже, ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Відповідний незаконний вплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на підозрюваного як на особу, що вчинила злочин, так і свідків, які можуть надати свідчення щодо інших важливих обставин кримінального провадження, які не інкримінуються підозрюваному та не мають безпосереднього зв'язку із його особою (наприклад, показання понятих, які брали участь у слідчих діях).
До клопотання детектив додав протокол допиту свідка ОСОБА_12 у цьому провадженні. Окрім цього, до клопотання також додано, серед іншого, пояснення ОСОБА_13 та ОСОБА_14 . Крім того, з матеріалів провадження колегією суддів встановлено наявність дружніх відносин підозрюваного із родиною Оврамців.
На переконання колегії суддів, показання вказаних осбі мають важливе значення для цього кримінального провадження. В умовах зацікавленості підозрюваного у відверненні негативних наслідків, обумовлених притягненням його до кримінальної відповідальності, не будучи обмеженим у спілкуванні із ними, він може безпосередньо, а також використовуючи зв'язки з іншими особами, впливати на свідків з метою спонукання їх до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.
Отже, зазначене дає достатні підстави вважати, що ризик існує.
Ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про існування цього ризику, адже він є реальним, оскільки ОСОБА_6 , у ході проведення обшуку за його місцем проживання, відмовився повідомити пароль доступу до свого мобільного телефону, планшету та ноутбука, та разом із тим, він, маючи вплив на свою дружину ОСОБА_9 , тещу ОСОБА_10 та тестя ОСОБА_11 , може сховати, знищити чи спотворити будь-який із документів, який перебуває у їх володінні.
Щодо обґрунтованості застосованого запобіжного заходу
На переконання колегії суддів, з огляду на встановлене вище, на цьому етапі кримінального провадження запобіжний захід у виді застави є необхідним та достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_6 та зможе запобігти встановленим ризикам і при цьому буде пропорційним, співмірним та таким, що не становитиме надмірний тягар для підозрюваного та інших осіб. Застосування більш м'якого запобіжного заходу аніж застава буде недостатнім для запобігання встановленим ризикам, оскільки виконання покладених на підозрюваного обов'язків буде залежати виключно від його волі, а порушення таких обов'язків не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.
Отже, слідчий суддя належним чином вмотивував свої висновки в цій частині та з метою забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та запобігання встановленим ризикам, відповідно до вимог КПК України обґрунтовано застосував запобіжний захід у вигляді застави.
Щодо розміру застави
За змістом ч. 4 ст. 182 КПК України при визначенні розміру застави слідчий суддя зобов'язаний врахувати: обставини кримінального правопорушення; майновий та сімейний стан підозрюваного, інші дані про його особу; встановлені ризики, визначені ст. 177 КПК України; можливість достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків; те, що такий розмір не може бути завідомо непомірним для підозрюваного.
Європейський суд з прав людини вважає, що розмір застави має оцінюватись, з огляду на, з-поміж іншого, ступінь вірогідності того, що перспектива втрати застави або вжиття заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі» («Гафа проти Мальти» (Gafa v. Malta) від 22.05.2018, заява № 54335/14, § 70; «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010, заява № 12050/04, § 78).
Водночас обвинувачений, якого судові органи готові відпустити під заставу, повинен надати вірну інформацію, яку за необхідності можливо перевірити, щодо суми застави, яка може бути призначена (рішення у справах «Іванчук проти Польщі» (Ivanchuk v. Poland) від 15 листопада 2001 року, заява № 25196/94, § 66; «Тошев проти Болгарії» (Toshev v. Bulgaria) від 10 серпня 2006 року, заява № 56308/00, § 68).
Отже, з огляду на встановлені вище в ухвалі обставини, розмір застави з одного боку повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого боку, розмір застави не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов застави, це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке перетворилося б на безальтернативне.
За результатами розгляду клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що обґрунтованим розміром застави є 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 560 грн.
Колегія суддів погоджується з визначеним слідчим суддею розміром застави, та переконана, що з урахуванням характеру та обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_6 , майнового стану підозрюваного та його близьких родичів і членів сім'ї, наявності двох ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, застава в розмірі у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 560 грн є справедливою, здатною забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в цьому кримінальному провадженні, не порушує права підозрюваного, буде помірною для підозрюваного та достатньою для запобігання ризикам і забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Щодо інших доводів сторін
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16.12.2021 у справі № 11-164сап21 висловила позицію, згідно з якою, зокрема, у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Отже, колегія суддів не надає окремо детальні відповіді на ряд інших доводів сторони захисту, оскільки вони не мають суттєвого значення для вирішення питань цього розгляду. Вказане також узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, 18.07.2006.
На переконання колегії суддів у цьому провадженні надано відповіді на всі вагомі аргументи.
Висновки Суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів уважає, що рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим, таким що ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими слідчим суддею, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись ст. 309, 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06.03.2026 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуюча суддя ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4