Справа № 991/10586/25
Провадження № 11-кп/991/81/26
Головуюча суддя в суді першої інстанції ОСОБА_1
02 квітня 2026 року м. Київ
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду в складі колегії суддів:
головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 23.01.2026, якою частково задоволено клопотання про скасування арешту майна, накладеного слідчим суддею Вищого антикорупційного суду 12.02.2025 у справі № 991/1093/25,,
за участю:
засудженого ОСОБА_6 та його захисника адвоката ОСОБА_7 ,
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини
У межах кримінального провадження № 52023000000000154 від 03.04.2025 (із якого надалі виділено в окреме провадження № 52025000000000515 від 05.09.2025 матеріали за підозрою ОСОБА_6 ), з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ухвалою від 12.02.2025 у справі № 991/1093/25 наклав арешт зокрема на:
- 1/4 квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;
- квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ;
- автомобіль SKODA KODIAQ, 2021 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 ;
- земельну ділянку загальною площею 0,025 га з кадастровим номером 2611092001:22:002:3972, що зареєстрована за ОСОБА_8 ;
- житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_3 , що зареєстрований за ОСОБА_8 ;
- квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_4 , що зареєстрована за ОСОБА_8 ;
- квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_5 , що зареєстрована на праві власності за ОСОБА_8 ;
- автомобіль VOLVO XC90, 2021 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_4 , що зареєстрований за ОСОБА_8 ;
- гроші в будь-якій валюті готівкою та гроші в безготівковій формі, у тому числі кошти та цінності, цінні папери, що знаходяться на рахунках (зокрема в індивідуальних банківських сейфах (скриньках, чарунках), відкритих, на ім'я ОСОБА_6 в АБ КБ «ПРИВАТБАНК», АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК».
Постановляючи вказане рішення, слідчий суддя розцінював таке рухоме та нерухоме майно як спільну сумісну власність подружжя ОСОБА_9 , які зареєстрували шлюб 02.09.2005.
Надалі у межах кримінального провадження № 52025000000000515 від 05.09.2025 ОСОБА_6 уклав із прокурором угоду про визнання винуватості від 10.10.2025 (зі змінами від 05.11.2025), за результатом розгляду якої 03.12.2025 Вищий антикорупційний суд ухвалив вирок, яким затвердив угоду та визнав ОСОБА_6 винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 255 КК України (в редакції Закону України № 671-ІХ від 04.06.2020), ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України та ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 209 КК України.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим суд призначив ОСОБА_6 узгоджене сторонами угоди покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із позбавленням права обіймати посади, зазначені у п. 1, пп. «а», «в» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», окрім виборних посад, на строк 2 роки, із конфіскацією майна.
На підставі ч. 2-4 ст. 75 КК України суд звільнив ОСОБА_6 від відбування призначеного йому основного покарання у виді 7 років позбавлення волі з випробуванням та встановив йому іспитовий строк тривалістю 2 роки.
Разом з тим суд зазначив, що відповідно до ст. 77 КК України, при застосуванні ст. 75 КК України, додаткове покарання у виді конфіскації майна не застосовувати.
Під час розгляду угоди захист заявляв клопотання про скасування арешту майна, накладеного слідчим суддею Вищого антикорупційного суду ухвалою від 12.02.2025 у справі № 991/1093/25, у задоволенні якого суд відмовив, оскільки цим вироком ОСОБА_6 призначається додаткове покарання у виді конфіскації майна, яке через положення ст. 77 КК України не застосовуватиметься, з огляду на те, що суд звільняє обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням. Проте незастосування такого додаткового покарання пов'язано саме зі звільненням від покарання з випробуванням, тобто виключно зі сприятливим перебігом іспитового строку. Що наразі не може бути вирішене наперед. За таких обставин суд дійшов висновку, що скасування арешту майна, накладеного ухвалою від 12.02.2025 у справі № 991/1093/25, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання на майно ОСОБА_6 , є передчасним, адже потреба в застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження не відпала.
19.01.2026 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання від захисника засудженого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_10 , у якому вона просила повністю скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.02.2025 у справі № 991/1093/25/24
За результатами розгляду вказаного клопотання, Вищий антикорупційний суд своєю ухвалою від 23.01.2026 задовольнив його частково та скасував арешт майна, накладений ухвалою від 12.02.2025 у справі № 991/1093/25 на частку у спільному сумісному майні подружжя, яка належить дружині засудженого ОСОБА_6 . ОСОБА_8 , а саме на:
- 1/2 частину квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , що зареєстрована за ОСОБА_6 ;
- 1/2 частину автомобіля SKODA KODIAQ, 2021 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , що зареєстрована за ОСОБА_6 ;
- 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,025 га, з кадастровим номером 2611092001:22:002:3972, що зареєстрована за ОСОБА_8 ;
- 1/2 частину житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , що зареєстрований за ОСОБА_8 ;
- 1/2 частину квартири загальною розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , що зареєстрована за ОСОБА_8 ;
- 1/2 частину квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_5 , що зареєстрована на праві власності за ОСОБА_8 ;
- 1/2 частину автомобіля VOLVO XC90, 2021 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_4 , що зареєстрований за ОСОБА_8 ;
- 1/2 частину грошей у будь-якій валюті готівкою та гроші у безготівковій формі, у тому числі кошти та цінності, цінні папери, що знаходяться на рахунках (у тому числі в індивідуальних банківських сейфах (скриньках, чарунках), відкритих, на ім'я ОСОБА_6 , в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК».
Таке рішення мотивоване, зокрема тим, що скасування арешту накладеного ухвалою від 12.02.2025 у справі № 991/1093/25 на все майно ОСОБА_6 було передчасним як на час винесення вироку, так і на час вирішення клопотання, оскільки визначений йому вироком від 03.12.2025 іспитовий строк ще не закінчився. Разом із тим, суд першої інстанції дійшов висновку, що належна ОСОБА_8 частка у спільному майні подружжя не може бути примусово безоплатно вилучена у власність держави в порядку виконання покарання у виді конфіскації майна, яке можливо буде застосовано до ОСОБА_6 у разі порушення ним умов звільнення від відбування покарання з випробуванням, а тому відсутні підстави для подальшого застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження щодо частки ОСОБА_8 у спільному сумісному майні подружжя.
Вимоги апеляційної скарги й доводи особи, яка її подала
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 не погодилася з ухвалою від 23.01.2026, а тому звернулася до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою. Просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою задовольнити в повному обсязі клопотання про скасування арешту майна.
Захисник зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про передчасність скасування арешту майна. Зокрема, на думку сторони захисту, вироком від 03.12.2025 затверджено угоду про визнання винуватості, яким ОСОБА_6 призначено узгоджене сторонами покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України, у зв'язку з чим його звільнено від відбування покарання з випробуванням. При цьому, суд першої інстанції визначив, що додаткове покарання у виді конфіскації майна не застосовується, згідно зі ст. 77 КК України.
Отже, на думку сторони захисту, подальше збереження арешту майна з метою забезпечення конфіскації є безпідставним.
Позиції учасників судового провадження
Захисник засудженого у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити у повному обсязі з зазначених у ній підстав.
Прокурор у судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд апеляційної скарги за його відсутності, при цьому зазначив, що не заперечує проти її задоволення та скасування арешту майна.
Інші учасники апеляційного провадження у судове засідання не прибули, про поважні причини свого неприбуття суд не повідомили. Про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином.
Колегія суддів, з урахуванням ч. 4 ст. 405 КПК України, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності учасників які не прибули в судому засідання.
Мотиви суду
Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано захист права власності.
Згідно з цією нормою кожна особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом.
Наведена засада закріплена також у ст. 41 Конституції України, яка зазначає, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом (ч. 1 ст. 539 КПК України).
Водночас у разі оскарження відповідної ухвали, суд апеляційної інстанції переглядає її в межах апеляційної скарги (ч. 1 ст. 404 КПК України).
Предметом апеляційного перегляду у цьому провадженні є лише частина ухвали суду першої інстанції, якою відмовлено у задоволенні клопотання захисника про скасування арешту майна. Інша частина ухвали, якою арешт скасовано щодо 1/2 частки майна, що належить ОСОБА_8 , сторонами кримінального провадження не оскаржується, а отже відповідно до вимог ст. 404 КПК України не є предметом апеляційного перегляду та не перевіряється судом апеляційної інстанції.
Отже, колегія суддів заслухала суддю-доповідача щодо суті оскаржуваної ухвали та поданої апеляційної скарги, вислухала учасників судового провадження, дослідила матеріали, які надійшли від суду першої інстанції, перевірила доводи апеляційної скарги, та дійшла таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано судом, зокрема, у випадку, якщо в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт було накладено необґрунтовано.
З матеріалів провадження колегія суддів встановила, що слідчий суддя Вищого антикорупційного суду вирішував питання про накладення арешту на майно ОСОБА_6 в межах кримінального провадження № 52023000000000154 від 03.04.2025, матеріали з якого були виділені в окреме кримінальне провадження за № 52025000000000515.
Так, слідчий суддя своєю ухвалою 12.02.2025 (справа № 991/1093/25, провадження № 1-кс/991/1094/25) наклав арешт на рухоме та нерухоме майно ОСОБА_6 , а також гроші у будь-якій валюті готівкою та гроші у безготівковій формі, у тому числі кошти та цінності, цінні папери, що знаходяться на рахунках (зокрема в індивідуальних банківських сейфах (скриньках, чарунках), відкритих, на ім'я ОСОБА_6 у банках, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
10.10.2025 прокурор четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_11 , який здійснює повноваження старшого групи прокурорів у кримінальному провадженні № 52025000000000515, з однієї сторони, та підозрюваний у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_6 , за участі захисника адвоката ОСОБА_7 , з іншої сторони, уклали угоду про визнання винуватості (далі - угода).
05.11.2025 ці ж сторони уклали зміни до угоди про визнання винуватості від 10.10.2025.
В угоді, з урахуванням змін, зазначено істотні обставини, які враховані прокурором при вирішенні питання про її укладення.
Відповідно до вимог ст. 472 КПК України сторони також узгодили покарання, яке підлягає призначенню обвинуваченому ОСОБА_6 у разі затвердження угоди та на яке останній надав свою згоду, засвідчивши її власним підписом, зокрема:
- за ч. 2 ст. 255 КК України (в редакції Закону України № 671-ІХ від 04.06.2020) - позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією майна;
- за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України - позбавлення волі на строк 7 років із позбавленням права обіймати посади, зазначені у п. 1, пп. «а», «в» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», окрім виборних посад, на строк 2 роки, з конфіскацією майна;
- за ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 209 КК України - позбавлення волі на строк 3 роки із позбавленням права обіймати посади, зазначені у п. 1, пп. «а», «в» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», окрім виборних посад, на строк 1 рік, з конфіскацією майна;
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим сторони узгодили покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із позбавленням права обіймати посади, зазначені у п. 1, пп. «а», «в» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», окрім виборних посад, на строк 2 роки, з конфіскацією майна.
Сторони дійшли згоди щодо звільнення ОСОБА_6 на підставі ст. 75 КК України від відбування основного покарання у виді 7 років позбавлення волі з випробуванням. При цьому погодилися пропонувати суду тривалість іспитового строку у 2 роки, а також покласти на ОСОБА_6 обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
На підставі ст. 77 КК України сторони узгодили не призначати ОСОБА_6 додаткове покарання у виді конфіскації майна.
03.12.2025 Вищий антикорупційний суд своїм вироком затвердив вищезазначену угоду, зі змінами, на умовах зазначеній в ній. Визнав ОСОБА_6 винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 255 КК України (в редакції Закону України № 671-ІХ від 04.06.2020), ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України, та ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 209 КК України, і призначив ОСОБА_6 узгоджене сторонами покарання.
Крім того, як вбачається з мотивувальної частини цього вироку, вирішуючи питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, враховуючи те, що арешт на майно був накладений з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання та обвинуваченого відповідно до ч. 3 ст. 75 КК звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням - іспитовим строком тривалістю 2 роки й не застосоване призначене додаткове покарання у виді конфіскації майна, суд першої інстанції дійшов висновку, що скасування заходів забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна є передчасним, адже потреба в застосуванні такого заходу забезпечення не відпала.
Як вже зазначалось, відмовляючи в задоволенні клопотання про скасування арешту майна, суд першої інстанції 23.01.2026 в мотивувальній частині судового рішення зазначив, у зв'язку з тим, що арешт на майно ОСОБА_6 щодо якого подано клопотання, був накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.02.2025 з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, скасування заходів забезпечення кримінального провадження у виді арешту такого майна є передчасним як на час винесення вироку, так і на час вирішення цього клопотання, оскільки іспитовий строк визначений ОСОБА_6 вироком від 03.12.2025 ще не закінчився.
Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів погоджується з мотивами та висновками, викладеними в оскаржуваній ухвалі.
Насамперед колегія суддів звертає увагу, що питання про скасування арешту майна на стадії виконання вироку вирішується з урахуванням підстав і мети застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, а також змісту ухваленого судового рішення.
Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами провадження, арешт майна було накладено для забезпечення можливості застосування конфіскації майна у межах кримінального провадження.
Вищий антикорупційний суд 03.12.2026 своїм вироком ОСОБА_6 за результатами затвердження угоди про визнання винуватості, окрім іншого, призначив покарання із застосуванням положень ст. 70 КК України, яким передбачено додаткове покарання у виді конфіскації майна. Таким чином, призначення конфіскації майна прямо передбачено змістом вироку суду, що, своєю чергою, узгоджується з метою накладення арешту на майно на стадії досудового розслідування.
Зазначений вирок постановлено на підставі угоди про визнання винуватості, умови якої були погоджені сторонами кримінального провадження, у тому числі стороною захисту.
У межах цієї угоди сторони погодили вид та розмір покарання, а також інші правові наслідки її укладення.
Водночас із матеріалів кримінального провадження вбачається, що під час постановлення вироку суд першої інстанції окремо оцінив питання подальшого застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Зокрема, у мотивувальній частині вироку суд звернув увагу, що арешт майна було накладено з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, а тому його скасування на момент ухвалення вироку є передчасним з огляду на правові наслідки, передбачені ст. 78 КК України у разі невиконання засудженим покладених на нього обов'язків або вчинення нового кримінального правопорушення протягом іспитового строку. За таких обставин суд першої інстанції виходив з того, що скасування арешту на цьому етапі може унеможливити виконання вироку в частині конфіскації майна у випадку настання передбачених законом підстав.
Колегія суддів звертає увагу, що звільнення особи від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України не означає припинення всіх правових наслідків ухваленого вироку, оскільки таке звільнення є умовним та пов'язане з обов'язком особи виконувати покладені на неї судом обов'язки протягом іспитового строку.
У разі невиконання таких обов'язків або вчинення нового кримінального правопорушення суд може скасувати звільнення від відбування покарання з випробуванням і направити особу для відбування призначеного покарання.
За таких обставин збереження арешту майна на період іспитового строку спрямоване на забезпечення реальної можливості виконання вироку у випадку скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Доводи захисника щодо того, що арешт майна не може застосовуватися з метою очікування можливого настання підстав для конфіскації у майбутньому, не спростовують наведеного висновку, оскільки у цьому випадку йдеться не про гіпотетичну можливість призначення покарання, а про забезпечення виконання вироку суду у межах вже існуючого кримінального провадження.
Колегія суддів також враховує, що доводи апеляційної скарги щодо неможливості застосування конфіскації майна при звільненні особи від відбування покарання з випробуванням фактично стосуються правильності застосування норм матеріального права під час постановлення вироку.
Однак законність та обґрунтованість вироку суду не є предметом розгляду під час вирішення питання про скасування арешту майна, оскільки відповідні питання могли бути предметом апеляційного чи касаційного перегляду вироку у встановленому законом порядку.
При цьому колегія суддів також враховує, що зазначений вирок Вищого антикорупційного суду від 03.12.2025 сторонами кримінального провадження не оскаржувався та набрав законної сили. Отже, встановлені ним правові наслідки, у тому числі у частині призначення покарання та визначення порядку його виконання, є обов'язковими та не можуть бути переглянуті в межах розгляду питання про скасування арешту майна.
Доводи захисту фактично зводяться до заперечення правових наслідків вироку суду, постановленого на підставі угоди про визнання винуватості, умови якої були погоджені сторонами кримінального провадження, у тому числі стороною захисту. За таких обставин використання процедури скасування арешту майна на стадії виконання вироку не може підміняти собою передбачені законом процедури перегляду судового рішення.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не містять підстав для скасування оскаржуваної ухвали. Ухвала Вищого антикорупційного суду від 23.01.2026 є законною та обґрунтованою, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419, 424, 532 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Вищого антикорупційного суду від 23.01.2026 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4