Справа № 619/2230/25 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження апел.суду №11-кп/818/276/26 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч. 1 ст. 263 КК України
01 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Харкова апеляційну скаргу заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_9 на вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 22 липня 2025 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12024220000001411 від 13.12.2024 за частиною 1 статті 263 КК України,
Вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 22 липня 2025 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Первомайськ Миколаївської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, який має на утриманні сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доньку ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та доньку від попереднього шлюбу дружини - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 263 КК України та призначено йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
На підставі статті 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового терміну в 2 (два) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
У відповідності зі статтею 76 КК України на період іспитового строку покладено на ОСОБА_7 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації (командира військової частини); повідомляти уповноважений орган з питань пробації (командира військової частини) про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації (командира військової частини).
Відповідно до частини 4 статті 76 КК України нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого, а щодо засуджених військовослужбовців - командирами військових частин.
Згідно вироку, ОСОБА_7 у невстановлений в ході досудового розслідування час та у невстановленому в ході досудового розслідування місці, але не пізніше 19.10.2024, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, у порушення вимог Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, яка затверджена Наказом МВС України №622 від 21.08.1998 (з подальшими змінами та доповненнями), норм Конституції України, незаконно придбав три кумулятивні протитанкові гранати ПГ-7М, кумулятивну протитанкову гранату ПГ-7С, термобаричну гранату ТБГ-7, 105 мм реактивну штурмову гранату РШГ-1 та почав їх зберігати не маючи передбаченого законом дозволу. Далі, ОСОБА_7 продовжуючи свої протиправні дії, реалізуючи свій корисливий умисел, спрямований на незаконний збут бойових припасів, запропонував гр. ОСОБА_13 , який надав свою добровільну згоду на конфіденційне співробітництво з правоохоронними органами, придбати у нього три кумулятивні протитанкові гранати ПГ-7М, кумулятивну протитанкову гранату ПГ-7С, термобаричну гранату ТБГ-7, 105 мм реактивну штурмову гранату РШГ-1. Далі, діючи під контролем правоохоронних органів, гр. ОСОБА_14 з метою викриття протиправної діяльності ОСОБА_7 у ході проведення оперативної закупки, 19.10.2024 близько 11 год 34 хв, з метою придбання бойових припасів у ОСОБА_7 , прибув до вказаного останнім місця, а саме на дільницю місцевості, розташованій у с. Сіряки Харківської області. У вказаному місці ОСОБА_13 зустрівся з ОСОБА_7 , де під час особистої зустрічі, останній передав ОСОБА_15 три кумулятивні протитанкові гранати ПГ-7М, кумулятивну протитанкову гранату ПГ-7С, термобаричну гранату ТБГ-7, 105 мм реактивну штурмову гранату РШГ-1. За придбання зазначених бойових припасів ОСОБА_13 передав у руки ОСОБА_7 заздалегідь ідентифіковані грошові кошти у сумі 30000,00 грн, після чого добровільно видав придбані боєприпасам співробітникам правоохоронних органів. Придбані ОСОБА_16 у ОСОБА_7 бойові припаси, згідно висновку судової вибухово-технічної №СЕ-19/121-24/31868-ВТХ від 05.12.2024 є 105 мм реактивною штурмовою гранатою РШГ-1 та згідно висновку судової вибухово-технічної експертизи №СЕ-19/121-24/31869-ВТХ від 05.12.2024 даними бойовими припасами є трьома кумулятивними протитанковими гранатами ПГ-7М, кумулятивною протитанковою гранатою ПГ-7С, термобаричною гранатою ТБГ-7.
Крім того, ОСОБА_7 , діючи повторно, у невстановлений в ході досудового розслідування час та у невстановленому в ході досудового розслідування місці, але не пізніше 29.01.2025, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, у порушення вимог Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, яка затверджена Наказом МВС України №622 від 21.08.1998 (з подальшими змінами та доповненнями), норм Конституції України, незаконно придбав термобаричну гранату ТБГ-7 до гранатометного пострілу ТБГ-7В «Танин» та ручний протитанковий гранатомет багаторазового використання «РПГ-7В2», та став їх зберігати не маючи передбаченого законом дозволу. Далі, ОСОБА_7 , продовжуючи свої протиправні дії, реалізуючи свій корисливий умисел, спрямований на незаконний збут вогнепальної зброї та бойових припасів, діючи повторно, запропонував гр. ОСОБА_15 , який надав свою добровільну згоду на конфіденційне співробітництво з правоохоронними органами, придбати у нього зазначені вогнепальну зброю та бойові припаси. Далі, діючи під контролем правоохоронних органів, гр. ОСОБА_13 , з метою викриття протиправної діяльності ОСОБА_7 у ході проведення оперативної закупки, 29.01.2025 приблизно о 10 год 30 хв, з метою придбання бойових припасів та вогнепальної зброї у ОСОБА_7 , прибув до вказаного останнім місця, а саме на дільницю місцевості, розташованій у с. Біляші Харківської області, біля садового товариства «Медик» за координатами Gps Google (50.1460956, 36.1307131). У вказаному місці ОСОБА_13 зустрівся з ОСОБА_7 , де під час особистої зустрічі, ОСОБА_7 передав ОСОБА_15 термобаричну гранату ТБГ-7 до гранатометного пострілу ТБГ-7В «Танин» та ручний протитанковий гранатомет багаторазового використання «РПГ-7В2». За придбання бойового припасу та вогнепальної зброї ОСОБА_13 передав у руки ОСОБА_7 заздалегідь ідентифіковані грошові кошти у сумі 25000,00 грн, після чого добровільно видав придбаний бойовий припас та вогнепальну зброю співробітникам правоохоронних органів. Придбані ОСОБА_16 у ОСОБА_7 бойовий припас, згідно висновку судової вибухово-технічної експертизи №СЕ-19/121-25/2759-ВТХ від 30.01.2025 є термобарична граната ТБГ-7 до гранатометного пострілу ТБГ- 7В «Танин» та згідно висновку судово-балістичної експертизи №СЕ-19/121- 25/2844-ВТХ від 28.02.2025 вогнепальною зброєю є ручний протитанковий гранатомет багаторазового використання «РПГ-7В2», калібру 40 мм, заводський номер НОМЕР_1 , 2004 року виготовлення.
Своїми діями ОСОБА_7 вчинив злочин, передбачений частиною 1 статті 263 КК України, тобто придбання, зберігання та збут вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
Не погоджуючись із вироком суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду в частині призначеного покарання скасувати, ухвалити новий вирок, яким за частиною 1 статті 263 КК України ОСОБА_7 призначити покарання 5 років позбавлення волі. В решті вирок залишити без змін.
В апеляційній скарзі прокурор посилається на положення частини 3 статті 75 КК України, відповідно до якої особа звільняється від відбування покарання з випробуванням, якщо вона протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про застосування статті 75 КК України, визначив умовою звільнення від відбування покарання - невчинення обвинуваченим нового злочину, тим самим застосував закон, який не підлягає застосуванню.
Крім того, прокурор вважає, що судом неправильно застосовані положення статей 50, 65, 66, 75 КК України. Посилається на те, що щире каяття обвинуваченого звелося до формального визнання вини. Суд безпідставно вказує на таку обставину, як активне сприяння у розкритті кримінального правопорушення, оскільки під час досудового розслідування така обставина не встановлена та не відображена у обвинувальному акті. Суд не конкретизував, як обвинувачений сприяв розкриттю злочину.
Суд не приділив належної уваги необхідності превентивних заходів, зам'яке покарання за придбання, зберігання, збут вогнепальної зброї, бойових припасів, може призвести до того, що інші особи будуть вчиняти подібні злочини.
Судом не враховано вид зброї, яку збував обвинувачений, а саме те, що це не стрілецька зброя, а гранатомет та постріли до гранотомету, застосування яких, може призвести до жертв та руйнувань. Вважає застосування судом статті 75 КК України є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Обвинувачений неодноразово придбавав, зберігав та збував зброю та бойові припаси. Його періодичне з'явлення для реєстрації до командира військової частини не змінить його ставлення до обов'язку дотримуватися законів.
Враховуючи вчинення злочину повторно, з корисливих мотивів, військовослужбовцем в умовах воєнного стану, застосування статті 75 КК України повністю нівелює мету покарання.
Прокурор зазначає, що обвинувачений здійснив збут вогнепальної зброї, чим піддав небезпеці невизначене коло людей. Вважає, що призначення покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років буде достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення ним нових злочинів.
Захисник обвинуваченого подав заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в яких зазначає, що щире каяття визнано обставиною, що пом'якшує покарання, оскільки обвинувачений негативно ставиться до вчиненого, беззаперечно визнав вину та виявив бажання проходити далі військову службу у бойових підрозділах на посадах, що стосуються безпосередньо ведення бойових дій. З метою швидшого повернення до виконання бойових завдань обвинувачений активно сприяв розкриттю злочину виконанням вимог слідчого та прокурора під час досудового розслідування, повідомив всі відомі обставини. Прокурор ігнорує той факт, що під час ухвалення вироку судом були встановлені обставини, що обтяжують покарання, що вказує на те, що суд врахував наслідки та суспільну небезпечність злочину. Обвинувачений має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, брав участь у Операції об'єднаних сил на території Донецької та Луганської областей, продовжує військову службу, має 8 річний військовий досвід.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши оскаржуваний вирок, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, зважаючи на наступне. Висновки суду відносно фактичних обставин справи та кваліфікації дій обвинуваченого апелянтом не заперечуються, у зв'язку із чим суд апеляційної інстанції на підставі частини 1 статті 404 КПК України переглядає вирок суду в межах апеляційної скарги.
Суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_7 покарання відповідно до вимог статті 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, відсутність тяжких наслідків, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, одружений, має на утриманні сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доньку ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та доньку від попереднього шлюбу дружини - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, являється військовослужбовцем, за час проходження служби в військовій частині НОМЕР_2 зарекомендував себе з позитивної сторони як досвідчений, професійно-підготовлений солдат, має високу особисту працездатність, стягнень не має, нагороджений грамотою «За високі показники в індивідуальній та бойовій підготовці, зразкову військову дисципліну, сумлінне виконання службових обов'язків з нагоди 24-ї річниці Дня створення військової частини».
Обставинами, що пом'якшують покарання, відповідно до частини 1 статті 66 КК України, суд першої інстанції визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставинами, які обтяжують покарання, відповідно до статті 67 КК України, є вчинення злочину повторно та з використанням умов воєнного стану.
Врахувавши всі обставини у своїй сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку про призначення обвинуваченому покарання в межах санкції частини 1 статті 263 КК України та про можливість виправлення та перевиховання засудженого без його ізоляції від суспільства, з чим погоджується колегія суддів.
В апеляційній скарзі прокурор зазначає, що щире каяття обвинуваченого звелося до формального визнання ним вини, а така обставина, як активне сприяння у розкритті злочину, що було визнано судом, як обставина, що пом'якшує покарання, не відображена у обвинувальному акті. Колегія суддів не погоджується з такими твердженнями сторони обвинувачення, враховуючи, що кримінальне провадження судом першої інстанції розглянуто у порядку частини 3 статті 349 КПК України, обвинувачений вину визнав повністю, щиро каявся. У суді апеляційної інстанції ОСОБА_7 пояснив, що усвідомив свою поведінку, критично ставиться до вчиненого, що на переконання колегії суддів свідчить про його щире каяття.
Посилання прокурора на те, що щире каяття має виявлятися у намаганні особи відшкодувати завдану шкоду, бажанні виправити наслідки вчиненого, є слушними, однак, у даному кримінальному провадженні відсутня шкода та будь-які негативні матеріальні наслідки, спричинені діями обвинуваченого, які б підлягали усуненню вчиненням конкретних дій. Відсутність спричиненої шкоди, яка була б виражена у матеріальному еквіваленті, не виключає наявності щирого каяття у діях особи, яка визнає вину у вчиненому, оскільки ознакою щирого каяття є, в тому числі, критична оцінка винним своєї протиправної поведінки.
Доводи прокурора про те, що така обставина, як активне сприяння у розкритті злочину, не відображена у обвинувальному акті, є помилковими, оскільки як вбачається зі змісту обвинувального акта, стороною обвинувачення відповідно до частини 1 статті 66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання, визначено щире каяття та активне сприяння у розкритті кримінального правопорушення, наявність яких стороною обвинувачення не заперечувалася.
Щодо порушеного прокурором питання про призначення ОСОБА_7 більш суворої міри покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, аніж визначено судом першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Згідно статті 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість. Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема, ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
З урахуванням зазначеного, прокурором не наведено відповідних обґрунтувань щодо відмінностей принципового характеру в оцінці розміру покарання, які б вказували на істотну диспропорцію між визначеним судом покаранням у виді позбавлення волі на 4 роки та позбавленням волі на строк 5 років, про що просить прокурор, враховуючи, що доводи апеляційної скарги в цілому водяться до незгоди прокурора із застосуванням судом першої інстанції статті 75 України. Щодо висновку суду першої інстанції про можливість звільнення ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання на підставі статті 75 КК України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Щодо застосування судом звільнення від відбування покарання апеляційний суд констатує, що загальні засади призначення покарання, визначені у статті 65 КК України, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання без застосування статті 75 КК України або звільнити від його відбування. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
З огляду на положення статті 75 КК України, законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання, як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, зокрема, у виді позбавлення волі, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Надаючи оцінку можливості у даному випадку звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання на підставі статті 75 КК України, колегія суддів не залишає поза увагою конкретні обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких ОСОБА_7 визнано винуватим, зокрема, їх тяжкість, вчинення їх військовослужбовцем під час воєнного стану, шляхом придбання, зберігання та збуту вогнепальної зброї та бойових припасів за грошову винагороду, їх вид, а саме: гранатомет та постріл до гранатомету, наявність обтяжуючих покарання обставин.
Поряд з цим, суду апеляційної інстанції обвинувачений пояснив, що бойові припаси та вогнепальну зброю збув не цивільній особі, а своєму побратиму, якого давно знає та з яким брав участь у бойових діях, розумів, що бойові припаси та вогнепальна зброя не потраплять до цивільних осіб, оскільки його знайомий сказав, що у нього є свій підрозділ FPV та попросив для нього вистріл, така ж сама ситуація була з гранатами, які були передані побратиму, щоб він передав на свій підрозділ. Кошти, отримані за перший збут бойових припасів, передав на потреби свого підрозділу, а саме на фарбування транспортних засобів, отримавши грошові кошти вдруге, був затриманий та кошти вилучені.
Прокурор звертає увагу на те, що обвинувачений вчинив злочини найбільш суспільно-небезпечним способом, а саме здійснив збут вогнепальної зброї та бойових припасів.
Однак, збут, як один із способів вчинення злочину, не змінює тяжкості кримінального правопорушення, яке відповідно до статті 12 КК України є тяжким, та безумовно не виключає можливості застосування при призначенні покарання статті 75 КК України. Окрім зазначеного, колегія суддів враховує дані щодо особи обвинуваченого, який раніше не був судимий, одружений, має на утриманні сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доньку ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та доньку від попереднього шлюбу дружини - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , брав безпосередню участь в ООС у Донецькій і Луганській області в період з 13.12.2018 по 04.04.2019, 19.04.2019 по 01.07.2019, з 06.08.2019 по 18.04.2020, з 25.05.2020 по 30.05.2020, з 07.12.2020 по 12.01.2021, з 18.01.2021 по 04.01.2021. Відповідно до характеристики, складеної командиром 2 реактивного артилерійського взводу реактивної артилерійської батареї ВЧ НОМЕР_2 , погодженої командиром батареї та т.в.о. начальника штабу, солдат ОСОБА_7 призваний на службу до ЗСУ з 09.12.2021, займав посаду водія 2 реактивного артилерійського взводу реактивної артилерійської батареї, зарекомендував себе з позитивного боку, як досвідчений, професійно підготовлений солдат, стягнень не має, нагороджений грамотою «за високі показники в індивідуальній та бойовій підготовці, зразкову військову дисципліну, сумлінне виконання службових обов'язків.
З матеріалів провадження вбачається, що після звільнення із ДУ «Харківський слідчий ізолятор» 02.04.2025, обвинувачений приступив до виконання службових обов'язків за посадою. Відповідно до наданих суду апеляційної інстанції матеріалів, солдат ОСОБА_7 з 15.02.2026 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_3 на посаді водія-електрика-моториста відділення важких логістично-евакуаційних безпілотних наземних систем взводу наземних роботизованих комплексів роти вогневої підтримки ВЧ НОМЕР_3 . Відповідно до службової характеристики від 25.03.2026, ОСОБА_7 зарекомендував себе з позитивного боку, має необхідні навички та здібності, які використовує у службовій діяльності, виявляє наполегливість, ініціативність, у ході навчань та в бойових умовах демонструє ґрунтовний рівень професійних знань.
Обвинувачений у суді апеляційної інстанції пояснив, що на даний час виконує обов'язки з евакуації поранених, техніки, доставки провізії, логістики, та бажає продовжити військову службу. Враховуючи встановлені обставини, характер виконуваних обвинуваченим обов'язків, зокрема з евакуації поранених, що в умовах активних бойових дій, є надзвичайно важливим завданням задля якнайшвидшого отримання пораненими військовослужбовцями медичної допомоги та збереження їх життя, суд апеляційної інстанції вважає, що на теперішній час, в умовах воєнного стану, призначення обвинуваченому ОСОБА_7 покарання із застосуванням положень статті 75 КК України, з наданням йому можливості довести своє виправлення, а саме продовжити виконувати військовий обов'язок, буде більш доцільним та достатнім для його виправлення.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що в конкретному випадку, звільнення обвинуваченого від відбування покарання із випробуванням буде цілком достатнім для досягнення мети покарання та в умовах контролю за поведінкою обвинуваченого сприятиме його виправленню.
Поряд з цим, колегія суддів не може погодитись із рішенням суду першої інстанції щодо визначеної тривалості іспитового строку при звільненні обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, оскільки ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні двох епізодів придбання, зберігання та збуту вогнепальної зброї та бойових припасів.
Враховуючи конкретні обставини кримінального провадження, кількість бойових припасів, та вогнепальної зброї, їх вид, суд апеляційної інстанції вважає необхідним збільшити обвинуваченому іспитовий строк, визначивши його в максимальних межах - три роки. На переконання колегії суддів, саме такий іспитовий строк буде необхідним і достатнім обмеженням прав і свобод обвинуваченого, з метою захисту інтересів суспільства та протягом якого можливо забезпечити дієвий контроль за поведінкою обвинуваченого та виконанням покладених на нього обов'язків.
Доводи прокурора про те, що обвинувачений, продовжуючи військову службу, не змінить ставлення до обов'язку неухильно дотримуватися законів, та матиме доступ до зброї, є суб'єктивним припущенням апелянта, оскільки, під загрозою направлення обвинуваченого для відбування покарання, у випадку порушення ним умов звільнення від покарання з випробуванням, застосування статей 75, 76 КК України спрямоване на забезпечення утримання засудженої особи від протиправної поведінки.
Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції, застосовуючи до ОСОБА_7 положення статті 75 КК України та звільняючи його від призначеного покарання у виді 4 років позбавлення волі, визначив умовою для такого звільнення невчинення обвинуваченим протягом іспитового строку нового злочину. Однак така умова звільнення від призначеного покарання суперечить вимогам закону України про кримінальну відповідальність, а саме частині 3 статті 75 КК України, частині 3 статті 78 КК України. З аналізу положень статті 12 КК України слідує, що поняття «кримінальне правопорушення» є ширшим за поняття «злочин», оскільки включає в себе також і «кримінальні проступки», отже застосування у статті 75 КК України саме визначення «кримінальне правопорушення», законодавцем передбачено з метою забезпечення належної посткримінальної поведінки засуджених та запобіганню вчиненню ними нових кримінально караних протиправних діянь.
Отже, суд першої інстанції, при призначенні ОСОБА_7 покарання, не врахував, що вимоги статті 75 КК України є ширшими, адже поняття кримінального правопорушення охоплює не тільки злочини, а й кримінальні проступки, чим допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. За наведених обставин, апеляційні доводи прокурора в цій частині є слушними. Враховуючи, що судом апеляційної інстанції встановлені підстави для посилення відповідальності обвинуваченого та більш тривале втручання у його права і свободи шляхом збільшення іспитового строку, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.
Згідно пункту 4 частини 1 статті 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Неправильне застосування кримінального закону України про кримінальну відповідальність, згідно пункту 1 частини 1 статті 413 КПК України, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню. Окрім того, згідно з положеннями частини 1 статті 421 КПК України обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник. Враховуючи, що ОСОБА_7 29.01.2025 був затриманий та перебував під вартою у ДУ «Харківський слідчий ізолятор» до 02.04.2024, звідки був звільнений по сплаті застави, вказаний строк перебування під вартою, на підставі статті 72 КК України, підлягає зарахуванню ОСОБА_7 у строк покарання із розрахунку один день тримання під вартою відповідає одному дню позбавлення волі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 404, 407, 409, 413, 418, 420, 421 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити частково.
Вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 22 липня 2025 року в частині призначеного покарання - скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок.
Вважати ОСОБА_7 засудженим за частиною 1 статті 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі статті 75 КК України ОСОБА_7 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення. На підставі статті 76 КК України покласти на ОСОБА_7 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації (командира військової частини); повідомляти уповноважений орган з питань пробації (командира військової частини) про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації (командира військової частини). На підставі статті 72 КК України зарахувати ОСОБА_7 строк попереднього ув'язнення з 29.01.2025 по 02.04.2025, включно, у строк покарання із розрахунку один день тримання під вартою відповідає одному дню позбавлення волі. В іншій частині вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 22 липня 2025 року - залишити без змін. Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений до Касаційного Кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Головуючий:
Судді: