Справа № 131/352/26
Провадження №11-кп/801/400/2026
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
31 березня 2026 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 , в
обвинуваченої ОСОБА_8 в режимі відеоконференції,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника обвинуваченої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Іллінецького районного суду Вінницької області від 18 березня 2026 року
якою задоволено клопотання прокурора та продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів із визначенням застави в розмірі вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 256 720,00 гривень до
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженеці с. Пархомівка Іллінецького району Вінницької області, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 156, ч. 4 ст. 301-1 КК України,
встановив:
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченій ОСОБА_8 строку дії застосованого запобіжного заходу мотивовано тим, що ризики, які стали підставою для обрання такого запобіжного заходу продовжують існувати, що виправдовує її тримання під вартою та унеможливлює застосування більш м'якого запобіжного заходу, зокрема, домашнього арешту, оскільки він не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченої.
Захисник ОСОБА_7 та обвинувачена ОСОБА_8 заперечували проти задоволення клопотання прокурора, вважали за можливе застосувати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
В судовому засіданні законний представник потерпілої ОСОБА_9 , ОСОБА_10 підтримала думку захисника ОСОБА_7 .
Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 18.03.2026 клопотання прокурора задоволено та продовжено обвинуваченій ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосований відносно неї запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, починаючи з 18.03.2026 до 16.05.2026 включно.
Одночасно з цим, визначено заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 256720 грн. Роз'яснено порядок її внесення, обов'язки та їх строк, які будуть покладені на неї у випадку внесення застави.
Постановлена місцевим судом ухвала мотивована тим, що при вирішенні питання про продовження обвинуваченій ОСОБА_8 строку тримання під вартою, суд виходив не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з того, що ризики, які були підставою для обрання останній запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зникли та не зменшились, будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризику, передбаченого ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченої більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні встановлено не було.
Судом враховано, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 156, ч. 4 ст. 301-1 КК України, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до п'ятнадцяти років, та яке, відповідно до ст. 12 КК України, класифікується як особливо тяжкий злочин, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке загрожує їй у разі визнання винною за вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення, перебуваючи на волі, ОСОБА_8 може переховуватись від суду, чинити тиск на потерпілу у вказаному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Також судом прийнято до уваги стадію даного судового провадження, в межах якого обвинувачена на даний час судом не допитана, триває дослідження письмових доказів, відтак докази, на яких може ґрунтуватися або якими може спростовуватися обвинувачення, судом не досліджувалися. В разі переховування обвинуваченої, ризик якого залишається високим, стане неможливим подальше судове провадження та реалізація принципу змагальності сторін під час судового провадження, що також зумовлює подальше застосування тримання під вартою обвинуваченої.
На думку суду, обраний відносно обвинуваченої ОСОБА_8 запобіжний захід, з урахуванням її тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає особі обвинуваченої, характеру та тяжкості діянь вчинених нею, кореспондується з характером суспільного інтересу, тому суд вважає виправданою необхідність продовження строку тримання обвинуваченої під вартою, оскільки, на переконання суду наразі жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе в повній мірі запобігти вказаним ризикам та забезпечити виконання належної процесуальної поведінки обвинуваченої під час судового розгляду даного кримінального провадження. Крім того в суду відсутні відомості про неможливість утримання ОСОБА_8 в слідчому ізоляторі за станом здоров'я.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченої - адвокат ОСОБА_7 просить ухвалу Іллінецького районного суду Вінницької області від 18.03.2026 по справі №131/352/26 скасувати та постановити нову, якою обрати ОСОБА_8 запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Апеляційна скарга мотивована тим, що при вирішенні клопотання прокурора місцевим судом не було враховано дані, які характеризують особу ОСОБА_8 , та належним чином не оцінено їх в своїй сукупності. Зокрема, судом не взято до уваги відсутність судимостей в обвинуваченої, її репутацію та міцність соціальних зв'язків, наявність місяця постійної роботи, відсутність завданої майнової шкоди у кримінальному провадженні. Крім того, місцевим судом не враховано той факт, що чоловіка ОСОБА_8 - ОСОБА_11 на початку березня 2026 було мобілізовано, в зв'язку з чим її діти залишились без нагляду та утримання.
Також судом не враховано ненадання стороною обвинувачення доказів на підтвердження заявлених ризиків. Об'єктивно не перевірено можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Позиції учасників судового провадження
Адвокат ОСОБА_7 та його підзахисна ОСОБА_8 підтримали доводи апеляційної скарги з підстав викладених у ній та просили її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_6 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги захисника, зазначивши, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, заявлені ризики доведеними.
Мотиви та висновки апеляційного суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши позиції учасників провадження, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Указаним вимогам ухвала суду відповідає.
Згідно зі ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною 3 ст. 331 КПК України встановлено, що за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За змістом ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам переховування від органів слідства та суду, знищення чи спотворення речей чи документів, незаконного впливу на інших осіб, перешкоджання кримінальному провадженню, вчиненню інших правопорушень. Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищезазначені дії.
Висновки місцевого суду про необхідність продовження обвинуваченій ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням застави колегія суддів вважає обґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого, визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Європейський суд з прав людини у справі № 33977/96 від 26 липня 2001 року «Ілійков проти Болгарії» указав, що: «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
З оскаржуваної ухвали слідує, що прокурором в судовому засіданні та матеріалами кримінального провадження доведено наявність ризиків, які дають суду підстави для продовження застосування щодо ОСОБА_8 найсуворішого запобіжного заходу - у виді тримання під вартою.
Водночас, апеляційний суд наголошує, що на відміну від обґрунтованості підозри, яка є обов'язковим елементом перевірки під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу в ході здійснення досудового розслідування, сам факт розгляду обвинувального акта в суді, а відтак перебування особи у статусі обвинуваченого, дають підстави стверджувати про наявність висунутого обвинувачення. При цьому, доведеність такого обвинувачення чи його спростування встановлюється виключно рішенням суду за наслідками судового розгляду, зокрема вироком.
Крім того, з моменту обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченої та до вирішення питання про продовження його строку, не змінилися та продовжують існувати обставини та ризики, які стали підставою для обрання цього запобіжного заходу.
Так, у цьому провадженні ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 156 , ч. 4 ст. 301-1 КК України, відносно малолітньої дочки ОСОБА_9 , яка проживає за тією ж адресою, за якою сторона захисту просить визначити запобіжний захід у виді домашнього арешту. Тому, з урахуванням малолітнього віку особи, відносно якої вчинено кримінальне правопорушення, а також її родинних зв'язків із обвинуваченою, існує надзвичайно високий ступінь незаконного впливу ОСОБА_8 на дитину, а відтак і перешкоджання кримінальному провадженню, що у свою чергу унеможливлює застосування до неї запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Окрім того, кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 156 , ч. 4 ст. 301-1 КК України, відповідно до ст. 12 КК України віднесено до тяжкого та особливо тяжкого злочинів.
Також місцевим судом при постановленні ухвали було прийнято до уваги стадію даного судового провадження, в межах якого обвинувачена на даний час судом не допитана, триває дослідження письмових доказів.
Об'єктивних даних, які б свідчили про неможливість перебування обвинуваченої ОСОБА_8 під вартою, у тому числі за станом здоров'я, ні місцевому суду, ні апеляційному - стороною захисту надано не було.
При цьому, визначаючи альтернативний запобіжний захід у виді застави та її розмір суд першої інстанції виходив з наданих йому дискреційних повноважень.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для продовження обраного ОСОБА_8 запобіжного заходу з визначенням розміру застави. Також, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, урахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченій злочинів, дані про її особу, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та прийняв рішення, яке не суперечить вимогам закону та загальним засадам кримінального провадження.
Відтак істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
Ураховуючи викладене апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_7 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Іллінецького районного суду Вінницької області від 18.03.2026 - залишенню без змін, як законна, обґрунтована та вмотивована.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, апеляційний суд -
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Іллінецького районного суду Вінницької області від 18 березня 2026 року - залишити без змін.
Відповідно до ч.4 ст.532 КПК України ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4