Постанова від 01.04.2026 по справі 947/26870/24

Постанова

Іменем України

01 квітня 2026 року

м. Київ

справа № 947/26870/24

провадження № 61-871св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючий - Крат В. І. (суддя-доповідач),

судді: Гудима Д. А., Дундар І. О., Краснощоков Є. В., Пархоменко П. І.,

учасники справи:

позивач - в. о. керівника Київської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником Самодуровою Наталією Валеріївною, на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2025 року в складі судді: Петренка В. С. та постанову Одеського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року в складі колегії: Кострицький В. В., Коновалова В. А., Лозко Ю. П.,

Історія справи

Короткий зміст позову

У серпні 2024 року в. о. керівника Київської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернулася з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод територіальній громаді м. Одеси у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом припинення володіння правом приватної власності на будинок та зобов'язання звільнити земельну ділянку і знести об'єкт самочинного будівництва.

Позов мотивований тим, що вивченням Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що державним реєстратором Васильківської сільської ради Болградського району Одеської області Каменською О. А. (індексний номер рішення - 72237070) 20 березня 2024 року зареєстровано право приватної власності на рибальський будинок, загальною площею 78 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, вздовж берега причал № 133 , «Зелений мис» за ОСОБА_1 .

Підставою для реєстрації права власності державним реєстратором зазначено наступні документи - документ, що підтверджує присвоєння закінченому будівництвом об'єкту адреси, серія та номер - 314 від 15 листопада 2017 року, виданий ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів»; довідка про членство, серія та номер - 01-01/141 від 05 березня 2024 року, видана ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів»; довідка про зведення об'єкту, серія та номер - 315 від 15 листопада 2017 року, видана ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів»; рішення щодо відведення земельної ділянки, серія та номер - 219 від 18 червня 1992 року, видане Одеською міською Радою народних депутатів; технічний паспорт (витяг з ЄДЕССБ), серія та номер - ТІ01:2856-6764-2756-4262, виданий 25 березня 2024 року, видавник - ЄДЕССБ.

Прокурор зазначає, що у технічному паспорті, який став однією із підстав для реєстрації права власності на рибальський будинок, загальною площею 78 кв.м за адресою - АДРЕСА_1 , виданому ТОВ «Вікторіанський стиль» від 13 березня 2024 року, серія та номер - ТІ01:2856-6764-2756-4262, інвентаризаційна справа № ВС-063-24-ТП зазначено, що роком початку будівництва рибальського будинку є 1991 та роком завершення будівництва - 1991, тип об'єкта - дачний будинок. Також, відповідно до відомостей технічного паспорту, загальна площа приміщень рибальського будинку є 78 кв.м, загальна площа земельної ділянки під забудовою - 59,6 кв.м, з якої під рибальським будинком 43,3 кв.м., під душовою - 1,2 кв.м, під навісом - 15,1 кв.м. Проте з відповіді КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради №36414/04-04 від 21 березня 2024 року встановлено, що станом на 31 грудня 2012 року, право власності на рибацький будинок за адресою - АДРЕСА_1, вздовж берега «Зелений мис» причал № 133 , не зареєстроване.

Для державної реєстрації реєстратору подано рішення «Про присвоєння адреси» №314 від 15 листопада 2017 року, прийняте ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів», яким затверджено спірному об'єкту нерухомості наступну адресу - АДРЕСА_1, вздовж берега « Зелений мис » причал № 133 . Проте відповідно до відповіді Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 31 травня 2024 року №1048/01-11 - адреса об'єкту нерухомого майна по АДРЕСА_1 , причал №133 «Зелений мис» не присвоювалася, ОСОБА_1 з відповідною заявою не зверталась. Таким чином, вказана адреса - АДРЕСА_2 , вздовж берега причал №133, «Зелений мис» самовільно використана та внесена державним реєстратором до Державного реєстру прав з порушенням вимог чинного законодавства, без її присвоєння в установленому порядку та без надання підтверджуючих документів, які вимагаються, відповідно до пункту 79 Порядку реєстрації, як обов'язків документ для державної реєстрації права власності.

Також для державної реєстрації на вказаний об'єкт нерухомого майна подана довідка про зведення об'єкту №315 від 15 листопада 2017 року, видана ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів», в якій зазначено, що нібито, ОСОБА_1 належить трьохповерховий будинок рибалки, 1992 року побудови за адресою: АДРЕСА_1, вздовж берега причал № 133 , « Зелений мис », що складається з рибальського будинку літ. «А», загальною площею 80,3 кв.м, житлова площа - 30,3 кв.м. Проте, наведена довідка не є належним доказом року побудови спірного об'єкта нерухомого майна та, тим більше, доказом проведення будівництва конкретним суб'єктом. За наведених обставин, у державного реєстратора були відсутні підстави для державної реєстрації права власності на спірний об'єкт нерухомого майна як на об'єкт, закінчений будівництвом до 05 серпня 1992 року.

Позивач вказує, що будинок зведено за погодженням ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів», у межах земельної ділянки, що перебуває у фактичному користуванні ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» на підставі: рішення виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів від 18 червня 1992 за № 219 «Про відвід земельних ділянок у тимчасове довгострокове користування Одеській водомоторній пристані». Крім того, державному реєстратору подано рішення виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів від 18 червня 1992 року за № 219 «Про відвід земельних ділянок у тимчасове довгострокове користування Одеській водномоторній пристані». Позивач зазначає, що згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності або користування (оренди) на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, вздовж берега причал № 133 , «Зелений мис» за жодною особою не зареєстровано, земельна ділянка під вказаним об'єктом - не сформована. Відповідно до листа Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради № 01-19/801 від 04 червня 2024 року Одеською міською радою не приймалось рішень щодо надання у власність (користування), земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, вздовж берега причал № 133 «Зелений мис», у тому числі ОСОБА_1 .

Позивач вказує, що відповідно до листа Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради № 01-15/162п від 30 травня 2024 року в архіві та відділі загального листування Департаменту дані щодо надання містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва та/або будівельного паспорту забудови земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , вздовж берега причал № 133, «Зелений мис» не значаться. Також вбачається, що відповідачка не зверталась до Департаменту ні з метою отримання будівельного паспорту забудови земельної ділянки, ні з метою погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за вказаною адресою. Також листом № 01-6/151 від 26 червня 2024 року Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради повідомило Київську окружну прокуратуру м. Одеси, що в Реєстрі будівельної діяльності відсутня інформація щодо видачі документів дозвільного/декларативного характеру щодо об'єкту за адресою: АДРЕСА_1 вздовж берега причал №133 «Зелений мис». До Управління не надходили та Управлінням не реєструвались документи дозвільного/декларативного характеру на виконання будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів за вищевказаною адресою.

Таким чином, ні ГО «Одеська водно-моторна пристань», ні ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок- любителів» не отримували у відведення земельні ділянки та, як наслідок, ОСОБА_1 , як член вказаної організації, не отримувала речового права на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , вздовж берега причал № 133, «Зелений мис». Враховуючи викладене, земельна ділянка під самочинно збудованим об'єктом - рибальським будинком за адресою: АДРЕСА_1, вздовж берега причал № 133, «Зелений мис» є комунальною власністю, тобто ділянка перебуває у власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради та під забудову не передавалась жодній фізичній чи юридичній особі, а також документи дозвільного/декларативного характеру на виконання будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів за вищевказаною адресою не видавались.

Листом від 31 травня 2024 року № 395/01-10 Київська районна адміністрація Одеської міської ради повідомила прокуратуру, що посадовою особою Управління державного архітектурно-будівельного контролю ОМР у складі комісії за участю представників Київської районної адміністрації ОМР, Департаменту земельних ресурсів ОМР 29 травня 2024 року здійснило комісійне обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 вздовж берега причал № 133 «Зелений мис». За результатами обстеження за вказаною адресою встановлено розміщення існуючої трьохповерхової капітальної будівлі рибальського будинку з прибудованими навісом та окремо розташованої душової, про що складено акт обстеження від 29 травня 2024 року.

Прокурор вказує, що у 1977 році для наведення належного порядку в розміщенні, технічному обслуговуванні і збереження катерів, човнів та двигунів, що належали громадянам, наказом Мінпобуту України № 181 від 13 червня 1977 року у складі Облпобутуправління було створено Одеську водомоторну пристань. На підставі наказу Міністерства побутового обслуговування УРСР № 181 13 червня 1977 року затверджено статут Одеської водно-моторної пристані, до складу якої увійшли всі причали на узбережжі Чорного моря в районі м. Одеси. Рішенням Одеського міськвиконкому №279 від 20 вересня 1991 року «Про перелік державного майна, що передається в комунальну власність м. Одеси» госпрозрахункове підприємство - «Одеська водомоторна пристань» передано в комунальну власність міста Одеси. У рішенні виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів №219 від 18 червня 1992 року «Про відвід земельних ділянок в тимчасове довгострокове користування Одеській водо моторній пристані» зазначено, що Одеській водомоторній пристані відведено у тимчасове довгострокове користування земельні ділянки, фактично займані причалами: №137 «Маяк», №133 «Зелений мис», №122 «Отрада», №121 «Сухий лиман», №195 «Ярморочна». У подальшому 03 січня 1993 року наказом по Одеській водно-моторній пристані № 1 внаслідок ліквідації Одеського управління побутового обслуговування населення, рішенням Жовтневого райвиконкому від 20 травня 1993 року № 762 Одеська водно-моторна пристань перереєстрована в Державне комунальне підприємство «Одеська водно-моторна пристань», код ЗКПО 5428381.

Рішенням загальних зборів засновників від 10 березня 1995 року вирішено створити ГО «Одеська водно-моторна пристань», яку 11 квітня 1995 року зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради народних депутатів. У пункті 1.1 статуту організації зазначено, що ГО «Одеська водно-моторна пристань» є добровільним об'єднанням громадян, створеним в результаті вільного волевиявлення громадян, що об'єдналися на підставі загальності цілей та задач. Відповідно до пункту 1.3 вказаного статуту організація є юридичною особою з моменту її реєстрації органами державної виконавчої влади та користується правами юридичної особи відповідно до законодавства України. Одеським обласним управлінням статистики Міністерства статистики України видано свідоцтво № 2321 від 18 квітня 1995 року про реєстрацію ГО «Одеська водно-моторна пристань», код ЗКПО 23207519. Отже, вказана громадська організація не є правонаступником, утвореним в результаті реорганізації державного комунального підприємства «Одеська водно-моторна пристань».

ГО «Одеська водно-моторна пристань» у 1998 році змінила назву на Громадську організацію «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів».

Наказом по Одеській водно-моторній пристані № 1 від 03 січня 1996 року «Про передачу майна та основних засобів» створено комісію з інвентаризації та безоплатної передачі основних засобів, малоцінного інвентарю та інших статей балансу з Водно-моторної пристані у ГО «Одеська водно-моторна пристань». Відповідно до акту передачі від 03 березня 1996 року Причалу «Зелений мис» передано основні засоби станом на 03.03.1996, а саме: службове приміщення, дворовий туалет, водопровід, рятувальний катер (Дніпро-1) та малоцінний інвентар станом на 03 березня 1996 року, а саме: стіл ресторанний, шафу господарську, бінокль, барометр, електролічильник, ліхтар, годинник, скатертину вельветову, скатертину червону та шашки. У ГО «Одеська водно-моторна пристань» і тим самим у ОСОБА_1 не виникало право користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2 , вздовж берега причал № 133, «Зелений мис», у тому числі під будівництво об'єктів нерухомості, у тому числі у 1991 році (нібито рік будівництва рибальського будинку).

Таким чином, як встановлено з документів електронної реєстраційної справи № 2903980751100 державному реєстратору не подано жодного документу, передбаченого статтею 31 Закону про реєстрацію.

З поданих реєстратору документів вбачається, що державна реєстрація прав на нерухоме майно проведена за відсутності документа, що підтверджує присвоєння адреси об'єкту нерухомого майна. Крім того, в порушення п. 77 Порядку реєстрації, як обов'язковий документ для державної реєстрації права власності не поданий документ про прийняття в експлуатацію будинку, отриманий державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва. Фактично прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав, індексний номер: 72237070 від 25.03.2024 призвело до безпідставної легалізації від імені держави права власності ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна - рибальський будинок, який розміщено на земельній ділянці комунальної власності.

Вказаними діями ОСОБА_1 порушено право власності територіальної громади міста Одеси на земельну ділянку під об'єктом нерухомості, площею 59,6 кв. м (площа забудови згідно вказаного технічного паспорту 2024 року), оскільки реєстрація права власності проведена на об'єкт самочинного будівництва, що на ній розташований, у тому числі без отримання дозвільних та декларативних документів на будівництво.

Прокурор просив:

усунути перешкоди територіальній громаді м. Одеси у користуванні і розпорядженні земельною ділянкою шляхом припинення володіння ОСОБА_1 права приватної власності на рибальський будинок, загальною площею 78 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, вздовж берега причал № 133, «Зелений мис», з одночасним закриттям реєстраційного розділу об'єкта нерухомого майна за реєстраційним номером: 2903980751100;

усунути перешкоди територіальній громаді м. Одеси у користуванні і розпорядженні земельною ділянкою площею 59,6 кв. м шляхом зобов'язання ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 59,6 кв. м та знести рибальський будинок загальною площею 78 кв. м за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2903980751100).

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Заочним рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2025 року:

позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі Одеської міської ради задоволено;

усунуто перешкоди територіальній громаді м. Одеси у користуванні і розпорядженні земельною ділянкою шляхом припинення володіння ОСОБА_1 правом приватної власності на рибальський будинок, загальною площею 78 кв. м, за адресою - АДРЕСА_2 , вздовж берега причал № 133, «Зелений мис», з одночасним закриттям реєстраційного розділу об'єкта нерухомого майна за реєстраційним номером: 2903980751100;

усунуто перешкоди територіальній громаді м. Одеси у користуванні і розпорядженні земельною ділянкою площею 59,6 кв. м шляхом зобов'язання ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 59,6 кв. м та знести рибальський будинок загальною площею 78 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 , вздовж берега причал № 133 , «Зелений мис» (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2903980751100);

стягнуто з ОСОБА_1 на користь Одеської обласної прокуратури судовий збір в розмірі 7 570,00 грн на розрахунковий рахунок Одеської обласної прокуратури за наступними реквізитами: отримувач коштів - Одеська обласна прокуратура (неприбуткова організація); адреса: 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 03528552; рахунок отримувача: UA808201720343100002000000564; банк отримувача: ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача: 820172; код класифікації доходів бюджету 22030101.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

вказана адреса, а саме: АДРЕСА_2, вздовж берега причал № 133 , «Зелений мис» самовільно використана заявником та внесена державним реєстратором до Державного реєстру прав з порушеннями вимог чинного законодавства, без її присвоєння в установленому порядку та без надання підтверджуючих документів, які вимагаються пунктом 79 Порядку реєстрації, як обов'язковий документ для державної реєстрації права власності;

для державної реєстрації на вищевказаний об'єкт нерухомого майна подана довідка про зведення об'єкту № 315 від 15 листопада 2017 року, видана ГО «ВМСОТРЛ» відповідно до якої ОСОБА_1 належить трьохповерховий будинок рибалки 1992 року побудови за адресою: АДРЕСА_1, вздовж берега причал № 133 «Зелений мис», що складається з рибальського будинку літ. «А», загальною площею 80,3 кв.м, житлова площа - 30,3 кв. м. (а. с. 66). Однак наведена довідка не є належним доказом року побудови спірного об'єкта нерухомого майна та, тим більше, доказом проведення будівництва конкретним суб'єктом. За наведених обставин, у державного реєстратора були відсутні підстави для державної реєстрації права власності на спірний об'єкт нерухомого майна як на об'єкт, закінчений будівництвом до 05 серпня 1992 року. Будинок рибалки за адресою: АДРЕСА_1, вздовж берега причал № 133 «Зелений мис» зведено за погодженням ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів», у межах земельної ділянки, що перебуває у фактичному користуванні ГО «ВМСОТРЛ» на підставі: рішення виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів від 18 червня 1992 року за № 219 «Про відвід земельних ділянок у тимчасове довгострокове користування Одеській водомоторній пристані». Державному реєстратору подано рішення виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів від 18 червня 1992 року за № 219 «Про відвід земельних ділянок у тимчасове довгострокове користування Одеській водномоторній пристані»;

ОСОБА_1 не зверталась до Департаменту ні з метою отримання будівельного паспорту забудови земельної ділянки, ні з метою погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за вказаною адресою. Згідно листа № 01-6/151 від 26 червня 2024 року Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради повідомило Київську окружну прокуратуру м. Одеси, що в Реєстрі будівельної діяльності відсутня інформація щодо видачі документів дозвільного/декларативного характеру щодо об'єкту за адресою: АДРЕСА_1 вздовж берега причал №133 «Зелений мис». Також до Управління не надходили та Управлінням не реєструвались документи дозвільного/декларативного характеру на виконання будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів за вищевказаною адресою. Враховуючи вказане, суд погоджується з доводами прокурора, що земельна ділянка під самочинно збудованим об'єктом - рибальським будинком за адресою: АДРЕСА_1, вздовж берега причал № 133, «Зелений мис» є комунальною власністю, тобто ділянка перебуває у власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради та під забудову не передавалась жодній фізичній чи юридичній особі, а також документи дозвільного/декларативного характеру на виконання будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів за вказаною вище адресою не видавались;

згідно листа від 31 травня 2024 року № 395/01-10 Київська районна адміністрація Одеської міської ради повідомила прокуратуру, що посадовою особою Управління державного архітектурно-будівельного контролю ОМР у складі комісії за участю представників Київської районної адміністрації ОМР, Департаменту земельних ресурсів ОМР 29 травня 2024 року здійснено комісійне обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 вздовж берега причал № 133 «Зелений мис». За результатами обстеження за вказаною адресою встановлено розміщення існуючої трьохповерхової капітальної будівлі рибальського будинку з прибудованими навісом та окремо розташованої душової, про що складено акт обстеження від 29 травня 2024 року. Так прокурор вказує, що у 1977 році для наведення належного порядку в розміщенні, технічному обслуговуванні і збереження катерів, човнів та двигунів, що належали громадянам, наказом Мінпобуту України № 181 від 13 червня 1977 року у складі Облпобутуправління було створено Одеську водомоторну пристань. На підставі наказу Міністерства побутового обслуговування УРСР № 181 13 червня 1977 року затверджено статут Одеської водно-моторної пристані, до складу якої увійшли всі причали на узбережжі Чорного моря в районі м. Одеси. Рішенням Одеського міськвиконкому №279 від 20 вересня 1991 року «Про перелік державного майна, що передається в комунальну власність м. Одеси» госпрозрахункове підприємство - «Одеська водомоторна пристань» передано в комунальну власність міста Одеси. Відповідно до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів №219 від 18 червня 1992 року «Про відвід земельних ділянок в тимчасове довгострокове користування Одеській водомоторній пристані» - Одеській водомоторній пристані відведено у тимчасове довгострокове користування земельні ділянки, фактично займані причалами: №137 «Маяк», №133 «Зелений мис», №122 «Отрада», №121 «Сухий лиман», №195 «Ярморочна» (а.с.64). У подальшому, 03 січня 1993 року наказом по Одеській водно-моторній пристані № 1 внаслідок ліквідації Одеського управління побутового обслуговування населення, рішенням Жовтневого райвиконкому від 20 травня 1993 року № 762 Одеська водно-моторна пристань була перереєстрована в державне комунальне підприємство «Одеська водно-моторна пристань», код ЗКПО 5428381. Рішенням Загальних зборів засновників від 10 березня 1995 року вирішено створити ГО «Одеська водно-моторна пристань», яку 11 квітня 1995 року зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради народних депутатів. У пункті 1.1 статуту організації зазначено, що ГО «Одеська водно-моторна пристань» є добровільним об'єднанням громадян, створеним в результаті вільного волевиявлення громадян, що об'єдналися на підставі загальності цілей та задач. Відповідно до пункту 1.3 вказаного статуту організація є юридичною особою з моменту її реєстрації органами державної виконавчої влади та користується правами юридичної особи відповідно до законодавства України. Одеським обласним управлінням статистики Міністерства статистики України видано свідоцтво № 2321 від 18 квітня 1995 року про реєстрацію ГО «Одеська водно-моторна пристань», код ЗКПО 23207519. Суд погоджується з доводами прокурора, що вказана громадська організація не є правонаступником, утвореним в результаті реорганізації Державного комунального підприємства «Одеська водно-моторна пристань». ГО «Одеська водно-моторна пристань» у 1998 році змінила назву на Громадську організацію «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів». Наказом по Одеській водно-моторній пристані № 1 від 03.01.1996 року «Про передачу майна та основних засобів» створено комісію з інвентаризації та безоплатної передачі основних засобів, малоцінного інвентарю та інших статей балансу з Водно-моторної пристані у ГО «Одеська водно-моторна пристань». Відповідно до акту передачі від 03 березня 1996 року Причалу «Зелений мис» передано основні засоби станом на 03 березня 1996 року, а саме: службове приміщення, дворовий туалет, водопровід, електролітну, рятувальний катер (Дніпро-1) та малоцінний інвентар станом на 03 березня 1996 року, а саме: стіл ресторанний, шафу господарську, бінокль, барометр, електролічильник, ліхтар, годинник, скатертину вельветову, скатертину червону та шашки. Задовольняючи позовні вимоги суд також погоджується, що у ГО «Одеська водно-моторна пристань», а також у відповідачки не виникало право користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, вздовж берега причал № 133 , «Зелений мис», у тому числі під будівництво об'єктів нерухомості, у тому числі у 1991 році;

державному реєстратору не подано жодного документу, передбаченого статтею 31 Закону про реєстрацію, а також вбачається, що державна реєстрація прав на нерухоме майно проведена за відсутності документа, що підтверджує присвоєння адреси об'єкту нерухомого майна. Судом встановлено, що фактично прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав, індексний номер: 72237070 від 25 березня 2024 призвело до безпідставної легалізації від імені держави права власності ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна - рибальський будинок, який розміщено на земельній ділянці комунальної власності. Вказаними діями відповідачки ОСОБА_1 порушено право власності територіальної громади міста Одеси на земельну ділянку під об'єктом нерухомості, площею 59,6 кв. м (площа забудови згідно вказаного технічного паспорту 2024 року), оскільки реєстрація права власності проведена на об'єкт самочинного будівництва, що на ній розташований, у тому числі без отримання дозвільних та декларативних документів на будівництво;

відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи. Отже, фактичне володіння нерухомим майном здійснюється шляхом оголошення в реєстрі права на нерухоме майно. Володіння, оголошення (як і будь-який факт) не можуть бути скасовані. Тому вимога скасувати державну реєстрацію права власності не відповідає належному способу захисту. Також не відповідає належному способу захисту вимога про припинення права власності відповідача на спірний об'єкт нерухомого майна, оскільки право власності останнього не виникало взагалі, відповідно до частини другої статті 376 ЦК України (як і сам спірний об'єкт не виник як об'єкт права власності). Відповідно до правової природи реєстрації прав на нерухоме майно як способу володіння ним та беручи до уваги загальні засади цивільного законодавства (аналогія права), колегія дійшла такого висновку: якщо заінтересована особа - позивач (власник земельної ділянки, інший правоволоділець) вважає, що зареєстроване за відповідачем право власності чи інше речове право на певний об'єкт насправді не існує і нікому не належить, то належному способу захисту відповідає вимога про припинення володіння відповідача відповідним правом. Судове рішення про задоволення таких позовних вимог є підставою для внесення до Державного реєстру запису про відсутність права. Якщо на відповідний об'єкт, право на який не може бути зареєстроване за жодним суб'єктом, був відкритий розділ Державного реєстру прав, таке судове рішення є також підставою для закриття розділу Державного реєстру прав на цей об'єкт;

для ефективного захисту прав територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, належною вимогою, окрім усунення перешкод у здійсненні Одеською міською радою як власником права користування та розпоряджання земельною ділянкою шляхом звільнення земельної ділянки та знесення об'єкту самочинного будівництва, є вимога про припинення володіння відповідачем правом приватної власності на нерухоме майно, враховуючи, що спірний об'єкт нерухомого майна самочинно збудований на земельній ділянці комунальної власності, а право власності на нього зареєстровано незаконно, зокрема, без надання документів, передбачених Законом про реєстрацію та Порядоком. Враховуючи, що право власності на спірний об'єкт нерухомості зареєстровано за ОСОБА_1 в порушення вимог діючого законодавства, позовна вимога про припинення володіння ОСОБА_1 правом приватної власності на рибальський будинок, загальною площею 78 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 , вздовж берега причал № 133 , «Зелений мис», з одночасним закриттям реєстраційного розділу об'єкта нерухомого майна за реєстраційним номером: 2903980751100 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню;

у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2022 року у справі № 922/2060/20 сформовано наступний правовий висновок: «за загальним правилом, правом власності на земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, орган місцевого самоврядування наділений в силу закону, зокрема з уведенням 01.01.2002 у дію нового Земельного кодексу України. При цьому відсутність державної реєстрації речового права на земельну ділянку після 01.01.2013 не впливає на наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку». Враховуючи вищевикладене, несформована земельна ділянка під самочинно забудованим об'єктом нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 , вздовж берега причал № 133, «Зелений мис», знаходиться в межах міста Одеси, а тому належить до земель комунальної власності територіальної громади міста Одеси. Отже, органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, на якій зведено та зареєстровано рибальський будинок загальною площею 78 кв. м є Одеська міська рада. Даним органом місцевого самоврядування рішень щодо передачі у власність або користування земельних ділянок за вказаною адресою не приймалось;

в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, в тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю (негаторний позов) (постанова Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі №369/3261/17). Заявлені позовні вимоги щодо усунення перешкод територіальній громаді м. Одеси у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою є негаторним позовом. Позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України), оскільки в такому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення. Отже, власник може пред'явити такий позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав. Обов'язковою умовою негаторного позову є існування порушення прав власника на час пред'явлення такого позову. Згідно з пунктами 4.29, 4.31 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09 серпня 2023 року у справі №922/1832/19 негаторний позов - це позов власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном. Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина 2 статті 152 ЗК України). Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). З наведеного слідує, що звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження. Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у пунктах 39, 40 постанови від 27 жовтня 2020 року у справі № 911/3454/17 визначено, що за змістом частини 4 статті 376 ЦК України збудований об'єкт нерухомості може бути знесений як особою, яка здійснила самочинне будівництво, так і особою яка здійснює самочинне будівництво. У разі, якщо право власності чи право користування земельною ділянкою не оформлене, забудова цієї земельної ділянки порушує права третіх осіб. Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року у справі №442/302/17 задоволення вимоги про усунення перешкод в користуванні земельної ділянки шляхом знесення самочинно побудованого нежитлового приміщення за рахунок особи, яка здійснила таке самочинне будівництво є належним та ефективним способом захисту прав власника (користувача). Застосування вимог про знесення самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника (користувача) земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 березня 2021 року у справі №200/2192/18 зробив висновок про те, що ефективним способом захисту порушених прав міської ради як власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, щодо користування і розпорядження цією земельною ділянкою є вимога про знесення такого будівництва відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України. При цьому обставина щодо державної реєстрації права власності на цей об'єкт не спростовує факт самочинності зведення цього нерухомого майна, та наявності підстав для застосування статті 376 ЦК України. Обґрунтованість позовної вимоги про знесення об'єкта самочинного будівництва узгоджується з відповідною судовою практикою, зокрема, у постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18 викладено правовий висновок, якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, стаття 376 ЦК України не ставить можливість знесення об'єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови;

тому позовна вимога про зобов'язання усунути перешкоди територіальній громаді м. Одеси у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва за адресою: АДРЕСА_2, вздовж берега причал № 133 , «Зелений мис» є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Тому позовні вимоги Київської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави, в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод територіальній громаді м. Одеси у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом припинення володіння правом приватної власності на будинок та зобов'язання звільнити земельну ділянку та знести об'єкт самочинного будівництва, підлягають задоволенню.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 26 травня 2025 року:

відмовлено у задоволенні заяви, поданої адвокатом Самодуровою Н. В. в інтересах ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Київського районного суду міста Одеси від 25 лютого 2025 року.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:

заявник будь-яких доказів, які мають істотне значення та не були предметом дослідження, суду не надано та про їх існування і неможливість подання також не повідомлено;

представником відповідача заявлено про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог належними та допустимими доказами, що не є підставою для перегляду заочного рішення судом першої інстанції а можуть бути предметом дослідження апеляційного суду.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення;

заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2025 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

суд першої інстанції виходив з того, що право власності на спірний об'єкт нерухомості зареєстровано за ОСОБА_1 у порушення вимог діючого законодавства, позовна вимога про припинення володіння ОСОБА_1 правом приватної власності на рибальський будинок, загальною площею 78 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 , вздовж берега причал № 133, «Зелений мис», з одночасним закриттям реєстраційного розділу об'єкта нерухомого майна за реєстраційним номером: 2903980751100 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Несформована земельна ділянка під самочинно забудованим об'єктом нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 , вздовж берега причал № 133 , «Зелений мис», знаходиться в межах міста Одеси, а тому належить до земель комунальної власності територіальної громади міста Одеси. Отже, органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, на якій зведено та зареєстровано рибальський будинок загальною площею 78 кв. м є Одеська міська рада;

суд першої інстанції зробив висновок, що позовна вимога про зобов'язання усунути перешкоди територіальній громаді м. Одеси у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва за адресою: АДРЕСА_2, вздовж берега причал № 133 , «Зелений мис» є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Відповідно до відповіді КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради № 36414/04-04 від 21 березня 2024 року встановлено, що станом на 31 грудня 2012 року, право власності на рибацький будинок за адресою: АДРЕСА_2, вздовж берега « Зелений мис » причал № 133 , не зареєстроване. Для державної реєстрації реєстратору було подано рішення «Про присвоєння адреси» № 314 від 15 листопада 2017 року, прийняте ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів», яким затверджено спірному об'єкту нерухомості наступну адресу: АДРЕСА_1, вздовж берега « Зелений мис » причал № 133 . Згідно відповіді Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 31 травня 2024 року №1048/01-11 адреса об'єкту нерухомого майна по АДРЕСА_1 , причал № 133 «Зелений мис» не присвоювалась, гр. ОСОБА_1 з відповідною заявою не зверталась. Отже, судом встановлено, що вказана адреса, а саме: АДРЕСА_2, вздовж берега причал № 133 , «Зелений мис» самовільно використана заявником та внесена державним реєстратором до Державного реєстру прав з порушеннями вимог чинного законодавства, без її присвоєння в установленому порядку та без надання підтверджуючих документів, які вимагаються пунктом 79 Порядку реєстрації, як обов'язковий документ для державної реєстрації права власності;

скаржник посилається на постанову Вищого адміністративного суду України від 18 лютого 2016 року у праві № 826/5/15, згідно якої документом, який підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси, може бути, окрім іншого, і інший документ, зокрема, довідка видана уповноваженою особою кооперативу. Проте, відповідно до постанови Верховного Суду від 13 серпня 2020 року у справі № 344/9283/16 вирішення питання про присвоєння об'єкту нерухомого майна поштової адреси належить до повноважень виконавчого органу сільської, селищної, міської ради. При цьому чинне законодавство України чітко не регламентує процедуру присвоєння такої адреси, незважаючи на те, що жодного правочину з нерухомим майном неможливо здійснити, якщо йому не присвоєно поштову адресу. Водночас органи місцевого самоврядування не позбавлені можливості затверджувати такі процедури на місцях. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 441/1625/15-а;

для державної реєстрації на вказаний об'єкт нерухомого майна подана довідка про зведення об'єкту № 315 від 15 листопада 2017 року, видана ГО «ВМСОТРЛ» відповідно до якої ОСОБА_1 належить триповерховий будинок рибалки 1992 року побудови за адресою: АДРЕСА_1, вздовж берега причал № 133 «Зелений мис», що складається з рибальського будинку літ. «А», загальною площею 80,3 кв.м, житлова площа - 30,3 кв. м. Однак наведена довідка не є належним доказом року побудови спірного об'єкта нерухомого майна та, тим більше, доказом проведення будівництва конкретним суб'єктом. За наведених обставин, у державного реєстратора були відсутні підстави для державної реєстрації права власності на спірний об'єкт нерухомого майна як на об'єкт, закінчений будівництвом до 05 серпня 1992 року. Будинок рибалки за адресою: АДРЕСА_1, вздовж берега причал № 133 «Зелений мис» зведено за погодженням ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів», у межах земельної ділянки, що перебуває у фактичному користуванні ГО «ВМСОТРЛ» на підставі: рішення виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів від 18 червня 1992 року за № 219 «Про відвід земельних ділянок у тимчасове довгострокове користування Одеській водомоторній пристані». Державному реєстратору подано рішення виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів від 18 червня 1992 року за № 219 «Про відвід земельних ділянок у тимчасове довгострокове користування Одеській водномоторній пристані». Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності або користування (оренди) на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, вздовж берега причал № 133 , «Зелений мис» за жодною особою не зареєстровано, земельна ділянка під вказаним об'єктом - не сформована. Згідно листа Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради № 01-19/801 від 04 червня 2024 року Одеською міською радою не приймалось рішень щодо надання у власність (користування), земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , вздовж берега причал № 133 «Зелений мис», у тому числі ОСОБА_1 . Відповідно до листа Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради № 01-15/162п від 30 травня 2024 року в архіві та відділі загального листування Департаменту дані щодо надання містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва та/або будівельного паспорту забудови земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, вздовж берега причал № 133 , «Зелений мис» не значаться (а. с. 48);

судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 не зверталась до Департаменту ні з метою отримання будівельного паспорту забудови земельної ділянки, ні з метою погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за вказаною адресою. Згідно листа № 01-6/151 від 26 червня 2024 року Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради повідомило Київську окружну прокуратуру м. Одеси, що в Реєстрі будівельної діяльності відсутня інформація щодо видачі документів дозвільного/декларативного характеру щодо об'єкту за адресою: АДРЕСА_1 вздовж берега причал №133 «Зелений мис». Також до Управління не надходили та Управлінням не реєструвались документи дозвільного/декларативного характеру на виконання будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів за вищевказаною адресою. Враховуючи вказане, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що земельна ділянка під самочинно збудованим об'єктом - рибальським будинком за адресою: АДРЕСА_2 , вздовж берега причал № 133, «Зелений мис» є комунальною власністю, тобто ділянка перебуває у власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради та під забудову не передавалась жодній фізичній чи юридичній особі, а також документи дозвільного/декларативного характеру на виконання будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів за вказаною вище адресою не видавались. Згідно листа від 31 травня 2024 року № 395/01-10 Київська районна адміністрація Одеської міської ради повідомила прокуратуру, що посадовою особою Управління державного архітектурно-будівельного контролю ОМР у складі комісії за участю представників Київської районної адміністрації ОМР, Департаменту земельних ресурсів ОМР 29 травня 2024 року здійснено комісійне обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 вздовж берега причал № 133 «Зелений мис». За результатами обстеження за вказаною адресою встановлено розміщення існуючої триповерхової капітальної будівлі рибальського будинку з прибудованими навісом та окремо розташованої душової, про що складено акт обстеження від 29 травня 2024 року;

доводи апеляційної інстанції, в частині того, що зважаючи на той факт, що ОСОБА_1 є членом ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів», та той факт, що земельна ділянка, зайнята під експлуатацією причалу № 133 «Зелений мис» була передана у користування Одеській водно-моторній пристані, а в подальшому це право перейшло до її правонаступника - ДКП «Одеська водно-моторна пристань», правонаступником якого є ГО «ВМСОТРЛ», то наведене виключає факт неправомірного використання ОСОБА_1 земельної ділянки для зведення та обслуговування рибальського будинку за адресою: АДРЕСА_1, вздовж берега причал № 133, «Зелений мис», суд апеляційної інстанції не вважає обґрунтованими зважаючи на наступне. У 1977 році для наведення належного порядку в розміщенні, технічному обслуговуванні і збереження катерів, човнів та двигунів, що належали громадянам, наказом Мінпобуту України № 181 від 13 червня 1977 року у складі Облпобутуправління було створено Одеську водомоторну пристань. На підставі наказу Міністерства побутового обслуговування УPCP № 181 13 червня 1977 року затверджено статут Одеської водно-моторної пристані, до складу якої увійшли всі причали на узбережжі Чорного моря в районі м. Одеси. Рішенням Одеського міськвиконкому №279 від 20 вересня 1991 року «Про перелік державного майна, що передається в комунальну власність м. Одеси» госпрозрахункове підприємство - «Одеська водомоторна пристань» передано в комунальну власність міста Одеси. У рішенні виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів №219 від 18 червня 1992 року «Про відвід земельних ділянок в тимчасове довгострокове користування Одеській водомоторній пристані» зазначено, що Одеській водомоторній пристані відведено у тимчасове довгострокове користування земельні ділянки, фактично займані причалами: №137 «Маяк», №133 «Зелений мис», №122 «Отрада», №121 «Сухий лиман», №195 «Ярморочна». У подальшому, 03 січня 1993 року наказом по Одеській водно-моторній пристані № 1 внаслідок ліквідації Одеського управління побутового обслуговування населення, рішенням Жовтневого райвиконкому від 20 травня 1993 року № 762 Одеська водно-моторна пристань перереєстрована в Державне комунальне підприємство «Одеська водно-моторна пристань», код ЗКПО 5428381. ГО «Одеська водно-моторна пристань» у 1998 році змінила назву на ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів». Крім того, пунктом 1.3 Статуту ГО «ВМСОТРЛ» передбачено, що організація є правонаступником ГО «Одеська водно-моторна пристань», зареєстрованої Виконкомом Одеської міської ради народних депутатів 11 квітня 1995 року. Отже, колегія суддів доходить висновку, що вказана громадська організація не є правонаступником, утвореним в результаті реорганізації Державного комунального підприємства «Одеська водно-моторна пристань», перереєстрованого рішенням Жовтневого райвиконкому від 20 травня 1993 року № 762. З викладеного встановлено, що у ГО «Одеська водно-моторна пристань» і тим самим у ОСОБА_1 не виникало право користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2 , вздовж берега причал № 133, «Зелений мис», у тому числі під будівництво об'єктів нерухомості, у тому числі у 1991 році (нібито рік будівництва рибальського будинку);

посилання відповідачки на рішення Господарського суду Одеської області від 14 квітня 2010 року та постанови Одеського апеляційного Господарського суду від 08 червня 2010 у справі № 26/46-10-1166 є нерелевантним в цій справі, оскільки стосувались виключно двохповерхової нежилої будівлі літ. «А» загальною площею 33,6 кв. м, у тому числі по першому поверху площею 17,1 кв. м, по другом поверху площею 16,5 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 , причал № 133 «Зелений мис» та нежилої будівлі літ. «д» загальною площею 25,0 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 ;

посилання скаржника на те, що рибальський будинок за адресою: АДРЕСА_1 , 1-а лінія вздовж берега, причал № 133 «Зелений мис», було зведено у 1991 р, тому фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об'єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об'єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації, необґрунтовано достовірними доказами. Твердження скаржника про те, що рибальський будинок був зведений у 1991 році не підтверджуються жодним належним документом;

у матеріалах справи міститься суперечлива інформації щодо року зведення рибальського будинку, а саме в технічному паспорті виготовленому ТОВ «Вікторіанський стиль» від 14 березня 2024 року, зазначено рік спорудження 1991 рік, а в довідці про зведення об'єктів від 15 листопада 2017 року № 315, виданої ГО «ВМСОТРЛ» вказано 1992 рік побудови, клопотання про проведення експертизи на підтвердження року зведення рибальського будинку в суді першої інстанції не заявлялось;

вказаними діями відповідачки ОСОБА_1 порушено право власності територіальної громади міста Одеси на земельну ділянку під об'єктом нерухомості, площею 59,6 кв. м (площа забудови згідно вказаного технічного паспорту 2024 року), оскільки реєстрація права власності проведена на об'єкт самочинного будівництва, що на ній розташований, у тому числі без отримання дозвільних та декларативних документів на будівництво. Таким чином, враховуючи, що право власності на спірний об'єкт нерухомості зареєстровано за ОСОБА_1 в порушення вимог діючого законодавства, позовна вимога про припинення володіння ОСОБА_1 правом приватної власності на рибальський будинок, загальною площею 78 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 , вздовж берега причал № 133 , «Зелений мис», з одночасним закриттям реєстраційного розділу об'єкта нерухомого майна за реєстраційним номером: 2903980751100 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Враховуючи вищевикладене, несформована земельна ділянка під самочинно забудованим об'єктом нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 , вздовж берега причал № 133, «Зелений мис», знаходиться в межах міста Одеси, а тому належить до земель комунальної власності територіальної громади міста Одеси. Отже, органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, на якій зведено та зареєстровано рибальський будинок загальною площею 78 кв. м є Одеська міська рада. Даним органом місцевого самоврядування рішень щодо передачі у власність або користування земельних ділянок за вказаною адресою не приймалось. Ураховуючи зазначене суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовну вимогу про зобов'язання усунути перешкоди територіальній громаді м. Одеси у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва за адресою: АДРЕСА_2, вздовж берега причал № 133 , «Зелений мис». Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги Київської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави, в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод територіальній громаді м. Одеси у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом припинення володіння правом приватної власності на будинок та зобов'язання звільнити земельну ділянку та знести об'єкт самочинного будівництва, підлягають задоволенню.

Аргументи учасників справи

19 січня 2026 року ОСОБА_1 через підсистему Електронний суд подала касаційну скаргу, яка підписана представником Самодуровою Н. В., на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року, в якій просила:

заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року скасувати;

ухвалити постанову, якою передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

все майно та права, які належали або повинні були належати ДКП «Одеська водно-моторна пристань», на теперішній час належать ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів». Також, дані обставини є преюдиціними фактами, оскільки, були встановлені Господарським судом Одеської області та Одеським апеляційним господарським судом по справі № 26/46-10-1166, що підтверджується рішенням Господарського суду Одеської області від 14 квітня 2010 року у справі № 26/46-10-1166 та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08 червня 2010 року у справі № 26/46-10-1166. Одеська міська рада, як власник земельних ділянок, які передавалися на праві користування ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» для обслуговування причалу № 133 «Зелений мис», визнала факт правонаступництва майна та прав Одеської водно-моторної пристані, спочатку ДКП «Одеська водно-моторна пристань», а потім ГО «Одеська водно-моторна пристань» (яка 1998 р. була перереєстрована в ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів»);

ОСОБА_1 є членом ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» та закріплена за причалом № 133 «Зелений мис», має особовий рахунок та закріплене за нею місце на причалі № 133 «Зелений мис», що, зокрема, підтверджується довідкою про зведення об'єкту від 15 листопада 2017 року № 315, довідкою від 05 березня 2024 року № 01-01/141. Зважаючи на той факт, що ОСОБА_1 є членом ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» та той факт, що земельна ділянка, зайнята під експлуатацію причалу № 133 «Зелений мис» була передана у користування Одеській водно-моторній пристані, а в подальшому це право перейшло до її правонаступника - ДКП «Одеська водно-моторна пристань», правонаступником якого, станом на даний час, є ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів», то наведене виключає факт неправомірного використання ОСОБА_1 земельної ділянки, для зведення у 1991 році та обслуговування рибальського будинку за адресою: АДРЕСА_1 , 1-а лінія вздовж берега, причал № 133 «Зелений мис», для задоволення її потреб зі спортивного риболовства, з метою чого, зокрема, і функціонує ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів»;

ОСОБА_1 було надано необхідні документи, у порядку статті 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» для проведення державної реєстрації права власності, які давали змогу встановити набуття права власності нею на рибальський будинок, за адресою: АДРЕСА_1 , 1-а лінія вздовж берега, причал № 133 «Зелений мис»;

висновки судів суперечать висновкам Верховного Суду щодо застосування статті 30 ЗК України (у редакції Закону № 2196-XII від 13 березня 1992 року), про те, що правові норми, які визначали долю земельної ділянки, наданої у власність чи користування, у разі відчуження розташованих на ній будівель чи споруд неодноразово змінювалися. Так, при відчуженні об'єктів нерухомого майна під час дії статті 30 ЗК України в редакції 1992 року закон передбачав автоматичний перехід права власності на земельну ділянку до набувача з необхідністю подальшого оформлення набувачем цього права. За приписами статті 120 ЗК України в редакції від 25 жовтня 2001 року (у період з 01 січня 2002 року до 20 червня 2007 року) при відчуженні об'єкта нерухомого майна, розташованого на відповідній ділянці, до набувача могло переходити право на цю земельну ділянку. Водночас автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди передбачала стаття 377ЦК України. Суди не застосували вимоги статті 30 ЗК України, що були чинними на час набуття у власність ГО «Одеська водно-моторна пристань» (яка була перереєстрована у ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів») будівель та споруд у порядку правонаступництва від ДКП «Одеська водно-моторна пристань» та передбачали, що в разі переходу від однієї юридичної особи права власності на будівлі та споруди, право користування земельною ділянкою для їх обслуговування переходить до набувача об'єктів нерухомого майна, що є відмінним від земельної ділянки;

суд проігнорували той факт, що ГО «Одеська водно-моторна пристань» (яка була перереєстрована у ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів») на виконання вимог статті 30 ЗК України у подальшому, оформила право користування земельною ділянкою, для обслуговування причалу № 133 «Зелений мис»

все майно та права, які належали або повинні були належати ДКП «Одеська водно-моторна пристань», на цей час належать ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів», як правонаступнику. Ці обставини є преюдиціними, встановлені у рішенні господарського суду Одеської області від 14 квітня 2010 року у справі № 26/46-10-1166 та постанові Одеського апеляційного господарського суду від 08 червня 2010 року у справі № 26/46-10-1166;

пунктом 9 Розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що орган державного архітектурно-будівельного контролю безоплатно протягом 10 робочих днів з дня подання заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені об'єкти будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, за результатами технічного обстеження приймає в експлуатацію: збудовані у період з 5 серпня 1992 року до 9 квітня 2015 року індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки загальною площею до 300 квадратних метрів, а також господарські (присадибні) будівлі і споруди загальною площею до 300 квадратних метрів; збудовані до 12 березня 2011 року будівлі і споруди сільськогосподарського призначення. Отже, прийняттю в експлуатацію підлягають індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки загальною площею до 300 квадратних метрів збудовані у період з 5 серпня 1992 року до 9 квітня 2015 року. Індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 5 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію. Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об'єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об'єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації;

наявними у матеріалах справи доказами, що залишені поза увагою Одеським апеляційним судом, а саме: додатками до листа Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради від 29 травня 2025 року № 01-15/160, а саме: копією плану відведення земельної ділянки за рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів від 18 червня 1992 року № 219 та копією акта закріплення меж від 29 грудня 1993 року підтверджується факт формування 2-ох земельних ділянок в натурі, загальною площею 0,33 га на виконання рішення виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів від 18 червня 1992 року № 219 для відведення у користування Одеській водно-моторній пристані (причал № 133 «Зелений мис») та встановлення їх меж в натурі (27 грудня 1993 року) та факт наявності забудови вказаних земельних ділянок, станом на час прийняття рішення Виконавчим комітетом Одеської міської ради народних депутатів від 18 червня 1992 року № 219;

суди, констатували факт самочинного будівництва, за адресою: АДРЕСА_2 , вздовж берега, причал № 133 «Зелений мис», за відсутності доказів здійснення Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради заходів саме державного архітектурно-будівельного контролю за зазначеною адресою та виявлення факту самочинного будівництва;

наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт того, що відповідач, внаслідок проблем зі здоров'ям, перебуванням на лікуванні не брала участі розгляді даної справи у суді першої інстанції, була позбавлена можливості користуватися правничою допомогою та здійснювати збір доказів, з метою доведення своєї позиції у справі. Для збору доказів, представнику відповідача знадобився значний обсяг часу, що і зумовило їх подання до суду апеляційної інстанції 15 грудня 2025 року. Однак апеляційним судом відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2026 року відкрито касаційне провадження у справі та встановлено строк на подання відзиву до 20 лютого 2026 року.

06 березня 2026 року справа передана судді-доповідачу Крат В. І.

Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2026 року:

відзив заступника керівника Київської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради на касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду;

заяву ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , про зупинення виконання заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2025 року та постанови Одеського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року задоволено частково;

зупинено виконання заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2025 року в частині зобов'язання ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, площею 59,6 кв. м, та знести рибальський будинок, загальною площею 78 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2, вздовж берега причал № 133, «Зелений мис» (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2903980751100) до закінчення його перегляду у касаційному порядку;

у задоволенні заяви про зупинення виконання заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2025 року у іншій частині та постанови Одеського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року відмовлено;

справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2026 року письмові пояснення Київської окружної прокуратури м. Одеси на касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 06 лютого 2026 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16; від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18; від 10 січня 2025 року у справі № 362/643/21; від 01 березня 2023 року у справі № 442/3663/20; від 15 січня 2021 року у справі № 1540/3952/18; від 08 березня 2023 року у справі № 420/8499/20; від 16 липня 2025 року у справі № 377/738/15-ц; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Фактичні обставини

20 березня 2024 року державним реєстратором Васильківської сільської ради Болградського району Одеської області Каменською О. А. за №72237070 прийнято рішення про проведення державної реєстрації за ОСОБА_1 права приватної власності на рибальський будинок загальною площею 78 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , вздовж берега причал №133, «Зелений мис».

Підставою для державної реєстрації стали: документ, що підтверджує присвоєння закінченому будівництвом об'єкту адреси, серія та номер - 314 від 15 листопада 2017 року, виданий ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів»; довідка про членство, серія та номер - 01-01/141 від 05 березня 2024 року, видана ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів»; довідка про зведення об'єкту, серія та номер - 315 від 15 листопада 2017 року, видана ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів»; рішення щодо відведення земельної ділянки, серія та номер - 219 від 18 червня 1992 року, видане Одеською міською Радою народних депутатів; технічний паспорт (витяг з ЄДЕССБ), серія та номер - ТІ01:2856-6764-2756-4262, виданий 25 березня 2024 року, видавник - ЄДЕССБ.

У технічному паспорті, який став однією з підстав для реєстрації права власності на рибальський будинок загальною площею 78 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2903980751100), виданому ТОВ «Вікторіанський стиль» від 13 березня 2024, серія та номер: ТІ01:2856-6764-2756-4262, інвентаризаційна справа № ВС-063- 24-ТП зазначено, що роком початку будівництва рибальського будинку є 1991 та роком завершення будівництва - 1991. Тип об'єкта-дачний будинок.

Відповідно до відомостей технічного паспорту, загальна площа приміщень рибальського будинку є 78 кв. м, загальна площа земельної ділянки під забудовою - 59,6 кв. м, з якої під рибальським будинком 43,3 кв. м, під душовою -1,2 кв. м, під навісом - 15,1 кв. м.

Відповідно до відповіді КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради № 36414/04-04 від 21 березня 2024 року встановлено, що станом на 31 грудня 2012 року, право власності на рибацький будинок за адресою: АДРЕСА_2, вздовж берега «Зелений мис» причал № 133 , не зареєстроване.

Для державної реєстрації реєстратору було подано рішення «Про присвоєння адреси» № 314 від 15 листопада 2017 року, прийняте ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів», яким затверджено спірному об'єкту нерухомості наступну адресу: АДРЕСА_1, вздовж берега «Зелений мис» причал № 133 .

Відповідно до відповіді Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 31 травня 2024 року №1048/01-11 адреса об'єкту нерухомого майна по АДРЕСА_1 , причал № 133 «Зелений мис» не присвоювалась, гр. ОСОБА_1 з відповідною заявою не зверталась.

Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності або користування (оренди) на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , вздовж берега причал № 133, «Зелений мис» за жодною особою не зареєстровано, земельна ділянка під вказаним об'єктом - не сформована.

Відповідно до листа Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради № 01-19/801 від 04 червня 2024 року Одеською міською радою не приймалось рішень щодо надання у власність (користування), земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , вздовж берега причал № 133 «Зелений мис», у тому числі ОСОБА_1 .

Згідно з листом Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради № 01-15/162п від 30 травня 2024 року в архіві та відділі загального листування Департаменту дані щодо надання містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва та/або будівельного паспорту забудови земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, вздовж берега причал № 133, «Зелений мис» не значаться.

Позиція Верховного Суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).

Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частина перша та друга статті 376 ЦК України).

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України).

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану (частина сьома статті 376 ЦК України).

Рішення суду здатне бути джерелом для набуття цивільних прав і обов'язків тільки у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Рішення суду, як правомірна приватно-правова конструкція, не повинно використовуватися учасниками цивільного обороту всупереч його призначенню для набуття цивільних прав і обов'язків, за відсутності вказівки про це в актах цивільного законодавства. При існуванні самочинного будівництва власник земельної ділянки може вимагати не надання права на знесення самочинного будівництва на підставі судового рішення, а, зокрема, зобов'язання порушника знести самостійно самочинне будівництво або за його рахунок, чи визнання за власником земельної ділянки на якій здійснено самочинне будівництво, права власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване. При існуванні самочинного будівництва метою власника земельної ділянки є захист права власності на земельну ділянку, а не набуття на підставі рішення суду права на знесення. Тому вимога про надання права на знесення не є належним способом захисту права (див. зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 201/2289/20 (провадження № 61-1715св23

Належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно. Оскільки положення статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за особою - власником земельної ділянки у будь-який інший спосіб, окрім визначеного цією статтею (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за власником земельної ділянки), також не змінює правовий режим самочинного будівництва. За вказаних обставин особа - власник земельної ділянки не набуває право власності на самочинно побудоване нерухоме майно (див. пункт 152 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22 (провадження № 12-39гс23)).

Якщо нерухоме майно є самочинним будівництвом, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно у будь-який інший спосіб, окрім визначеного статтею 376 ЦК України (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за особою, яка його побудувала, або за власником земельної ділянки), є такою, що не відповідає вимогам цієї статті. Можливість настання інших правових наслідків, ніж передбачені статтею 376 ЦК України, як у випадку самочинного будівництва, здійсненого власником земельної ділянки, так і у випадку самочинного будівництва, здійсненого іншою особою на чужій земельній ділянці, виключається. За обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна. Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно (пункти 111-113 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22 (провадження № 12-39гс23)).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 грудня 2025 року у справі № 908/2388/21 (провадження № 12-73гс24) зазначено, що:

«101. Статтею 331 ЦК України визначається порядок набуття права власності на новостворене майно. За змістом цієї норми право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

102. Водночас можуть існувати ситуації, коли особа, не маючи прав на земельну ділянку (не будучи власником або користувачем земельної ділянки), здійснює на ній будівництво, або здійснює будівництво без відповідного документа, проєкту, з істотним порушенням будівельних норм і правил. Такі правовідносини врегульовані статтею 376 ЦК України, в якій визначено правовий режим самочинного будівництва.

103. Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

104. Виходячи зі змісту частини першої статті 376 ЦК України об'єкт нерухомого майна вважається самочинним будівництвом, якщо він збудований або будується: 1) на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту; 3) з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Наявність хоча б однієї з наведених ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним.

105. Будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, охоплює ситуації, коли особа отримала у встановленому порядку земельну ділянку для забудови, але порушує мету використання такої земельної ділянки, а також коли особа здійснює будівництво, не маючи юридичних прав на земельну ділянку.

106. Мова може йти про самовільне зайняття земельної ділянки, що є правопорушенням відповідно до статті 211 ЗК України. Самовільним зайняттям земельної ділянки є активні протиправні дії особи, спрямовані на фактичне заволодіння чи/та використання земельної ділянки або її частини за відсутності рішення уповноваженого органу чи волевиявлення власника про її відчуження чи надання в користування.

107. Відсутність в особи прав на земельну ділянку за загальним правилом унеможливлює отримання такою особою документів, необхідних для виконання будівельних робіт, оскільки, як зазначалося вище, право на забудову земельної ділянки належить власнику або особі, яка має відповідні речові права на земельну ділянку.

108. Отже, якщо об'єкт будується або збудований на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, це є самостійною та достатньою підставою для кваліфікації його судом об'єктом самочинного будівництва.

109. У разі здійснення будівництва на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, найбільшого порушення зазнає право власника користуватись земельною ділянкою, яке слід розглядати як юридично гарантовану правовими нормами можливість власника самостійно господарювати на земельній ділянці, використовувати її корисні властивості для задоволення власних соціальних, економічних, духовних та інших потреб, тобто можливість її господарської експлуатації та, як наслідок, отримання доходу від неї.

110. Особа, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що їй не належить, своїми протиправними діями позбавляє власника можливості належним чином вільно користуватися земельною ділянкою.

111. У разі самочинного будівництва особа своїми діями також створює й інші перешкоди власнику. Йдеться, зокрема, про порушення права розпорядження земельною ділянкою, яке належить лише її власнику і полягає у юридично забезпеченій можливості визначати юридичну або фактичну долю земельної ділянки, тобто можливість вчиняти різні дії із земельною ділянкою, у тому числі й щодо її відчуження іншим особам.

112. У статті 90 ЗК України наведено детальний перелік прав власників земельних ділянок, зокрема, продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину, довірчу власність; самостійно господарювати на землі; споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди тощо. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

113. Відносини власника земельної ділянки із особою, яка вчинила самочинне будівництво на його земельній ділянці, регулюються частинами четвертою - шостою статті 376 ЦК України. Такі відносини, як і будь-які інші відносини власності, є абсолютними, в яких праву власника кореспондує обов'язок усіх і кожного утримуватися від будь-яких посягань на це право.

114. Основу такої правової охорони утворює принцип єдності земельної ділянки й будівель та споруд, розташованих на ній, основною ідеєю якого є унеможливлення виникнення ситуацій, у яких будівля й земельна ділянка стають об'єктами конкуруючих прав та інтересів різних суб'єктів. Законодавче визначення правових наслідків самочинного будівництва ґрунтується на пріоритетності захисту прав власника земельної ділянки».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 грудня 2025 року у справі № 908/2388/21 (провадження № 12-73гс24) вказано, що:

«136. Частинами третьою - п'ятою статті 376 ЦК України, відповідно, встановлено таке. Право власності на самочинно збудоване майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

137. Визнання права власності в порядку частини третьої або п'ятої статті 376 ЦК України призводить до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна - або особі, яка здійснила самочинне будівництво, надається земельна ділянка у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно як обов'язкова умова для визнання права власності на таке майно (частина третя статті 376 ЦК України); або право власності на самочинно збудоване нерухоме майно визнається за особою - власником земельної ділянки (частина п'ята статті 376 ЦК України).

138. При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Тож, як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила таке будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, норм частини четвертої цієї статті (пункти 6.31-6.33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13; пункти 53-56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц; пункт 46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 923/196/20).

139. За обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстроване за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

140. У категорії справ, за обставинами яких певна особа неправомірно зареєструвала право власності на самочинно побудоване майно, неналежною є як вимога про скасування рішення (запису) про реєстрацію права власності, так і вимога про припинення права власності (пункт 154 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справi № 916/1174/22).

141. Таким чином, усталеною є практика Великої Палати Верховного Суду, відповідно до якої у спорах про знесення об'єкта самочинного будівництва заявлені позовні вимоги про скасування рішень державного реєстратора є неналежними та такими, що не спрямовані на реальний захист прав та інтересів позивача».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 грудня 2025 року у справі № 908/2388/21 (провадження № 12-73гс24) зазначено:

«169. Вимога про знесення майна, яке власник земельної ділянки вважає самочинним будівництвом, є різновидом негаторного позову власника земельної ділянки з усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своєю земельною ділянкою.

170. Статтею 376 ЦК України регламентовано правовий режим самочинного будівництва. Частиною другою статті 212 ЗК України встановлено право власника вимагати усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою з боку суб'єктів, які створюють такі перешкоди.

171. Отже, враховуючи негаторний характер позову власника земельної ділянки, обов'язок з приведення земельної ділянки у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, покладається на особу, яка чинить такі перешкоди на момент звернення власника земельної ділянки з позовом до суду.

172. На об'єкт самочинного будівництва не виникає право власності як на нерухому річ (згідно із частиною другою статті 376 ЦК України особа, яка здійснила самочинне будівництво, не набуває права власності на нього). Зміна правового режиму самочинного будівництва може бути здійснена виключно на підставі рішення суду в порядку, встановленому статтею 376 ЦК України.

173. Частиною четвертою статті 376 ЦК України встановлено, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. Зазначена норма покладає обов'язок щодо знесення об'єкта самочинного будівництва на особу, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво. Такою є особа, яка має юридичні права на об'єкт самочинного будівництва. До визнання права власності на об'єкт самочинного будівництва судом в порядку, встановленому статтею 376 ЦК України, статус об'єкта самочинного будівництва не змінюється.

174. Внаслідок укладення інвестиційного договору та договору купівлі-продажу у ТОВ «Люкс Комфі» і ТОВ «Арт 2005» не виникає право власності на нерухому річ (право на нерухому річ не виникло у ПП «Терра Віта V» як у особи, яка здійснила самочинне будівництво, і не може бути передане іншим особам), проте ТОВ «Люкс Комфі» і ТОВ «Арт 2005» набули права на об'єкт самочинного будівництва.

175. ТОВ «Арт 2005» і ТОВ «Люкс Комфі» користуються земельною ділянкою без відповідних правових підстав, їх дії є самовільним зайняттям земельної ділянки. На земельній ділянці розташовані об'єкти самочинного будівництва, які належать ТОВ «Арт 2005» і ТОВ «Люкс Комфі» та зареєстровані за ними. Це створює перешкоди для власника земельної ділянки.

176. Як уже зазначалося, обов'язок знести об'єкт самочинного будівництва має розглядатися в контексті правового захисту права власності на земельну ділянку.

177. Отже, відповідачем за вимогою про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення об'єкта самочинного будівництва має бути особа, яка чинить перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою (останній набувач).

178. Слід з-поміж іншого зауважити, що процесуальний статус останнього набувача прав на об'єкт самочинного будівництва як відповідача надає такій особі можливість використовувати всі передбачені процесуальним законом засоби для захисту своїх прав та інтересів. Також суд під час розгляду справи зможе оцінити добросовісність відповідача та пропорційність застосовуваних до нього засобів.

179. Останній набувач не позбавлений можливості звернутися з вимогою про відшкодування збитків до особи, в якої придбав об'єкт самочинного будівництва.

180. З урахуванням викладеного належними відповідачами у цій справі за вимогою про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення об'єкта самочинного будівництва є ТОВ «Арт 2005» та ТОВ «Люкс Комфі», оскільки саме ці особи є останніми набувачами прав на об'єкт самочинного будівництва та чинять перешкоди в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2024 року у справі № 523/8263/20 (провадження № 61-8041св23) вказано, що: «рішення суду щодо демонтажу об'єкта нерухомості має бути виконуваним не лише у добровільному порядку, але й у примусовому (без участі відповідачки, але її коштом), враховуючи мету відповідного позову міської ради, формулювання такого рішення у резолютивній частині слід змінити, а саме: за рахунок відповідачки привести об'єкт за адресою: АДРЕСА_7, до попереднього стану шляхом знесення самочинної прибудови до цієї квартири на земельній ділянці, що є власністю територіальної громади м. Одеси».

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача (див. пункт 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21)).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини першої статті 81 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частина перша та третя статті 13 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

при зверненні із позовом прокурор посилався на те, що за заявою ОСОБА_1 державним реєстратором Васильківської сільської ради Болградського району Одеської області Каменською О. А. (індексний номер рішення - 72237070) 20 березня 2024 року зареєстровано право приватної власності на рибальський будинок, загальною площею 78 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 вздовж берега, причал № 133 , «Зелений мис» за ОСОБА_1 . Прокурор вказував, що діями ОСОБА_1 порушено право власності територіальної громади міста Одеси на земельну ділянку під об'єктом нерухомості, площею 59,6 кв. м (площа забудови згідно вказаним технічним паспортом 2024 року), оскільки реєстрація права власності проведена на об'єкт самочинного будівництва на земельній ділянці комунальної власності, що не була відведена для цієї мети, у тому числі без отримання дозвільних та декларативних документів на будівництво;

суди встановили, що для державної реєстрації на вищевказаний об'єкт нерухомого майна подана довідка про зведення об'єкта № 315 від 15 листопада 2017 року, видана ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» відповідно до якої ОСОБА_1 належить трьохповерховий будинок рибалки 1992 року побудови за адресою: АДРЕСА_1, вздовж берега причал № 133 «Зелений мис», що складається з рибальського будинку літ. «А», загальною площею 80,3 кв.м, житлова площа - 30,3 кв. м;

будинок рибалки за адресою: АДРЕСА_1 вздовж берега, причал № 133 «Зелений мис» зведено за погодженням ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів», у межах земельної ділянки, що перебуває у фактичному користуванні ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів від 18 червня 1992 року за № 219 «Про відвід земельних ділянок у тимчасове довгострокове користування Одеській водомоторній пристані». Державному реєстратору подано рішення виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів від 18 червня 1992 року за № 219 «Про відвід земельних ділянок у тимчасове довгострокове користування Одеській водномоторній пристані»;

суди встановили, що ОСОБА_1 не зверталася до Департаменту ні з метою отримання будівельного паспорта забудови земельної ділянки, ні з метою погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за вказаною адресою. Згідно з листом № 01-6/151 від 26 червня 2024 року Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради повідомило Київську окружну прокуратуру м. Одеси, що в Реєстрі будівельної діяльності відсутня інформація щодо видачі документів дозвільного/декларативного характеру щодо об'єкта за адресою: АДРЕСА_1 вздовж берега, причал №133 «Зелений мис». Також до Управління не надходили та Управлінням не реєструвались документи дозвільного/декларативного характеру на виконання будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів за вищевказаною адресою;

суди врахували, що земельна ділянка під самочинно збудованим об'єктом - рибальським будинком за адресою: АДРЕСА_1 вздовж берега причал № 133, «Зелений мис» є комунальною власністю, тобто ділянка перебуває у власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради та під забудову не передавалась жодній фізичній чи юридичній особі, а також документи дозвільного/декларативного характеру на виконання будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів не видавалися;

суди відхилили доводи відповідачки про те, що земельна ділянка, зайнята під експлуатацією причалу № 133 «Зелений мис», була передана у користування Одеській водно-моторній пристані, а в подальшому це право перейшло до її правонаступника - ДКП «Одеська водно-моторна пристань», правонаступником якого є ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів». У 1977 році для наведення належного порядку в розміщенні, технічному обслуговуванні і збереженні катерів, човнів та двигунів, що належали громадянам, наказом Мінпобуту України № 181 від 13 червня 1977 року у складі Облпобутуправління було створено Одеську водомоторну пристань. На підставі наказу Міністерства побутового обслуговування УPCP № 181 13 червня 1977 року затверджено статут Одеської водно-моторної пристані, до складу якої увійшли всі причали на узбережжі Чорного моря в районі м. Одеси. Рішенням Одеського міськвиконкому №279 від 20 вересня 1991 року «Про перелік державного майна, що передається в комунальну власність м. Одеси» госпрозрахункове підприємство - «Одеська водомоторна пристань» передано в комунальну власність міста Одеси. У рішенні виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів №219 від 18 червня 1992 року «Про відвід земельних ділянок в тимчасове довгострокове користування Одеській водомоторній пристані» зазначено, що Одеській водомоторній пристані відведено у тимчасове довгострокове користування земельні ділянки, фактично займані причалами № 137 «Маяк», № 133 «Зелений мис», № 122 «Отрада», № 121 «Сухий лиман», №195 «Ярморочна». У подальшому, 03 січня 1993 року за наказом Одеської водно-моторної пристані № 1 внаслідок ліквідації Одеського управління побутового обслуговування населення, рішенням Жовтневого райвиконкому від 20 травня 1993 року № 762 Одеська водно-моторна пристань перереєстрована в Державне комунальне підприємство «Одеська водно-моторна пристань», код ЗКПО 5428381. ГО «Одеська водно-моторна пристань» у 1998 році змінила назву на ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів». Крім того, пунктом 1.3 Статуту ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» передбачено, що організація є правонаступником ГО «Одеська водно-моторна пристань», зареєстрованої Виконкомом Одеської міської ради народних депутатів 11 квітня 1995 року. Отже, вказана громадська організація не є правонаступником, утвореним в результаті реорганізації Державного комунального підприємства «Одеська водно-моторна пристань», перереєстрованого рішенням Жовтневого райвиконкому від 20 травня 1993 року № 762. У ГО «Одеська водно-моторна пристань» і тим самим у ОСОБА_1 не виникало право користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 вздовж берега причал № 133, «Зелений мис», у тому числі під будівництво об'єктів нерухомості, зокрема, у 1991 році (нібито рік будівництва рибальського будинку);

суди відхилили посилання відповідачки на рішення Господарського суду Одеської області від 14 квітня 2010 року та постанови Одеського апеляційного Господарського суду від 08 червня 2010 у справі № 26/46-10-1166, оскільки ці рішення стосувались виключно двохповерхової нежилої будівлі літ. «А» загальною площею 33,6 кв. м, у тому числі на першому поверсі площею 17,1 кв. м, на другому поверсі площею 16,5 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 , причал № 133 «Зелений мис» та нежилої будівлі літ. «Д» загальною площею 25,0 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 ;

за встановлених обставин суди зробили правильний висновок про те, що діями відповідачки ОСОБА_1 порушено право власності територіальної громади міста Одеси на земельну ділянку під об'єктом нерухомості, площею 59,6 кв. м (площа забудови згідно з вказаним технічним паспортом 2024 року), оскільки реєстрація права власності проведена на об'єкт самочинного будівництва, що на ній розташований, у тому числі без отримання дозвільних та декларативних документів на будівництво;

за таких обставин рибальський будинок підлягає знесенню. Касаційний суд, з урахуванням висновку зробленого в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2024 року у справі № 523/8263/20 (провадження № 61-8041св23), вважає, що рішення суду про зобов'язання ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 59,6 кв. м та знести рибальський будинок має бути виконуваним не лише у добровільному порядку, але й у примусовому (без участі відповідачки, але її коштом) порядку, враховуючи мету відповідного позову, формулювання такого рішення у резолютивній частині слід зазначити: «за рахунок ОСОБА_1 усунути перешкоди територіальній громаді м. Одеси у користуванні і розпорядженні земельною ділянкою площею 59,6 кв. м шляхом знесення рибальського будинку загальною площею 78 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 вздовж берега, причал № 133 «Зелений мис» (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2903980751100)»;

разом із тим суди зробили помилковий висновок про припинення права приватної власності ОСОБА_1 на рибальський будинок. За обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна. Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.

Касаційний суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд необґрунтовано відхилив клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів, оскільки за змістом частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Апеляційний суд розглянув вказане клопотання та відмовив в задоволенні клопотання про долучення доказів через порушення правил стадійності. Касаційний суд звертає увагу, що відповідачка про докази у заяві про перегляд заочного рішення не вказувала.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судові рішення частково ухвалені без дотримання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з чим, касаційний суд вважає, що:

касаційну скаргу належить задовольнити частково;

оскаржені судові рішення у частині позовних вимог в. о. керівника Київської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод територіальній громаді м. Одеси у користуванні і розпорядженні земельною ділянкою площею 59,6 кв. м шляхом зобов'язання ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 59,6 кв. м та знести рибальський будинок загальною площею 78 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 вздовж берега причал № 133, «Зелений мис» (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2903980751100), змінити, виклавши абзац третій його резолютивної частини у такій редакції: «За рахунок ОСОБА_1 усунути перешкоди територіальній громаді м. Одеси у користуванні і розпорядженні земельною ділянкою площею 59,6 кв. м шляхом знесення рибальського будинку загальною площею 78 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 вздовж берега, причал № 133, «Зелений мис» (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2903980751100)»;

судове рішення суду першої інстанції у частині розподілу судових витрат змінити, зменшивши розмір судового збору, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Одеської обласної прокуратури, з 7 570 грн до 3 785 грн;

в іншій частині судові рішення залишити без змін;

поновити виконання заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2025 року у незміненій його частині.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником Самодуровою Наталією Валеріївною, задовольнити частково.

Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року у частині позовних вимог в. о. керівника Київської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод територіальній громаді м. Одеси у користуванні і розпорядженні земельною ділянкою шляхом припинення володіння ОСОБА_1 правом приватної власності на рибальський будинок, загальною площею 78 кв. м за адресою - АДРЕСА_1 вздовж берега, причал № 133 «Зелений мис», з одночасним закриттям реєстраційного розділу об'єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 2903980751100, скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог.

Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2025 року, залишене без змін постановою Одеського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року, у частині позовних вимог в. о. керівника Київської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод територіальній громаді м. Одеси у користуванні і розпорядженні земельною ділянкою площею 59,6 кв. м шляхом зобов'язання ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 59,6 кв. м та знести рибальський будинок загальною площею 78 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 вздовж берега ,причал № 133, «Зелений мис» (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2903980751100), змінити, виклавши абзац третій його резолютивної частини у такій редакції: «За рахунок ОСОБА_1 усунути перешкоди територіальній громаді м. Одеси у користуванні і розпорядженні земельною ділянкою площею 59,6 кв. м шляхом знесення рибальського будинку загальною площею 78 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 вздовж берега, причал № 133 «Зелений мис» (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2903980751100)».

Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2025 року, залишене без змін постановою Одеського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року, у частині розподілу судових витрат змінити, зменшивши розмір судового збору, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Одеської обласної прокуратури, з 7 570 грн до 3 785 грн.

В іншій частині заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року залишити без змін.

Поновити виконання заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2025 року у незміненій його частині.

З моменту ухвалення постанови касаційного суду заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2025 року, постанова Одеського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року у скасованих і змінених частинах втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко

Попередній документ

135443297

Наступний документ

135443299

Інформація про рішення:

№ рішення:	135443298
№ справи:	947/26870/24
Дата рішення:	01.04.2026
Дата публікації:	07.04.2026
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Цивільне
Суд:	Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Категорія справи:	Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	(01.04.2026)
Результат розгляду:	Без розгляду
Дата надходження:	23.03.2026
Предмет позову:	про усунення перешкод територіальній громаді м. Одеси у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом припинення володіння правом приватної власності на будинок та зобов’язання звільнити земельну ділянку та знести об’єкт самочинного будівництва

Розклад засідань:

Минулі засідання (9)

14.10.2024 15:00	Київський районний суд м. Одеси
18.11.2024 14:00	Київський районний суд м. Одеси
10.12.2024 15:00	Київський районний суд м. Одеси
21.01.2025 11:30	Київський районний суд м. Одеси
25.02.2025 14:30	Київський районний суд м. Одеси
21.05.2025 12:30	Київський районний суд м. Одеси
26.05.2025 12:45	Київський районний суд м. Одеси
16.12.2025 09:45	Одеський апеляційний суд
18.12.2025 09:10	Одеський апеляційний суд