вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" лютого 2026 р. Справа№ 910/8282/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Тищенко А.І.
Мальченко А.О.
секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.
за участю представників: згідно з протоколом судового засідання від 17.02.2026,
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець»
на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2025 (повний текст складено 24.10.2025)
у справі №910/8282/25 (суддя П.І. Паламар)
за позовом Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»
до Державного підприємства «Гарантований покупець»
про стягнення сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 242 668 468 грн, -
Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі, позивач або АТ «НАЕК «Енергоатом») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі, відповідач або Державне підприємство) про стягнення 216 410 819,42 грн збитків внаслідок інфляції, а також 26 257 649,53 грн 3% річних за період прострочення 1-9 грудня 2021 року, 10 лютого 2022-27 лютого 2025 років, які не були охоплені раніше поданим позовом у господарській справі №910/20227/21.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань з повної та своєчасної оплати поставленої позивачем електричної енергії за Договором купівлі-продажу електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів № 65-150-SD-20-00162-2007/04/20 від 28 жовтня 2020 року з додатковими угодами до нього. При цьому обставини прострочення оплати переданої відповідачу позивачем протягом березня-листопада 2021 року електричної енергії за Договором купівлі-продажу електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів №65-150-SD-20-00162-2007/04/20 від 28 жовтня 2020 року підтверджуються рішенням Господарського суду міста Києва від 18 серпня 2022 року та постановою Північного апеляційного господарського суду від 22 лютого 2023 року у справі №910/20227/21. У даній справі позивачем заявлені до стягнення інфляційні втрати та 3% річних за період, що не був охоплений у межах справи №910/20227/21.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2025 у справі №910/8282/25 позов задоволено.
Присуджено до стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» 216 410 819,42 грн збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 26 257 649,53 грн три проценти річних з простроченої суми, 847 840 грн витрат по оплаті судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що обставини, встановлені у межах справи №910/20227/21, є преюдиційними для даної справи у розумінні статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Ураховуючи, що відповідач прострочив оплату за Договором, з нього на користь позивача відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України підлягають стягненню 216 410 819,42 грн збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 26 257 649,53 грн 3% річних з простроченої суми за період прострочення 1-9 грудня 2021 року, 10 лютого 2022-27 лютого 2025 років.
Доводи відповідача щодо ненастання строку оплати за Договором купівлі-продажу електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів №65-150-SD-20-00162-2007/04/20 від 28 жовтня 2020 року через укладення Угоди про врегулювання взаємної заборгованості та взаєморозрахунків №37-150-22-00 544 від 8 лютого 2022 року судом відхилені, оскільки відповідні умови цієї угоди не змінили положення основного договору купівлі-продажу в частині строків проведення оплати за продану позивачем електричну енергію.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 12.11.2025 засобами поштового зв'язку Державне підприємство «Гарантований покупець» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2025 у справі №910/8282/25 та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до такого:
- застосування судом у межах даного спору преюдиції щодо обставин, які встановлені в судових рішеннях у справі №910/20227/21, не може мати абсолютного характеру і не повинно сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в судових рішеннях;
- для вирішення питання притягнення відповідача до відповідальності за порушення грошового зобов'язання необхідно враховувати джерела фінансування відповідача. Так, обсяг виконання зобов'язання Державного підприємства з оплати відпущеної електроенергії виробникам за «зеленим» тарифом ставиться Законом України «Про ринок електричної енергії» у залежність від виконання спеціальних обов'язків НЕК «Укренерго». Станом на день подання позову заборгованість НЕК «Укренерго» перед відповідачем за послугу, надану в 2021 році, складає: за липень 2021 року - 1 071 973 550,52 грн; за жовтень 2021 року - 500 032 200,80 грн. У зв'язку з цим (фактичну неможливість розрахунку Гарантованим покупцем з позивачем через наявну заборгованість НЕК «Укренерго») сторонами було підписано Угоду про врегулювання взаємної заборгованості та взаєморозрахунків №37-150-22-00 544 від 8 лютого 2022 року, згідно з пунктом 3 якої у Гарантованого покупця не настав строк розрахунків за Договором. Враховуючи зазначене, нарахування інфляційних втрат та 3% річних є безпідставним;
- у постанові Верховного Суду від 25.01.2024 у справі №910/1294/23 судом було зроблено висновок про наявність відкладальної обставини у разі наявності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед НАЕК «Енергоатом» за результатами проведення електронних аукціонів. Отже, висновки суду першої інстанції про те, що наявність заборгованості третіх осіб за розрахунками за придбану електричну енергію не може вважатися відкладальною обставиною, не узгоджуються з практикою Верховного Суду;
- позивачем при розрахунку інфляційних втрат не враховані висновки Верховного Суду, згідно з якими періодом, за який розраховуються інфляційні втрати, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж, і будь-який місяць (місяці), в які мала місце інфляція (дефляція).
Узагальнені доводи та заперечення позивача
26.12.2025 від позивача через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.
За доводами позивача в даній справі не підлягають дослідженню правовідносини, що виникли між АТ «НАЕК «Енергоатом» та ДП «Гарантований покупець», встановлення обставин прострочення або ненастання строку виконання грошового зобов'язання по Договору, сума боргу та нараховані станом на 10.02.2022 штрафні санкції, 3% річних та інфляційні втрати, що досліджувалось у межах справи №910/20227/21.
Угода була підписана між АТ «НАЕК «Енергоатом» і ДП «Гарантований покупець» 08 лютого 2022 року, тобто до прийняття судом першої інстанції рішення у справі №910/20227/21. Сплата відповідачем основного боргу, як після укладення Угоди, під час перегляду судового рішення у справі №910/20227/21 та після набрання ним законної сили, вказують на безпідставність посилання відповідачем на умови Угоди.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2025 апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2025 у справі №910/8282/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Мальченко А.О.
Судом установлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8282/25; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.
27.11.2025 матеріали справи №910/8282/25 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2025 апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2025 у справі №910/8282/25 залишено без руху. Роз'яснено Державному підприємству «Гарантований покупець», що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у розмірі 1 589 700 грн.
11.12.2025 через підсистему «Електронний суд» від Державного підприємства «Гарантований покупець» надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено платіжну інструкцію №1382 від 10.12.2025 про сплату судового збору у розмірі 1 589 700,00 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2025 у справі №910/8282/25, призначено до розгляду апеляційну скаргу на 27.01.2026.
У судове засідання, призначене на 27.01.2026, з'явилися представники позивача та відповідача.
У судовому засіданні 27.01.2026 суд перейшов до розгляду апеляційної скарги по суті, заслухавши пояснення представників сторін.
Протокольною ухвалою від 27.01.2026 у справі оголошено перерву до 10.02.2026.
У судове засідання, призначене на 10.02.2026, з'явилися представники позивача та відповідача.
Представник відповідача у судовому засіданні 10.02.2026 заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване тим, що Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 06.02.2026 було прийнято постанову у справі №910/881/24, в якій досліджувалось питання щодо існування відкладальної обставини при розрахунках між учасниками ринку електричної енергії. Станом на 10.02.2026 повний текст даної постанови не опублікований, однак відповідач вважає, що наведені у ній висновки матимуть значення при вирішенні по суті спору в справі №910/8282/25.
Представник позивача у судовому засіданні 10.02.2026 заперечував проти задоволення цього клопотання.
Протокольною ухвалою від 10.02.2026 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 17.02.2026 задля дослідження змісту спірних правовідносин у справі №910/881/24 та встановлення обставин щодо релевантності висновків, що будуть наведені у постанові у справі №910/881/24, до застосування при вирішенні справи №910/8282/25.
У судовому засіданні 17.02.2026 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
Явка представників учасників справи
У судове засідання 17.02.2026 з'явились представники позивача та відповідача.
Представник відповідача у судовому засіданні 17.02.2026 знову заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване відсутністю повного тексту постанови суду касаційної інстанції у справі №910/881/24.
Представник позивача заперечив проти задоволення цього клопотання.
Колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила відмовити у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
Судом при цьому врахована тривалість розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції та застосовано згідно з частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).
Представники відповідача підтримували доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, скасувати рішення суду в даній справі та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог.
Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
28.10.2020 між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Енергоатом-Трейдинг» державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (продавець) та Державним підприємством «Гарантований покупець» (гарантований покупець) було укладено Договір купівлі-продажу електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів №65-150-SD-20-00162/2007/04/20 (далі, Договір).
У подальшому до даного Договору було укладено ряд додаткових угод.
Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Енергоатом - Трейдинг» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» правонаступником якого з 11.01.2024 є Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», що діє в особі філії «Відокремлений підрозділ «Енергоатом - Трейдинг» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі філії «ВП «Енергоатом-Трейдинг») зверталось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення 1 280 909 784,17 грн за прострочення виконання грошових зобов'язань по Додатковим угодам №№ 8/834/01/21 - 17/2141/01/21, 19/2328/01/21, 20/2410/02/21 до Договору купівлі-продажу електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів від 28.10.2020 №65-150-SD-20-00162/2007/04/20 (справа №910/20227/21).
Вимоги позову у справі №910/20227/21 складалися з основної заборгованості, яка станом на 01.12.2021 утворилася по Додатковим угодам № 9/1275/01/21 - 12/1696/01/21, 17/2141/01/21, 19/2328/01/21, 20/2410/02/21 (далі - Додаткові угоди №№ 9 - 12, 17, 19, 20 або Додаткові угоди) до Договору в сумі 1 150 524 078,19 грн, та з нарахованих за прострочення виконання грошових зобов'язань: пені в сумі 42 497 277,83 грн, 3% річних в сумі 7 872 035,18 грн, інфляційних втрат в сумі 43 907 597,92 грн, штрафу 7% в сумі 36 108 795,05 гривень.
У зв'язку зі здійсненими 10.12.2021 та 29.12.2021 Гарантованим покупцем оплатами основного боргу на загальну суму 107 775 347,20 грн, АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі філії «ВП «Енергоатом-Трейдинг» у відповіді на відзив від 10.02.2022 у справі №910/20227/21 просило закрити провадження в частині вказаної суми оплати та стягнути наявний станом на 10.02.2022 основний борг в сумі 1 042 748 730,99 грн та нараховані: 77 820 890,42 грн - пеню, 13 895 206,20 грн - 3% річних, 21 208 655,54 грн - інфляційні втрати та 36 108 795,05 грн - штраф 7 %.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.08.2022 у справі №910/20227/21 враховані вказані оплати, а також додатково здійсненні 31.05.2022, 27.06.2022 оплати основного боргу в сумі 200 746 027,02 грн, у зв'язку із чим провадження у справі в частині стягнення 308 521 374,22 грн закрито та присуджено до стягнення з Гарантованого покупця основний борг в сумі 842 002 703,97 гривень.
Також рішенням Господарського суду міста Києва від 18.08.2022 у справі №910/20227/21 присуджено до стягнення з Гарантованого покупця 39 000 000,00 грн пені, 13 895 206,70 грн 3% річних, 21 208 655,54 грн втрат від інфляції, 18 000 000,00 грн штрафу, 571 077,15 грн витрат зі сплати судового збору.
Після прийняття оскаржуваного рішення та під час апеляційного перегляду справи відповідачем було сплачено 700 557 012,97 грн основної заборгованості.
Враховуючи те, що внаслідок сплати відповідачем коштів у розмірі 700 557 012,97 грн основна заборгованість по Договору за спірний період зменшилась на відповідну суму, тобто має місце відсутність предмета спору, Північний апеляційний господарський суд у справі №910/20227/21, керуючись положеннями пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України та частиною 1 статті 278 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про скасування оскаржуваного рішення в цій частині та закриття провадження у справі щодо вимог про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 700 557 012,97 грн.
За зазначених обставин Північний апеляційний господарський суд своєю постановою від 22.02.2023 скасував рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2022 у справі №910/20227/21 в частині стягнення 700 557 012,97 грн основного боргу та ухвалив в цій частині нове рішення про закриття провадження. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2022 у справі № 910/20227/21 про стягнення 141 445 691,00 грн основного боргу, 39 000 000,00 грн - пені, 13 895 206,70 грн - 3% річних, 21 208 655,54 грн - інфляційних втрат, 18 000 000,00 грн - штрафу, 571 077,15 грн витрат зі сплати судового збору залишено без змін.
Як зазначає позивач, залишок основного боргу в сумі 141 445 691,00 грн відповідач добровільно сплатив у період з 18.10.2023 по 27.02.2025.
Позивач, звертаючись 02.07.2025 до суду з позовом у справі №910/8282/25, заявляє вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, донарахованих на підставі частини статті 625 Цивільного кодексу України за період невиконання відповідачем грошового зобов'язання по Додатковим угодам до Договору, що тривав з 01.12.2021 по 09.12.2021 та з 10.02.2022 до 27.02.2025, протягом якого відповідачем вчинялись дії, що свідчать про визнання боргу - сплата ним свого боргу.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із таких підстав.
Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, частиною першою цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. У частині другій зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України вважається мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постановах від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 15.08.2019 у справі №905/1758/18, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України). При цьому, чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань, пені та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Так, матеріалами справи підтверджується, що рішенням Господарського суду міста Києва від 18.08.2022 у справі №910/20227/21 провадження в частині вимог про стягнення 308 521 374,22 грн закрито, присуджено до стягнення з відповідача на його користь 842 002 703,97 грн основного боргу, 39 000 000,00 грн пені, 13 895 206,70 грн 3% річних, 21 208 655,54 грн втрат від інфляції, 18 000 000,00 грн штрафу, 571 077,15 грн витрат зі сплати судового збору, в іншій частині позову відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2023 вказане рішення суду скасоване в частині стягнення 700 557 012,97 грн основного боргу, ухвалене в цій частині нове рішення про закриття провадження у справі, в решті рішення суду першої інстанції залишене без змін.
Наведеними рішеннями суду, які набрали законної сили, встановлено, що відповідач прострочив оплату переданої йому позивачем протягом березня-листопада 2021 року електричної енергії за Договором купівлі-продажу електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів №65-150-SD-20-00162-2007/04/20 від 28 жовтня 2020 року, укладеним між сторонами, у розмірі 1 150 524 078,19 грн.
Предметом розгляду у справі №910/20227/21 були також вимоги позивача про стягнення, зокрема, сум 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання за період до 10 лютого 2022 року (з урахуванням заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог, викладеної у відповіді на відзив), окрім періоду 1-9 грудня 2021 року.
За результатами перевірки розрахунку 3% річних та інфляційних втрат за заявлені позивачем періоди, суди у справі №910/20227/21, враховуючи, що матеріалами справи підтверджено прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання перед позивачем, дійшли висновку про обґрунтованість нарахованих сум 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідно до частин 4, 7 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.
Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.
Подібні правові висновки наведені у постанові Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №910/16898/19.
Припис частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України спрямований на забезпечення дотримання принципу правової визначеності та його складової res judicata.
В основі принципу правової визначеності як одного з істотних елементів принципу правовладдя (верховенства права) лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися [рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у справі «Брумареску проти Румунії» (заява № 28342/95)]. Базове тлумачення принципу res judicata наведено у рішеннях ЄСПЛ у справах «Рябих проти Росії» (заява № 52854/99), «Науменко проти України» (заява № 41984/98), «Праведная проти Росії» (заява № 69529/01), «Христов проти України» (заява № 24465/04), «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03), в яких цей принцип розуміють як елемент принципу юридичної визначеності.
Принцип res judicata передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може бути здійснений лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають реалізовуватися винятково для виправлення судових помилок і недоліків (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28 квітня 2023 року у справі № 904/5121/19).
До того ж, за змістом цього принципу жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 серпня 2023 року у справі №927/211/22).
Поняття «перегляд» охоплює не лише перегляд рішення суду нижчої інстанції судом вищої інстанції в межах однієї справи чи перегляд рішення за нововиявленими обставинами. У рішенні від 25 листопада 2021 року у справі «Центр «Украса» проти України» (заява № 2836/10) ЄСПЛ дійшов висновку, що судові рішення у провадженні №15/140 фактично нівелювали результати провадження №12/254, що призвело до порушення принципу юридичної визначеності, та констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція).
Дія правила про звільнення від доказування, передбаченого частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України, спрямована на те, щоб спір між сторонами вирішувався в одній судовій справі, а не був штучно розбитий на декілька позовів / справ, де сторони мали б можливість подавати нові докази на підтвердження чи спростування тих самих фактів.
Інше тлумачення створює можливість «спростування преюдиційних обставин» за допомогою нових доказів, призводить до розмивання змісту частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України, а отже до правової невизначеності, адже не зрозуміло, за яких умов, керуючись якими критеріями, суд замість застосування приписів частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України має надати стороні можливість доводити / спростовувати за допомогою нових доказів ті чи інші обставини, що входять до предмета доказування і були вже встановлені в іншій справі.
Колегія суддів також приймає до уваги висновок, викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04.10.2024 у справі №607/6215/23, що правопорядок не може допускати ситуації, коли нівелюється законна сила судового рішення та створюються передумови для виникнення «колізії» судових рішень.
Таким чином, вищезазначені обставини щодо факту прострочення відповідачем зобов'язання з оплати переданої йому позивачем протягом березня-листопада 2021 року електричної енергії за Договором купівлі-продажу електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів №65-150-SD-20-00162-2007/04/20 від 28 жовтня 2020 року, встановлені рішеннями судів у справі №910/20227/21, є преюдиційними та не підлягають повторному доказуванню у справі №910/8282/25.
Поясненнями позивача, поданим ним розрахунком, наявною у матеріалах справи інформацією про надходження коштів на рахунки АТ «НАЕК «Енергоатом» за 29 грудня 2021, 15 вересня 2022 - 27 лютого 2025 років, чинними судовими рішеннями у справі №910/20227/21 підтверджується, що виконання зобов'язання по оплаті придбаної за договором купівлі-продажу від 28 жовтня 2020 року електричної енергії було здійснено відповідачем у продовж 18 жовтня 2023 року - 27 лютого 2025 року.
З огляд на це, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України набув права вимагати від відповідача сплати сум за прострочення виконання грошового зобов'язання за періоди з 1 до 9 грудня 2021 року та з 10 лютого 2022 року до 27 лютого 2025 року.
Колегія суддів, перевіривши наданий позивачем розрахунок позовних вимог у даній справі, враховуючи, що відповідач прострочив оплату за Договором, погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 216 410 819,42 грн інфляційних втрат та 26 257 649,53 грн 3% річних з простроченої суми за період прострочення з 1-9 грудня 2021 року, 10 лютого 2022 року - 27 лютого 2025 року.
При цьому відповідач, який в апеляційній скарзі зазначає про неврахування судом першої інстанції висновків Верховного Суду щодо порядку нарахування інфляційних втрат, контррозрахунку заявленої позивачем до стягнення суми суду не надав, як і не зазначив, які саме помилки були допущені позивачем та не враховані судом першої інстанції при дослідженні питання щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог.
У свою чергу суд апеляційної інстанції вважає наданий позивачем розрахунок арифметично вірним. Розрахунки зроблені з урахуванням усталеної судової практики, відповідно до якої сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Стосовно доводів скаржника про те, що обставини, встановлені судами у межах справи №910/20227/21, не можуть мати абсолютного характеру, а станом на дату звернення позивача до суду у Гарантованого покупця взагалі не настав строк розрахунків за Договором, як наслідок відсутні підстави для нарахування і стягнення 3% річних та інфляційних втрат, судом установлено таке.
Так, відповідач посилається на існування відкладальної обставини у правовідносинах позивача з відповідачем за Договором, а саме фактичну неможливість розрахунку Гарантованим покупцем із позивачем через наявну заборгованість НЕК «Укренерго» перед ним.
Відповідач наголошує, що між позивачем та Гарантованим покупцем було підписано Угоду про врегулювання взаємної заборгованості та взаєморозрахунків № 37-150-22-00 544 від 8 лютого 2022 року, відповідно до пункту 3 якої Гарантований покупець зобов'язався оплатити заборгованість перед ДП «НАЕК «Енергоатом», в тому числі яка виникла на підставі Договору купівлі-продажу електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів №65-150-SD-20-00162-2007/04/20 від 28 жовтня 2020 року, до 01.05.2022, але не раніше підписання актів приймання-передачі наданої послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел між ДП «Гарантований покупець» та НЕК «Укренерго» за період 01.01.2021-31.12.2021, а також повної оплати заборгованості НЕК «Укренерго» перед ДП «Гарантований покупець» за цей період. Станом на день подання позову НЕК «Укренерго» не оплатило в повному обсязі заборгованість за надану послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, а тому у Гарантованого покупця, враховуючи положення пункту 3 Угоди, взагалі не настав строк розрахунків за Договором. У той же час Гарантований покупець добровільно здійснив повний розрахунок за Договором 27.02.2025, тобто до дати пред'явлення позову та до настання обставин, які відповідно до Угоди зумовлювали настання строку для здійснення такого розрахунку.
Оцінивши зазначені доводи відповідача, колегія суддів зазначає таке.
По-перше, як обґрунтовано наголошує позивач, предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, донарахованих за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, обставини виникнення та наявність якого вже встановлені у межах справи №910/20227/21.
Суд у межах справи №910/8282/25 не встановлює повторно обставин щодо прострочення виконання зобов'язання з оплати відповідачем переданої йому позивачем протягом березня-листопада 2021 року електричної енергії за Договором купівлі-продажу електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів №65-150-SD-20-00162-2007/04/20 від 28 жовтня 2020 року, оскільки такі обставини вже встановлені у межах справи №910/20227/21 і є преюдиційними для даного спору.
Угода про врегулювання взаємної заборгованості та взаєморозрахунків №37-150-22-00 544 (далі, Угода) підписана між АТ «НАЕК «Енергоатом» і ДП «Гарантований покупець» 08 лютого 2022 року, тобто до прийняття судом першої інстанції рішення у справі №910/20227/21, однак, як не заперечувалось відповідачем, до суду під час розгляду справи №910/20227/21 надана не була.
При цьому підготовче провадження у справі №910/20227/21 було закрите 21.06.2022, а тому Гарантований покупець не був позбавлений можливості подати відповідний документ як доказ у справі №910/20227/21 в установлений законом процесуальний строк або пізніше разом із клопотанням про поновлення такого строку в разі його пропуску з поважних причин.
Тобто, наразі посилання відповідача на умови вказаної Угоди фактично спрямовані на перегляд обставин щодо настання строку виконання зобов'язань з оплати за Договором (із урахуванням додаткових угод до нього), встановлених у справі №910/20227/21, та до вимог про необхідність переоцінки на підставі нових доказів фактичних обставин, що були встановлені у судових рішеннях у справі №910/20227/21, які набрали законної сили. Зазначене є порушенням принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду, що у повній формі розкривається у «res judicata pro veritate habetur!» - «судове рішення визнається за істину».
Водночас, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що визначені цією Угодою події (підписання актів приймання-передачі, повна оплата заборгованості НЕК «Укренерго») визначені поведінкою інших осіб, не є такими, які неминуче мають настати, і в силу вимог статті 530 Цивільного кодексу України не є визначеним строком виконання зобов'язання.
У пункті 3 Угоди сторонами зафіксовано розмір заборгованості ДП «Гарантований покупець» за Договором.
У пунктах 5, 6, 7 Угоди міститься посилання на судову справу №910/20227/21 та йдеться лише про непред'явлення до 01.05.2022 до виконання рішень в частині стягнення основного боргу, наказів та інших судових документів прийнятих, зокрема, у справі №910/20227/21.
При цьому рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/20227/21 ухвалено 18.08.2022, тобто вже після зазначеного в пункті 5 Угоди терміну.
Також, як вбачається зі змісту рішень судів у справі №910/20227/21, ДП «Гарантований покупець» здійснювало часткові оплати основного боргу як до укладення відповідної Угоди, так і після її укладення.
Виходячи з наведеного, на переконання колегії суддів відповідні умови Угоди про врегулювання взаємної заборгованості та взаєморозрахунків не змінили положення основного договору купівлі-продажу в частині строків проведення оплати за продану позивачем електричну енергію.
Посилання скаржника в апеляційній скарзі на правові висновки щодо існування відкладальної обставини, наведені у постанові Верховного Суду від 25.01.2024 у справі №910/1294/23, колегією суддів до уваги під час вирішення даного спору не приймаються, оскільки правовідносини у згаданій справі не є подібними до обставин поточного спору, що свідчить про незастосовність викладених у ній висновків.
Так, відповідні висновки щодо існування відкладальної обставини зроблені у справі №910/1294/23 з огляду на аналіз положень підпункту 2 пункту 8 Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою КМУ №483 від 05.06.2019, якими передбачено, що Гарантований покупець зобов'язаний оплачувати своєчасно та у повному обсязі постачальникам універсальних послуг вартість надання постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за умови відсутності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП «НАЕК «Енергоатом» за поставлену електричну енергію згідно з пунктом 5 цього Положення.
У свою чергу норма підпункту 2 пункту 8 Положення про ПСО не регулює правовідносини, що склалися між сторонами даного спору за Договором купівлі-продажу електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів №65-150-SD-20-00162-2007/04/20 від 28 жовтня 2020 року.
З аналогічних підстав не підлягають урахуванню під час вирішення даного спору й висновки Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №910/881/24, до оприлюднення повного тексту в якій Гарантований покупець просив суд відкласти розгляд даної справи.
Із огляду на викладене у сукупності, доводи апеляційної скарги відповідача судом відхиляються у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 лютого 2010 року, пункт 58).
Заперечення скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки останні не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2025 у даній справі підлягає залишенню без змін.
Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.
Судовий збір за подання зазначеної апеляційної скарги згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2025 у справі №910/8282/25 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2025 у справі №910/8282/25 залишити без змін.
Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Державне підприємство «Гарантований покупець».
Матеріали справи №910/8282/25 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 03.04.2026 після повернення суддів Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І. з відрядження.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді А.І. Тищенко
А.О. Мальченко