вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
про зупинення провадження у справі
"01" квітня 2026 р. Справа№ 925/216/26
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Крижного О.М.
суддів: Гаврилюка О.М.
Ткаченка Б.О.
секретар судового засідання: Жукова К.Д.
за участю представників сторін:
від позивача: Думич А.М. (вкз)
від відповідача: не з'явився
Розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Туя"
на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 23.02.2026
у справі №925/216/26 (суддя Скиба Г.М.)
за позовом Приватного підприємства «Туя»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євродороги»
про стягнення 284 132,52 грн. боргу за договором поставки
Приватне підприємство "Туя" звернулось до Господарського суду Черкаської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євродороги" про стягнення заборгованості за Договором поставки № 29/09-1 від 29.09.2023 у розмірі 284 132,52 грн., з яких: 216 520,16 грн. - сума основного боргу, 10 651,12 грн. - сума інфляційних втрат, 8 041,59 грн. - сума 3% річних, 48 919,65 грн. - сума пені та судові витрати.
Одночасно позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах ціни позову (284 132,52 грн) на грошові кошти, які знаходяться на рахунках в банківських установах та належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Євродороги".
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 23.02.2026 у задоволенні заяви про забезпечення позову Приватного підприємства "Туя" відмовлено.
Місцевий господарський суд виходив з того, що до заяви про забезпечення позову не додано жодних доказів на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування забезпечення позову та неможливості в подальшому виконати рішення суду. Заява фактично ґрунтується лише на правовій позиції об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22 про відсутність необхідності доведення необмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном.
Проте, як зазначив суд першої інстанції, позивачем не доведено фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту його прав у разі задоволення позову; доказів на підтвердження намагань вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від сплати заборгованості за договором поставки від 29.09.2023 № 29/09-01 (в тому числі шляхом розпорядження своїм майном), вчинення яких обумовлюється в часі після прийняття товару на виконання умов договору поставки від 29.09.2023 № 29/09-01, направлення на його адресу претензії від 27.01.2026 № 27/01 чи й звернення позивача до Господарського суду Черкаської області із позовом про стягнення заборгованості, з якими пов'язується застосування забезпечення позову, та неможливість в подальшому виконати рішення суду, не надано.
Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Черкаської області, Приватне підприємство "Туя" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк для подання апеляційної скарги, скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області та накласти арешт в межах ціни позову 284 132,52 грн. на грошові кошти, які знаходяться на рахунках в банківських установах та належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Євродороги" до набрання рішенням суду у даній справі законної сили, стягнути на користь Приватного підприємства "Туя" з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євродороги" судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржувана ухвала судом першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для її скасування. Апелянт вважає, що суд першої інстанції застосував завищений стандарт доказування, вимагаючи доведення позивачем конкретних дій відповідача спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Така позиція суду першої інстанції суперечить усталеній практиці Верховного Суду з питань забезпечення позову та спотворює саму природу інституту забезпечення позову. Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 дійшла висновку, що подання позову про стягнення грошових коштів, можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалено на користь позивача. Крім того, позивач зазначає, що не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що позивачем не надано докази, а саме: направлення на адресу відповідача претензії від 27.01.2026 № 27/01 та звернення до Господарського суду Черкаської області із позовом про стягнення заборгованості.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Крижний О.М., судді Гаврилюк О.М, Ткаченко Б.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2026 у справі №925/216/26 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Туя" на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 23.02.2026 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 01.04.2026 о 10:00.
01.04.2026 представник Приватного підприємства "Туя" приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконфекренції.
У судовому засіданні постало питання щодо зупинення провадження у даній справі до закінчення розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 915/927/25 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 16.06.2025 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.09.2025.
Предметом позову у цій справі є вимога майнового характеру про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євродороги» заборгованості за Договором поставки № 29/09-1 від 29.09.2023 у розмірі 284 132,52 грн., з яких: 216 520,16 грн. - сума основного боргу, 10 651,12 грн. - сума інфляційних втрат, 8 041,59 грн. - сума 3% річних, 48 919,65 грн. - сума пені та судові витрати.
Судом апеляційної інстанції переглядається ухвала Господарського суду Черкаської області від 23.02.2026, якою було відмовлено Приватному підприємству «Туя» в задоволенні заяви про забезпечення позову у справі № 925/216/26 шляхом накладення арешту в межах ціни позову 284 132,52 грн. на грошові кошти, які знаходяться на рахунках в банківських установах та належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Євродороги» до набрання рішення суду у даній справі законної сили.
Водночас, колегією суддів встановлено, що Верховний Суд ухвалою від 25.11.2025 передав справу № 915/927/25 на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі частини другої статті 302 ГПК України у зв'язку з необхідністю відступити від висновку, викладеного у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, шляхом відступу та/чи його конкретизації та/чи уточнення, за змістом якого (висновку): «Верховний Суд звертає увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін».
Суд у вказаній ухвалі зазначив, що наявні підстави для відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, шляхом відступу та /чи його конкретизаціїі та/чи уточнення, в аспекті того, чи повинен позивач/заявник доводити суду наявність ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду та чи повинен позивач доводити суду обґрунтовану необхідність щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб, зокрема, чи повинен позивач/заявник подати докази на підтвердження наявності як ризику так/чи фактичних обставин, з якими закон пов'язує застосування вказаного вище заходу забезпечення позову.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 19.12.2025 прийняла до розгляду справу № 915/927/25 за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС» на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 16.06.2025 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.09.2025 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Отже, на розгляді об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду перебуває справа № 915/927/25 стосовно питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики.
Відповідно до ч. 5, 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Консультативна рада європейських суддів у пункті 1 висновку № 20 (2017) від 10.11.2017 "Про роль судів у забезпеченні єдності застосування закону" вказала, що однакове та уніфіковане застосування закону обумовлює загальнообов'язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність.
Відповідно до п. 7 ч. 1 та ч. 3 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 вказала, що задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини», що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов'язки цих суб'єктів.
Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 7 ч. 1 ст. 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Зі змістом названої норми, вирішення питання про зупинення провадження у справі обумовлено необхідністю досягнення правової визначеності у правозастосуванні відносно конкретної категорії справ.
Колегія суддів зазначає, що у справі 925/216/26, яка розглядається, як і у справі №915/927/25, правовідносини стосуються вжиття заходів забезпечення позову про стягнення грошових коштів шляхом накладення арешту на належні відповідачу кошти в межах ціни позову.
При цьому заявник і в заяві про забезпечення позову і в апеляційній скарзі посилається на стандарти доказування, передбачені у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/448/22. У той же час, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 915/927/25 розглядає питання щодо відступу чи конкретизації висновку щодо стандартів доказування, передбачених у постанові у справі № 905/448/22.
Враховуючи вище викладене, правовідносини у справі № 925/216/26 є подібними зі справою № 915/927/25.
Беручи до уваги підстави передачі на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 915/927/25 та те, що правовий висновок у зазначеній справі щодо застосування ст. 136,137 Господарського процесуального кодексу України підлягатиме врахуванню під час розгляду такої категорії спорів та матиме суттєве значення для вирішення цієї справи, що переглядається, з огляду на принцип єдності судової практики, Північний апеляційний господарський суд, вважає за необхідне зупинити провадження у справі № 925/216/26 відповідно до п.7 ч.1 ст.228 Господарського процесуального кодексу України до закінчення перегляду у касаційному порядку об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судового рішення у справі № 915/927/25.
Аналогічного висновку у схожих правовідносинах дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в ухвалах від 15.01.2026 р. у справі № 916/1869/25, від 20.01.2026 р. у справі № 922/3920/25, від 11.02.2026 р. у справі № 917/1145/25, від 11.02.2026 р. у справі № 917/1064/25.
Колегія суддів наголошує на тому, що зупинення провадження у цій справі, беручи до уваги існування об'єктивної необхідності у такому зупиненні внаслідок перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, жодним чином не порушує права учасників справи на її розгляд протягом розумного строку, натомість зумовлює зупинення перебігу процесуальних строків та сприяє дотриманню судом повноти і всебічності встановлення обставин справи з одночасним збереженням єдності судової практики, що спрямовано саме на дотримання ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Керуючись ст. ст. 228, 229, 232, 234, 281 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Зупинити апеляційне провадження у справі № 925/216/26 до закінчення перегляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в касаційному порядку судових рішень у справі № 915/927/25 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.
2. Зобов'язати учасників судового процесу повідомити Північний апеляційний господарський суд про усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі №925/216/26.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено - 06.04.2026.
Головуючий суддя О.М. Крижний
Судді О.М. Гаврилюк
Б.О. Ткаченко