1Справа № 335/8817/24 1-кп/335/273/2026
06 квітня 2026 року м. Запоріжжя
Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя в складі
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченої - ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченої - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в умовах дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, що був затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, продовженого в подальшому до 03.05.2026, об'єднані в одне кримінальні провадження № 12024087060000213 від 08.06.2024 і№ 12024082060000769 від 10.06.2024 року за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Петрівське, Вовчанського району, Харківської області, громадянки України, такої, що має середньо-спеціальну освіту, незаміжньої, офіційно не працевлаштованої, такої, що не має на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, такої, що місця реєстрації та постійного місця проживання не має, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , раніше судимої вироком Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 18.03.2024 за ч. 1 ст. 190 КК України до двохсот годин громадських робіт,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 389, ч. 1 ст. 263 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи засудженою вироком Орджонікідзевського районною суду м. Запоріжжя від 18.03.2024 за ч. 1 ст. 190 КК України, який набрав законної сили 18.04.2024, до покарання у вигляді 200 (двохсот) годин громадських робіт, а також будучи попередженою про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт, достовірно знаючи про необхідність їх відпрацювання та будучи ознайомлена з графіком виходу на роботу, умисно, з метою ухилення від відбування покарання, у період з 24.05.2024 по 12.06.2024 не з'явилася для відбування громадських робіт до Комунального підприємства «Титан», не маючи на те законних підстав чи будь-яких поважних причин, тим самим умисно ухилилась від відбування покарання у вигляді громадських робіт.
Органом досудового розслідування вказане діяння ОСОБА_4 кваліфіковане за ч. 2 ст. 389 КК України як ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт.
Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 вину у вказаному кримінальному правопорушенні не визнала. Пояснила, що в травні 2024 року вона один раз з'явилась для виконання громадських робіт у визначене їй місце, пропрацювала близько трьох годин, після чого почала погано себе почувати і пішла. В наступні дні вона не з'являлась через стан здоров'я і необхідність відвідувати лікарню, а потім її затримали. До якої саме лікарні вона зверталась, чому не повідомляла про це орган пробації, чому не з'являлась для виконання громадських робіт після повторного роз'яснення наслідків ухилення, обвинувачена чіткої і вичерпної відповіді надати не змогла. Разом з цим повідомила, що в період з 03 по 06 лютого виконувала громадські роботи у призначеному їй місці, однак в подальшому була затримана і взята під варту.
Незважаючи на невизнання ОСОБА_4 вини, її винуватість у вчиненні ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт підтверджується сукупністю належних, допустимих, достовірних взаємоузгоджених доказів, досліджених під час судового розгляду кримінального провадження.
Так, з копії вироку Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 18.03.2024 у справі № 335/2027/24 судом встановлено, що вказаним судовим рішення ОСОБА_4 було засуджено за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у виді двохсот годин громадських робіт; вирок набрав законної сили 18.04.2024, що підтверджується відповідним записом на його копії.
З копії розпорядження про виконання вироку, що набрав законної сили від 18.04.2024 з вих. № 335/2027/24/5059/2024 судом встановлено, що вирок Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 18.03.2024 у справі № 335/2027/24 був звернутий до виконання шляхом надсилання двох його копій до Вознесенівського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області (надалі - орган пробації), де вони були отримані 24.04.2024.
З копії доповідної записки провідного інспектора органу пробації ОСОБА_7 від 15.05.2024 начальнику вказаного органу пробації ОСОБА_8 судом встановлено, що 24.04.2024 та 06.05.2024 на відому на той час адресу місця проживання ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) були надіслані виклики щодо її явки для ознайомлення з порядком і умовами відбування покарання на 03.05.2024 та 13.05.2024 відповідно, однак ОСОБА_4 не з'явилась без повідомлення причин; 14.05.2024 інспектор органу пробації виходив за вказаною адресою для особистого вручення виклику ОСОБА_4 , однак встановити її місцезнаходження не виявилось за можливе.
З копій матеріалів особової справи засудженої ОСОБА_4 судом встановлено, що 23.05.2024 ОСОБА_4 з'явилась до органу пробації, де надала письмові пояснення щодо її неявки, була ознайомлена з порядком та умовами відбування покарання у виді громадських робіт, попереджена про кримінальну відповідальність за ухилення від виконання вказаного покарання, а також отримала направлення до КП «Титан» для відбування покарання, про що власноручно розписалась у відповідних документах;
З наказу директора КП «Титан» від 23.05.2024 № 212 судом встановлено, що цим документом був затверджений графік відбування ОСОБА_4 покарання у виді громадських робіт в період часу з 24.05.2024 по 31.05.2024, відповідно до якого ОСОБА_4 мала щоденно з'являтись до Вознесенівського парку для виконання робіт з прибирання територій та працювати протягом чотирьох годин, про вона була повідомлена і розписалась про це на самому наказі.
З графіку виходу на роботу засудженої ОСОБА_4 від 31.05.2024 № 233, затвердженого директором КП «Титан», судом встановлено, що в період часу з 03.06.2024 по 28.06.2024 ОСОБА_4 мала щоденно з'являтись до Вознесенівського парку для виконання робіт з прибирання територій та працювати протягом чотирьох годин;
З табелю виходу на роботу засудженої ОСОБА_4 за травень 2024 року, підписаних інспектором відділу кадрів і керівником КП «Титан», судом встановлено, що ОСОБА_4 жодного разу не з'явилась для відбування покарання;
З копій матеріалів особової справи засудженої ОСОБА_4 судом встановлено, що 03.06.2024 ОСОБА_4 була доставлена до органу пробації працівниками поліції, надала письмові пояснення про те, що не з'являлась для відбування покарання без поважних причин, що змінила місце проживання і не повідомила про це орган пробації, була знову попереджена про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання, а також зобов'язалась 04.06.2024 з'явитись до місця відбування покарання за відповідним графіком і приступити до виконання робіт, про що розписалась у відповідних документах;
З листа за підписом провідного інспектора кадрів КП «Титан» ОСОБА_9 від 04.06.2024 № 223 до органу пробації судом встановлено, що 04.06.2024 ОСОБА_4 не приступила до відпрацювання громадських робіт.
Також судом встановлено, що 05.06.2024 начальник органу пробації ОСОБА_10 склала подання про притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт, на підставі якого 08.06.2024 до ЄРДР були внесені відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 32 ст. 389 КК України, та розпочате досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024087060000213.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 надала суду показання про те, що у травні-червні 2024 року вона працювала на посаді інспектора з кадрів у КП «Титан». В травні 2024 ОСОБА_4 з'явилась до КП «Титан» з направленням від органу пробації на відбування громадських робіт. Того ж адміністрація КП «Титан» видала наказ про прийняття ОСОБА_4 для виконання громадських робіт, був затверджений графік таких робіт до кінця травня 2024 року, з ОСОБА_4 був проведений інструктаж з охорони праці, і повідомлено, що наступного дня вона має з'явитись до Вознесенівського парку у м. Запоріжжя. Зі всіма вказаними документами ОСОБА_4 була ознайомлена під розписку. Наступного дня ОСОБА_4 , за повідомленням майстра, відповідального за проведення робіт з благоустрою Вознесенівського парка, ОСОБА_4 зранку з'явилась, але безпосередньо до виконання робіт не приступила, послалась на погане самопочуття та покинула парк. Наступного дня та в подальшому ОСОБА_4 для відбування громадських робіт жодного разу не з'явилась без повідомлення причин, про що було повідомлено орган пробації. Починаючи з 04.06.2024 був складений новий графік виконання громадських робіт, однак ОСОБА_4 так жодного разу і не з'явилась, а в подальшому через орган пробації стало відомо, що ОСОБА_4 затримана і взята під варту.
Також вказаний свідок пояснила, що у практиці КП «Титан» під час оголошення повітряної тривоги працівники, що перебувають на місцях виконання певних робіт, мають перебувати у відповідних найближчих укриттях, при цьому час перебування в укритті зараховується у робочий час. Відтак, коли ОСОБА_4 з'явилася б до Вознесенівського парку під час повітряної тривоги, вона мала можливість також прослідувати до укриття, і час перебування там також був би зарахований до часу відбування громадських робіт. Тому її неявка або покидання місця виконання робіт під час повітряної тривоги не може вважатись таким, що відбулось з поважних причин.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 , яка є працівником органу пробації, надала суду показання, які повністю відтворюють зміст подання начальника органу пробації від 05.06.2024 про притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за ухилення від відбування громадських робіт. Зокрема, свідок повідомила, що як після надходження на виконання вироку суду, так і після направлення ОСОБА_4 до КП «Титан», орган пробації зазнавав труднощів у з'ясуванні місця знаходження ОСОБА_4 , комунікації з нею та контролю за відбуванням нею покарання. Зокрема, вона неодноразово не з'являлась за викликами, що надсилались за відомими адресами ( АДРЕСА_2 ), на телефонні дзвінки на номер, який сама ж залишала, - не відповідала, при виході спеціалістів на вказані адреси було виявлено, що вона там не проживає і сусідам не відомо, де вона. Про зміну свого місцезнаходження ОСОБА_4 не повідомляла. Щодо її неявки до місця відбування громадських робіт жодних поважних причин встановлено не було.
12.06.2024 ОСОБА_4 була затримана в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, в межах кримінального провадження № 12024082060000769 від 10.06.2024.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 КК України громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування.
Об'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, є правосуддя в частині встановленого порядку виконання вироків суду. Об'єктивна сторона полягає в ухиленні від відбування громадських або виправних робіт.
Ухилення від відбування громадських робіт - це невиконання особою, яка засуджена до цього виду покарання, обов'язку у вільний від роботи чи навчання час безоплатно виконувати суспільно корисні роботи, вид яких визначено органами місцевого самоврядування, протягом строку, вказаного у вироку суду. Ухилення у цьому випадку може полягати у нез'явленні для виконання таких робіт, у безпосередній відмові виконувати визначену для засудженого роботу тощо. Вказане кримінальне правопорушення вважається закінченим з моменту вчинення зазначених у ст. 389 КК України діянь. Суб'єкт спеціальний, ним може бути тільки особа, засуджена до відповідних видів покарань. Суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом.
Тобто, виходячи з диспозиції ч. 2 ст. 389 КК України, це кримінальне правопорушення не містить у собі як обов'язкову ознаку суспільно небезпечні наслідки, та вважається закінченим з моменту вчинення зазначених у цій статті дій, тобто має формальний склад (постанова ККС ВС від 16.09.2021 у справі № 185/4698/20).
Суб'єктивна сторона вказаного кримінального правопорушення характеризується лише прямим умислом.
Наведені вище докази, досліджені в судовому засіданні, як кожен окремо, так і у сукупності з іншими, неспростовно підтверджують те, що ОСОБА_4 не мала об'єктивних перешкод для явки до визначеного їй у встановленому законом порядку місця відбування громадських робіт і невиконання цих робіт, однак в період з 24.05.2024 по 12.06.2024 року не з'являлась і призначені їй громадські роботи не виконувала, а її показання спростовуються наведеними вище доказами.
В період з 12.06.2024 по 19.11.2024 ОСОБА_4 перебувала під вартою в межах кримінального провадження № 12024082060000769, і не мала можливості виконувати громадські роботи.
В подальшому, будучи звільненою з-під варти і перебуваючи на умовах нічного домашнього арешту, ОСОБА_4 в період з 20.11.2024 до 03.02.2026 не лише не з'явилась для відбування громадських робіт, а взагалі умови домашнього арешту не виконувала, до суду за викликами не з'являлась, перебувала у розшуку, тим самим продовжуючи ухилятись від відбування покарання у виді громадських робіт.
Лише в період з 03.02.2026 по 06.02.2026 ОСОБА_4 відпрацювала дванадцять годин, що підтверджується листом Вознесенівського районного відділу Філії Державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області від 20.03.2026, наданим на запит суду.
Виходячи з висновку ККС ВС у постанові від 16.09.2021 у справі № 185/4698/20, відпрацювання засудженим громадських робіт під час досудового розслідування або судового провадження не виключає його кримінальної відповідальності за ухилення від відбування громадських робіт.
Таким чином, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення є доведеною, і кваліфікує вчинене нею діяння за ч. 2 ст. 389 КК України як ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт.
Разом з цим відпрацьовані ОСОБА_4 години громадських робіт підлягають врахуванню при призначенні покарання.
Крім того, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується в тому, що, маючи умисел на незаконне придбання, зберігання, носіння та збут вибухових пристроїв та бойових припасів, у невстановлених досудовим слідством особи, спосіб, час та місці, придбала: предмет, ззовні схожий на гранату іноземного виробництва GHO - 1 RDX, 02 - 23; предмет, ззовні схожий на гранату іноземного виробництва GHO - 1 RDX, 02 - 23, предмет, ззовні схожий на гранату радянського виробництва РГ - 42 з маркуванням на донній частині, виконаній барвником чорного кольору, 338 Т 167 - 52; підривач для ручних гранат типу УЗРГМ з маркуванням на зовнішній стороні важеля 82 - 83 УЗРГМ - 2 УЗЧП, на внутрішній частині 386 - 168 - 83, з метою подальшого збуту.
Після цього, 12.06.2024, приблизно о 19 годині 00 хвилин, ОСОБА_4 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_3 , отримавши готівкову грошову винагороду в сумі 3000 гривень від ОСОБА_13 , шляхом передачі із рук в руки, збула останньому бойові припаси, а саме: предмет, ззовні схожий на гранату іноземного виробництва GHO - 1 RDX, 02 - 23; предмет, ззовні схожий на гранату іноземного виробництва GHO - 1 RDX, 02 - 23, предмет, ззовні схожий на гранату радянського виробництва РГ-42 з маркуванням на донній частині, виконаній барвником чорного кольору, 338 Т 167-52; підривач для ручних гранат типу УЗРГМ з маркуванням на зовнішній стороні важеля 82-83 УЗРГМ-2 УЗЧП, на внутрішній частині 386-168-83.
Органом досудового розслідування вказане діяння ОСОБА_4 кваліфіковане за ч. 1 ст. 263 КК України як незаконне придбання, зберігання, носіння та збут вибухових пристроїв та бойових припасів.
Судовий розгляд був проведений в межах обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 263 КК України, відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України.
Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 щодо цього обвинувачення пояснила, що придбанням, зберіганням та збутом боєприпасів вона особисто не займалась. Серед її знайомих був ОСОБА_14 , з дівчиною якого вона товаришувала. У цього ОСОБА_15 були знайомі серед військових, і у нього зберігалось багато гранат та інших боєприпасів. Влітку 2024 ОСОБА_16 звернувся до обвинуваченої з вимогою взяти участь у продажі гранат і запитав, чи не у неї знайомих, які могли б їх придбати. При цьому ОСОБА_15 висловлював на адресу обвинуваченої погрози того, що якщо вона йому не допоможе, «вона розуміє, що він може з нею зробити». Під впливом цих погроз і наполегливих прохань ОСОБА_4 звернулась до свого іншого знайомого - ОСОБА_13 , з питанням про те, чи не потрібна йому граната. Той відповів, що йому не потрібна, але він знає людей, яким граната може бути потрібна. Відтак, на вимогу ОСОБА_15 обвинувачена спочатку передала ОСОБА_13 одну гранату, потім ще одну. ОСОБА_13 за це віддавав обвинуваченій грошові кошти, які вона повністю передавала ОСОБА_17 . При цьому ціну за гранати назначав сам ОСОБА_18 . Коли ОСОБА_4 заявила йому, що більше на бажає брати участь у цьому, ОСОБА_15 знову застосував до неї погрози і маніпулятивний вплив, посилаючись на те, що якщо він через неї підведе інших людей, то їй буде недобре. Що саме ОСОБА_15 міг з нею зробити, обвинувачена не знала, але сприймала погрози з боку ОСОБА_19 як реальні. На третій раз вона передала ОСОБА_13 три гранати і підривач. При цьому ОСОБА_13 передав їй гроші за гранати, які вона віддала ОСОБА_20 , а також додатково ще гроші особисто їй, пояснивши, що це особисто від нього в знак вдячності за допомогу у придбанні гранат. Оскільки вони заздалегідь про це не домовлялись, вона дуже здивувалась, що ОСОБА_13 надав їй так багато грошей, але вирішила їх взяти, бо вони були їй потрібні. Сталося це у занедбаному будинку поблищу місця проживання ОСОБА_13 . Коли вона вийшла з будинку, її затримали працівники поліції і вилучили грошові кошти, що надав їй ОСОБА_13 . Обвинувачена наполягала на тому, що вона не займалась продажем боєприпасів, а лише допомагала ОСОБА_20 у цьому, і то під впливом погроз від останнього, а отримані нею особисто гроші вона сприймала не як плату за гранати, а як вдячність від ОСОБА_13 і тих, кого він представляє, за свої послуги. При цьому заздалегідь вона із ОСОБА_13 про таку винагороду не домовлялась.
З огляду на фактичне невизнання ОСОБА_4 своєї винуватості і обґрунтовані сумніви у правильному розумінні нею обставин, що покладені в основу обвинувачення, судовий розгляд був проведений без застосування правил ч. 3 ст. 349 КПК України.
Дослідженням наданих стороною обвинувачення доказів суд встановив таке.
Стороною обвинувачення до матеріалів судового провадження долучений Протокол огляду місця події від 10.06.2024, в ході якого ОСОБА_13 в присутності двох понятих у подвір'ї будинку АДРЕСА_4 добровільно видав працівникам поліції два корпуси гранати Ф-1 з двома підривачами УЗРГ.
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 10.07.2024 щодо кримінального провадження № 12024082060000769, воно зареєстроване 10.06.2024 за фактом того, що 10.06.2024 до ВП № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області надійшло повідомлення від ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що 10.06.2024 він, знаходячись на території Вознесенівського району, придбав у громадянки Л. бойові припаси, а саме дві бойові гранати Ф-1.
В подальшому предмети, вилучені під огляду місця події 10.06.2024, були визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 12024082060000769, а відповідно до Висновку експерта № СЕ-19/108-24/10925-ВТХ від 12.06.2024 предмети, вилучені ОСОБА_13 в ході огляду місця події 10.06.2024, у конструктивному поєднанні між собою є двома бойовими гранатами бойовими ручними оборонними осколковими гранатами Ф-1 промислового виготовлення, які належать до бойових припасів.
Відповідно до Акту видачі грошових коштів для проведення оперативної закупівлі від 12.06.2024, складеного в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024082060000769 від 10.06.2024 слідчим СВ ВП № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_22 в період часу з 16 год. 08 хв. до 16. год. 10 хв., і додатку до нього у виді оптичного носія інформації, у вказаний день і час у приміщенні службового кабінету № 36 вказаного органу поліції слідчий ОСОБА_22 в присутності двох понятих видав громадянину ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для проведення оперативної закупівлі грошові кошти в сумі 6000,00 грн. двома купюрами номіналом 1000 грн.: серія та номер АН4692433 і АУ1375421; вісьмома купюрами номіналом 500 грн: серія та номер ЄЕ8524914, ЗВ0802423, ГН5410178, ЕЄ7864671, ГЛ2056192, ВЕ3458841, ВЖ5295657, ГМ1568447.
Відповідно до Протоколу огляду від 12.06.2024, складеного в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024082060000769 від 10.06.2024 слідчим СВ ВП № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_22 в період часу з 16 год. 08 хв. до 16. год. 10 хв. і додатку до нього у виді оптичного носія інформації, у вказаний день і час у приміщенні службового кабінету № 36 вказаного органу поліції слідчий ОСОБА_22 в присутності двох понятих, провів огляд вказаного службового кабінету. В ході такого огляду було встановлено, що ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має при собі мобільний телефон марки «Vivo» в корпусі синього кольору, грошові кошти в сумі 6000,00 грн. двома купюрами номіналом 1000 грн.: серія та номер АН4692433 і АУ1375421; вісьмома купюрами номіналом 500 грн: серія та номер ЄЕ8524914, ЗВ0802423, ГН5410178, ЕЄ7864671, ГЛ2056192, ВЕ3458841, ВЖ5295657, ГМ1568447, копії яких були виготовлені за допомогою пристрою для копіювання. Більше нічого ОСОБА_13 при собі не мав.
Допитаний під час судового розгляду свідок ОСОБА_13 надав показання про те, що ОСОБА_4 є його знайомою, з якою він іноді проводив час. Обставини щодо придбання та збуту гранат влітку 2024 року він чітко не пам'ятає за давністю часу. Разом з цим пояснив, що одного разу ОСОБА_4 запитала у нього, чи є у нього знайомі, які потрібні гранати. Він відповів, що такі знайомі є, однак після цього повідомив про це поліцію, де йому видали гроші для придбання боєприпасів. У занедбаному будинку на вулиці Перемоги у місті Запоріжжя ОСОБА_4 передала йому гранату, за яку він віддав гроші, які надали йому в поліції. Після цього працівники поліції привезли його до ВП № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області, де в службовому кабінеті слідчого гранату було оглянуто за участю спеціалістів-підривників, та вилучено. Після цього в поліції йому сказали «йди, купуй ще», ще раз видали гроші та встановили на нього спеціальну апаратуру. Це було приблизно через день після першого епізоду. Він зустрівся з ОСОБА_4 , вони разом на таксі поїхали в район «Металургів» у м. Запоріжжя. ОСОБА_4 заходила в якийсь будинок та повернулась полімерним пакунком. Після цього вони поїхала до того ж занедбаного будинку, що і перший раз. Там він перевірив гранати і віддав ОСОБА_4 гроші, вийшов з будинку, де його знову зустріли працівники поліції і відвезли до того відділу поліції, де оформили видачу гранат. Скільки грошей йому видавали в поліції, і скільки грошей він віддавав ОСОБА_4 свідок не запам'ятав. Зазначив лише, що там були купюри по 200 і по 500 грн. Також свідок зазначив, що ОСОБА_4 йому розповідала, що запропонувала йому придбати гранати та інші боєприпаси на вимогу невідомих йому військовослужбовців, і що вона робила це під впливом загроз з їх боку. У зв'язку з чим свідок вважає, що ОСОБА_4 не є винуватою, оскільки діяла за завданням інших осіб, сама гранатами не володіла, і перебувала під тиском цих осіб.
Відповідно до Протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо- та відеоконтролю особи від 21.06.2024 та додатку до нього у виді оптичних носіїв інформації DVD-R № 88т від 26.04.2024 і DVD-R № 120т від 13.06.2024 (вх. № 482т від 20.06.2024), які були досліджені в судовому засіданні, вказана негласна слідча (розшукова) дія була проведена на підставі ухвали слідчого судді Запорізького апеляційного суду від 11.06.2024 у справі № 4807/3893/24, постановленої в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024082060000769 від 10.06.2024.
Відповідним відеозаписом та стенограмою до неї, викладеної у протоколі, зафіксовано, що 12.06.2024 ОСОБА_4 прийшла до місця проживання ОСОБА_13 , де між ними відбувався діалог, під час якого ОСОБА_13 повідомив, що неназваним ним особам сподобалось, які вони з ОСОБА_4 раніше спрацювали, і що якщо вони зараз ще три купують, то ці особи дають по тисячі зверху. Тобто вони готові купити ще три гранати, і дають по дві тисячі за одну гранату, всього шість тисяч, з яких три тисячі ОСОБА_4 має віддати продавцям, а інші три вони можуть залишити собі. При цьому ОСОБА_4 повідомила, що при собі у неї гранат немає. Тоді ОСОБА_13 сказав, що зараз замовить таксі, і вони поїдуть на адресу Металургів, 20. ОСОБА_4 у відповідь повідомила, що зараз подзвонить кому треба. Після приїзду таксі ОСОБА_13 та ОСОБА_4 приїхали за адресою АДРЕСА_4 , де ОСОБА_4 зайшла до будинку, і через деякий час вийшла. Після цього ОСОБА_13 та ОСОБА_4 на громадському транспорті приїхали до будинку за місця проживання ОСОБА_13 , де ОСОБА_4 передала йому три гранати, а ОСОБА_23 передав їй грошові кошти в сумі 3000,00 грн., які вона перерахувала і залишила собі. Також ОСОБА_4 повідомила, що залишилось ще три гранати, і що є рації на продаж, на що ОСОБА_13 відповів, що рації не потрібні. Після цього ОСОБА_4 пішла.
Відповідно до Протоколу добровільної видачі від 12.06.2024, складеного в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024082060000769 від 10.06.2024 слідчим СВ ВП № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_24 в період часу з 21 год. 11 хв. до 21 год. 39 хв. і додатку до нього у виді оптичного носія інформації, у вказаний день і час у приміщенні службового кабінету № 28 вказаного органу поліції ОСОБА_13 в присутності двох понятих добровільно такі предмети:
предмет, ззовні схожий на гранату іноземного виробництва GHO -1 RDX, 02 - 23;
предмет, ззовні схожий на гранату іноземного виробництва GHO -1 RDX, 02 - 23;
предмет, ззовні схожий на гранату радянського виробництва РГ-42 з маркуванням на донній частині, виконаній барвником чорного кольору, 338 Т 167-52;
підривач для ручних гранат типу УЗРГМ з маркуванням на зовнішній стороні важеля 82-83 УЗРГМ-2 УЗЧП, на внутрішній стороні важеля барвником чорного кольору 386-168-83.
Також у вказаному протоколі зазначено, що ОСОБА_13 при цьому пояснив, що вказані предмети він близько 19 год. 00 хв. 12.06.2024, перебуваючи за адресою м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 6, придбав у жінки на ім'я ОСОБА_25 , за 6000,00 грн., які йому було видано для проведення оперативної закупівлі. З них 3000,00 грн. він передав цій жінці, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_4 , а решту - за місцем свого проживання, після чого жінка на ім'я ОСОБА_25 передала йому полімерний пакет, в якому знаходились видані ним предмети, які вона перед тим забрала у будинку АДРЕСА_4 .
Відповідно до Протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складеного слідчим СВ ВП № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_26 в період часу з 22 год. 17 хв. до 23 год. 14 хв. і додатку до нього у виді оптичного носія інформації, він був складений в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024082060000776 від 12.06.2024, внесеного до ЄРДР на підставі рапорту про те, що в ході проведення оперативно-розшукових заходів по кримінальному провадженні № 12024082060000769 від 10.06.2024 та в ході контрольної закупки було придбано у ОСОБА_4 одну гранату РГ-42 та дві гранати GHO-1.
Відповідно до вказаного протоколу затримання, ОСОБА_4 було затримано 12.06.2024 о 18 год. 50 хв. за адресою м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 6. В ході затримання у ОСОБА_4 було вилучено такі предмети: грошові кошти купюрами номіналом 1000 грн. серія та номер АН4692433 2021 року, номіналом 500 грн., серія та номер ЄЕ8524914 2021 року, номіналом 500 грн., серія та номер ЗВ0802423 2021 року, номіналом 500 грн., серія та номер ГН5410178 2023 року, номіналом 500 грн., серія та номер ЕЄ7864671 2021 року, номіналом 500 грн., серія та номер ГЛ2056192 2023 року, номіналом 500 грн., серія та номер ВЕ3458841 2018 року, мобільний телефон «NOMI» в корпусі чорного кольору, мобільний телефон «Samsung» в корпусі чорного кольору, зіп-пакет прозорий з речовиною рослинного походження сіро-зеленого кольору, шкіряний чорний рюкзак із запальничками, коричневу шкіряну жіночу сумку, тканинну сумку (бананку) чорного кольору з надписом «М-ТАС», косметичні засоби та засоби особистої гігієни, які поміщені до спеціальних пакетів № war1892533 і № QHY0097584.
Надавати пояснення під час затримання ОСОБА_4 відмовилась в порядку ст. 63 Конституції України.
Відповідно до Протоколу огляду предмету від 13.06.2024, складеного в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024082060000769 від 10.06.2024 слідчим СВ ВП № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_27 , під час вказаної слідчої дії був відкритий спеціальний пакет № СRI1115787, в якому були виявлені грошові кошти в сумі 3000,00 грн. такими купюрами: однією купюрою номіналом 1000 грн. серія та номер АН4692433 2021 року, та чотирма купюрами номіналом по 500 грн., а саме: ЄЕ8524914 2021 року, ЗВ0802423 2021 року, ГН5410178 2023 року, ЕЄ7864671 2021 року. Після огляду вказані грошові кошти було упаковано до спеціального пакету № PSP 1427640.
Відповідно до Протоколу за результатами проведення контролю за вчиненням злочину від 13.06.2024, складеного в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024082060000769 від 10.06.2024 старшим оперативним уповноваженим СКП ВП № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_28 , 12.06.2024 в ході проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину у вигляді оперативної закупки, було проведено відповідні заходи щодо фіксування злочинної діяльності ОСОБА_4 , яка за грошові кошти у розмірі 6000,00 грн. збула одну бойову гранату «РГ-42» та дві бойові гранати «GHO-1», і запали до них, за адресою м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 6.
Відповідно до висновку експерта Запорізького НДЕКЦ МВС України CE-19/108-24/11088-ВТХ від 13.06.2024 року, складеного в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024082060000769 від 10.06.2024, надані експерту на дослідження два предмети еліпсоїдної форми являються вибуховими пристроями військового призначення, а саме бойовими ручними осколковими гранатами GHO - 1 промислового виготовлення, які відносяться до бойових припасів. Наданий на дослідження предмет циліндричної форми є корпусом бойової ручної наступальної осколкової гранати типу РГ-42 промислового виготовлення, який до бойових припасів не відноситься, але містить в собі заряд бризантної вибухової речовини - тротил, масою 110-120 г. Наданий на дослідження предмет циліндричної форми є бойовим уніфікованим підривачем дистанційної дії УЗРГМ-2 промислового виготовлення, який до бойових припасів не відноситься, але являється самостійним вибуховим пристроєм і відноситься до засобів підриву (ініціювання вибуху) та містить в собі ініціюючу вибухову речовину ТНРС масою 0,1 г. азид свинцю масою 0,2 г. та бризантну вибухову речовину підвищеної потужності ТЕН або гексоген масою 1 г. Наданий на дослідження корпус бойової ручної гранати наступальної осколкової гранати РГ-42 в конструктивному поєднанні з наданим на дослідження бойовим уніфікованим підривачем дистанційної дії УЗРГМ-2 являється вибуховим пристроєм військового призначення, а саме бойовою ручною наступальною осколковою гранатою типу РГ-42 промислового виготовлення, яка відноситься до бойових припасів.
Інших доказів сторона обвинувачення суду не надала.
У реєстрі матеріалів досудового розслідування, доданому до обвинувального акту, наявні відомості про допит під час досудового розслідування свідка ОСОБА_29 , однак під час судового розгляду відмовився від допиту цього свідка в судовому засіданні як джерела доказування.
Показання свідків ОСОБА_30 та ОСОБА_31 , допитаних під час судового розгляду, фактично не є належними доказами, оскільки стосуються їх участі як понятих в огляді місця події 10.06.2024, тобто подій, які ОСОБА_4 не інкриміновані.
Статтею 94 КПК України визначено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Керуючись наведеними правилами, суд приходить до висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, з огляду на таке.
Щодо неконкретності обвинувачення.
Згідно з приписами статті 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Розкриваючи це поняття, ККС ВС у постанові від 21.04.2021 у справі № 295/12923/19 зазначив про таке.
Концепт належної правової процедури є одним із найзагальнішим і водночас фундаментальним явищем будь-якої демократичної правової держави сучасності.
В доктрині вітчизняного кримінального процесу під належною правовою процедурою розуміється такий порядок здійснення юридично значущих дій, який втілює на практиці верховенство права шляхом застосування до кожної особи тих норм права, що цілком відповідають усім важливим об'єктивно існуючим обставинам та дозволяють недвозначно та заздалегідь спрогнозувати таке застосування і його результати...
Обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення (пункт 5 частини 2 статті 291 КПК).
Згідно зі статтею 293 КПК одночасно з переданням обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до суду прокурор зобов'язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу), його захиснику, законному представнику, захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи (стаття 337 КПК).
Отже, значення обвинувального акта як процесуального рішення сторони обвинувачення, полягає у тому, що він формалізує правову позицію обвинувачення, ініціює судовий розгляд і тим самим відкриває доступ особи до правосуддя.
Виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення (пункт 5 частина 2 статті 291 КПК) по суті є консистенцією усього обвинувального акта.
Відображення фактичних обставин кримінального правопорушення має значення не тільки для аргументації висновків слідчого, прокурора, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді, а також для реалізації права підозрюваного на захист.
Згідно обвинувального акта від 30.07.2024, врученого ОСОБА_4 , їй інкриміноване незаконне придбання, зберігання, носіння та збут вибухових пристроїв та бойових припасів.
Відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню саме стороною обвинувачення, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
З цього випливає, що в обвинувальному акті мають бути викладені фактичні обставини вчинення кожного із зазначених діянь, що становлять їх об'єктивну сторону, в тому числі джерело, час, місце, спосіб, за яких ОСОБА_4 було придбано вибухові пристрої та бойові припаси. Однак в даному випадку обвинувальний акт щодо придбання не містить даних відомостей, а виклад фактичних обставин сформульований через те, досудовим розслідуванням не встановлено ані осіб, ані спосіб, ані час та місце придбання ОСОБА_4 таких предметів.
Більше того, обвинувальний акт містить ствердження, що ОСОБА_4 придбала з метою збуту не вибухові пристрої та бойові припаси, а лише предмети, ззовні схожі на них, але потім того ж дня збула ОСОБА_13 вже бойові припаси. При цьому бойовими припасами в обвинувальному акті також названі не гранати і підривачі, а предмети, ззовні схожі на них.
Таким чином, із змісту обвинувального акту випливає, що ОСОБА_4 не обвинувачується у придбанні вибухових пристроїв та бойових припасів, оскільки предмети, лише ззовні схожі на них, не є предметом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Фактичні обставини щодо зберігання та носіння ОСОБА_4 вибухових пристроїв та бойових припасів в обвинувальному акті не викладені взагалі, оскільки відразу після вказівки на придбання нею вказаних предметів обвинувальний акт містить виклад обставин щодо їх збуту свідку ОСОБА_13 .
Отже, предмет та об'єктивна сторона інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення у формах незаконного придбання, зберігання та носіння вибухових пристроїв та бойових припасів стороною обвинувачення належним чином не встановлена, і в цій частині вимоги ст. 91 КПК України належним чином не виконані.
Посилання в обвинувальному акті на висновок експерта, яким предмети, ззовні схожі на гранати і підривачі, кваліфіковані як бойові припаси і вибухові пристрої відповідно, і часткове викладення його змісту в обвинувальному акті на наведений вище висновок суду не впливає, тим більше, що ст. 291 КПК України не передбачає посилання в обвинувальному акті на конкретний доказ обвинувачення.
При цьому обставини щодо збуту ОСОБА_13 двох гранат Ф-1 та двох підривачів, що стався нібито 10.06.2024, і з приводу якого було зареєстроване кримінальне провадження № 12024082060000769, ОСОБА_4 взагалі не інкриміновані, а відповідні докази щодо цих обставин, в тому числі протокол огляду місця події від 10.06.2026, показання свідків ОСОБА_30 та ОСОБА_31 , висновок вибухотехнічної експертизи щодо вилучених під час того огляду предметів, і самі ці предмети є неналежними доказами у цьому судовому провадженні.
Повнота встановлення і викладення таких обставин в обвинувальному актів впливає не лише на правильність кваліфікації інкримінованого діяння, а й на питання, пов'язані з визначенням характеру суспільної небезпечності такого діяння і, як наслідок, його кримінально-правових наслідків.
Відсутність вказаних відомостей в обвинувальному акті фактично позбавляє обвинуваченого права на ефективний захист, а суд - можливості повно і всебічно встановити обставини, що мають кримінально-правове значення, і обґрунтовано застосувати закон про кримінальну відповідальність.
Щодо недопустимості доказів сторони обвинувачення за фактом збуту вибухових пристроїв і бойових припасів.
Як випливає з досліджених судом доказів, фіксація вчинення ОСОБА_4 акту збуту вибухових пристроїв та бойових припасів відбувалась в ході проведення оперативної закупки із здійсненням аудіо- та відеоконтролю за діями ОСОБА_4 .
За змістом ст. 260, ст. 271 КПК України, як аудіо- та відеоконтроль особи, так і оперативна закупка, як різновид контролю за вчиненням злочину, є негласними слідчими (розшуковими) діями, особливості проведення яких передбачені Главою 21 КПК України.
Як було встановлено під час судового розгляду, аудіо та відеоконтроль за ОСОБА_4 здійснювався 12.06.2024 на підставі слідчого судді Запорізького апеляційного суду від 11.06.2024 у справі № 4807/3893/24, постановленої в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024082060000769 від 10.06.2024.
Разом з цим, відповідно до ч. 4 ст. 246 КПК України, виключно прокурор має право прийняти рішення про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину.
Відповідно до ст. 251 КПК України постанова слідчого, прокурора про проведення негласної слідчої (розшукової) дії повинна містити:
1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;
2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) Кримінального кодексу України;
3) відомості про особу (осіб), місце або річ, щодо яких проводитиметься негласна слідча (розшукова) дія;
4) початок, тривалість і мету негласної слідчої (розшукової) дії;
5) відомості про особу (осіб), яка буде проводити негласну слідчу (розшукову) дію;
6) обґрунтування прийнятої постанови, у тому числі обґрунтування неможливості отримання відомостей про кримінальне правопорушення та особу, яка його вчинила, в інший спосіб;
7) вказівку на вид негласної слідчої (розшукової) дії, що проводиться.
Крім того, за змістом ч. 7 ст. 271 КПК України, прокурор у своєму рішенні про проведення контролю за вчиненням злочину, крім наведених вище відомостей, зобов'язаний:
1) викласти обставини, які свідчать про відсутність під час негласної слідчої (розшукової) дії провокування особи на вчинення злочину;
2) зазначити про застосування спеціальних імітаційних засобів.
Всупереч цим імперативним вимогам процесуального закону, сторона обвинувачення не надала постанови прокурора, якою було б оформлене рішення про проведення оперативної закупки по відношенню до ОСОБА_4 .
Відсутні відомості про таку постанову прокурора й у реєстрі матеріалів досудового розслідування, доданому до обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_4 , що означає, що така постанова не була відкрита стороні захисту й в порядку ст. 290 КПК України.
Більше того, з наданих стороною обвинувачення матеріалів взагалі неможливо встановити, на підставі якого і ким прийнятого процесуального рішення була проведена вказана оперативна закупка. Також з наданих стороною обвинувачення неможливо встановити походження грошових коштів, виданих слідчим ОСОБА_13 для проведення оперативної закупки.
Відповідно до ч. 4 ст. 271 КПК України, про результати контролю за вчиненням злочину складається протокол, до якого додаються речі і документи, отримані під час проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії. Якщо контроль за вчиненням злочину закінчується відкритим фіксуванням, про це складається протокол у присутності такої особи.
Однак наданий стороною обвинувачення Протокол за результатами проведення контролю за вчиненням злочину від 13.06.2024 не відповідає ані вказаним вимогам, ані загальним вимогам до змісту протоколу, передбаченим ч. 3 ст. 104 КПК України, бо не містить відомостей, передбаченим цими процесуальними нормами. До того ж, цей протокол складений не слідчим, а оперативним уповноваженим, але в протоколі відсутнє посилання на доручення слідчого або прокурора, за яким діяв цей оперативний уповноважений.
Відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Зокрема, недопустимими є докази, отримані після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК України, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень (п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК України).
В будь-якому разі проведення негласної слідчої (розшукової) дії за відсутності процесуального рішення відповідної уповноваженої особи (в даному випадку - прокурора) про її проведення є істотним порушенням вимог процесуального закону, що одночасно становить істотне порушення прав і свобод людини, по відношенню до якої така дія була проведене.
Наслідком цього є визнання недопустимими доказів, отриманих шляхом проведення такої незаконної негласної слідчої (розшукової) дії.
Крім того, виходячи з доктрини «плодів отруйного дерева», яка була сформульована, зокрема, в Рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії» «Шабельник проти України», «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його (джерела) допомогою, також будуть вважатися неналежними. Докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від їх доказової сили і того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом. Недопустимими мають визнаватись не лише докази, безпосередньо отримані внаслідок порушення, а також і ті докази, які не були б отримані, якби не було отримано перших. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.
Беручи до уваги наведені вище обставини та норми права, через проведення оперативної закупки за відсутності рішення прокурора про її проведення суд визнає недопустимими такі докази сторони обвинувачення:
Акт видачі грошових коштів для проведення оперативної закупівлі від 12.06.2024, складений в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024082060000769 від 10.06.2024 слідчим СВ ВП № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_22 ;
Протокол огляду від 12.06.2024, складений в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024082060000769 від 10.06.2024 слідчим СВ ВП № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_22 ;
Протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо- та відеоконтролю особи від 21.06.2024 та додатку до нього у виді оптичних носіїв інформації DVD-R № 88т від 26.04.2024 і DVD-R № 120т від 13.06.2024 (вх. № 482т від 20.06.2024);
Протокол добровільної видачі від 12.06.2024, складений в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024082060000769 від 10.06.2024 слідчим СВ ВП № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_24 ;
Протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, від 12.06.2024, з додатками до нього;
Протокол огляду предмету від 13.06.2024;
Висновок експерта Запорізького НДЕКЦ МВС України CE-19/108-24/11088-ВТХ від 13.06.2024 року, складеного в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024082060000769 від 10.06.2024.
При цьому суд зауважує, що свідок ОСОБА_13 під час подій 12.06.2024 також діяв в межах оперативної закупки, за завданням і під контролем правоохоронного органу, за відсутності відповідного процесуального рішення прокурора, у зв'язку з чим його показання, надані в судовому засіданні 17.09.2025, суд оцінює критично. Суд також звертає увагу на те, що з показань свідка ОСОБА_13 випливає, що ініціатором придбання гранат 12.06.2024 виступив саме він за завданням органу досудового розслідування.
Крім того, виходячи з положень ч. 8 ст. 271 КПК України, в даному випадку проведення аудіо- та відеоконтролю за ОСОБА_4 було використане для фіксації незаконної оперативної закупки, що робить протокол цієї негласної слідчої (розшукової) дії похідним від цього доказом, і тому він підлягає визнанню недопустимим попри наявність ухвали слідчого судді Запорізького апеляційного суду про дозвіл на проведення аудіо- та відеоконтролю.
Також суд бере до уваги, що на розгляд суду надійшов обвинувальний акт щодо ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за номером 12024082060000769 від 10.06.2024, і всі, крім однієї, процесуальні дії та рішення, надані прокурором, були вчинені в межах вказаного кримінального провадження.
Натомість у Протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 12.06.2024, зазначено, що цей протокол складений, і, відповідно, ОСОБА_4 буда затримана в межах іншого кримінального провадження - № 12024082060000776 від 12.06.2024, внесеного до ЄРДР на підставі рапорту про проведення оперативної закупки в межах кримінального провадження № 12024082060000769. При цьому ані вказаного рапорту, ані витягу з ЄРДР щодо провадження № 12024082060000776 сторона обвинувачення не надала.
До обвинувального акту доданий витяг з ЄРДР щодо кримінального провадження № 12024082060000769 від 10.06.2024, з якого випливає, що підозра ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 263 КК України також була повідомлена в межах іншого кримінального провадження, яке в подальшому приєднане до провадження № 12024082060000769.
Водночас сторона обвинувачення не надала постанову прокурора про об'єднання кримінального провадження № 12024082060000776 від 12.06.2024 до кримінального провадження № 12024082060000769 від 10.06.2024, хоча відомості про таку постанову від 13.06.2026 наявні у реєстрі матеріалів досудового розслідування, доданому до обвинувального акту.
Тобто з незрозумілих причин і за відсутності передбачених законом підстав діяння, яке фіксувалось шляхом оперативної закупки в межах одного кримінального провадження, було зареєстроване окремо і стало підставою для реєстрації іншого кримінального провадження.
Оскільки сторона обвинувачення не надала витягу з ЄРДР щодо кримінального провадження № 12024082060000776 від 12.06.2024, суд позбавлений можливості встановити конкретний час реєстрації цього кримінального провадження, тоді як в даному випадку це має істотне процесуальне значення.
Так, в протоколі затримання ОСОБА_4 від 12.06.2024 зазначено фактичний час і місце її затримання - 18 год. 50 хв. за адресою м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 6, з чого випливає, що кримінальне провадження № 12024082060000776 було зареєстроване до цього. Однак водночас цей же протокол містить вказівку на те, що кримінальне провадження № 12024082060000776 зареєстроване на підставі надходження рапорту про збут боєприпасів і вибухових пристроїв в ході оперативної закупки, з чого випливає, що такий рапорт, якщо він дійсно був поданий, міг був поданий лише після затримання ОСОБА_4 . В такому випадку залишається незрозумілим, на підставі яких даних був поданий такий рапорт, якщо ОСОБА_13 видав слідчому передані йому ОСОБА_4 предмети 12.06.2024 в період часу з 21 год. 11 хв. до 21 год. 39 хв., тобто явно після реєстрації кримінального провадження № 12024082060000776. Протокол про результати проведення оперативної закупки взагалі був складений 13.06.2024, тобто наступного дня.
Наведені обставини дають підстави для обґрунтованого сумніву у законності реєстрації кримінального провадження № 12024082060000776 і вчинених в його межах процесуальних дій, в тому числі затримання ОСОБА_4 .
Щодо недоведеності винуватості обвинуваченої.
За змістом ч. 1 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Як зазначено в постанові ККС ВС у справі № 754/17019/17, при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами 2 та 4 ст. 17 КПК України, що передбачають: «ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
В контексті цієї справи суд констатує, що у зв'язку з визнанням недопустимими всього масиву доказів, наданих стороною обвинувачення, вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їй злочину є недоведеною.
Крім того, суд виходить з того, що показання ОСОБА_4 про те, що вона діяла на вимогу і під впливом загроз з боку ОСОБА_29 , особистої вигоди від продажу гранат не мала і умислу на це у неї не було, наявними у справі матеріалами не спростовуються. У свою чергу, навіть безвідносно до оцінки доказів на предмет допустимості це породжує обґрунтовані сумніви у винуватості ОСОБА_4 , які суд зобов'язаний тлумачити на її користь.
Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, щов діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Щодо призначення покарання.
При вирішенні питання щодо міри кримінальної відповідальності обвинуваченої за кримінальне правопорушення, вчинення якого є доведеним, суд виходить з такого.
Відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне та достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винуватого, а також обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання тощо.
Оцінюючи характер і ступінь небезпечності вчиненого обвинуваченою діяння, суд констатує, що ухилення ОСОБА_4 від відбування громадських робіт носило тривалий і систематичний характер за відсутності жодних об'єктивних перешкод для цього. Тим самим обвинувачена не лише проявила небажання ставати на шлях виправлення після вчинення попереднього кримінального правопорушення, а нехтувала авторитетом правосуддя, втіленим у вироку суду, що набрав законної сили, подавала негативний приклад безкарного ігнорування вироку суду.
Оцінюючи особу обвинуваченої, суд бере до уваги, що ОСОБА_4 своєю поведінкою щодо ухилення від відбування покарання, а також щодо ухилення від виконання порядку і умов запобіжного заходу у виді домашнього арешту під час судового розгляду, проявила відсутність стійких внутрішніх установок щодо самокерованої соціально позитивної поведінки, відсутність внутрішньої відповідальності за свої вчинки, легке піддавання сторонньому негативному впливу.
Обвинувачена раніше судима, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, однак під стороннім негативним впливом може вдаватися до зловживання алкогольних напоїв і вживання наркотичних засобів, не має освіти, не має міцних соціальних зв'язків, не має власного житла, у жовтні 2025 року покинула у пологовому будинку новонароджену нею дитину, не працює і не намагається здобути освіту та працевлаштуватись.
Обставин, що обтяжують або пом'якшують покарання обвинуваченої, судом не встановлено.
Таким чином, призначаючи покарання, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченої можливе лише в умовах реального відбування покарання, пов'язаного з ізоляцією від суспільства і залученням до праці. Відтак, обвинуваченій слід призначити покарання у виді обмеження волі з приєднанням до нього невідбутої частини покарання у виді 188 годин громадських робіт із застосуванням правил ст. 72 КК України.
Щодо вирішення питань процесуального характеру.
Станом на час ухвалення вироку ОСОБА_4 перебуває під вартою на підставі ухвали Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 06.02.2026, і строк цього запобіжного заходу спливає 06.04.2026. На переконання суду, запобіжний захід у виді тримання обвинуваченої під вартою має бути продовжений до дня набрання цим вироком законної сили, оскільки вся попередня процесуальна поведінка обвинуваченої свідчить про високий ризик переховування її від суду і ухилення від виконання призначеного їй покарання. Зокрема, протягом судового провадження обвинуваченій двічі обирався запобіжний захід у виді домашнього арешту, і обидва рази вона відповідні ухвали не виконувала, змінювала своє місце проживання та не повідомляла про це, до суду не з'являлась, перебувала у розшуку.
Крім того, у зв'язку з наведеними обставинами суд вважає за необхідне і доцільне застосувати ч. 2 ст. 58 КВК України, якою передбачено, що з урахуванням особи та інших обставин кримінального провадження суд може направити засудженого до обмеження волі до місця відбування покарання у порядку, встановленому для осіб, засуджених до позбавлення волі. У цьому випадку засуджений звільняється з-під варти при прибутті до місця відбування покарання.
Беручи до уваги наведені вище обставини, суд переконаний, до ОСОБА_4 має бути направлена до місця відбування покарання у виді обмеження волі, перебуваючи під вартою, оскільки у протилежному випадку існує високий ризик ухилення її від відбування й цього покарання.
Процесуальні витрати на залучення експертів на загальну суму 6815,52 грн. пов'язані з проведення вибухотехнічних експертиз. Тому, оскільки за епізодом обвинувачення за ч. 1 ст. 263 КК України ОСОБА_4 підлягає виправданню, а одна з експертиз взагалі не стосується висунутого ОСОБА_4 обвинувачення, вказані витрати не можуть бути стягнуті з неї і підлягають віднесенню на рахунок держави.
Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
При цьому суд бере до уваги, що ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 19.06.2024 було відмовлено у накладенні арешту на вилучені у ОСОБА_4 особисті речі, однак прокурор не надав доказів їх фактичного повернення, тому ОСОБА_4 мають бути повернуті особисті речі, вилучені при затриманні.
Грошові кошти, що були видані ОСОБА_13 слідчим ОСОБА_22 , частина яких потім була вилучена у ОСОБА_4 , підлягають залишенню в матеріалах кримінального провадження із збереженням накладеного на них арешту, оскільки стороною обвинувачення не надано доказів на підтвердження їх походження та їх власника. Конфіскувати їх також підстав немає, оскільки вони не є предметом чи засобом кримінального правопорушення в межах цього кримінального провадження.
Гранати та підривачі, видані ОСОБА_32 слідчому 12.06.2024, як речі, вилучені з цивільного обігу, підлягають конфіскації в дохід держави та подальшому переданню на потреби Збройних сил України, з одночасним скасуванням накладеного на них арешту (ухвала слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 17.06.2024).
Всі інші бойові припаси та вибухові речовини, щодо яких прокурором надані постанови про визнання їх речовими доказами, не мають відношення до висунутого ОСОБА_4 обвинувачення, через що суд позбавлений можливості надати їм кримінально-правову оцінку як предмету чи знаряддя злочину, вчиненого певною особою, а тому вони підлягають залишенню в матеріалах кримінального провадження для здійснення у подальшому досудового розслідування з метою встановлення особи, причетної до їх придбання та зберігання.
Крім того, з наданих стороною обвинувачення матеріалів випливає, що вилучена у ОСОБА_4 при затриманні речовина сіро-зеленого кольору рослинного походження в подальшому була ідентифікована як канабіс, однак його кількість не досягала межі кримінальної відповідальності, у зв'язку з чим щодо ОСОБА_4 був складений протокол за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44 КУпАП. За відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, постановою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 11.02.2025 у справі № 335/9482/24 провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 44 КУпАП,було закрите через закінчення строку накладення адміністративного стягнення. Доля речового доказу у виді канабісу масою 1,787 г (в перерахунку на висушену речовину), який поміщений до спеціального пакету № 5484183 і продовжує зберігатись в матеріалах кримінального провадження № 12024082060000769, при цьому вирішена не була. Відтак, вказана речовина підлягає знищенню.
Цивільний позов у кримінальному провадженні заявлений не був.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 2, 22, 26, 369,373-376, ч. 15 ст. 615 Кримінального процесуального кодексу України, суд
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України, за недоведеністю в її діях складу кримінального правопорушення.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 Кримінального кодексу України, та призначити їй покарання у виді обмеження волі строком на два роки.
На підставі ч. 1 ст. 71, п. 4 ч. 1 ст. 72 КК України, шляхом повного приєднання невідбутої частини покарання за вироком Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 18.03.2024 за ч. 1 ст. 190 КК України у виді 188-ти годин громадських робіт, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання за сукупністю вироків у виді двох років двадцяти трьох днів обмеження волі.
Після набрання цим вироком законної сили направити ОСОБА_4 до місця відбування покарання в порядку, передбаченому для осіб, засуджених до позбавлення волі.
Запобіжний захід у виді тримання ОСОБА_4 під вартою продовжити до набрання цим вироком законної сили і в подальшому до дня її прибуття до місця відбування покарання у виді обмеження волі.
Відповідно до ст. 58 КВК України строк покарання за цим вироком обчислювати з дня прибуття і постановки ОСОБА_4 на облік у виправному центрі.
Зарахувати до строку покарання за цим вироком строк попереднього ув'язнення ОСОБА_4 у періоди часу з 12.06.2024 по 19.11.2024 включно, а також з 06.02.2026 по день її прибуття до виправного центру включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні обмеження волі.
Процесуальні витрати на залучення експертів у розмірі 6815,52 грн. (шість тисяч вісімсот п'ятнадцять грн. 52 коп.) залишити на рахунок держави.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 17.06.2024 на дві гранати GHO-1, один корпус гранати РГ-42, один УЗРГМ-2, - скасувати.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 19.06.2024 на грошові кошти купюрами номіналом 1000 грн. серія та номер АН4692433 2021 року, номіналом 500 грн., серія та номер ЄЕ8524914 2021 року, номіналом 500 грн., серія та номер ЗВ0802423 2021 року, номіналом 500 грн., серія та номер ГН5410178 2023 року, номіналом 500 грн., серія та номер ЕЄ7864671 2021 року, номіналом 500 грн., серія та номер ГЛ2056192 2023 року, номіналом 500 грн., серія та номер ВЕ3458841 2018 року, - залишити без змін.
Долю речових доказів вирішити у такий спосіб:
два корпуси гранати Ф-1, упаковані до спеціального пакету № 5705716, два УЗРГМ, упаковані до спеціального пакету 5705948, залишити в матеріалах кримінального провадження;
одну гранату GHO-1, упаковану до спеціального пакету № 5705717, одну гранату GHO-1, упаковану до спеціального пакету № 5705718, один корпус гранати РГ-42, упакований до спеціального пакету № 5705719, один УЗРГМ-2, упакований до спеціального пакету № 5705720, - конфіскувати в дохід держави та передати на потреби Збройних сил України;
особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, масою 1,787 г (в перерахунку на висушену речовину), поміщений до спеціального пакету № 5484183, - знищити;
мобільний телефон «NOMI» в корпусі чорного кольору, мобільний телефон «Samsung» в корпусі чорного кольору, шкіряний чорний рюкзак із запальничками, коричневу шкіряну жіночу сумку, тканинну сумку (бананку) чорного кольору з надписом «М-ТАС», косметичні засоби та засоби особистої гігієни, які поміщені до спеціальних пакетів № war1892533 і № QHY0097584, що зберігаються у камері схову ВП № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області, - повернути ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як власнику;
грошові кошти купюрами номіналом 1000 грн. серія та номер АН4692433 2021 року, номіналом 500 грн., серія та номер ЄЕ8524914 2021 року, номіналом 500 грн., серія та номер ЗВ0802423 2021 року, номіналом 500 грн., серія та номер ГН5410178 2023 року, номіналом 500 грн., серія та номер ЕЄ7864671 2021 року, номіналом 500 грн., серія та номер ГЛ2056192 2023 року, номіналом 500 грн., серія та номер ВЕ3458841 2018 року, - залишити в матеріалах кримінального провадження;
спеціальний пакет № 5884210, до якого упаковано 17 УЗРГМ, 2 ЕДП-р, 4 КД-8А, запальні трубки в зборі (саморобні), спеціальний пакет № 5884211, до якого упаковано дві тротилові шашки по 400 г, дві тротилові шашки по 200 г, два корпуси гранати РГ-42, один корпус гранати Ф-1, спеціальний пакет № 5705726, до якого упаковані розжарювані механізми МВЕ-72 (дві одиниці), МУВ-2 (дві одиниці), два електроспалахувачі, які були визнані речовими доказами постановою слідчого від 28.06.2024, - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1