ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/1445/26
провадження № 2/753/5305/26
03 квітня 2026 року м. Київ
Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Маркєлової В.М.,
розглянувши за наявними матеріалами справи за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за несплату аліментів,
20 січня 2026 року до Дарницького районного суду м. Києва звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення пені за несплату аліментів.
На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що 07 квітня 2022 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, від якого вони мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 26 листопада 2024 року рішенням Дарницького районного суду м. Києва шлюб між сторонами було розірвано. Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 24 вересня 2024 року з відповідача стягнуто аліменти на утримання сина в розмірі 1/4 заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05.08.2024 року і до повноліття. На виконанні Дарницького відділу ДВС перебуває виконавче провадження, за яким заборгованість зі сплати аліментів за період з серпня 2024 року по грудень 2025 року становить 106 971,72 грн.
Позивачка просить суд стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати аліментів за вказаний період у розмірі 32 887,84 грн.
Відповідач подав до суду заяву, у якій визнав позов.
Окрім того, надав суду довідку від 01.02.2026, якою підтверджено що він з 31.01.2026 проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 .
Щодо можливості продовжити провадження у справі Суд керується наступним.
Дотримання розумних строків розгляду справи є важливим та одним з пріоритетних принципів цивільного судочинства. Поряд із цим існують обставини, за яких суд має право або ж зобов'язаний зупинити провадження у справі.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Отже, правила, визначені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, мають для суду визначальний характер. Водночас, Суд враховує висновок про застосування цієї норми, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року в справі № 513/475/24 (провадження № 14-74цс25) зазначено: «1 з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан»; 2) упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі; 3) якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), права якого захищають положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні.
Судом встановлено відсутність підстав зупиняти провадження у справі відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України у зв'язку з перебуванням відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, оскільки суд враховує волевиявлення відповідача, який позов визнає, і не заперечує проти продовження розгляду справи.
Щодо суті справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов таких висновків.
Згідно зі ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про дитину, а аліментні зобов'язання є періодичними платежами, які боржник повинен сплачувати щомісячно.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 24 вересня 2024 року з відповідача стягнуто аліменти на утримання сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05.08.2024 року і до повноліття (а.с. 8-12).
На виконанні Дарницького відділу ДВС перебуває виконавче провадження, за яким заборгованість зі сплати аліментів за цим рішенням за період з серпня 2024 року по грудень 2025 року становить 106 971,72 грн (а.с. 13).
Відповідно до ч. 1 ст. 196 Сімейного кодексу України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти, одержувач має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Позивачкою здійснено розрахунок пені за період з 05.08.2024 по 31.12.2025, і її загальна сума становить 32 887,84 грн .
Суд враховує, що заявлений розмір пені не перевищує загальну суму заборгованості (106 971,72 грн), що узгоджується з положеннями абзацу 1 частини першої статті 196 СК України.
Оскільки відповідач визнав позовні вимоги, суд дійшов висновку про наявність підстав для їх повного задоволення.
Щодо розподілу судових витрат.
Оскільки рішення ухвалюється на користь позивача, відповідач визнав позов, а позивачі за подання позовів про стягнення пені по аліментах звільнені від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд відповідно до вимог ст. 141, 142 ЦПК України стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 50 % від стави, яка підлягає сплаті за розгляд судом такого позову, а саме - 665,60 грн.
Керуючись нормами ст. 141, 142, 251, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за несплату аліментів задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів за період з серпня 2024 року по грудень 2025 року у розмірі 32 887,84 грн (тридцять дві тисячі вісімсот вісімдесят сім гривень 84 коп.).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення ухвалено за відсутності учасників справи та складено 03.04.2026.
Суддя В.М. Маркєлова