ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/19581/25
провадження № 2/753/776/26
03 квітня 2026 року м. Київ
Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Маркєлової В.М.,
розглянувши за наявними матеріалами справи за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,
16 вересня 2025 року до Дарницького районного суду м. Києва звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасне виконання зобов'язань зі сплати аліментів, у якій просила стягнути неустойку за прострочення сплати аліментів у розмірі 164 397,15 грн.
Ухвалою від 03 лютого 2026 року суд залишив позовну заяву без руху.
16 лютого 2026 року позивачка подала заяву про усунення недоліків та заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якій просила стягнути неустойку за прострочення сплати аліментів за період з грудня 2020 року по 16.09.2025 року - у сумі 179 629,13 грн.
Ухвалою суду вказану заяву про збільшення позовних вимог було прийнято до розгляду.
На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2016 року з відповідача стягнуто аліменти на утримання їхньої малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини його заробітку щомісячно до досягнення дитиною повноліття. На виконанні Жовтоводсько-П'ятихатського відділу ДВС у Камянському р-ні Дніпропетровської обл. перебуває виконавче провадження номер НОМЕР_3. Відповідач систематично не сплачував аліменти, внаслідок чого у період з січня 2019 року по серпень 2025 року утворилася заборгованість у розмірі 167 438,05 грн.
Позивачка просить суд стягнути з відповідача неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, за період з грудня 2020 року по 16.09.2025 року - у сумі 179 629,13 грн.
Відповідач відзив не подав.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов таких висновків.
Згідно зі ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про дитину, а аліментні зобов'язання є періодичними платежами, які боржник повинен сплачувати щомісячно.
Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2016 року з відповідача стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03 червня 2016 року і до повноліття (а.с. 9).
На виконанні Жовтоводсько-П'ятихатського відділу ДВС у Камянському р-ні Дніпропетровської обл. перебуває виконавче провадження номер НОМЕР_3, за яким утворилася заборгованість зі сплати аліментів у період з січня 2019 року по 01 серпня 2025 року утворилася заборгованість у розмірі 167 438,05 грн (а.с. 8).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 196 Сімейного кодексу України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.04.2019 справі № 333/6020/16-Ц, вказала, що зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, тому суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, встановити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконано, та з урахуванням встановленого обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня їх фактичної сплати чи до дня ухвалення судом рішення, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 за результатами розгляду справи № 572/1762/15-ц.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 СК України до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених частиною другою статті 72, частиною другою статті 129, частиною третьою статті 138, частиною третьою статті 139 цього Кодексу. Тобто, до вимог пов'язаних зі сплати пені за несвоєчасну сплату спеціальної позовної давності в один рік не застосовується, оскільки нарахування і стягнення пені не обмежується позовною давністю. Розмір пені за несвоєчасну сплату аліментів обчислюється за формулою: заборгованість за місяць множиться на кількість днів та на 1%. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
У пункті 22 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про практику застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що передбачена ст. 196 СК відповідальність платника аліментів за прострочення їх слати у виді неустойки (пені) настає за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками.
Отже, стягнення пені, передбаченої частиною першою статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів (вказана правова позиція викладена у постанові КЦС у складі ВС у постанові від 19.01.2022 у справі № 711/679/21).
Матеріали справи підтверджують обґрунтованість позовних вимог, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для їх часткового задоволення з урахуванням прийнятої заяви про збільшення розміру вимог.
Позивачкою здійснено розрахунок пені, і оскільки її загальна сума станом на дату подання заяви про збільшення вимог становить більше, ніж розмір заборгованості, зазначений у наданому нею доказі - розрахунку, Суд стягує на її користь 167 438,05 грн за період з грудня 2020 року по 16.09.2025 року, оскільки саме такий розмір пені за період, щодо якого позивачкою надано доказ розміру заборгованості, узгоджується з положеннями абзацу 1 частини першої статті 196 СК України.
Щодо розподілу судових витрат.
Оскільки рішення ухвалюється на користь позивачки, яка за подання позову про стягнення пені по аліментах звільнена від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд відповідно до вимог ст. 141, 142 ЦПК України стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.
Керуючись нормами ст. 141, 142, 251, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 167 438,05 грн (сто шістдесят сім тисяч чотириста тридцять вісім гривень 05 копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 331,20.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення ухвалено за відсутності учасників справи та складено 03.04.2026.
Суддя В.М. Маркєлова