Справа № 357/21505/25
Провадження № 2/357/1053/26
27 березня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючий суддя - Сомок О.А.,
секретар судового засідання - Пугач В.І.,
за участю: позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Сидорчука В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Біла Церква Київської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківської міської ради Київської області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю
Стислий виклад позицій учасників
У грудні 2025 року до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Білоцерківської міської ради Київської області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.
В обґрунтування позову, ОСОБА_1 посилається на те, що є співвласниця нерухомого майна - однокімнатної квартири під АДРЕСА_1 . Згідно технічного паспорта на житлове приміщення, квартира складається з житлової кімнати площею 18.7 кв.м, окремої кухні площею 11.2 кв.м, ванної кімнати площею 3.2 кв.м, коридору площею 3.5 кв.м, балкону площею 1.0 кв.м. Загальна площа квартири становить 37.6 кв.м. Право власності на дане нерухоме майно підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло від 11.09.2001р. № НОМЕР_1 . Відповідно до правовстановлюючих документів, співвласниками вказаної квартири також є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Співвласник ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 від 12.08.2010 року. Після смерті ОСОБА_5 спадкоємці до нотаріуса не зверталися, спадкова справа не відкривалася, а тому 1/3 частка у праві власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , згідно правовстановлюючих документів, записано на померлого.
У листопаді 2025 року позивачка вирішила прийняти спадщину після смерті
сина ОСОБА_4 та з цього приводу звернулася до органу нотаріату.
12.12.2025 року приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв?язку із пропущенням строку для прийняття спадщини, встановленого ст.1269 ЦК України, та фактичним не прийняттям спадщини у відповідності до ст.1268 ЦК України. Тобто, станом на даний час у позивачки виникли перешкоди у прийнятті спадкового майна після смерті ОСОБА_4 . При цьому, позивачка більше десяти років продовжує відкрито, безперервно володіти і користуватися квартирою АДРЕСА_3 . Особові рахунки по сплаті комунальних послуг відкрито на позивачку, остання регулярно вносить платежі за комунальні послуги, заборгованості по сплаті за комунальні послуги немає. Зазначає, що відкрито, безперервно та безперешкодно володіє часткою квартири, що належала померлому сину.
Враховуючи зазначене, ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності за набувальною давністю на нерухоме майно - 1/3 частки квартири АДРЕСА_3 , яка належала на праві власності ОСОБА_4 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач Білоцерківська міська рада Київської області відзиву на позовну заяву не надала. 22.01.2026 на адресу суду надійшло клопотання у якому просять слухати справу за відсутності представника Білоцерківської міської ради за наявними у справі матеріалами на розсуд суду.
Від третьої особи ОСОБА_6 17.02.2026 до суду надійшла заява у якій вона зазначила, що проти позову не заперечує та просить суд винести рішення на користь позивачки ОСОБА_7 . Розгляд справи просить проводити без її участі.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Сомок О.А.
Ухвалою судді від 08.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено провести її розгляд за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 17.02.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
17.03.2026 у судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Сидорчук В.А. позовну заяву підтримали в повному обсязі з підстав у ній зазначених. Надали суду пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просили суд позов задовольнити. Позивач додатково пояснила, що в 2025 році згадала, що 1/3 квартири, у якій вона проживає, належить сину ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . З метою оформлення спадкових прав на це майно звернулась до нотаріуса, але отримала відмову, оскільки пропустила строк на прийняття спадщини. У сина не було своєї сім'ї і після його смерті ніхто із заявами про прийняття спадщини до нотаріуса не звертався. Після смерті сина вона продовжує проживати у спірній квартирі, сплачує комунальні послуги, за необхідності проводить ремонт.
Представник позивача адвокат Сидорчук В.А. подав до суду додаткові пояснення, у яких посилається на сталу практику Верховного Суду з питання визнання права власності за набувальною давністю. Зазначає, що нерухоме майно, про яке заявляє у своєму позові ОСОБА_1 та просить визнати за нею право власності за набувальною давністю, перебувало у володінні позивача добросовісно, відкрито та безперервно протягом більш як десять років, тому наявні усі підстави для визнання за нею такого права, визначені ч.2 ст.344 ЦК України.
Інші учасники провадження в судове засідання не з'явились, про дату та час судового розгляду повідомлені належним чином, подали до суду заяви, у яких просили судовий розгляд проводити без їх участі.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
17.03.2026 суд перейшов на стадію ухвалення рішення, оголошення якого призначив на 27.03.2026.
Фактичні обставини, встановлені судом
Квартира АДРЕСА_3 , загальною площею 37,6 кв.м., належить на праві спільної власності ОСОБА_8 , ОСОБА_4 та ОСОБА_9 на підставі Свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 11 вересня 2001 року, виданого згідно з розпорядженням завідуючогокомунальною службою приватизації державного житлового фонду міста від 11 вересня 2001 року №1-2-54. Право власності зареєстроване Білоцерківським міжміським бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі за №12771, кн.112.
ОСОБА_8 змінила прізвище на ОСОБА_10 після укладення шлюбу з ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_3 .
З Витягу з реєстру Білоцерківської міської територіальної громади від 29.10.2025 вбачається, що ОСОБА_1 з 25.01.1995 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 . У зазначеній квартирі ОСОБА_1 зареєстрована одна.
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 від 12.08.2010 року, виданим відділом РАЦС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області.
12 грудня 2025 року приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Дуб Наталією Миколаївною винесено Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 сина ОСОБА_4 . Підставою для відмови стало те, що заявниця фактично спадщину після смерті сина не прийняла, оскільки на день його смерті не була зареєстрована з ним за однією адресою, а також не подала заяву про прийняття спадщини у визначений ст.1269 ЦК України строк. Зі змісту постанови вбачається, що відсутня заведена спадкова справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , що також підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру №83599892 від 12.12.2025.
З наявних у матеріалах справи рахунків та квитанцій вбачається, що ОСОБА_1 протягом 2022 - 2023 років сплачувала за комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_4 .
Мотиви, з яких виходить суд, застосування норм права, що регулюють дані правовідносини та висновки суду
Відповідно до частини першоїстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першоюстатті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно достатті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Згідно з частинами першою та четвертою статті 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
За таких обставин, право власності за набувальною давністю виникає лише за сукупності обставин, зазначених у ч. 1ст. 344 ЦК України, а саме: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.
Відсутність хоча б однієї з наведених вище умов виключає можливість набуття права власності за набувальною давністю.
Так, аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності відповідно до ст. 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.
Отже, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю.
Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном, то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.
Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об'єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий).
Відсутність добросовісності в позивача щодо заволодіння ним спірним майном звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбачені ст. 344 ЦК України.
Аналогічну правову позицію висловлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі за № 910/17274/17.
У постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
В постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі № 214/3083/18 вказано, що «…враховуючи положення частин першої та третьої статті 1277 ЦК України, слід дійти висновку, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням, у встановленому вказаною статтею порядку. З огляду на викладене, за набувальною давністю може бути визнано право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, а також на майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено. Встановлені судами обставини свідчать про те, що позивач була обізнана про те, що власником квартири, яка є предметом спору та на яку вона просить визнати право власності за набувальною давністю, був Особа-1, тому не можна вважати володіння позивачем квартирою, яка залишилась після смерті Особа-1, добросовісним. Смерть Особа-1 та відсутність спадкоємців, які могли б прийняти спадщину після смерті останнього, не давали позивачу підстав для того, щоб вважати користування чужим майном правомірним».
Верховний Суд у постанові від 13 квітня 2022 року у справі № 740/3305/20 зазначив, що «…суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність визначених статтею 344 ЦК України правових підстав для задоволення позову, оскільки власником 2/5 частин у праві власності на спірний житловий будинок була покійна ОСОБА-1, матеріали справи не містять підтвердження, що вона відмовлялася від належного їй нерухомого майна; за життя ОСОБА-1 склала заповіт на доньку позивача - ОСОБА-2, яка спадщину своєчасно не прийняла. Ці обставини були відомі позивачу. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову. Доводи касаційної скарги про те, що позивач більше 10 років добросовісно, відкрито та безперервно володів спірним майном, робив ремонт та реконструкцію будинку, сплачував комунальні послуги та податок на землю, а тому є всі підстави для визнання за ним права власності на 2/5 частки спірного житлового будинку за набувальною давністю, безпідставні... Сам по собі факт користування позивачем будинком та проведення ремонтних робіт у ньому не є підставою для виникнення у нього права власності за набувальною давністю. За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено».
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено частиною другою ст. 77 ЦПК України.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 була обізнана з тією обставиною, що власником спірної 1/3 частки квартири, на яку вона просить визнати право власності за набувальною давністю, був її син ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . З матеріалів справи вбачається, що позивач вважала, що успадкувала нерухомість, оскільки у грудні 2025 року звернулась до нотаріуса з заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину на зазначене майно, як спадкоємиці останнього.
Зазначене вказує на те, що володіння позивача спірною нерухомістю не є безтитульним, а тому вона не є добросовісним набувачем частки спірної квартири, що виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю. Отже, позивач не може вважатися такою, що набула у власність спірне житлове приміщення за набувальною давністю. Лише відкритість і безперервність користування позивачем майном не є достатніми підставами для набуття права власності на нього за правилами статті 344 ЦК України.
Суд, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку що позов задоволенню не підлягає.
Судові витрати
У зв'язку з відмовою у позові, судовий збір на підставі ч. 2 ст. 141 ЦПК України, покладається на позивача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 247, 263, 264, 265, 280-283 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Білоцерківської міської ради Київської області, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання права власності за набувальною давністю на нерухоме майно - 1/3 частку квартири АДРЕСА_3 , яка належала на праві власності ОСОБА_4 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. А. Сомок