03 квітня 2026 р. Справа № 520/20760/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2025, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі №520/20760/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Еко-Енергія"
до Головного управління ДПС у Харківській області , Державної податкової служби України
про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “Еко-Енергія» (далі - позивач, ТОВ “Компанія “Еко-Енергія») звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - відповідач-1, ГУ ДПС у Харківській області, податковий орган, контролюючий орган, апелянт), Державної податкової служби України (далі - відповідач-2, ДПС України), у якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДПС у Харківській області від 12.06.2025 №12966949/36031709 про відмову у реєстрації податкової накладної від 08.07.2024 №13.
- зобов'язати ДПС України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 08.07.2024 №13 днем її фактичної подачі.
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДПС у Харківській області від 12.06.2025 №12966952/36031709 про відмову у реєстрації податкової накладної від 09.07.2024 №14.
- зобов'язати ДПС України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 09.07.2024 №14 днем її фактичної подачі.
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДПС у Харківській області від 12.06.2025 №12966954/36031709 про відмову у реєстрації податкової накладної від 12.07.2024 №20.
- зобов'язати ДПС України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 12.07.2024 №20 днем її фактичної подачі.
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДПС у Харківській області від 12.06.2025 №12966950/36031709 про відмову у реєстрації податкової накладної від 15.07.2024 №21.
- зобов'язати ДПС України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 15.07.2024 №21 днем її фактичної подачі.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року адміністративний позов ТОВ “Компанія “Еко-Енергія» задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення комісії ГУ ДПС у Харківській області від 12.06.2025 №12966949/36031709 про відмову у реєстрації податкової накладної від 08.07.2024 №13.
Зобов'язано ДПС України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 08.07.2024 №13 днем її фактичної подачі.
Визнано протиправним та скасовано рішення комісії ГУ ДПС у Харківській області від 12.06.2025 №12966952/36031709 про відмову у реєстрації податкової накладної від 09.07.2024 №14.
Зобов'язано ДПС України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 09.07.2024 №14 днем її фактичної подачі.
Визнано протиправним та скасовано рішення комісії ГУ ДПС у Харківській області від 12.06.2025 №12966954/36031709 про відмову у реєстрації податкової накладної від 12.07.2024 №20.
Зобов'язано ДПС України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 12.07.2024 №20 днем її фактичної подачі.
Визнано протиправним та скасовано рішення комісії ГУ ДПС у Харківській області від 12.06.2025 №12966950/36031709 про відмову у реєстрації податкової накладної від 15.07.2024 №21.
Зобов'язано ДПС України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 15.07.2024 №21 днем її фактичної подачі..
Стягнуто з ГУ ДПС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ “Компанія “Еко-Енергія» сплачений судовий збір в сумі 4844,80 грн.
Стягнуто з ДПС України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ “Компанія “Еко-Енергія» сплачений судовий збір в сумі 4844,80 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції рішення ГУ ДПС у Харківській області, подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування фактичних обставин справи, просило скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що повідомленнями про необхідність надання додаткових пояснень та/ або документів позивачу запропоновано надати копії документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/ розрахунку коригування: первинних документів щодо придбання товарів, транспортування продукції, складських документів, розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків.
Стверджує, що на вказані повідомлення Позивачем не було надано необхідні документи, а отже вважає, що правомірно відмовив у реєстрації спірної податкової накладної.
Також зазначає, що ТОВ «Компанія Еко-Енергія» не надало на розгляд комісії ГУ ДПС у Харківській області рахунки, виставлені вказаними постачальниками, що є необхідним для підтвердження факту здійснення оплати згідно з умовами договорів. Відсутність таких документів ставить під сумнів реальність господарських операцій та не дозволяє комісії зробити обґрунтований висновок щодо їх фактичного здійснення. Також, відсутні складські документи, акти зберігання сировини, готової продукції (акти приймання-передачі, складські квитанції тощо). Позивач зазначив у позові що ним орендується приміщення та виробничі обладнання за адресою: Сумська область, с. Будилка, вул. Заводська, 1-Г. Однак, підтверджуючих документів про оренду приміщення за вищевказаною адресою підприємством на розгляд комісії надано не було.
Стверджує, не надано первинні документи щодо постачання продукції у кількості відповідно договору поставки та згідно специфікації (видаткові накладні, ТТН).
Також вважала за необхідне відмітити, що на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій Позивачем частково не надано необхідних первинних документів, що також говорить про зловживання правом на отримання податкового кредиту з метою ухилення від сплати податків до бюджету.
Також вказала на дискреційність повноважень ДПС України у питаннях реєстрації податкових накладних.
Позивач не погодився з доводами апеляційної скарги та подав відзив на неї, у якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу - без задоволення. Вказав на необґрунтованість та безпідставність доводів податкового органу.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які сторони посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судовим розглядом встановлено обставини, які не оспорено сторонами.
ТОВ “Компанія “Еко-Енергія» було сформовано податкові накладні від 08.07.2024 №13, від 09.07.2024 №14, від 12.07.2024 №20 та від 15.07.2024 №21 і направлено їх для реєстрації до Єдиного реєстру податкових накладних.
Реєстрацію вищевказаних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/PK для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Позивачем було надано до контролюючого органу необхідні документи, що підтверджується повідомленням про надання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено від 26.05.2025.
ГУ ДПС у Харківській області направлено позивачу повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень від 30.05.2025 №12926872/36031709 від 30.05.2025 №12926869/36031709, від 30.05.2025 №12926863/36031709, та від 30.05.2025 №12926864/36031709.
Позивачем було надано до контролюючого органу необхідні документи, що підтверджується повідомленням від 05.06.2025.
ГУ ДПС у Харківській області прийнято рішення від 12.06.2025 №12966949/36031709 про відмову у реєстрації податкової накладної від 08.07.2024 №13, від 12.06.2025 №12966952/36031709 про відмову у реєстрації податкової накладної від 09.07.2024 №14, від 12.06.2025 №12966954/36031709 про відмову у реєстрації податкової накладної від 12.07.2024 №20 та від 12.06.2025 №12966950/36031709 про відмову у реєстрації податкової накладної від 15.07.2024 №21.
Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» звернулось до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що у контролюючого органу не було жодних законних та обґрунтованих підстав для відмови у проведенні реєстрації податкових накладних від 08.07.2024 №13, від 09.07.2024 №14, від 12.07.2024 №20 та від 15.07.2024 №21, а належним способом захисту прав позивача є зобов'язання ДПС України зареєструвати відповідні податкові накладні в ЄРПН.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України (далі за текстом - ПК України) визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.
Відповідно до абзацу першого пункту 201.1 статті 201 ПК, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Абзацами першим, другим пункту 201.10 статті 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з пунктом 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов'язки їх членів визначений Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений постановою Кабінетом Міністрів України від 11.12.2019 №1165 (далі - Порядок №1165, в редакції, чинній на час спірних правовідносин).
Пунктом 2 Порядку №1165 передбачено, що автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації.
Пунктом 7 Порядку №1165 визначено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Пунктами 10 та 11 Порядку №1165 передбачено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
Додатком 1 до Порядку №1165 визначено Критерії ризиковості платника податку на додану вартість.
До критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість пунктом 8 віднесено у У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування. Довідник кодів податкової інформації, що стала підставою для розгляду питання про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, визначається ДПС та затверджується відповідним наказом, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті ДПС..
Механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України, регламентований Порядком прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 №520 (далі-Порядок №520).
Пунктами 2-4 Порядку №520 передбачено, що рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, приймають комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі територіальних органів ДПС (далі - комісія регіонального рівня). Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі у терміни, визначені пунктом 9 цього Порядку, та надсилає його платнику податку на додану вартість (далі - платник податку) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» і «Про електронні довірчі послуги». У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі. При цьому у разі зупинення реєстрації податкової накладної контролюючий орган має зазначити конкретний критерій ризиковості із розрахованим показником за відповідним критерієм, якому відповідає платник податку або операція, та визначити чіткий перелік документів, необхідних для розгляду питання про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН.
За змістом пункту 5 Порядку №520 платник податку, який склав податкову накладну / розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації таких податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі може подати такі документи: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури / інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством; інші документи, що підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі. У разі, коли у квитанції до податкової накладної / розрахунку коригування зазначено код товару/ послуги згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності / умовним кодом товару / Державним класифікатором продукції та послуг, операція за яким стала підставою для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів виключно до такої операції. Подання письмових пояснень та копій документів до розрахунків коригування, у яких передбачено зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, має право ініціювати отримувач (покупець), для чого: отримувач (покупець) надсилає такі пояснення та копії документів постачальнику (продавцю) через електронний кабінет в електронній формі з накладенням кваліфікованого електронного підпису; постачальник (продавець) подає такі пояснення та копії документів з накладенням кваліфікованого електронного підпису до контролюючого органу; отримувачу (покупцю) надходить в електронний кабінет інформація щодо дати подання пояснень та копій документів постачальником (продавцем) і результату розгляду комісією регіонального рівня таких пояснень та копій документів..
Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування /пункт 6 Порядку № 520/.
Відповідно до пунктів 9 - 11 Порядку № 520, у редакції, чинній з 30.09.2023 - на момент розгляду документів позивача, письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня
За результатами розгляду поданих письмових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку:
або приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку;
або надсилає повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі (далі - Повідомлення), засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку з пропозицією щодо надання платником податку додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування;
або приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі у разі надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства, та надсилає його платнику податку засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Платник податку має право подати до контролюючого органу додаткові пояснення та копії документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, протягом 5 робочих днів з дня, наступного за днем отримання Повідомлення.
Додаткові письмові пояснення та копії документів, зазначені в абзаці шостому цього пункту, платник податку подає до ДПС засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».
За результатами розгляду поданих додаткових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем їх отримання, приймає рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Якщо платник податку не надав додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі протягом 5 робочих днів, що настають за днем граничного строку їх подання, визначеного абзацом шостим цього пункту, та надсилає його платнику податку засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
З тексту квитанцій про зупинення реєстрації податкових накладних від 08.07.2024 №13, від 09.07.2024 №14, від 12.07.2024 №20 та від 15.07.2024 №21 слідує, що підставою для зупинення реєстрації цих податкових накладних стала їх відповідність позивача вимогам пункту п.8 Критеріїв ризиковості платника податку. Додатково повідомлено: показник «D» та «Р».
Перелік документів, необхідний для розблокування податкової накладної податковим органом не наведений.
Доказів на підтвердження інформації, яка зазначена в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної, відповідачі до суду не надали.
У зв'язку з зупиненням реєстрації спірної накладної, позивач надав до податкового органу пояснення, в яких надав ґрунтовні пояснення щодо спірної операції та надав підтверджуючі документи, ретельно досліджені судом першої інстанції.
Податковий орган надіслав позивачеві від 12.06.2025 №12966949/36031709, від 12.06.2025 №12966952/36031709, від 12.06.2025 №12966954/36031709, від 12.06.2025 №12966950/36031709, в яких вказав про необхідність подання копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній, а саме “документів щодо ПРИДБАННЯ товарів, транспортування продукції, складських документів, розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків.», у графі додаткова інформація відсутні будь-які відомості щодо подання конкретних видів документів.
Колегія суддів наголошує на тому, що, з урахуванням процедури направлення повідомлення про необхідність надання додаткових документів, ГУ ДПС у Харківській області має право відмовити у реєстрації податкових накладних лише у тому разі, коли позивач не надав конкретні документи, про необхідність надання яких податковий орган направляв повідомлення.
Тобто, податковий орган не має законного права відмовити у реєстрації податкової накладної з підстав, на приклад, ненадання документів щодо «придбання товарів», якщо у повідомленні вказав на необхідність надання документів щодо «постачання товарів».
Колегія суддів також наголошує на тому, що всупереч вимогам форми повідомлення відповідачем не вказано яких конкретно документів йому не вистачає для ухвалення рішення про реєстрацію податкових накладних, що підтверджується відсутністю будь-яких відомостей щодо подання конкретних документів у графі додаткова інформація.
Позивачем надані додаткові пояснення та надані додаткові документи, які судом першої інстанції ретельно досліджені. Вказаний пакет документів судом першої інстанції визнаний достатнім для реєстрації спірної податкової накладної.
При цьому у спірних рішеннях від 12.06.2025 №12966949/36031709, від 12.06.2025 №12966952/36031709, від 12.06.2025 №12966954/36031709, від 12.06.2025 №12966950/36031709 контролюючий орган відмовляє у реєстрації податкових накладних від 08.07.2024 №13, від 09.07.2024 №14, від 12.07.2024 №20 та від 15.07.2024 №21 з огляду на ненадання / часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, при отриманні Повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, платником податку.
У графі додаткова інформація податковий орган вказав: «відсутні складські документи, акти зберігання сировини, готової продукції (акти приймання-передачі, складські квитанції тощо), первинні документи щодо ПОСТАЧАННЯ продукції у кількості відповідно договору поставки та згідно специфікації (видаткові накладні, квитанції)».
Надаючи оцінку вказаним підставам відмови, колегія суддів вказує на те, що ГУ ДПС у Харківській області у повідомленнях про необхідність надання документів не повідомляло позивача про необхідність надання актів зберігання сировини, готової продукції (акти приймання-передачі, складські квитанції тощо), первинні документи щодо ПОСТАЧАННЯ продукції у кількості відповідно договору поставки та згідно специфікації (видаткові накладні, квитанції) - а тому не мала законного права відмовляти у реєстрації спірних накладних з цих підстав.
Отже позивач у письмових поясненнях податковому органу сформував відповідну інформацію та подав відповідні документи, які підтверджують правомірність складання податкових накладних від 08.07.2024 №13, від 09.07.2024 №14, від 12.07.2024 №20 та від 15.07.2024 №21, які були ретельно досліджені судом апеляційної інстанції.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про неподання позивачем ТОВ «Компанія Еко-Енергія» на розгляд комісії ГУ ДПС у Харківській області рахунків, виставлених постачальниками, щодо оренди приміщення тощо, з таких підстав.
У цьому випадку колегія суддів вважає слушною позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.05.2019 по справі № 0940/1240/18, зміст якої зводиться до того, що суди не мають досліджувати документи та аргументи суб'єкта владних повноважень, які не були підставами для прийняття спірного рішення, оскільки такі дії суду призведуть до порушення судами вимог принципу офіційного з'ясування обставин справи та безпідставне розширення предмету доказування.
Водночас відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленою у постанові від 28.05.2020 у справі № 826/17201/17, суб'єкт владних повноважень не може обґрунтовувати правомірність рішення, що оскаржується, іншими обставинами, ніж ті, що зазначені безпосередньо в документі, що оскаржується. За іншого підходу суб'єкт владних повноважень міг би самостійно та довільно змінювати (доповнювати) обґрунтування своїх дій (рішень) після їх вчинення (ухвалення), що не сумісне з принципами правової визначеності та належного урядування. У зв'язку з цим адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб'єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання» свого рішення).
Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у п. 75 постанови від 17.12.2018 у справі № 509/4156/15-а вказав: «… адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб'єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення.».
Оскільки необхідність надання цих документів не була вказана у повідомленнях про необхідність надання додаткових пояснень від 30.05.2025 №12926872/36031709 від 30.05.2025 №12926869/36031709, від 30.05.2025 №12926863/36031709, та від 30.05.2025 №12926864/36031709 - апелянт не має законного права посилатися на їх ненадання.
Юридично нікчемним є твердження апелянта про зловживання позивачем правом на отримання податкового кредиту з метою ухилення від сплати податків до бюджету, оскільки у цих правовідносинах позивач за жодних обставин не набуває права на формування податкового кредиту.
У позивач, ТОВ “Компанія “Еко-Енергія», за правилом першої події виникає податкове зобов'язання, яке жодним чином не пов'язано з фактом реєстрації податкових накладних.
Право ж на податковий кредит, у цих правовідносинах виникає у контрагента позивача - покупця, ТОВ «Еквайринг Ойл», який взагалі не є учасником правовідносин між податковим органом та покупцем з приводу реєстрації податкових накладних.
Також суд акцентує увагу на тому, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 822/1817/18, від 04.12.2018 у справі № 821/1173/17, від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18, від 12.11.2019 у справі № 816/2183/18.
При цьому колегія суддів зазначає, що реальність або нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами може бути перевірена контролюючим органом виключно під час проведення документальної перевірки позивача та його контрагентів, а відтак до предмету доказування у цій справі не належать обставини дійсного (реального) здійснення позивачем господарських операцій.
Питання реальності/нереальності господарських операцій повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю, що відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України включає в себе систему заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема, шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 07.12.2022 по справі № 500/2237/20.
У постанові від 16 лютого 2023 року по справі №380/7648/22 Верховний Суд дійшов висновку, що приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій платника податку на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами ПК України.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність та, як наслідок, наявність підстав для скасування рішень Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Харківській області від 12.06.2025 №12966949/36031709, від 12.06.2025 №12966952/36031709, від 12.06.2025 №12966954/36031709, від 12.06.2025 №12966950/36031709 про відмову в реєстрації в ЄРПН податкових накладних від 08.07.2024 №13, від 09.07.2024 №14, від 12.07.2024 №20 та від 15.07.2024 №21.
Стосовно покликання апелянта на висновки Верховного Суду, викладені у низці його постанов, колегія суддів зауважує на таке.
Надаючи оцінку можливості застосування наведених позицій Верховного Суду, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналіз вказаної норми свідчить, що врахуванню підлягають висновки Верховного Суду лише щодо застосування конкретних норм права.
Відповідно до правового висновку, висловленого у пункті 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц: висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формуються виходячи із конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права. При цьому під судовим рішенням в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, у яких є аналогічними предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Так, предметом розгляду у справах № 520/223/20, № 640/20378/19 та інших, на які безпідставно посилається апелянт, була правомірність винесення податковими органами податкових повідомлень-рішень, винесених за результатами проведених податкових перевірок та жодним чином не стосуються процедури реєстрації податкових накладних, відтак у цих справах не може бути висновків щодо застосування конкретних норм права застосованих при розгляді цієї справи.
Інші висновки Верховного Суду, викладені у його постановах, на які посилається апелянт так само не мають висновків про застосування конкретних норм права, застосовних у цій справі.
Стосовно обраного судом першої інстанції способу захисту порушеного незаконним та протиправним рішення податкового органу права позивача, колегія суддів зазначає таке.
Як встановлено пунктами 19-20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (надалі - Порядок № 1246), податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:
прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;
набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення);
неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
Внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. При цьому вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку. Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.
Тобто, навіть п. 20 Порядку № 1246 чітко передбачено, що датою внесення відомостей до Реєстру вважається, зокрема, день, зазначений в рішенні суду.
Колегія суддів наголошує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких обираючи спосіб захисту порушеного права слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності “небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менш, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути “ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).
Отже, “ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Згідно з положеннями рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Таким чином, дискреція це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта.
Згідно з п. 7) ч. 1 ст. 2 Закону України «Про адміністративну процедуру» дискреційне повноваження - повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про адміністративну процедуру» здійснення адміністративним органом дискреційного повноваження вважається законним у разі дотримання таких умов:
1) дискреційне повноваження передбачено законом;
2) дискреційне повноваження здійснюється у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом;
3) правомірний вибір здійснено адміністративним органом для досягнення мети, з якою йому надано дискреційне повноваження, і відповідає принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом;
4) вибір рішення адміністративного органу здійснюється без відступлення від попередніх рішень, прийнятих тим самим адміністративним органом в однакових чи подібних справах, крім обґрунтованих випадків.
У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У справі, що переглядається, умови, за наявності яких контролюючий орган зобов'язаний був зареєструвати спірні податкові накладні, були виконані позивачем, а тому у першого відповідача був лише один вид правомірної поведінки зареєструвати такі накладні. За законом у контролюючого органу не було вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.
Зважаючи на те, що підставою для відмови в реєстрації податкових накладних контролюючим органом обрано відповідність податкових накладних від 08.07.2024 №13, від 09.07.2024 №14, від 12.07.2024 №20 та від 15.07.2024 №21 критеріям ризиковості платника податку, що не знайшло свого підтвердження у ході судового розгляду справи, колегія суддів вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання ДПС України зареєструвати податкові накладні від 08.07.2024 №13, від 09.07.2024 №14, від 12.07.2024 №20 та від 15.07.2024 №21, складені позивачем у Єдиному реєстрі податкових накладних, датою їх подання.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної інстанції є безпідставними та необґрунтованими, а отже, вимоги апеляційної інстанції не підлягають задоволенню.
Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України» (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року по справі №520/20760/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк