Справа № 420/9067/26
03 квітня 2026 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Радчук А.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області, Департаменту патрульної поліції, про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, -
01.04.2026 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області, Департаменту патрульної поліції, у якій заявник просить:
- визнати протиправною бездіяльність Управління патрульної поліції в Одеській області щодо неповернення мені посвідчення водія НОМЕР_1 ;
зобов'язати Відповідача повернути мені посвідчення водія НОМЕР_1 шляхом направлення його засобами поштового зв'язку на адресу: АДРЕСА_1 ;
зобов'язати Відповідача внести відомості до баз даних МВС щодо скасування статусу вилучення документа для його відображення в застосунку «Дія».
Одночасно з подачею адміністративного позову позивачем до суду подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить забезпечити позов шляхом зупинення дії запису в інформаційно-комунікаційній системі МВС щодо вилучення посвідчення водія серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 та зобов'язання Управління патрульної поліції в Одеській області тимчасово (до набрання законної сили рішенням суду у даній справі) відновити статус «дійсне» для посвідчення водія серії НОМЕР_1 у відповідних базах даних для його коректного відображення в застосунку «Дія»
В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 12.12.2024 р. у справі № 523/20709/24 до позивача було застосовано стягнення у виді адміністративного арешту. Позбавлення права керування транспортними засобами судом не призначалося. Посвідчення водія було тимчасово вилучено 11.12.2024 р.. Станом на сьогодні термін давності виконання постанови (3 місяці згідно зі ст. 303 КУпАП) вичерпано. Відповідач ігнорує електронне звернення про повернення документа від 14.03.2026 р., що позбавляє можливості реалізувати право на керування ТЗ. Таким чином, на думку позивача, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам до ухвалення рішення у справі, оскільки незаконне обмеження статусу документа в базах даних МВС унеможливлює користування автомобілем, що є критично необхідним для забезпечення життєдіяльності в умовах проживання у сільській місцевості.
Дослідивши матеріали заяви про вжиття заходів забезпечення позову, оцінивши підстави даної заяви, суд доходить наступного.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Частинами 1 та 2 статті 150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно ч.4 ст.150 КАС України, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч.1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:
зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
забороною відповідачу вчиняти певні дії;
забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Таким чином, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову; для задоволення судом поданого позивачем клопотання про забезпечення адміністративного позову останній має обґрунтувати необхідність задоволення такого клопотання та довести, що незадоволення клопотання призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених ч.2 ст. 150 КАС України.
Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
За приписами п.17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» № 2 від 06.03.2008 року, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема у тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Керуючись наведеними вище нормами, суд доходить висновку, що заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не доведено, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Крім того, суд зазначає, що в даному випадку наявність ознак протиправності оскаржуваного рішення може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності. Застосування заходів забезпечення позову в цьому випадку фактично вирішує справу по суті предмету позову.
Суд наголошує, що достовірно встановити наведені обставини без розгляду спору по суті є неможливим. У випадку забезпечення позову суд фактично без належних на те підстав поставить під сумнів рішення відповідача, втрутившись у його дискреційні повноваження без надання правової оцінки підставам для таких рішень, а відтак тимчасово вирішить майбутній спір по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та виходить за межі встановлених підстав для забезпечення позову.
З таких обставин заява позивача не містить належного та достатнього обґрунтування з приводу необхідності забезпечення позову та не містить доказів, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, або ж вказували на наявність очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення у зв'язку із цим прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 242, 243, 248 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви позивача про забезпечення позову ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області, Департаменту патрульної поліції, про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.256 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст.ст. 293-295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук