Справа № 643/10246/20 Номер провадження 11-кп/814/700/26Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
30 березня 2026 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участі прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12020220470002498 за апеляційною скаргою захисника - адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Шевченківського (Октябрського) районного суду м. Полтави від 16.04.2025,
встановила:
Цим вироком
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Молодогвардійська Луганської області, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до ст. 89 КК України раніше не судимого,
визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 162 КК України на 2 роки обмеження волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за цим вироком, більш суворим, за вироком Мукачівського районного суду Закарпатської області від 19.01.2024, та призначено покарання у вигляді 6 років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ухвалено рахувати з дня набрання вироком законної сили. Ухвалою Октябрського районного суду від 16.04.2025 про виправлення описки вирішено рахувати строк покарання з моменту затримання ОСОБА_8 .
Зараховано у строк покарання період перебування під вартою за вироком Мукачівського районного суду Закарпатської області від 19.01.2024, з 20.05.2023 по 18.10.2023.
Вирішено питання щодо запобіжного заходу.
Згідно з вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
13.05.2020 близько 12 год. 20 хв., ОСОБА_8 , перебуваючи у під?їзді №4 буд. АДРЕСА_3 , таємно, шляхом підбору ключа, незаконно проник до житла - квартири АДРЕСА_4 , розташованої у зазначеному під?їзді, де мешкає ОСОБА_9 , звідки таємно викрав майно, що належить потерпілій, чим спричинив майнову шкоду на загальну суму 1 832 грн.
В апеляційній скарзі захисник з урахуванням доповнень просить скасувати вирок сулу та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Свої вимоги обгрунтовує тим, що місцевий суд незаконно призначив обвинуваченому покарання за вчинення кримінального правопорушення. передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, оскільки на час ухвалення вироку минули строки притягнення ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності, передбачені ч. 3 ст. 49 КК України, інші вироки, які набрали законної сили на час ухвалення оскаржуваного рішення, відсутні, а тому кримінальне провадження підлягає закриттю відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КК України.
Зазначає, що суд безпідставно застосував норми ч. 4 ст. 70 КК України під час призначення покарання, оскільки оскаржуваний вирок на теперішній час не набрав законної сили.
Інші учасники провадження вирок не оскаржували.
Заслухавши доповідача, захисника в підтримку поданої апеляційної скарги, прокурора, яка просила вирок суду залишити без змін, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
Кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 розглянуто судом першої інстанції в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України та в суді апеляційної інстанції учасниками провадження не оспорюються встановлені фактичні обставини справи, а також кваліфікація дій ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 162 КК України і апеляційним судом не перевіряється.
Апеляційні доводи захисника щодо неправильного застосування місцевим судом закону про кримінальну відповідальність при призначенні ОСОБА_8 покарання в ході апеляційного розгляду не знайшли свого підтвердження з огляду на таке.
При призначенні покарання суд першої інстанції виконав вимоги закону, передбачені ст. 65 КК України, та, призначаючи покарання обвинуваченому, врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відповідно до ст. 12 КК України; особу обвинуваченого, який відповідно до ст. 89 КК України не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває; наявність обставин, що пом'якшують покарання, а саме - щире каяття та відсутність обставин, що його обтяжують.
Також всупереч апеляційним доводам захисника, місцевий суд правильно визначив обвинуваченому покарання з урахуванням вимог ч. 4 ст. 185 КК України, оскільки за змістом ч. 4 ст. 70 КК України, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, остаточне покарання призначається за правилами, визначеними частинами 1-3 цієї статті (сукупність злочинів). Водночас, законодавець чітко визначив що ключовим є момент постановлення обвинувального вироку, а не набрання ним законної сили.
Оскільки ОСОБА_8 засуджений Мукачівського районного суду Закарпатського від 19.01.2024 за те, що він 16.05.2023 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, тобто до постановлення оскаржуваного вироку, місцевий суд правомірно визначив обвинуваченому остаточне покарання із урахуванням вимог ч. 4 ст. 70 КК України.
Щодо необхідності звільнити ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності з вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України необхідно зазначити таке.
Дійсно як зазначив захисник у своїй апеляційній скарзі, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі.
Проте, відповідно до ч. 3 ст. 49 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Якщо перебіг давності переривається (через вчинення нового злочину середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого), обчислення строку починається з дня вчинення нового злочину. Попередній час, що минув до вчинення нового злочину, не зараховується, а строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.
У ході апеляційного розгляду встановлено, що ОСОБА_8 також засуджений вироком Люботинського районного суду від 20.04.2021 року за те, що він 06.08.2020 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України.
Враховуючи, що ОСОБА_8 вчинив тяжкі злочини 06.08.2020, та 16.05.2023, як про те зазначено у вироках Люботинського районного суду від 20.04.2021 та Мукачівського районного суду Закарпатського від 19.01.2024, тобто після вчинення кримінального правопорушення у цьому кримінальному провадженні, перебіг давності було перервано та на сьогоднішній день строки притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_8 , не минули.
Отже, з урахуванням викладеного, підстав для скасування чи зміни вироку колегія суддів під час апеляційного розгляду не встановила, а тому апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Шевченківського (Октябрського) районного суду м. Полтави від 16.04.2025, щодо ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_4
ОСОБА_3