Справа № 755/2424/26
Провадження №: 3-зв/755/2/26
"02" квітня 2026 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Галига І.О., розглянувши заяву адвоката Тимцяся Р.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , про відвід судді Дніпровського районного суду м. Києва Бірси О.В. від розгляду справи №755/2424/26 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
У провадженні судді Дніпровського районного суду м. Києва Бірси О.В. перебувають матеріали справи №755/2424/26 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Адвокат Тимцясь Р.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , в судовому засіданні від 30.03.2026 року заявив відвід судді Бірсі О.В в якій зазначив, що суддею було відмовлено у задоволенні всіх заявлених клопотань, що свідчить про необ'єктивність та упередженість судді.
Адвокат Тимцясь Р.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд заяви про відвід у його відсутність, зазначивши, що заявлений відвід підтримує в повному обсязі та просив задовольнити.
ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлений відвід підтримала та просила задовольнити.
Суддя Бірса О.В. будучи повідомленою про день, час та місце розгляду заяви про відвід, у судове засідання не з'явилась, бажання дати пояснення з приводу заявленого відводу не висловила.
Так, згідно зі ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Право кожного на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом закріплено у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Вимогами статті 8 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддя розглядає справи, одержані згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону.
Згідно з положеннями статті 56 вказаного Закону суддя (суд) зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
Судом встановлено, що в Кодексі України про адміністративні правопорушення відсутня правова регламентація, яка б регулювала відвід судді. Проте, положеннями діючого Кримінального процесуального кодексу України врегульоване вказане питання.
Відповідно до вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, а тому наявні підстави для розгляду заяви про відвід по суті.
Таким чином, суддя вважає, що при розгляді даної заяви про відвід, слід застосовувати аналогію права з кримінальним процесуальним законодавством України.
Відповідно до вимог ст. 75 КПК України: слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
2. У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.
Так, для відводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Сам відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Поряд з цим, заявником не надано належних та підтверджених даних, які б викликали сумніви в тому, що суддя Бірса О.В. є упередженою, або свідчили б про наявність інших підстав для відводу судді. При цьому заявником виключно наводиться мотивування незгоди з діями суду, що не може бути єдиною об'єктивною підставою для вирішення питання про упередженість суду з точки зору «стороннього спостерігача».
Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.
Беззаперечно, інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.
Водночас, такий інститут не є інструментом перегляду судового рішення чи додаткового роз'яснення мотивів його ухвалення.
Незгода з судовим рішенням має втілюватися у його апеляційному оскарженні або, якщо рішення окремому оскарженню не підлягає, - у включенні заперечень проти таких рішень до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1ст. 392 КПК.
Таким чином, незгода учасника кримінального провадження із судовим рішенням не може бути розцінена як прояв упередженості суду, а тому не може бути підставою для його відводу.
Суд звертає увагу, що процесуальні рішення судді, їх зміст та форма, не можуть бути підставою для відводу судді. Незгода з рішеннями судді має здійснюватися у порядку, передбаченому чинним процесуальним законодавством України, яким передбачено процедуру оскарження будь-яких процесуальних рішень судді окремо або разом з кінцевим процесуальним рішенням по кримінальному провадженню з наведенням мотивів такої незгоди, а заперечення на ухвалу суду, що не підлягає оскарженню, можна включити до апеляційної скарги на рішення суду за наслідками розгляду справи.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10 травня 2018 року (справа №800/592/17) та від 1 жовтня 2018 року (справа №9901/673/18).
В ухвалі від 18 грудня 2018 року у справі №910/2968/18 Верховний Суд визнав відвід завідомо безпідставним, а його заявлення зловживанням процесуальними правами, оскільки вказаний відвід по суті «є висловленням незгоди з процесуальним рішенням Верховного Суду після того, як суд мотивував таке рішення».
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в п. 10Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 «Про незалежність судової влади» від 13 червня 2007 року, процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Таким чином, заява адвоката Тимцяся Р.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , про відвід судді Дніпровського районного суду м. Києва Бірси О.В. від розгляду справи про адміністративне правопорушення задоволенню не підлягає.
За таких обставин, керуючись ст.ст. 251, 252, 279 КУпАП, суд, -
Заяву адвоката Тимцяся Р.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , про відвід судді Дніпровського районного суду м. Києва Бірси О.В. від розгляду справи №755/2424/26 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - залишити без задоволення.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя: