Справа № 559/3659/25
Провадження № 1-кс/559/226/2026
"02" квітня 2026 р. м.Дубно
Дубенський міськрайонний суд Рівненської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дубно Рівненської області в режимі відео конференції заяву захисника ОСОБА_4 про відвід судді ОСОБА_5 від розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (справа №559/3659/25),
В провадженні головуючого судді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області ОСОБА_5 знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (справа №559/3659/25).
01.04.2026 до суду захисником обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокатом ОСОБА_4 було подано заяву про відвід судді ОСОБА_5 , який мотивований тим, що дії судді під час розгляду вказаного кримінального провадження свідчать про наявність обґрунтованих сумнівів у його неупередженості. Так, суддя, прийнявши до розгляду разом з кримінальним провадженням цивільний позов ТзОВ «Європа Транс Агро», фактично вийшов за межі функції розгляду кримінального обвинувачення та здійснює активне сприяння доведенню цивільно-правових вимог, сприяє вирішенню цивільного спору на користь цивільного позивача. Зокрема, суд розпочав дослідження копії висновку судової транспортно-товарознавчої експертизи від 19.11.2024, але відмовив стороні захисту у витребуванні оригіналу такого доказу у цивільного позивача з тих підстав, що такий в нього відсутній. У той же час суд фактично використав матеріали кримінального провадження, які у повному обсязі були надані прокурором, та розпочав досліджувати оригінал висновку.
Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні свої вимоги про відвід судді ОСОБА_5 з підстав, викладених у заяві, підтримала. Також пояснила, що дії судді є системними, суддя вийшов за межі кримінального провадження при розгляді цивільного позову та розпочав дослідження висновку експерта, який не заявлявся як доказ прокурором, що свідчать про наявність обґрунтованих сумнівів у його неупередженості.
Прокурор в судовому засіданні пояснила, що після встановлення порядку та обсягу дослідження доказів у справі передала судді матеріали кримінального провадження в повному обсязі, які суд прийняв, та заявила про дослідження певної частини зібраних письмових доказів, за виключенням, зокрема, вищенаведеного висновку експерта. Судова транспортно-товарознавча експертиза від 19.11.2024 проводилася в рамках досудового розслідування даної справи. З приводу отримання копії висновку експертизи цивільним позивачем було призначено службове розслідування, під час якого встановлено, що таку копію цивільному позивачеві було надано стороною потерпілого. Розгляд заяви про відвід судді ОСОБА_5 залишила на розсуд суду.
Інші учасники кримінального провадження, суддя ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили, що не перешкоджає розгляду заяви про відвід судді.
Дослідивши матеріали заяви про відвід судді ОСОБА_5 , суд приходить до переконання, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Частиною 1 статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законом.
Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Право кожного на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом закріплено у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення від 09.11.2006 р. у справі «Білуга проти України», рішення від 28.10.1998 р. у справі «Веттштайн проти Швейцарії») важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
Статтею 75 КПК України передбачено чіткий перелік підстав, за яких суддя не може брати участь у кримінальному провадженні, а саме слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.
Згідно зі ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених ст.ст. 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження. Заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду.
У ч. 5 ст. 80 КПК України зазначено, що відвід повинен бути вмотивованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 КПК України в разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу.
На підставі ч. 3 ст. 81 КПК України при розгляді відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті вмотивованою ухвалою слідчого судді, судді (суду).
За результатами розгляду заяви захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_4 було встановлено, що у провадженні Дубенського міськрайонного суду Рівненської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (справа №559/3659/25), яке було розподілено автоматично відповідно до положень ст. 35 КПК України на розгляд судді ОСОБА_5
ТзОВ «Європа Транс Агро» в рамках кримінального провадження було подано цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_6 , який прийнято судом до розгляду разом з кримінальним провадженням.
Прокурором суду були передані матеріали кримінального провадження.
Про порядок та спосіб дослідження доказів висловився Верховний Суд у своїй постанові від 13.03.2024 року (справа № 953/3558/22, провадження № 51-6103 км 23):
«Так, статтею 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо. Безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним всіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинуваченого, потерпілої, свідків, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення відеозапису тощо.
Як вже неодноразово вказував Верховний Суд, безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним усіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звукозапису й відеозапису тощо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з'ясування обставин кримінального провадження та його об'єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити й перевірити як кожний доказ окремо, так і у взаємозв'язку з іншими доказами, здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними в ч. 1 ст. 94 КПК України, і сформувати повне та об'єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.
Статтею 358 КПК України регламентовано, що долучені до матеріалів кримінального провадження документи, якщо в них викладені чи посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження, повинні бути оголошені в судовому засіданні.
При цьому документи оголошує суд або сторона судового провадження, яка їх подає. Логічно, коли документи в судовому засіданні оголошує та сторона, яка їх подає».
Чинним КПК не передбачено надання суду усіх матеріалів кримінального провадження, оскільки суд згідно з КПК досліджує не матеріали кримінального провадження, а заявлені та подані докази, які попередньо були відкриті іншій стороні.
У той же час, як свідчить судова практика Верховного суду, навіть при розгляді справи в порядку ч.3 ст.349 КПК України суд має розглянути та вирішити позов виходячи із наявних в матеріалах кримінального провадження доказів на підтвердження заподіяної матеріальної та моральної шкоди.
Суд у конкретному кримінальному провадженні на підставі ч. 3 ст. 349 КПК має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, у тому числі, у разі часткового заперечення винуватості особи у вчиненні окремого кримінального правопорушення в сукупності кримінальних правопорушень, яке має окрему кваліфікацію, або є окремим епізодом кримінального правопорушення, чи невизнання цивільного позову, та у такому випадку щодо цих оспорюваних обставин провести судовий розгляд у загальному порядку, дослідивши докази, які підтверджують або спростовують ці обставини. Такий порядок розгляду кримінального провадження не звільняє суд від обов'язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, визначені в ч. 1 ст. 91 КПК (Постанова ОП ККС ВС від 16.09.2024 у справі № 444/870/22 (провадження № 51-2989км23).
При вирішенні цивільного позову та прийнятті рішень про суми стягнень заподіяної матеріальної і моральної шкоди, судами дотримано вимог статей 128, 129 КПК та статей 1167, 1194 ЦК. В зв'язку з тим, що обвинувачений визнав частково позовні вимоги потерпілого, суд розглянув та вирішив позов виходячи із наявних в матеріалах кримінального провадження доказів на підтвердження заподіяної матеріальної та моральної шкоди. Порядок дослідження доказів, передбачений ч. 3 ст. 349 КПК, не стосувався вирішення цивільного позову в цій справі (Постанова колегії суддів Другої судової палати ККС ВС від 21.09.2023 у справі № 363/2925/19 (провадження № 51-584км22).
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.61 КПК України цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка (який) в порядку, встановленому цим Кодексом, пред'явила (пред'явив) цивільний позов.
Права та обов'язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.
Цивільний позивач має права та обов'язки, передбачені цим Кодексом для потерпілого, в частині, що стосуються цивільного позову, а також має право підтримувати цивільний позов або відмовитися від нього до видалення суду в нарадчу кімнату для ухвалення судового рішення. Цивільний позивач повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються цивільного позову, та отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом для інформування та надіслання копій процесуальних рішень потерпілому.
Відповідно до ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ч.ч.1,4,5 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред'являються у порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Таким чином, цивільний позов має розглядатися разом з кримінальним провадженням, а цивільний позивач має права та обов'язки, передбачені цим Кодексом для потерпілого, в частині, що стосуються цивільного позову.
У той же час, у діючому КПК України змінені часові межі пред'явлення цивільного позову в кримінальному провадженні, який може бути пред'явлено лише на двох стадіях: під час досудового розслідування кримінального правопорушення, а також під час підготовчого судового засідання. У випадку пред'явлення його під час інших стадій судового провадження, суд залишає позов без розгляду, що не позбавляє особу пред'явити той же позов у порядку цивільного судочинства (ч.7 ст.128 КПК) з одночасною вимогою стягнення з відповідача судового збору у випадку його сплати позивачем.
Така правова позиція висловлена в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.04.2016 за результатами розгляду кримінального провадження № 12015110120000572.
Суд відхиляє доводи, надані захисником на обґрунтування її заяви про відвід судді ОСОБА_5 від судового розгляду вищевказаної кримінальної справи, оскільки вказані посилання заявника насамперед не стосуються підстав, при наявності яких суддя повинен бути відведений від участі в розгляді справи.
Твердження заявника щодо упередженості судді ОСОБА_5 є припущенням, що не підтверджене об'єктивними даними. Суддя прийняв цивільний позов до провадження разом з кримінальним провадженням і розглядає його в рамках цього кримінального провадження.
Сама по собі незгода сторони захисту з процесуальними рішеннями судді не є підставою для відводу судді.
Надавати оцінку таким рішенням як і можливим процесуальним порушенням не наділений права і суд при розгляді заяви про відвід судді. Незгода з процесуальними рішеннями суду може бути висловлена у апеляційній скарзі на рішення (вирок, ухвалу) суду по суті справи.
Отже розглядом вказаної заяви було встановлено, що жодних підстав для відводу судді ОСОБА_5 не встановлено та не було підтверджено, що суддя якимось чином заінтересований в результатах розгляду вказаного кримінального провадження, або що існують інші обставини, які б викликали сумнів у неупередженості судді.
Таким чином, враховуючи, що судом не було встановлено обставин, які б виключали участь судді ОСОБА_5 у розгляді даного кримінального провадження, чи свідчили б про його особисту заінтересованість або викликали обґрунтовані сумніви в його неупередженості при розгляді даної справи, заява сторони захисту про відвід судді ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 75, 80-81 КПК України, суддя
В задоволенні заяви захисника ОСОБА_4 про відвід судді ОСОБА_5 від розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (справа №559/3659/25), - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1