03 квітня 2026 року
м. Київ
справа №400/5088/25
адміністративне провадження № К/990/7279/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Соколова В.М., Желєзного І.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пономарьов Олексій Ігорович, на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання дій незаконними, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до Державної міграційної служби України (далі - ДМС України), в якому просив:
- визнати дії відповідача незаконними;
- скасування рішення відповідача від 15.04.2025 № 008017300024638 про відмову у визнанні позивача особою без громадянства;
- зобов'язання відповідача видати позивачу відповідний законодавству документ на рішення про визнання його особою без громадянства.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.11.2025 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2025 апеляційну скаргу залишено без руху, запропоновано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом надання оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 1453,44 грн та заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2026 було відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.11.2025 у справі № 400/5088/25 на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки доводи у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження є необґрунтованими та не свідчать про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пономарьов О.І., звернувся через підсистему «Електронний Суд» до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Ухвалою Суду від 09.03.2026 касаційну скаргу залишено без руху з підстав недотримання вимог статті 330 КАС України. Заявникові надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції:
- уточненої касаційної скарги із зазначенням про допущені судом апеляційної інстанції порушення конкретних норм процесуального права при його ухваленні, а також надання копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи;
- оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн.
Одночасно скаржнику роз'яснено, що у разі невиконання вимог статті 330 КАС України касаційна скарга буде повернута.
Згідно з інформацією, наявною в комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», електронний документ (ухвала суду про залишення касаційної скарги без руху від 09.03.2026) доставлена в Електронний кабінет ОСОБА_2 09.03.2026 о 21 год 53 хв, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Копія ухвали Суду від 09.03.2026 направлена скаржнику поштовим відправленням зі штрихкодовим ідентифікатором R068070617300. Вказану ухвалу згідно з розпискою про вручення поштового відправлення, яка надійшла на адресу суду, ОСОБА_1 отримав 19.03.2026.
20.03.2026 від представника скаржника через підсистему «Електронний суд» до Суду надійшла заява про усунення недоліків та разом із нею надано уточнену касаційну скаргу, а також документ про сплату судового збору.
Перевіривши зміст оскаржуваного судового рішення, матеріали уточненої касаційної скарги, суд дійшов висновку про необхідність її повернення з таких підстав.
Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 КАС України).
Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Тобто особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Отже, учасники процесу мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не мають допускати затримки та невиправданого зволікання під час виконання своїх процесуальних обов'язків.
Також згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслений характер процесуальної поведінки учасників справи, відповідно до якого особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить діяти сумлінно, тобто виявляти добросовісне ставлення до наявних у неї прав і здійснювати їхню реалізацію в такий спосіб, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без невиправданих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, передусім щодо дотримання строку на касаційне оскарження. Для цього учасник справи повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати цілком наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Суд звертає увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Поважними причинами пропуску строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об'єктивно непереборними, та не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Водночас на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.
При цьому поновлення строку не є обов'язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін. У разі подання апелянтом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов'язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, зокрема, і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
П'ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22.12.2025 залишив без руху апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.11.2025, установивши, що скаргу подано з порушенням вимог статті 295 та статті 296 КАС України. Зокрема, апеляційний суд вказав, що рішення суду першої інстанції було проголошено та складено в повному обсязі 04.11.2025, і того ж дня вручено представнику позивача нарочно. Проте апеляційну скаргу було подано через систему «Електронний суд» лише 15.12.2025, тобто з пропуском встановленого законом 30-денного строку. Крім того, до матеріалів скарги не було додано документа про сплату судового збору.
Залишаючи скаргу без руху, колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що первинні доводи апелянта щодо витрачання часу на досконале вивчення рішення та загальні посилання на дефіцит електроенергії внаслідок збройної агресії, не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку без надання належних доказів.
Апеляційний суд роз'яснив скаржнику процесуальні наслідки у разі неусунення недоліків апеляційної скарги та встановив строк протягом десяти днів з дня вручення ухвали шляхом подання заяви про поновлення строку із зазначенням об'єктивних перешкод та надання доказів сплати судового збору в розмірі 1 453,44 грн.
Отже, апелянту було роз'яснено про те, що у разі неподання заяви про поновлення строку, або якщо вказані причини у заяві будуть визнані неповажними, то у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.
02.01.2026 на виконання вимог ухвали від 22.12.2025 представник апелянта подав заяву, до якої додано докази сплати судового збору у встановленому розмірі. Згодом, 05.01.2026 подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження. На обґрунтування поважності причин пропуску представник скаржника знову вказав, що масовані ракетно-дронові атаки на об'єкти енергетичної інфраструктури, що призвели до тривалих та навіть цілодобових відключень світла у місті Миколаєві починаючи з 25.11.2025, унеможливили своєчасну підготовку та подання апеляційної скарги.
Розглянувши вказану заяву, колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про неповажність наведених причин. Суд апеляційної інстанції дослідив інформацію на офіційному ресурсі АТ «Миколаївобленерго» за період з 04.11.2025 по 15.12.2025 за місцем діяльності адвоката Пономарьова О.І. та установи, що у період з 04.11.2025 по 12.12.2025 діяли графіки погодинних відключень, а аварійні відключення почали застосовуватись лише з 13.12.2025. Таким чином, відключення не мали постійного та безперервного характеру протягом усього строку оскарження, а отже, не були непереборною обставиною для подачі скарги.
Суд погоджується з такими висновками та звертає увагу на таке.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.11.2022 у справі № 990/115/22 указала, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
У цьому взаємозв'язку Велика Палата Верховного Суду, зауважила, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.
Необхідно зазначити, що сама по собі обставина воєнного стану, без належного обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов'язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною.
Верховний Суд, зокрема, у постанові від 16.02.2023 у справі № 640/4426/22 визначив, що при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об'єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.
Щодо доводів скаржника про те, що судом апеляційної інстанції було порушено процесуальні строки, Суд заначає наступне.
Частиною третьою статті 299 КАС України визначено, що питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Разом з цим, порушення судом апеляційної інстанції п'ятиденного строку постановлення ухвали не створює для нього обов'язку відкрити апеляційне провадження за наявності підстав для відмови у такому відкритті.
Щодо доводів скаржника про те, що судом апеляційної інстанції не було вирішено питання щодо сплати судового збору, Суд зауважує, що підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження стало саме пропущення скаржником строку на апеляційне оскарження, а не недотримання вимог щодо сплати судового збору. Таким чином, питання належної сплати судового збору не було визначальним для прийняття судом апеляційної інстанції ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Поряд із цим, аналіз доводів, викладених в уточненій касаційній скарзі, дає підстави для висновку, що вони здебільшого зводяться до повторного обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Скаржник зосереджує увагу на фактичних обставинах пропуску строку, яким суд апеляційної інстанції надав оцінку та визнав необґрунтованими, водночас не наводить належних аргументів щодо конкретних порушень норм процесуального права, допущених судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали.
Таким чином, скаржником не виконано вимоги ухвали Суду від 09.03.2026 про залишення касаційної скарги без руху в частині обґрунтування підстав касаційного оскарження.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
У пункті 1 частини четвертої статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 169, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пономарьов Олексій Ігорович, на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання дій незаконними, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.
Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Л.О. Єресько
В.М. Соколов І.В. Желєзний