02 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 480/3099/24
адміністративне провадження № К/990/8504/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів: Желєзного І.В., Смоковича М.І.,
перевіривши матеріали касаційної скарги військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2026 у справі №480/3099/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати в повному розмірі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 25.10.2023.
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 01.12.2015 до 25.10.2023 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.12.2015 до 28.02.2018 - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 до 25.10.2023 - березень 2018 року з урахуванням абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати в повному розмірі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 21.12.2022.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 14.12.2015 до 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року, як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію - різницю грошового забезпечення у сумі 3846,23 грн в місяць за період з 01.03.2018 до 31.12.2022 у загальному розмірі 184 619,04 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
У задоволенні інших вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2026 у задоволенні заяви військової частини НОМЕР_1 про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги відмовлено, апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 повернуто скаржнику.
Не погоджуючись із ухвалою апеляційного суду, 25.02.2026 військова частина НОМЕР_1 через підсистему «Електронний суд» подала касаційну скаргу до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 05.03.2026 відмовлено у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про зменшення, звільнення, відстрочення або розстрочення сплати судового збору; зазначену касаційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання документа про сплату судового збору у визначеному Судом розмірі.
11.03.2026 скаржником через підсистему "Електронний суд" подано заяву про виконання ухвали суду, до якої долучено платіжну інструкцію.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов таких висновків.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Частиною третьою статті 328 КАС України встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції, зокрема, про повернення апеляційної скарги.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Ухвала суду апеляційної інстанції, якою повернуто апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, не відноситься до ухвал, якими закінчено розгляд справи.
Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачу було двічі забезпечено можливість сплатити судовий збір та реалізувати право на апеляційне оскарження, однак, це не призвело до сплати судового збору та усунення недоліків апеляційної скарги.
Так, установлено, що ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2025 апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги шляхом: сплати судового збору в розмірі 1453,44 грн; направлення апеляційної скарги з доказами надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копії поданої до суду апеляційної скарги або квитанції про доставку документів до електронного кабінету користувача ЄСІТС із зазначенням повного найменування та місцезнаходження позивача, протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення її без руху.
Військовою частиною НОМЕР_1 подано заяву про продовження строку на усунення недоліків поданої апеляційної скарги.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2026 заяву військової частини НОМЕР_1 про продовження строку на усунення недоліків задоволено. Продовжено військовій частині НОМЕР_1 строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту отримання копії даної ухвали суду.
Згідно з довідкою про доставку електронного листа 12.01.2026 о 21:14 військовою частиною НОМЕР_1 отримано копію вказаної ухвали, що своєю чергою свідчить про те, що датою вручення вказаної ухвали є 13.01.2026.
Військова частина НОМЕР_1 повторно звернулась до суду із заявою про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, на обґрунтування якої скаржник посилався на подану ними заявку від 17.01.2026 вих.№56 до Фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_1 для виділення коштів для доплати судового збору.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що надані скаржником документи не підтверджують неможливість сплати судового збору відповідачем за весь період строку, наданого для усунення недоліків апеляційної скарги. Відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України.
Колегія суддів виснувала, що безпідставне продовження строків на усунення недоліків апеляційної скарги може призвести до затягнення строку набрання законної сили рішенням суду першої інстанції у цій справі, та відповідно призведе до надання незаконної переваги одній зі сторін судового процесу - заявника апеляційної скарги.
Верховний Суд наголошує, що статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Наведеними положеннями КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків.
Верховний Суд також зазначає, що чинне законодавство передбачає обов'язок учасників справи вчинити процесуальні дії у відповідь на ухвалу про без руху.
Проте військовою частиною НОМЕР_1 в межах наданого апеляційним судом строку недоліки апеляційної скарги, що стали підставою для її залишення без руху, не усунуто та вимоги ухвали суду апеляційної інстанції від 26.12.2025 не виконано.
Отже, Верховний Суд уважає, що повертаючи апеляційну скаргу з підстав неусунення недоліків апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції вірно застосовано положення частини другої статті 298 КАС України та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, правильне їх застосування є очевидним, застосування та тлумачення зазначених норм процесуального права не викликають сумніву, а доводи касаційної скарги не спростовують мотивів суду апеляційної інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі, щодо наявності підстав для повернення апеляційної скарги.
Ба більше, доводи касаційної скарги зводяться лише до причин несплати судового збору, а тому не спростовують і не ставлять під сумнів правильність висновків, наведених в оскаржуваній ухвалі.
Верховний Суд наголошує, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, установленому законом.
За таких обставин у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2026 у справі №480/3099/24 необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, частиною другою статті 329 та статтею 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2026 у справі №480/3099/24.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
СуддіЖ.М. Мельник-Томенко І.В. Желєзний М.І. Смокович