Справа №:755/1333/26
Провадження №: 2-а/755/141/26
про повернення позовної заяви
"16" березня 2026 р. Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Коваленко І.В., вивчивши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови за справою про адміністративне правопорушення,-
27.01.2026 до Дніпровського районного суду м. Києва через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Конопіхін Антон Володимирович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2026 визначено склад суду для розгляду адміністративного позову - головуючий суддя Дніпровського районного суду міста Києва Коваленко І.В.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 02.02.2026 року позовну заяву залишено без руху. Підставою для залишення позовної заяви без руху слугувало те, що наведені у позовній заяві підстави для поновлення строку звернення до суду з даним позовом судом були визнані неповажними, оскільки позивач зазначив лише те, що про існування оскаржуваної постанови, винесеної 19.01.2025, він дізнався після блокування його рахунків в рамках виконавчого провадження №79981664. Тому позивачу було запропоновано надати інші докази поважності причин пропуску строку звернення до суду.
25.02.2026 через систему «Електронний суд» представник позивача подав заяву про усунення недоліків, в якій просив: «вважати подану 20.01.2026 позовну заяву без порушення строків звернення до адміністративного суду, прийняти до розгляду та відкрити провадження у адміністративній справі.»
За змістом заяви представник позивача повторно звертає увагу суду на те, що оскаржувана постанова датована 19.01.2025, проте, про її існування позивач дізнався після блокування його рахунків в рамках виконавчого провадження № 79981664; оскаржувана постанова винесена за відсутності позивача, в постанові відсутній підпис позивача про отримання вказаної постанови. Зазначав, що у порушення вимог ч.1 ст.277-2 КУпАП позивача взагалі не було повідомлено про час та місце розгляду справ відносно нього. Лише після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження через додаток «Дія» було встановлено факт притягнення Позивача до адміністративної відповідальності та існування оскаржуваної постанови. Тобто, позивач вказує, що лише 16.01.2026 йому стало відомо про існування оскаржуваної постанови, з огляду на що позивач раніше 16.01.2026 не знав і не міг знати про існування вказаного рішення, так як рішення прийнято без його участі, копія рішення йому не направлялась. Будь-яких інших причин пропуску строку звернення до суду не існує і існувати не може.
У період часу з 09.02.2026 по 09.03.2026 року включно головуючий суддя Коваленко І.В. перебувала на лікарняному.
Вивчивши зміст заяви про усунення недоліків, суд зазначає таке.
Положеннями частин першої, другої статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, приписи процесуального закону пов'язують початок перебігу строку звернення до суду або з дня, коли особа дізналася про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, або з дня, коли особа могла дізнатися про їх порушення.
Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові по справі № 380/2355/20 від 28 травня 2021 року.
Частиною другою статті 286 КАС України встановлено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Згідно із частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Тобто, строк звернення до адміністративного суду може бути поновлений лише за наявності поважних підстав, наявність яких підтверджена відповідними доказами.
Як зазначалося раніше, оскаржувану постанову №Б/2079 за справою про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 2101 КУпАП винесено 19 січня 2025 року. Таким чином, десятиденний строк на оскарження такої постанови тривав до 29 січня 2025 року (включно).
Позов подано до суду 20 січня 2026 (вх. №4307 від 27.01.2026 року), тобто з пропуском встановленого статтею 286 КАС України 10-денного строку звернення до суду з відповідної заявою.
До матеріалів позовної заяви долучено: копію постанови за справою про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП від 19 січня 2025 року №Б/2079, копію постанови державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Стрельця В.Ю. від 16.01.2026 року про відкриття виконавчого провадження № 79981664, копію витягу з реєстру територіальної громади.
Таким чином, оспорювана постанова прийнята відповідачем 19 січня 2025 року.
Жодних відомостей про ненадходження на адресу позивача засобами поштового зв'язку, оспорюваної постанови, до позовної заяви позивачем не долучено, зокрема, але не виключно, інформаційної довідки оператора поштового зв'язку АТ «Укрпошта» про поштові відправлення на ім'я позивача за період після 19 січня 2025 року із зазначенням інформації про їх статус, в тому числі про причини повернення.
Адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_2 представником Лапка В.О. щодо надання можливості ознайомитись з матеріалами справи про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення за ч.3 ст. 2101 КУпАП, результатом розгляду якої є оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення №Б/2079 від 19.01.2025, - не направлявся.
Також представник не зазначає про об'єктивні причини неможливості ознайомлення з матеріалами справи про адміністративне правопорушення безпосередньо у ТЦК та СП та отримання копії оскаржуваної постанови та оскарження її у найкоротший строк.
Окрім того, до заяви про усунення недоліків також не долучено військово-облікового документа ОСОБА_1 або витягу з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які б дозволяли пересвідчитися у перебуванні позивача на військовому обліку, своєчасному оновленні ним військово-облікових даних та відсутності відомостей про порушення правил військового обліку та перебування особи у розшуку ТЦК та СП.
ЄСПЛ у справах «Салов проти України», пункт 93, «Сутяжник проти Росії», пункт 38 підкреслює, що відступ від принципу правової визначеності допустимий не в інтересах правового пуризму, а з метою виправлення помилки, що має фундаментальне значення для судової системи. Зокрема, під правовим пуризмом у практиці ЄСПЛ розуміється невідступне слідування вимогам процесуального закону при вирішенні питання щодо застосування чи скасування таких, що набрали законної сили, судових рішень без врахування того, чи призведе це у подальшому до реального, а не формального усунення допущених судових помилок; надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.
Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Однак, для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду.
Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Європейський суд з прав людини вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).
Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Європейський суд з прав людини наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позивач не усунув вказані в ухвалі недоліки, обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку не заявив.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Вказані обставини є підставою для повернення позовної заяви позивачу, в порядку визначеному частиною четвертою статті 169 КАС України.
При цьому враховано позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20 січня 2021 року № 9901/258/ (11-331заі20) про те, що повернення позовної заяви через те, що позивач не виконав вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху та не усунув недоліків такої заяви, обмежує гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на доступ позивача до суду, але не порушує цього права і не нівелює його суті. Зазначене повернення позовної заяви забезпечує юридичну визначеність у правовідносинах суду з позивачем, який не виконав вимог чинної ухвали.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 161, 169, 248, 294 КАС України, суддя, -
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови за справою про адміністративне правопорушення, - вважати такою, що не подана, та повернути суб'єкту звернення.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду, протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя І.В.Коваленко