Справа №:755/4726/25
Провадження №: 2-а/755/113/26
про повернення позовної заяви
"20" березня 2026 р. суддя Дніпровського районного суду міста Києва Коваленко І.В., вивчивши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови серії №В/12 від 17 січня 2025 року за справою про адміністративне правопорушення, -
24.03.2025 до Дніпровського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст.210-1 КУпАП №В/12 від 17.01.2025.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2025 визначено склад суду для розгляду адміністративного позову - головуючий суддя Дніпровського районного суду міста Києва Коваленко І.В.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 27.03.2025 року позовну заяву залишено без руху.
24.04.2025 на адресу суду надійшла «уточнена позовна заява» ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови серії №В/12 від 17 січня 2025 року за справою про адміністративне правопорушення.
Ухвалою судді Дніпровського районного суду міста Києва від 25 квітня 2025 року на підставі пунктів 1, 3 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відмовлено у відкритті провадження.
28 жовтня 2025 року постановою Шостого апеляційного адміністративного суду ухвалу Дніпровського районного суду міста Києві від 25.04.2025 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
25 грудня 2025 року вказана адміністративна справа надійшла до Дніпровського районного суду міста Києва.
20.01.2026 року згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду матеріали адміністративної справи передано в провадження судді Коваленко І.В.
21.01.2026 року до Шостого апеляційного адміністративного суду скеровано запит щодо необхідності направлення на адресу Дніпровського районного суду міста Києва оригіналу позовної заяви з додатками для суду та копії позовної заяви з додатками для вручення відповідачу, оскільки судом виявлено відсутність вказаних документів.
Відповідь на запит Дніпровського районного суду міста Києва надійшла 19.03.2026 року.
Отже, вивчивши зміст поданої позивачем ОСОБА_1 заяви про усунення недоліків, яка за названа як «уточнена позовна заява», та змістом, окрім вимоги про скасування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 серії №В/12 від 17.01.2025 року за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст.210-1 КУпАП, також міститьклопотання про поновлення строку на оскарження даної постанови, суд зазначає таке.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 27.03.2025 року адміністративний позов залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій запропоновано також надати докази поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Розглядаючи клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду, суд виходить з наступного.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі (ч. 2 ст. 171 КАС України).
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
При цьому, абз.1 ч.2 ст.122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас ч.3 ст.122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Предметом спору за заявленими вимогами є визнання протиправною та скасування постанови серії №В/12 від 17 січня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за справою про адміністративне правопорушення, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Отже, позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови) (ч. 2 ст. 286 КАС України).
Слід зазначити, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, у випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення, є лише наявність поважних причин, якими визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Отже, положення КАС України встановлюють для позивача чіткі строки звернення до суду за захистом своїх прав, а в разі наявності поважних причин пропуску таких, що є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з істотними перешкодами чи труднощами та підтверджені належними доказами, процесуальне законодавство допускає можливість поновлення пропущених строків.
Саме позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права у сфері публічно-правових відносин, що також випливає із загального правила, встановленого ч. 1 ст. 77 КАС України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі він посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Усталеною також є і практика Верховного Суду, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийняття заяви від 30 серпня 2006 року (справа «Каменівська проти України»), право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Чинним процесуальним законодавством визначений порядок вирішення питання поважності причин пропуску строку на звернення до суду та його поновлення, а також застосування наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду (постанова Верховного Суду від 30.11.2022 по справі № 607/15025/21).
Відповідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 02.02.2023 по справі № 160/22256/21, під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, які були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
З матеріалів адміністративного позову слідує, що позивач оскаржує постанову про накладення адміністративного стягнення від 17.01.2025 року, яку позивач отримав засобами поштового зв'язку «Укрпошта» лише 11.03.2025 року.
Адміністративний позов до суду позивачем подано через засоби поштового зв'язку «Укрпошта» 21 березня 2025 року, тобто позивач звернувся до суду з пропуском 10 денного строку.
В свою чергу будь яких доказів того, що позивач не був обізнаний про існування спірної постанови починаючи з дня її винесення та до 21.03.2025, зокрема з електронного кабінету призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Резерв+» до позовної заяви не надано.
Отже, позивач не надав достатніх та переконливих доказів того, що датою отримання ним оскаржуваної постанови є саме - 21.03.2025 року.
Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання позову, апеляційної, касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації права щодо оскарження дій, рішень, бездіяльності суб'єкта владних повноважень в порядку та у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку звернення з поважних причин.
Вказані ж позивачем обставини не є достатніми та переконливими для поновлення пропущеного строку на звернення до суду та зазначені ним обставини суд визнає неповажними.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Відповідно до ст. 44 КАС України учасники справи та їх представники зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії встановлені судом та добросовісно користуватися своїми процесуальними правами.
Згідно з ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Беручи до уваги, що позивачем не доведено належними та достатніми доказами поважності причин пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом, приходжу до висновку про відмову в задоволенні заяви позивача про поновлення строку на звернення до суду з даним позовом.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.
Суддя наголошує, що визнання позивачем факту пропуску строку звернення до суду з позовною заявою і недоведення суду обставин об'єктивно непереборних, які не залежали від волевиявлення позивача і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення позивачем процесуальної дії, унеможливлює поновлення судом такого процесуального строку.
Частиною 2 ст. 123 КАС України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Пунктами 1 та 9 ч. 4 ст. 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк та у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що у клопотанні позивача, поданої на виконання ухвали суду щодо надання заяви про поновлення строку звернення до суду, не зазначено поважних причин пропуску строку звернення до суду в цій справі.
Таким чином, позов поданий поза межами строку звернення до суду, а підстави, вказані позивачем у клопотанні, визнаються судом неповажними.
Відповідно до ч. 6 ст. 169 КАС України, про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.
Згідно з ч. 5 ст. 169 КАС України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Враховуючи, що позивачем не дотримано процесуальних строків для звернення до суду з даною позовною заявою, приходжу до висновку про повернення позовної заяви.
При цьому, слід зазначити, що відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 5, 123, 160, 169, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом та відмовити представнику позивача у задоволенні клопотання про поновлення строків звернення до адміністративного суду.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови серії №В/12 від 17 січня 2025 року за справою про адміністративне правопорушення - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стати підставою для повернення заяви.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя