Київський апеляційний суд
1 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12025111250000225 щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Узин Білоцерківського району Київської області,
громадянина України, що зареєстрований та проживає за адресою:
АДРЕСА_1 , судимого:
1) вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області
від 30.10.2024 за ч.4 ст.185 КК України на 5 років позбавлення волі,
на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання
з випробуванням з іспитовим строком 2 роки;
2) вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області
від 24.06.2025 за ч.1 ст.309 КК України на підставі ст.71 КК України
на 5 років 1 місяць позбавлення волі;
3) вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області
від 11.09.2025 за ч.2 ст.289, ч.1 ст.162 КК України на підставі ч.4 ст.70 КК України на 6 років позбавлення волі,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.2 ст.289 КК України,
за апеляційною скаргою прокурора на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 листопада 2025 року,
Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10.11.2025 ОСОБА_6 визнаний винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.3 ст.15 ч.2 ст.289 КК України і йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років без конфіскації майна.
На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11.09.2025 ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців без конфіскації майна.
Також суд ухвалив строк відбування покарання ОСОБА_6 обчислювати з 10.11.2025 і зарахував ОСОБА_6 у строк відбування покарання частково відбуте покарання за вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11.09.2025 з 08.08.2025 по 09.11.2025.
В апеляційній скарзі заступник керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_7 просить вирок суду змінити, виключивши з нього обставину, яка обтяжує покарання, - вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
Прокурор не оспорює фактичні обставини кримінального правопорушення, встановлені судом, які викладені у вироку, доведеність винуватості обвинуваченого, правову кваліфікацію його дій, вид та розмір призначеного покарання. Разом з тим, вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, оскільки врахував "вчинення злочину з використанням умов воєнного стану" обставиною, яка обтяжує покарання. Так, суд у вироку не вказав, яким чином введений в Україні воєнний стан полегшив ОСОБА_6 вчинення кримінального правопорушення або як він використав найбільш несприятливий для суспільства час, тяжкі обставини та умови, в яких опинилось суспільство.
Прокурор посилається на постанову Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 346/1286/23, який вказав, що "вчинення злочину в умовах воєнного стану" та "вчинення злочину з використанням умов воєнного стану" не можна ототожнювати, адже ці поняття мають різний зміст. Також наголошує на тому, що, незважаючи на введення Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 воєнного стану в Україні, кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.15 ч.2 ст.289 КК України, не містить кваліфікуючої ознаки "вчинення злочину в умовах воєнного стану" і в місці, де ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, станом на час його вчинення бойові дії не проводились. Отже, під час вчинення кримінального правопорушення обвинувачений не використовував умови воєнного стану.
Заслухавши суддю-доповідача; доводи прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу і просила її задовольнити; провівши судові дебати, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що її належить задовольнити, з таких підстав.
Вироком суду визнано доведеним, що ОСОБА_6 вчинив незакінчений замах на незаконне заволодіння транспортним засобом за наступних обставин.
7 серпня 2025 року близько 01 години 19 год хвилин ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, йшов по дорозі в м. Узин Білоцерківського району Київської області, де на вул. Пушкіна, 8 помітив припаркований на узбіччі автомобіль "Mersedes Benz Sprinter" д/н НОМЕР_1 , 1999 року випуску, який на праві власності належав ОСОБА_8 та яким користувався ОСОБА_9 .
В цей час у ОСОБА_6 виник умисел на повторне незаконне заволодіння транспортним засобом, з метою реалізації якого він, діючи в умовах воєнного стану, скористався тим, що його дії залишаються непоміченими сторонніми особами, за допомогою знайденого гранітного камінця розбив скло водійських дверей та рукою з середини відчинив дверний замок. Після цього ОСОБА_6 відчинив двері автомобіля "Mersedes Benz Sprinter", сів на сидіння водія, розібрав пластикову обшивку і замок запалювання та за допомогою пошкодженої електропроводки намагався привести в дію двигун внутрішнього згорання. Однак завести двигун і заволодіти транспортним засобом ОСОБА_6 не зміг з причин, що не залежали від його волі, у зв'язку з чим не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця. Після цього ОСОБА_6 залишив місце вчинення кримінального правопорушення.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються наявними в ньому доказами, які досліджувалися в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, і ніким з учасників судового провадження не оспорюються. Тому колегія суддів не переглядає їх відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України.
За встановлених судом фактичних обставин кваліфікація дій ОСОБА_6 за ч.3 ст.15 ч.2 ст.289 КК України - незакінчений замах на незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, - є вірною.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли бути підставою для зміни або скасування вироку, колегія суддів не вбачає.
Призначене ОСОБА_6 покарання відповідає загальним засадам, визначеним у ст.65 КК України, і його вид та розмір також прокурором не оспорюються.
Разом з тим, доводи прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність з огляду на те, що суд врахував як обставину, що обтяжує покарання, вчинення злочину з використанням умов воєнного стану, заслуговують на увагу.
Згідно з п.11 ч.1 ст.67 КК України при призначенні покарання обставинами, які його обтяжують, визнаються вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій.
Вчинення кримінального правопорушення "в умовах воєнного стану" як кваліфікуюча ознака деяких кримінальних правопорушень та "вчинення злочину з використанням умов воєнного стану" як обставина, що обтяжує покарання, не є тотожними поняттями.
Вирішальним для кваліфікації дій особи за кваліфікуючою ознакою "в умовах воєнного стану" є час вчинення кримінального правопорушення - до введення воєнного стану Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 чи після цього. При цьому не має значення, чи велися в населеному пункті, де було вчинено кримінальне правопорушення, бойові дії, чи мало місце масове вогневе ураження, тимчасова окупація, прохід військ, тощо.
Водночас, для врахування обставини, що обтяжує покарання, "вчинення злочину з використанням умов військового стану", негативна для суспільства ситуація, спричинена таким станом, має умисно використовуватись обвинуваченим для вчинення злочину або полегшення його вчинення.
Матеріали кримінального провадження не містять даних про те, що ОСОБА_6 під час вчинення кримінального правопорушення використовував введений в Україні воєнний стан, що свідчить про те, що суд необґрунтовано врахував це як обставину, що обтяжує покарання.
Відповідно до положень ст.409 КПК України підставою для зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Оскільки суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме, п.11 ч.1 ст.67 КК України, який не підлягає застосуванню, вказана обставина згідно зі ст.ст.408, 413 КПК України є підставою для зміни вироку шляхом виключення з нього обставини, яка обтяжує покарання, і задоволення апеляційної скарги прокурора.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 листопада 2025 року щодо ОСОБА_6 змінити.
Виключити з вироку обставину, яка обтяжує покарання, - вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
У решті вирок суду залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.
На ухвалу суду апеляційної інстанції може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3