вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110
inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи № 752/20965/25 Апеляційне провадження № 33/824/1206/2026Головуючий у суді першої інстанції - Вдовиченко О.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
31 березня 2026 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Оніщука М.І. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2025 року про притягнення
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 16.10.2025 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього штраф у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн. (а.с. 16-19).
Не погодившись з постановою суду, 05.01.2026 ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу до суду першої інстанції, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі на підставі п. 1 та п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що він не відмовлявся від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння, а відео з бодікамер працівників поліції не зафіксовано чіткої відмови від проходження огляду. При цьому вказує, що 10.08.2025 о 04:20 год. прибув до медичного закладу, де пройшов огляд у лікаря-нарколога, який підтвердив відсутність алкогольного чи наркотичного сп'яніння. Висновок лікаря є належним та достовірним доказом, що спростовує версію поліції.
Посилається на те, що погодившись на проходження огляду на визначення стану сп'яніння, працівниками поліції не було забезпечено доставку до медичного закладу.
Вказує, що на час накладення адміністративного стягнення, строк накладення стягнення, передбачений ст. 38 КУпАП, сплинув, а тому провадження підлягає закриттю.
Постановою Київського апеляційного суду від 27.01.2026 поновлено ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 16.10.2025. Судове засідання призначене на 10.02.2026 було відкладено за клопотанням ОСОБА_1 у зв'язку із перебуванням останнього на лікарняному (а.с. 70-77).
Судове засідання призначене на 24.02.2026 також було відкладено за клопотанням ОСОБА_1 у зв'язку з його перебуванням за межами України (а.с. 81-84).
23.03.2026 ОСОБА_1 ознайомився з матеріалами справи (а.с. 86).
30.03.2026 від ОСОБА_1 надійшли письмові заперечення до протоколу про адміністративне правопорушення та пояснення до апеляційної скарги.
У судовому засіданні ОСОБА_1 було роз'яснено права, передбачені КУпАП, клопотань ним заявлено не було. Надаючи суду пояснення, ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, подані заперечення та додаткові пояснення, та просив апеляційну скаргу задовольнити.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Положеннями статті 1 КУпАП передбачено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Вимогами статті 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у статтях 251, 252 КУпАП, зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 10.08.2025 о 00:09, у м. Києві по пр-т Голосіївському, 50, керував транспортним засобом BMW д.н.з. НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, що зафіксовано на відео з БК 470202, 476654, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За змістом пункту 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно частини першої статті 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідно до диспозиції цієї норми закону, окрім іншого, полягає у діях особи (водія), яка керує транспортним засобом з ознаками зокрема, але не виключно, наркотичного сп'яніння, спрямованих на ухилення від проходження у встановленому законом порядку огляду на встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, за положеннями ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Приймаючи рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції виходив з того, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення встановлено дослідженими доказами в справі, зокрема:
- протоколом про вчинення адміністративного правопорушення серії ЕПР 1 № 418101 від 10.08.2025, в якому зафіксовані обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуванням під впливом лікарських препаратів від 10.08.2025 (00 год 25 хв), що знижують увагу та швидкість реакції, в якому зазначені ознаки алкогольного сп'яніння водія ОСОБА_1 , передбачені Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735;
- відеозаписом з боді-камери поліцейського, яким зафіксовано відмову водія пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння. Крім того, водій ОСОБА_1 зазначає, що хотів пити, води не було, випив трішки пива, в подальшому на неодноразові вимоги пройти огляд на стан сп'яніння, не погодився.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, відхиляючи доводи апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Згідно положень статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Процедура направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103 (далі - Порядок).
Згідно п. 2 Порядку, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Судом першої інстанції, з переглянутого відеозапису з бодікамер працівників поліції було встановлено, що водій ОСОБА_1 , повідомивши працівникам поліції про те, що ним було випито ковток пива через спрагу, відмовився від проходження огляду з метою визначення стану алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд з метою перевірки аргументів апеляційної скарги, переглянув наявний в матеріалах справи відеозапис з бодікамер працівників поліції, з якого встановив, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 було зупинено на проїжджій частині дороги. В ході перевірки військово-облікових документів ОСОБА_1 та спілкуванні з ним, працівниками поліції було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, які повідомлені ОСОБА_1 : запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, у зв'язку із чим запропоновано пройти огляд з метою визначення стану алкогольного сп'яніння. Однак, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляд, пояснюючи свою відмову небажанням пройти огляд, необхідністю наступного дня бути на військовій службі.
Факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння було зафіксовано за допомогою нагрудної камери працівників поліції, запис якої було долучено до матеріалів справи.
Так, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (п. 8 Порядку).
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
При цьому апеляційний суд звертає увагу, що ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння незалежно від факту перебування особи у такому стані.
Не заслуговують на увагу суду аргументи апелянта про те, що він не відмовлявся від проходження огляду та бодікамерами працівників поліції не було зафіксовано чіткої відмови від проходження огляду, адже з відеозапису вбачається безумовне ухилення і відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі, наслідком чого є складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Поряд з цим, відеозаписом зафіксовано, що ОСОБА_1 неодноразово висловлював своє небажання проходити огляд, наводячи працівникам поліції різноманітні причини такої відмови: проходження ним військової служби, бажання доїхати до медичного закладу власним автомобілем тощо.
У свою чергу, працівники поліції, відмовляючи ОСОБА_1 у можливості доїхати на власному автомобілі для огляду до закладу охорони здоров'я, повідомили ОСОБА_1 те, що існує порядок доставки осіб для огляду на стан сп'яніння до медичного закладу, що узгоджується з п. 9 Інструкції, який наголошує на тому, що з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Також, є неспроможними доводи ОСОБА_1 у тій частині, що він прибув до медичного закладу, де пройшов огляд в порядку самозвернення, який підтвердив відсутність алкогольного чи наркотичного сп'яніння, позаяк огляд проводився на підставі самозвернення ОСОБА_1 , тобто в порушення положень ст. 266 КУпАП, яка визначає, що огляд особи на стан алкогольного сп'яніння проводиться в закладах охорони здоров'я в присутності поліцейського, який таку особу доставив. Разом з цим, даний висновок не спростовує порушення ОСОБА_1 п. 2.5 ПДР України, а саме: відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Необґрунтованими є посилання ОСОБА_1 щодо того, що на час накладення адміністративного стягнення, строк накладення стягнення, передбачений ст. 38 КУпАП, сплинув, а тому провадження підлягає закриттю, з огляду на те, що адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення (ч. 6 ст. 130 КУпАП). Адміністративне правопорушення було вчинено 10.08.2025, а адміністративне стягнення було накладено судом 16.10.2025, тобто в межах передбаченого законом строку.
Таким чином, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності апеляційний суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що полягає у відмові останнього від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, є доведеною поза розумним сумнівом.
При цьому, докази, покладені судом першої інстанції в обґрунтування винуватості ОСОБА_1 є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскаржувана постанова суду є законною та мотивованою, а накладене на нього адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, повністю відповідає вимогам ст. 23, 33 КУпАП.
З огляду на викладене, слід зазначити, що решта доводів ОСОБА_1 має формальний характер та спрямовані на ухилення від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Такі доводи апелянта не спростовують встановлених обставин, а також того, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Інших, переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено, як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови та закриття провадження у справі.
Таким чином, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, підстав для її скасування суд апеляційної інстанції не вбачає, у зв'язку з чим приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови - без змін.
Враховуючи викладене, керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2025 року відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Максим Оніщук