31 березня 2026 року місто Київ
Справа № 369/14699/24
Апеляційне провадження № 22-ц/824/3960/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Желепи О.В., суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,
за участю секретаря судового засідання Рябошапки М.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , законним представником якої є ОСОБА_2 , поданою представником - адвокатом Герасимовою Тетяною Ігорівною, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 вересня 2025 року (у складі судді Янченка А.В., повне рішення складено 26 вересня 2025 року)
у справі за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області про визначення способів спілкування з неповнолітньою онукою та участі у її вихованні
Короткий зміст позовних вимог
У 2024 році позивачі звернулися до суду із вказаним позовом, у якому (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) просили зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у спілкуванні з онукою та визначити спосіб участі у вихованні ОСОБА_1 в такому порядку:
1) зобов'язати ОСОБА_2 повідомляти про зміну місця перебування/проживання онуки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не пізніше ніж за 2 дні до моменту переміщення, засобом телефонного зв'язку шляхом здійснення дзвінків на телефонний номер діда ОСОБА_3 НОМЕР_1 або на телефонний номер баби ОСОБА_4 НОМЕР_2 відповідно;
2) зобов'язати ОСОБА_2 під час перебування онуки за межами України організовувати телефонні та відеозв'язки (спілкування) за допомогою мессенджерів Telegram чи WhatsApp діда ОСОБА_3 та баби ОСОБА_4 з онукою протягом однієї години два рази на тиждень (два рази кожного тижня) у зручний для онуки час відповідно;
3) зобов'язати ОСОБА_2 під час перебування онуки в Україні організовувати зустрічі діда ОСОБА_3 та баби ОСОБА_4 з онукою для спілкування кожні вихідні дні з 11:00 год. суботи до 11:00 год. неділі без присутності матері за місцем проживання діда та баби: АДРЕСА_1 або за зареєстрованим місцем проживання онуки: АДРЕСА_2 за бажанням онуки відповідно.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після розірвання шлюбу укладеного між їхнім сином, ОСОБА_5 , та ОСОБА_2 і, відповідно, припинення між ними сімейних відносин, спільна донька останніх - неповнолітня ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишилася проживати з матір'ю, яка в свою чергу, за переконанням позивачів, чинить систематичні перешкоди в реалізації їхнього права на участь у вихованні онуки.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Києво-Святошинський районний суд Київської області рішенням від 26 вересня 2025 року позов задовольнив частково.
Визначив порядок участі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вихованні та спілкуванні з онукою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким чином:
- за бажанням ОСОБА_1 та в разі перебування її на території України;
- за бажанням ОСОБА_1 у разі перебування ОСОБА_3 та/або ОСОБА_4 в країні перебування ОСОБА_1 .
Зустрічі проводити в місцях культурно-розважального характеру, призначених для повноцінного відпочинку дітей, із обов'язковим урахуванням стану здоров'я, бажання, інтересів та потреб ОСОБА_1 .
Зобов'язав ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перешкоди у спілкуванні з онукою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У задоволенні іншої частини позову - відмовив.
Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 605,60 грн судового збору.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погодившись із таким рішенням, представник неповнолітньої ОСОБА_1 , законним представником якої є ОСОБА_2 , - адвокат Герасимова Т.І., 29 жовтня 2025 року через систему «Електронний суд» подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Зазначає, що мати не чинила жодних перешкод у спілкуванні з позивачами, про що ОСОБА_1 наголошувала на засіданні комісії у Службі у справах дітей. Коли вона перебувала в Україні, то за можливості завжди приїжджала у с. Кам'янка, але одного разу дідусь та бабуся не пустили її до свого будинку, а батько назвав її «зрадницею» через те, що після розлучення батьків вона вирішила лишитися з матір'ю, а не з ним. У подальшому через це наші відносини зіпсувалися і позивачі самі не вживали жодних дій для примирення, хоча онука не блокувала їм доступ до своїх соціальних мереж та не обмежувала можливість надсилання їй повідомлень через будь-який месенджер та й загалом була не проти їх подальшого спілкування. Наразі відносини поступово налагоджуються і час від часу відбувається спілкування через месенджери, ОСОБА_1 бачилась з позивачами коли приїздила в Україну і матір цьому не перешкоджала, саме тому їхнє звернення з позовом шокувало дитину.
Просить врахувати, що ОСОБА_1 не є малолітньою особою і вже в праві самостійно вирішувати з ким їй спілкуватися, а з ким ні. Зараз вона постійно проживає у Франції і в подальшому планує навчатися у закордонному університеті, а тому не зможе регулярно приїжджати в Україну заради самих зустрічей з дідусем та бабусею. Якщо дитина не бажає спілкуватися з одним із батьків, дідусем чи бабусею, то вона не може бути примушена до такого спілкування, оскільки для неї це право, а не обов'язок.
Вважає позов дідуся і бабусі, а також аналогічний позов батька як примус та спроби чинити тиск на матір.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачів - адвокат Каменська Н.П. проти апеляційної скарги заперечувала, просила її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обґрунтоване.
Позиція учасників справи, які з'явилися в судове засідання
У судовому засіданні в режимі відеоконференції представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Герасимова Т.І. доводи апеляційної скарги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Представник позивачів - адвокат Каменська Н.П. проти апеляційної скарги заперечувала, просила її відхилити з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Третя особа - Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області свого представника в судове засідання не направила, про дату, час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, 18 лютого 2026 року подана заява про розгляд справи за відсутності представника служби (т. 2 а. с. 79).
Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника третьої особи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд першої інстанції вважав установленим, що 25.07.2008 Відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління Міністерства юстиції в м. Києві було зареєстровано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , актовий запис № 737.
У шлюбі народилася донька - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є дідусем та бабусею неповнолітньої ОСОБА_1 .
Рішенням Києво-Святошинського районного суду міста Києва від 13.06.2023 у справі № 369/11744/22 укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 шлюб було розірвано.
Після фактичного припинення шлюбних відносин неповнолітня ОСОБА_1 залишилася проживати зі своєю матір'ю, ОСОБА_2 .
Згідно з рішенням Виконавчого комітету Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області від 28.11.2024 № 774/5 «Про затвердження висновку щодо визначення порядку спілкування ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з онукою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 », порядок побачення позивачів з онукою визначено таким чином:
-за бажанням ОСОБА_1 та в разі перебування її на території України;
-за бажанням дитини у разі перебування ОСОБА_3 та/або ОСОБА_4 в країні перебування ОСОБА_1 .
Зустрічі проводити в місцях культурно-розважального характеру, призначених для повноцінного відпочинку дітей, із обов'язковим урахуванням стану здоров'я, бажання, інтересів та потреб ОСОБА_1 .
Висновок базується на інформації про усі фактичні обставини, з урахуванням пояснень ОСОБА_1 та її бажань.
Позиція суду апеляційної інстанції
Заслухавши доповідь головуючого судді Желепи О.В., пояснення представників сторін, переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, з урахуванням відзиву на неї, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення частковому скасуванню.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
За приписами ч. 2 ст. 47 ЦПК України неповнолітні особи віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом. Суд може залучити до участі в таких справах законного представника неповнолітньої особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 45 ЦПК України під час розгляду справи, крім прав та обов'язків, визначених статтею 43 цього Кодексу, малолітня або неповнолітня особа має також такі процесуальні права: безпосередньо або через представника чи законного представника висловлювати свою думку та отримувати його допомогу у висловленні такої думки.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Указаним вимогам рішення суду першої інстанції частково не відповідає з огляду на таке.
У частині третій статті 51 Конституції України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
У частинах першій, другій статті 3 Конвенції про права дитини закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
СК України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів. Регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою: зміцнення сім'ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов'язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім'ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку (стаття 1 СК України).
У частині другій статті 2 СК України визначено, що цей Кодекс регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою, десятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини (частина перша статті 151 СК України).
Главою 21 СК України визначено особисті немайнові права та обов'язки інших членів сім'ї та родичів.
Відповідно до статті 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
Згідно з частиною першою статті 263 СК України встановлено, що спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу.
За правилами частини другої статті 159 СК України суд визначає способи участі у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особистої прихильності дитини, її віку, стану здоров'я та інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім'ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами.
Повага до приватного і сімейного життя є важливими правами, захист яких гарантується Конвенцією. У прецедентній практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) поняття «сімейне життя» у розумінні статті 8 Конвенції отримало достатньо широке тлумачення, не обмежується лише шлюбними відносинами, а може охоплювати й інші фактичні «сімейні зв'язки», зокрема відносини між дитиною та близькими родичами (наприклад, бабою та дідом), оскільки останні можуть відігравати суттєву роль у сімейному житті.
Положення статті 8 Конвенції поширюються, у тому числі, і на відносини між бабою, дідом та онуками, якщо між ними існують достатньо тісні зв'язки (рішення ЄСПЛ) у справі «Kruskic v. Croatia» від 25 листопада 2014 року, § 108). ЄСПЛ зазначає, що держава повинна за загальним правилом забезпечити збереження сімейного зв'язку там, де він існує. Відносини між бабою, дідом і онуками за своїм характером відрізняються від відносин між батьками і дітьми і, зокрема, вимагають меншого ступеня захисту. Право на повагу до сімейного життя баби, діда у відносинах з їхніми онуками передбачає, насамперед, право підтримувати звичайні стосунки з онуками, навіть якщо такий контакт зазвичай відбувається за згодою особи, яка має батьківську відповідальність.
Крім того, ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. Під час визначення основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»).
Тлумачення наведених норм матеріального права у системному поєднанні з прецедентними рішеннями ЄСПЛ дає Верховному Суду підстави вважати, що баба має право на особисте спілкування з дитиною, а той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати їй спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року в справі № 742/1716/23 (провадження № 61-17035сво23) викладено висновок, що позов про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею - є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права та є окремим способом захисту порушеного права діда й баби на спілкування з онуками. Відмова у задоволенні позову про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею (зокрема, внаслідок недоведеності перешкод чи з інших підстав), не є підставою для відмови судом у захисті й реалізації прав, передбачених частиною другою статті 159, частиною першою статті 263 СК України - визначенні способів участі баби та діда у вихованні дитини, місця та часу їхнього спілкування.
Згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 19 СК України, під час розгляду судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
У частині шостій статті 19 СК України передбачено, що суд може не погодитися із висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що під час розгляду позовних вимог про визначення способу участі баби у вихованні онука обов'язковою є наявність письмового висновку органу опіки та піклування, який підлягає врахуванню судом під час ухвалення судового рішення, крім випадків, якщо такий висновок є недостатньо обґрунтованим або суперечить інтересам дитини.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Суд першої інстанції дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані сторонами належні, допустимі та достовірні докази як кожний окремо, так і у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з урахуванням якнайкращих інтересів дітей, а також рішення Виконавчого комітету Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області від 28.11.2024 № 774/5 «Про затвердження висновку щодо визначення порядку спілкування ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з онукою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 » дійшов висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог щодо встановлення порядку участі у вихованні та спілкуванні з онукою - ОСОБА_1 , на підставі належним чином оцінених доказів, правильно керувався тим, що між сторонами існує спір щодо участі позивачів у спілкуванні з дитиною і вирішити його самостійно сторони не можуть, оскільки між ними відсутнє взаєморозуміння, а тому вимоги в цій частині є обґрунтованими, оскільки баба із дідом мають законне право на спілкування та виховання онуки.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції в цій частині.
Доводи апеляційної скарги в цій частині висновків суду не спростовують, не вказують на те, що визначення такого порядку побачення позивачів із ОСОБА_1 (за її бажанням) суперечитиме її інтересам чи обтяжуватиме її іншим чином. Навпаки, саме такий порядок визначений у рішенні Виконавчого комітету Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області від 28.11.2024 № 774/5, ухваленому з урахуванням пояснень ОСОБА_1 та її бажань.
Водночас колегія суддів не може погодися із висновком суду про задоволення позову в частині позовних вимог про зобов'язання ОСОБА_2 не чинити перешкод позивачам в участі у вихованні та спілкуванні з онукою, оскільки в рішенні суду не наведено жодних мотивів щодо задоволення вказаної вимоги, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню в цій частині як необґрунтоване із ухваленням нового судового рішення.
Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що вказані позовні вимоги не підлягають задоволенню як безпідставні та необґрунтовані з огляду на таке.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частинами першою, п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України).
Дослідження доказів - це безпосереднє сприйняття і вивчення судом в судовому засіданні інформації про фактичні дані, представленої сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, за допомогою передбачених в законі засобів доказування на підставі принципів усності та безпосередності. Предметом доказування у кожній справі є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття законного судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 76 ЦПК України ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частиною першою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.
Зазначена вимога є похідною від доведення конкретної неправомірної поведінки відповідача, однак позивачі не навели ні конкретних дій чи бездіяльності матері, ні часу, ні способу, ні обставин, за яких такі перешкоди нібито вчинялися. Тобто суд може вказати, що сама по собі наявність сімейного конфлікту, погіршення стосунків між родичами або відсутність бажаного для позивачів обсягу спілкування ще не тотожна доведенню саме протиправних перешкод з боку відповідача. Це добре додати після абзацу: «Із матеріалів справи, зокрема підстав позову, не вбачається в чому конкретно полягають перешкоди…».
Із матеріалів справи, зокрема підстав позову, не вбачається в чому конкретно полягають перешкоди зі сторони відповідача у спілкуванні позивачів із онукою. Позивачі не навели ні конкретних дій чи бездіяльності матері, ні часу, ні способу, ні обставин, за яких такі перешкоди нібито вчинялися.
Сама по собі наявність сімейного конфлікту, погіршення стосунків між родичами або відсутність бажаного для позивачів обсягу спілкування не є тотожним доведенню саме протиправних перешкод з боку відповідача.
У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник позивачів на відповідне запитання колегії суддів відповіді не надала, зазначивши, що вказана позовна вимога заявлена аби не допустити таких перешкод у майбутньому.
Колегія суддів зазначає, що в порядку цивільного судочинства здійснюється захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
Водночас не відповідає вказаним приписам позиція про необхідність усунення тих перешкод, які ще не створені відповідачем (захист на майбутнє).
Колегія суддів зауважує, що визначення судом способу участі діда та баби у спілкуванні з онукою саме по собі є достатнім і належним способом захисту їхнього права у цій справі, а тому додаткове задоволення вимоги щодо не чинення перешкод без встановлення факту реального порушення призвело б до дублювання способів захисту і фактично до ухвалення декларативного рішення без самостійного предмета виконання.
Судове рішення має бути не абстрактним, а таким, яке може бути чітко виконане. Визначення «не чинити перешкод» без встановлення, у чому саме вони полягають, не дає можливості визначити межі належної поведінки відповідача і, відповідно, перевірити виконання рішення.
З урахуванням викладеного у задоволенні позову в частині зобов'язання відповідача не чинити перешкод позивачам в участі у вихованні та спілкуванні з онукою слід відмовити.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з пп. 1-3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Колегія суддів установила, що при вирішенні справи суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи щодо здійснення ОСОБА_2 перешкод у спілкуванні позивачів із онукою, безпідставно вважав доведеною указану обставину унаслідок чого дійшов висновків, що не відповідають обставинам справи.
Указане є підставою для скасування рішення суду в частині вирішення позовних вимог про зобов'язання ОСОБА_2 не чинити позивачам перешкод в участі у вихованні та спілкуванні з онукою ОСОБА_1 та ухвалення в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.
Водночас рішення суду в частині визначення порядку участі позивачів у вихованні та спілкуванні з онукою відповідає обставинам справи та приписам законодавства, а тому в цій частині рішення належить залишити без змін.
Судові витрати
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За результатами апеляційного перегляду позов задоволено частково, зокрема залишено задоволення лише 1 з 2 немайнових позовних вимог. З урахування викладеного, а також того, що за подання апеляційної скарги не справляється судовий збір згідно з п. 12 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», витрати зі сплати судового збору за апеляційне оскарження 1 немайнової вимоги належить стягнути з позивачів у рівних частках, а саме в розмірі 1 453,44 грн, тобто по 726,72 грн з кожного (3 028 * 0,4 * 150 % * 0,8).
Керуючись ст.ст. 141, 259, 263, 268, 367, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , законним представником якої є ОСОБА_2 , поданою представником - адвокатом Герасимовою Тетяною Ігорівною, - задовольнити частково.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 вересня 2025 року в частині вирішення позовних вимог про зобов'язання ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в участі у вихованні та спілкуванні з онукою ОСОБА_1 - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути в рівних частках із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 453,44 грн, тобто по 726,72 грн з кожного.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 03 квітня 2026 року.
Головуючий О.В. Желепа
Судді: Н.В. Поліщук
В.В. Соколова